Постанова від 23 липня 2026 р. у справі №583/3023/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/3023/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ярошенко Т. О.

Номер провадження 33/816/1381/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Кудіна Олександра Михайловича на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області 30.06.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,

з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

його захисника – адвоката Кудіна О.М.,

установив:

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2026 ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення з врахуванням положень ст. 36 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір.

Згідно з постановою судді, відносно ОСОБА_1 було складено два протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 684838 та серії ЕПР1 № 684848, які відповідно до вимог ст. 36 КУпАП, об`єднано їх в одне провадження під одним номером: справа № 583/3023/26, провадження №3/583/1022/26.

В постанові зазначено, що ОСОБА_1 05.06.2026 о 19 годині 19 хв. в с. Чернеччина по вул.Готеляка, 38, керував мопедом VISTA50, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння зіниць очей, тремтіння пальців рук, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 05.06.2026 о 19 годині 19 хв. в с. Чернеччина по вул.Готеляка, 38, керував мопедом VISTA50, без номерного знаку, не виконав законну вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, чим порушив п.2.4 ПДР України. Своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Кудін О.М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 керував електроскутером, який у розумінні ПДР України не є транспортним засобом. Дії працівників поліції, на думку захисника, були незаконними, оскільки останні рухалися у зустрічному напрямку та умисно намагалися збити ОСОБА_1 , направивши автомобіль прямо на вектор руху скутера, у зв`язку з чим ОСОБА_1 почав тікати, забігши на приватну територію знайомих односельців. Працівник поліції незаконно проник на приватну земельну ділянку, без попередження застосував фізичну силу та фактично вчинив затримання особи без складання відповідного протоколу. Свідки, які вийшли на місце конфлікту підтвердили, що ОСОБА_1 був тверезий, тому вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була безпідставна. Також була порушена процедура освідування, оскільки поліцейський не пропонував пройти огляд в медичному закладі. В зв`язку з неправомірними діями поліцейського зібрані в подальшому докази є недопустимими з врахуванням доктрини плодів отруйного дерева. Також зазначає захисник про те, що в присутності особи не складався акт огляду на стан сп`яніння. Захисник вказує, що суддя суду першої інстанції не надав належної оцінки його доводам, упереджено, з обвинувальним ухилом прийняв оскаржувану постанову.

Заслухавши доводи захисника та особи яка притягається до адміністративної відповідальності на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону, суддя суду першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, спростовуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушення передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, суддя першої інстанції правильно, як на докази винуватості послався на: протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №684838 від 05.06.2026 та ЕПР1№684848, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 05.06.2026, яким підтверджується, що 05.06.2026 о 19 год 19 хв здійснено огляд та тимчасово затримано транспортний засіб мопед Vista50CC, відеозапис, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 05.06.2026 року о 19 годині 19 хв. в с. Чернеччина по вул.Готеляка, 38, керував мопедом VISTA50, інспектором поліції зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який не виконав вимогу про зупинку, почав тікати, в послідуючому працівниками поліції встановлено особу ОСОБА_1 та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній відмовився, так як залишив місце зупинки та втік, транспортний засіб залишив на обочині дороги.

Зазначені докази зібрані у передбаченому законом порядку, і ставити під сумнів їх належність та допустимість апеляційний суд підстав не вбачає.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею при прийнятті оскаржуваної постанови, було досліджено і апеляційним судом під час підготовки вказаної справи до апеляційного розгляду.

Його даними підтверджується те, що ОСОБА_1 05.06.2026 року о 19 годині 19 хв. в с. Чернеччина по вул.Готеляка, 38, керував мопедом VISTA50, на вимогу про зупинку почав тікати, потім покинув мопед та побіг. Поліцейський безпосередньо переслідував ОСОБА_1 , наздогнав та, серед іншого пояснив, що ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку, запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з наявністю запаху алкоголю з порожнини рота, на що ОСОБА_1 відмовився шляхом втечі.

Вказаним відеозаписом спростовуються твердження захисника про те, що дії працівників поліції були незаконними.

Необґрунтованими є також доводи захисту про те, що електроскутер не є транспортним засобом відповідно да ПДР, а відмова від проходження огляду на стан сп`яніння водія самоката не утворює склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду звертає увагу на те, що частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.

У відповідності із пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст. 2).

У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Аналогічні поняття електричних транспортних засобів визначені і у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, електроскутер, який приводиться в рух електричним двигуном та використовується особою для переміщення у дорожньому русі, є транспортним засобом у розумінні законодавства.

Відтак особа, яка керує таким транспортним засобом має виконувати Правила дорожнього руху, в тому числі й пункт 2.5, та така особа є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що у поліцейських не було підстав для ініціювання огляду на стан сп`яніння у зв`язку з тим, що свідки конфлікту підтвердили, що ОСОБА_1 був тверезий не заслуговують на увагу, оскільки свідки не є особами, які уповноваження на виявлення ознак алкогольного сп`яніння та їх встановлення.

Також суддя апеляційного суду відхиляє доводи захисника про те, що була порушена процедура освідування, так як поліцейський не пропонував пройти огляд в медичному закладі, оскільки зазначене спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом.

Доводи захисника про те, що в присутності особи не складався акт огляду на стан сп`яніння не заслуговують на увагу, оскільки після пропозиції пройти огляд, ОСОБА_1 втік, що унеможливило складення такого акту у його присутності.

Твердження захисника про те, що суддя суду першої інстанції не надав належної оцінки його доводам, упереджено, з обвинувальним ухилом прийняв оскаржувану постанову є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваної постанови.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку щодо незаконності прийнятого суддею суду першої інстанції рішення, в апеляційній скарзі не наведено.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП поза розумним сумнівом.

Враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді районного суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.06.2026 щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника – адвоката Кудіна Олександра Михайловича на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова