Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №522/6896/22-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4439/26

Справа № 522/6896/22-Е

Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

08 червня 2022 року ОК «ЖБК «Ассоль-Сервис» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами, в якому просить (з урахуванням зменшених позовних вимог) стягнути з ОСОБА_1 29 783,44 грн. ( 27 980,85 грн. – основний борг, 3% річних – 471,39 грн., 1 331,20 грн. – інфляційні втрати) заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позовна заява вмотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . м. Одеса. Він, як власник квартири, є споживачем комунальних послуг, що надаються ОК «ЖБК «АСОЛЬ-СЕРВІС», що здійснює функції з утримання будинку та прибудинкової території. Відповідач споживає надані житлово-комунальні послуги, послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, але не повністю сплачує за послуги. За період з 01.05.2019 по 30.04.2022 відповідач має заборгованість 29 783,44 грн. (27 980,85 грн. – основний борг, 471,39 грн. - 3% річних, 1 331,20 грн. - інфляційні втрати).

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Відповідач проти позову заперечує та стверджує, що сплачує регулярно комунальні послуги, і навіть наперед. З ОК «ЖБК «АСОЛЬ-СЕРВІС» відсутні договірні відносини щодо споживання житлово-комунальних послуг, а тарифи, які ним визначені, не затверджені належним чином загальними зборами. Тому відповідач їх не визнає

Зокрема, ОК «ЖБК «АСОЛЬ-СЕРВІС» не врахував сплачений ним авансовий платіж у жовтні 2021 року 3 000 грн.

Оплату за воду, за електричну енергію відповідач здійснює наперед (проплачує наперед більшу кількість кубів, кіловат, які ще не використав). Відповідно позивач це не враховує і робить подвійне нарахування послуг за електричну енергію та холодну воду з 05.2019 по 04.2022. Відповідач вважає, що за цей період переплатив (7 279,30 грн. - за електроенергію та 2 831,47 грн. - за холодну воду).

Заборгованість по тарифу на УБПТ в період з 05.2019 по 04.2022 на 27 868,93 грн. відповідач не визнає. Згідно із затвердженими загальними зборами від 29.09.2020 тарифами на УБПТ, відповідач сплатив 41 745,78 грн, але Кооператив ігнорує це рішення і продовжує нараховувати цю послугу за ніким не затвердженим тарифом.

Також позивач нараховує відповідачу постійно як борг витрати за теплопостачання за загальним тарифом за 1 м.кв. площі, не враховуючи, що у 2019 році ОСОБА_1 встановив у своїй квартирі власний теплолічильник. Показники власного теплолічильника він регулярно передає позивачу, але вони не беруть їх до уваги. Оплату він проводить авансовими платежами за кожен квартал. Тому між позивачем і відповідачем виникла розбіжність між фактично спожитою теплоенергією та нарахованою.

Також відповідач не погоджується з включенням до боргу вартості встановленого маршрутизатора 380 грн, що не знаходиться на балансі кооперативу.

Крім того, з серпня 2020 по жовтень 2020 позивач нарахував послуги за «вивезення сміття та ТПВ» по тарифу 34,02 грн., а з листопада 2020 по квітень 2022 - 34,22 грн., тобто в подвійному розмірі, як на двох осіб, хоча мав здійснювати такі нарахування по тарифу 17,01 грн., як на одну зареєстровану в квартирі особу).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2025 року позов ОК «ЖБК «Ассоль-Сервис» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Ассоль-Сервис» заборгованість 29 384,77 гривень. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОК «ЖБК «Ассоль-Сервис» витрати на правову допомогу 4 000 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1) рахунки надані позивачем на оплату комунальних послуг не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 44.1 Податкового кодексу України, у зазначених рахунках відсутня інформація про посади, прізвища та особисті підписи відповідальних осіб, тобто надані позивачем до суду документи є неналежними та недопустимими доказами у справі і безпідставно були прийняті судом від час вирішення спору;

2) під час розгляду справи у суді першої інстанції скаржник повідомляв суд про факт неналежного виконання ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» своїх обов`язків щодо обслуговування та утримання багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , і прибудинкової території, а також подавав заперечення на невірне обчислення суми, яку позивач безпідставно вважав його заборгованістю, але суд під час оцінки доказів не взяв ці доводи відповідача до уваги;

3) суд першої інстанції не з`ясував та не надав правової оцінки тому факту, чому позивач не надав до суду договір про оплату комунальних послуг, який з 2013 року (час створення Кооперативу) і до теперішнього часу не укладений між позивачем та відповідачем;

4) ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» за весь час з моменту створення кооперативу жодного зібрання співвласників будинку АДРЕСА_2 не провели, а тому тарифи на УБПТ на загальних зборах не затвердили, про обсяги та умови обслуговування багатоквартирного будинку власників квартир не проінформували.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 23 липня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення заборгованості.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . м. Одеса.

ОК «ЖБК «АСОЛЬ-СЕРВІС» здійснює функції виконавця робіт з утримання будинків, споруд і прибудинкової території, приймає на баланс житлові будинки, їх інженерне обладнання, укладає договір з ремонтно-експлуатаційними підприємствами, енерго-, водопостачальними та іншими спеціалізованими організаціями, які забезпечують функціонування систем життєзабезпечення будинків і прилеглої території, в тому числі і щодо будинку АДРЕСА_2 .

З метою виконання взятих на себе зобов`язань ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» уклало такі договори:

- 22.08.2013 з ТОВ «ІНФОКС» договір №7293/1 про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення;

- 30.07.2020 року з ТОВ «ІНФОКС» типовий договір №10485 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

- 01.07.2013 з ТОВ «СОЮЗ» договір №327ОЖП92 на вивіз твердих побутових відходів (листом від 23.06.2015 з ТОВ «СОЮЗ» повідомило ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» про те, що тариф на послуги по вивезенню побутових відходів для населення, який затверджений рішенням виконкому ОМР №143 від 28.05.2015, складає 11,50 грн. в місяць на одну людину (з НДС);

- 26.10.2018 з АТ «НАК «Нафтогаз України» (код ЕІС-56Х9300000003502) договір №7034/18-ТЕ-23 постачання природного газу;

- 20.09.2019 з АТ «НАК «Нафтогаз України» (код ЕІС-56Х9300000003502) договір №7736/1920-ТЕ-23 постачання природного газу;

- 21.09.2020 з АТ «НАК «Нафтогаз України» (код ЕІС-56Х9300000003502) договір №20/21-3036-ТЕ-23 постачання природного газу;

- 23.03.2021 з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» ЕІС-код 58Х930000010610Х договір №3511-11ГТ-23 постачання природного газу;

- 01.07.2013 договір про постачання електроенергії з Одеським національним політехнічним університетом щодо постачання електроенергії як Субспоживачу;

- 12.04.2021 з АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» договір №29910 (разом з додатками) споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії;

- 17.05.2021 з ТОВ «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» договір (разом з додатками) про постачання електричної енергії постачальником універсальним послуг №01-29910-ПУП.

Згідно з Протоколом №8 від 25.12.2018 загальних зборів членів ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» затверджено тарифи УБПТ, зокрема, тариф на вивезення сміття у розмірі – 17,01 грн.

Згодом коригування тарифів здійснювалося рішеннями загальних зборів членів ОК «ЖБК Асоль-Сервіс», які оформлені протоколами №9 від 26.12.2018, №10 від 25.12.2019, №11 від 16.01.2020, №12 від 20.08.2020, №13а від 13.01.2021, №14 від 07.12.2021.

Листом №1 від 29.09.2020 власники квартир будинку звернулись до Кооперативу про необхідність перегляду розміру тарифів на житлово-комунальні послуги та на утримання будинку і прибудинкової території.

Листом №2 від 29.10.2020 власники квартир будинку звернулись до Кооперативу про рішення з 10.11.2020 здійснювати оплату послуг за зменшиними тарифами та не сплачувати деякі послуги по утриманню будинку і прибудинкової території.

Згідно з розрахунком заборгованості (довідка від 12.08.2024), складеного ОК «ЖБК Асоль-Сервіс», заборгованість ОСОБА_1 з травня 2019 по квітень 2022, становить 27 980,85 грн. (УБПТ, утримання чергових будинку, вивезення сміття, паркінг, хвіртки, домофон, відеоспостреження, електроенергія, вода, опалення, маршрутизатор).

Також позивач нараховує на суму боргу 3% річних з січня 2020 року по грудень 2021 року – 471,39 грн., інфляційні втрати з січня 2020 по грудень 2021 – 1 331,20 грн.

За власними розрахунками ОСОБА_1 у нього немає заборгованості перед ОК «ЖБК Асоль-Сервіс», а є навпаки переплата (9 198,56 грн.):

- УБПТ позивач нарахував 57 868,93 грн., відповідач сплатив - 41 745,78 грн. Різниця 16 123, 15 грн., яку відповідач не визнає.

- за опалення позивач нарахував 32 423,27 грн.(за тарифом 1 м.кв. площі), відповідач сплатив за лічильником - 20 499,84 грн. Різниця 11 473,43 грн., яку відповідач не визнає;

- позивач не врахував авансовий платіж в жовтні 2021 році 3 000 грн.

- 380 грн немає підстав для нарахування за маршрутизатор

- за «вивезення сміття та ТПВ» позивач рахував по тарифу 34,02 грн., з листопада 2020 по квітень 2022 - 34,22 грн., тобто в подвійному розмірі, як на двох осіб, хоча мав здійснювати такі нарахування по тарифу 17,01 грн., як на одну зареєстровану в квартирі особу). Переплата відповідача становить 357,51 грн.

- позивач повторно нарахував сплачені відповідачем авансом послуги за електроенергію 7 279,30 грн. та за воду 2 831,47 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що предметом спору є стягнення з споживача плати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідач заперечує з підстав незаконності підстав їх нарахування та відсутності самого боргу, у зв?язку з наявністю переплати за ці послуги.

Згідно з ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Індивідуальний споживач зобов`язаний, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 № 712/8916/17).

ОСОБА_1 є власником квартири, де ОК «ЖБК «АСОЛЬ-СЕРВІС» здійснює функції виконавця робіт з утримання будинків, споруд і прибудинкової території, хоча й відповідач не погоджується з якістю наданих послуг. Отже, доводи ОСОБА_1 про звільнення його від сплати заборгованості за комунальні послуги, у зв`язку з відсутністю між ним та позивачем відповідного договору про їх надання, не є правовою підставою для звільнення від оплати за ці послуги.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Первинним документом для співвласників є квитанція-повідомлення для власників як житлових, так і нежитлових приміщень; при розрахунках через мережу Інтернет – відповідна квитанція або рахунок про сплату. Підставою для оплати внеску є законодавство України (стаття 15 Закону України «Про ОСББ»). Розрахунок внеску власників нежитлових приміщень, як і власників житлових (квартир), здійснюється на основі кошторису виходячи з площі приміщення.

Як вбачається, щомісячно ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» виставляє співвласникам будинку квитанції, в яких міститься інформація: про платника: прізвище, ім`я, по-батькові, номер квартири що перебуває у власності; про отримувача: найменування, код ЄДРПОУ, рахунок отримувача в банківській установі; дату складання та період за яких здійсненні нарахування; розмір заборгованості; порядок нарахування, а саме загальна площа приміщення, види нарахування, кількість зареєстрованих мешканців, види нарахування.

Квитанції не є первинним бухгалтерським обліковим документом або документом суворої звітності, оскільки за своєю суттю мають інформаційний характер, функцією якого є фіксація розміру щомісячного внеску, що підлягає сплаті, або наявної в нього заборгованості, а також нагадування про необхідність виконання законодавчого обов`язку зі сплати щомісячних внесків співвласників будинку згідно прийнятого загальними зборами кошторису та розміру внесків згідно частки нерухомості співвласника.

Отже, безпідставними є посилання відповідача на те, що рахунки, надані позивачем на оплату комунальних послуг не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 44.1 Податкового кодексу України, оскільки ці норми не регулюють правовідносини в сфері житлово-комунальних послуг.

Щодо заборгованості за опалення, то суд першої інстанції правильно зазначив, що за опалення позивач нарахував 32 423,27 грн. (за тарифом 1 м.кв. площі). Відповідач сплачував за показниками лічильника - 20 499,84 грн. Різниця 11 473,43 грн., яку відповідач не визнає.

Листом № 2 від 27.09.2019 ОСОБА_1 направив голові ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» робочий проект на установку вузла обліку теплової енергії в його квартирі та попросив з початку опалювального сезону 2019-2020 та в подальшому робити розрахунок за спожиту теплову енергію щомісячно за показами лічильника, який встановлений відповідно до ДБН та наданого проекту. Також ОСОБА_1 зазначив, що його письмове звернення від 20.05.2019 щодо видачі технічних умов на установку такого лічильника залишено без відповіді, у зв`язку з чим ним використано технічні умови на аналогічну квартиру в цьому будинку.

Згідно з Актом прийому-передачі, зазначений лічильник був встановлений у вересні 2019 року в квартирі відповідача.

Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (чинні на дату установки лічильника) визначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Позивач посилається на те, що в 2019 році відповідач самовільно без згоди позивача, як обслуговуючої організації, встановив тепловий лічильник на підставі невідповідних документів, а позивач не надавав технічних умов на установку теплового лічильника та акт балансової приналежності по встановленню теплового лічильника обліку теплової енергії в квартирі.

Згідно з п.3-5 Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 829, розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення будівлі або приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах. Технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб`єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у пункті 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім`я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається критерій з переліку згідно з пунктом 6 цього Порядку, якому не відповідає внутрішньобудинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку. Замовником обстеження внутрішньобудинкової системи опалення є власник (співвласники) будівлі або власник (співвласники) окремих приміщень у будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , як власник квартири, звертався до позивача з приводу оцінки технічної можливості встановлення вузла розподільного обліку, але позивач відповідного обстеження не провів та фактично самоусунувся від виконання, передбачених Порядком № 829 дій.

Відтак посилання позивача на те, що вузол розподільчого обліку (квартирний вузол обліку теплової енергії), встановлений у квартирі відповідача, не є прийнятий належним чином, є необґрунтованими.

При цьому споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування. Загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою: кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування; утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. Таким чином, нарахування теплопостачальними організаціями оплати за послуги з опалення місць загального користування співвласникам будинку, які відключені від систем централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов`язковий характер (постанова Верховного Суду від 22.12.2020 №311/3489/18).

Позивач нараховує борг за оплату теплопостачання з урахуванням опалення місць загального користування. Тому ОСОБА_1 , як співвласник будинку, що відключений від систем централізованого опалення, має сплачувати цей борг, незважаючи на наявність у його квартирі індивідуального теплолічильника, а тому підстави для виключення з суми боргу 11 473,43 грн відсутні.

Щодо маршрутизатора, то судом першої інстанції правильно встановлено, що в квітні 2021 року в нарахування оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 включено вартість послуги «маршрутизатор, установка Обленерго» вартістю 380 грн.

Відповідач заперечує цей борг з тих підстав, що маршрутизатор не перебуває на балансі ОК ЖБК «Асоль-Сервіс».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Отже, оплата за житлово-комунальні послуги та послуги з управління будинку передбачає оплату споживачем діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання осіб у житлових будинках, задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Установка маршрутизатора пов`язана з забезпеченням позивачем належних умов проживання співвласників у житловому будинку, задоволенням його господарсько-побутових потреб. Тому посилання відповідача на незгоду з боргом 380 грн., через те, що цей прилад не перебуває на балансі ОК ЖБК «Асоль-Сервіс», є необґрунтованим.

Щодо оплати за електричну енергію та холодну воду, то суд першої інстанції правильно звернув увагу на таке.

ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку з оплатою за воду та електроенергію авансом (наперед), позивач повторно нарахував за йому за електроенергію 7 279,30 грн., за холодну воду 2 831,47 грн.

З квитанцій на оплату вбачається, що ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» нарахувало за «воду та каналізацію»:

з травня 2019 по жовтень 2019 по 109,75 грн. щомісяця

за листопад-грудень 2019 - немає нарахувань,

за січень 2020 - 43,90 грн.

за лютий 2020 - 74,28 грн.,

за березень 2020 - 80,19 грн.

за квітень 2020 - 53,46 грн.

за травень 2020 - 26,73 грн.

за червень-серпень 2020 по 53,46 грн. щомісячно

за вересень 2020 - немає нарахувань

за жовтень 2020 - 187,11 грн.

за листопад 2020 - 80,19 грн.

за грудень 2020 - 53,46 грн.

за січень 2021 - 116,28 грн.

за лютий 2021 - 60,05 грн.

за березень 2021 - 30,02 грн.

за квітень-червень 2021 - по 60,05 грн щомісяця

за липень, серпень, листопад 2021 - по 120,10 грн щомісяця

за вересень-жовтень 2021 - по 90,07 грн щомісяця

за грудень 2021 - 30,02 грн.

за січень 2022 - 102,27 грн.

за лютий 2022 - 106,26 грн.

за березень-квітень 2022 - немає нарахувань.

З наданих ОСОБА_1 квитанцій вбачається, що він сплатив за воду та каналізацію:

08.07.2019 - 219,50 грн,

30.09.2019 - 219,50 грн,

21.01.2020 - 329 грн,

07.05.2020 - 187,10 грн,

16.07.2020 - 187,10 грн,

18.10.2020 - 374,14 грн,

12.01.2021 - 360,24 грн,

04.05.2021 - 150,10 грн,

18.07.2021 - 300,24 грн,

11.10.2021 - 300,24 грн,

19.01.2022 - 351,60 грн.

Порівнюючи подані сторонами рахунки, проведені по ним оплати, судом першої інстанції правильно з?ясовано, що за період з травня 2019 року по квітень 2022 року ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» нарахувало ОСОБА_1 за "воду" 2 583,69 грн.

Водночас, з наданих ОСОБА_1 квитанцій за період травня 2019 - квітень 2022, судом обчислено, що відповідач сплатив за «холодна вода» - 2 978,76 грн.

Отже, позивачем зайво включено до заборгованості за послугу «холодна вода» 395,07 грн, які не підлягають стягненню (2 583,69 - 2 978,76 = - 395,07 на користь відповідача).

При цьому не відповідає дійсності, що оплату позивач нарахував повторно відповідачу за вже сплачені ним авансом куби, невикористаної води.

З квитанцій на оплату за електроенергію виставлених ОК ЖБК «Асоль-сервіс» таа з квитанцій ОСОБА_1 про сплату за електроенергію, встановлено:

за травень 2019 - 203,28 грн.

за червень 2019 - 215,04 грн.

за липень 2019 - 204,96 грн. (сплата 08.07.2019 - 672 грн.)

за серпень 2019 - 201,60 грн.

за вересень 2019 - 210 грн. (сплата 30.09.2019 - 840 грн.)

за жовтень 2019 - 230,16 грн.

за листопад 2019 - 228,48 грн.

за грудень 2019 - 230,16 грн.

за січень 2020 - 220,08 грн. (сплата 21.01.2020 - 672 грн.)

за лютий 2020 - 208,32 грн.

за березень 2020 - 221,76 грн.

за квітень 2020 - 223,44 грн.

за травень 2020 - 203,28 грн. (сплата 07.05.2020 - 504 грн.)

за червень 2020 - 210 грн.

за липень 2020 - 220,08 грн. (сплата 16.07.2020 - 504 грн.)

за серпень 2020 198,24 грн.

за вересень 2020 220,08 грн.

за жовтень 2020 - 184,80 грн. (сплата 18.10.2020 - 672 грн.)

за листопад 2020 - 211,68 грн.

за грудень 2020 - 225,12 грн.

за січень 2021 - 194,88 грн. (сплата 12.01.2021 - 672 грн.)

за лютий 2021 - 206,64 грн.

за березень 2021 - 198,24 грн.

за квітень 2021 - 213,36 грн.

за травень 2021 - 213,36 грн. (сплата 04.05.2021 - 504 грн.)

за червень 2021 186,48 грн.

за липень 2021 - 186,48 грн. (сплата 18.07.2021 - 672 грн.)

за серпень 2021 - 208,32 грн.

за вересень 2021 - 191,52 грн.

за жовтень 2021 - 231,84 грн. (сплата 11.10.2021 - 576 грн.)

за листопад 2021 - 223,44 грн.

за грудень 2021 - 238,56 грн.

за січень 2022 - 240,24 грн. (сплата 19.01.2022 - 672 грн.)

за лютий 2022 - 252 грн.

за березень 2022 - 36,96 грн.

за квітень 2022 - 6,72 грн.

Отже, з травня 2019 року по квітень 2022 року ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» нарахувало ОСОБА_1 за «електропостачання» 7 299,60 грн.

З наданих ОСОБА_1 квитанцій за період травень 2019 - квітень 2022, вбачається, що він заплатив за послугу «електропостачання» - 6 960 грн.

Переплати, як вважає відповідач, оскільки він платив наперед ще за невикористані кВт. за цією послугою немає.

Щодо послуги вивіз сміття, то відповідач ОСОБА_1 вважає, що ОК ЖБК «Асоль-Сервіс» неправомірно з серпня 2020 по жовтень 2020 року нарахувало послуги «вивезення сміття та ТПВ» по 34,02 грн., а з листопада 2020 по квітень 2022 року по 34,22 грн., хоча повинно нараховувати по 17,01 грн відповідно до тарифу на вивезення сміття та ТПВ на 1 зареєстровану в квартирі особу. Натомість, у квартирі відповідача фактично проживає 2 особи, але зареєстрована лише одна (відповідач), переплата становить 357,51 грн.

Надання цієї послуги забезпечується на підставі укладеного 01.07.2013 з ТОВ «СОЮЗ» договору №327ОЖП92 на вивіз твердих побутових відходів.

Листом від 23.06.2015 ТОВ «СОЮЗ» повідомило ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» про те, що тариф на послуги по вивезенню побутових відходів для населення, який затверджений рішенням виконкому ОМР №143 від 28.05.2015, складає 11,50 грн. в місяць на 1 людину (з НДС).

Отже, калькуляція послуги «вивезення сміття та ТПВ» здійснюється виходячи з того, скільки осіб фактично проживає у квартирі, а не скільки зареєстровано.

Згідно з Протоколом №8 від 25.12.2018 загальних зборів членів ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» затверджено тарифи УБПТ, зокрема, тариф на вивезення сміття у розмірі – 17,01 грн.

Таким чином, у разі проживання в квартирі 2 осіб тариф на вивіз сміття складає – 34,02 грн.

Як вбачається, позивач спочатку на 2 осіб нараховував 34,02 грн., а потім по 34,22 грн.

Підстав нарахування по 34,22 грн. , замість 34,02 грн., не надав. Тому переплата за вивіз сміття за цей період становить 3,60 грн., як безпідставно включена позивачем до суми боргу.

Щодо неврахування авансового платежу в жовтні 2021 суми 3 000 грн, то з довідки позивача про заборгованість вбачається, що 3 000 грн., сплачені відповідачем, як «переплата за природній газ» в жовтні 2021, не віднесені позивачем до боргу, а навпаки, зараховані.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що безпідставними є доводи відповідача, що цей авансовий платіж не був врахований.

Щодо сплати УБПТ, то суд першої інстанції вказав, що згідно з Протоколом №8 від 25.12.2018 загальних зборів членів ОК «ЖБК Асоль-Сервіс» затверджено тарифи УБПТ. Далі коригування тарифів здійснювалося рішеннями загальних зборів членів ОК «ЖБК Асоль-Сервіс», які оформлені протоколами №9 від 26.12.2018, №10 від 25.12.2019, №11 від 16.01.2020, №12 від 20.08.2020, №13а від 13.01.2021, №14 від 07.12.2021. Позивачем надано кошториси витрат на утримання будинку та прибудинкової території з 2018 по 2022 роки.

Те, що відповідач не згідний з цими тарифами не означає, що вони незаконні, доки в судовому порядку такі не будуть скасовані.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції, викладеними у мотивувальній частині рішення щодо сплати УБПТ, колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7., п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (ст.12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Щодо стягнення УБПТ.

У даній цивільній справі спір виник щодо заборгованості за житлово-комунальними послугами, у тому числі за УБПТ.

Відповідно до ст. 15 Закону «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Згідно з цією статтею до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу (ст.15 Закону "Про кооперацію").

Частиною 1 ст.98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Статтею 16 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу.

Таким чином, Закон України «Про кооперацію» не встановлює виключної компетенції загальних зборів, а правління кооперативу, яке є виконавчим органом, може бути наділене іншими повноваженнями, визначеними вищим органом (загальними зборами) або статутом кооперативу.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, розраховану за період з 01.05.2019 року до 30.04.2022 року.

Відповідно до рішення загальних зборів членів ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» протокол №8 від 25 грудня 2018 року, ціна послуги за УБПТ за 1 кв.м. затверджена у розмірі 5,54 грн, утримання паркінгу – 154,14 грн; утримання чергових – 64,77 грн (з однієї квартири); утримання чергових – 53,20 гривень (одного паркомісця для власників паркінгу, які не мають квартир); відеонагляд – 10,21 грн; підсобка (нежиле) – 5 грн; вивіз сміття – 17,01 грн; електроенергія у будинку чергових за фактом споживання 200кВт у місяць 336 грн.

Позивач, з яким погодився суд першої інстанції, вказував, що коригування тарифів здійснювалося «рішеннями загальних зборів членів ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс»», які оформлені протоколами №9 від 26.12.2018, №10 від 25.12.2019, №11 від 16.01.2020, №12 від 20.08.2020, №13а від 13.01.2021, №14 від 07.12.2021.

Водночас апеляційний суд акцентує увагу, що у матеріалах справи дійсно є дані протоколи, але вони не є протоколам за рішеннями загальних зборів членів ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс», а є протоколами за рішеннями зборів членів правління ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс».

Колегія суддів констатує, що до справи позивачем не надано Статуту ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс», а тому у апеляційного суду відсутня можливість перевірити інформацію про наділення виконавчого органу кооперативу (правління) відповідними повноваженнями щодо зміни та затвердження тарифів на послуги УБПТ, за обслуговування хвіртки, домофону, відеоспостереження, утримання чергових.

Не надано і будь-яких копій протоколів рішень загальних зборів ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» з яких вбачалось би наділення вищим органом управління кооперативу – загальними зборами виконавчого органу кооперативу (правління) повноваженнями щодо зміни та затвердження тарифів на послуги УБПТ, за обслуговування хвіртки, домофону, відеоспостереження, утримання чергових.

Крім того, у позовній заяві ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» зазначило, що тарифи на УБПТ, утримання охорони, паркінг та відеоспостереження затверджені рішенням загальних зборів Кооперативу (ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс»).

У розумінні Закону України «Про кооперацію» рішення загальних зборів членів кооперативу, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх членів кооперативу.

Оскільки позивачем не надано доказів про затвердження рішеннями загальних зборів членів ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» змін ціни послуги, на підставі яких з 01.01.2020 року до вересня 2022 року включно здійснені нарахування УБПТ, витрат на хвіртки, домофон, відеоспостереження та на чергових по будинку, а також доказів про існування рішення загальних зборів членів кооперативу про наділення виконавчого органу кооперативу (правління) повноваженнями щодо зміни та затвердження тарифів на послуги УБПТ, за обслуговування хвіртки, домофону, відеоспостереження, утримання чергових по будинку, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про стягнення з відповідача заборгованості за послуги УБПТ, за обслуговування хвіртки, домофону, відеоспостереження, утримання чергових по будинку, нараховані позивачем з 01.01.2020 року до 30.09.2022 року за цінами, зміненними загальними зборами членів правління ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» до 7,89 грн. за один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинкупротокол №10 від 25 грудня 2019 року; до 8,36 грн. за один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку,протокол №12 від 20 серпня 2020 року; до 8,46 грн. за один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинкупротокол №12 від 20 серпня 2020 року; до 8,89 грн. за один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, протокол №14 від 07 грудня 2021 року.

Апеляційний суд, аналізуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не погоджується із тарифами, які встановлені неналежним органом кооперативу, дійшов висновку, що оцінка законності збільшення ціни послуги, на підставі якої здійснювалися нарахування заборгованості і прийняття її судом, як такої, що є обов`язковою для споживачів послуг, має здійснюватися при розгляді спору про стягнення цієї заборгованості.

У свою чергу, відповідач посилається на тарифи, які затверджені зборами власників будинків від 29.09.2020, і стверджує, що він платив за цими тарифами, але жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин не надав, а тому колегія суддів відхиляє дані посилання відповідача на тарифи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів для розрахунку житлово-комунальних послуг бере тарифи, які затверджені рішенням загальних зборів членів ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» протокол №8 від 25 грудня 2018 року.

Так, предметом розгляду даної цивільної справи є заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.05.2019 по 30.04.2022.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 за даний період мав сплатити УБПТ, охорони, чергові, паркінг, відеонагляд у загальному розмірі 30 884,76 копійок.

З довідки позивача про борг відповідача за період з травня 2019 по квітень 2022, та власних розрахунків відповідача видно, що позивач в цілому нарахував 57 868,93 грн, відповідач сплатив - 41 745,78 грн.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що переплата за послугами УБПТ становить 10 861 гривню 02 копійки, а тому на таку суму мають бути зменшені задоволені позовні вимоги.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційний втрат, то суд першої інстанції послався на те, що за розрахунком позивача інфляційні збитки становлять 1 331,20 грн., а 3 % річних – 471,39 грн, які нараховано правильно.

Однак з такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов`язання, його борг складатиме: основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Виключень з переліку житлово-комунальних послуг постанова не містить, а тому застосовується і до правовідносин сторін у цій справі.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції та зазначено, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Таким чином, позивач неправомірно нараховував відповідачам у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року інфляційні втрати та 3% річних на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, а тому заявлені позовні вимоги у розмірі 6,71 гривень (3% річних) та у розмірі 249,21 гривня задоволенню не підлягають.

Також апеляційний суд враховує, що розмір заборгованості зменшено 10 861,02 гривні, а тому розрахунок інфляційних втрат і 3% річних також підлягає зменшенню, і буде становити: 281,60 гривень – 3% річних; 655,69 гривень – інфляційні втрати.

Щодо позовної давності, то суд першої інстанції правильно зазначив, що Відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Вважав, що позивач, звернувшись до суду 08.06.2022, пропустив строк позовної давності за вимогами за період з травня 2019 по 07.06.2019.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Згідно з п.12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби Covid-19, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби Covid-19.

Дію карантину було скасовано після 30.06.2023.

Згідно з п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому цей стан було неодноразово продовжено та він діє до цих пір.

Оскільки з 12 березня 2020 року по день подання до суду цієї позовної заяви, на території України спочатку було офіційно установлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, а потім запроваджено воєнний стан, встановлений статтею 257 ЦК України загальний строк позовної давності тривалістю в три роки, що застосовується, поміж іншого, для пред`явлення вимог щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, продовжений на строк дії такого воєнного стану. Тому заява відповідача про застосування наслідків позовної давності є безпідставною.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, послався на те, що додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року стягнуто з відповідача витрати за надання правової допомоги в розмірі 4 645 грн.

Позивач в загальному порядку це рішення не оскаржував, отже, погодився з розміром витрат, які підлягають стягненню на його користь.

Також суд першої інстанції вказав, що керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України та враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката предмет спору, складності справи, встановлений обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення позову, приходить до висновку про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.06.2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

У постанові від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17 (361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, то додаткову постанову цього суду також слід скасувати.

Додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі № 923/631/15, від 23 січня 2020 року у справі № 910/20089/17, від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20).

Таким чином, додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалене у порядку ст. 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного судового рішення у справі та не може існувати окремо від нього. У разі скасування судового рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

У справі, що переглядається, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року позов ОК «ЖБК «Ассоль-Сервис» задоволено.

Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року стягнуто з відповідача витрати за надання правової допомоги в розмірі 4 645 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 липня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 10.11.2022 у справі № 522/6896/21 задоволено. Скасовано заочне рішення суду від 10 листопада 2022 року у справі №522/6896/22. Призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, з моменту скасування заочного рішення додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2023 року є нечинним, а тому посилання суду першої інстанції на нього є хибним.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 8 612 грн., що складаються з: 2 000 грн. - плати за роботу з діючим законодавством, 2 500 грн. підготовка та подання позову, підготовка та складання заяви про зменшення позовних вимог 2 000 грн., 2000 грн. гонорар успіху адвоката, 112 грн. витрати на поштові відправлення відповідачу.

До заяви про стягнення витрат на правову допомогу представником позивача додано договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі послуг, додаткова угода до договору про правову допомогу, платіжне доручення про сплату послуг, копії поштових відправлень відповідачу.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № б/н від 06.06.2022, укладеного між ОК «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-Сервис» (Клієнт) та адвокатом Михайленко М.М. предметом є надання адвокатом правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані з захистом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості комунальних послуг з мешканців будинку АДРЕСА_1 (п.1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1.3, п.2.1.4 Договору адвокат узагальнює та аналізує:

1)практику розгляду судових та інших справ,

2)надає Клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків,

3)надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у Клієнта в процесі його життєдіяльності.

Згідно з п.2.4. Договору при виконанні вказаної в п, 2.1. цього Договору, Адвокат керується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», чинним законодавством та умовами даного Договору.

Відповідно до п. 4.2-4.3 Договору оплата послуг за цим Договором складає 15000 грн.

Згідно з Додатковою угодою від 11.11.2022 до Договору про надання правової допомоги адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу у формі:

1) роботи з діючим законодавством, що регулює діяльність клієнта з питань наданій послуг у сфері житлово-комунальних послуг, правовстановлюючими документами, внутрішньою документацією клієнта та правовою позицією ВС щодо застосування відповідних норм права при вирішені питань стягнення заборгованості;

2) підготовка та подання позовної заяви до Приморського районного суду м. Одеси про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_1 ;

3) представництво інтересів клієнта під час розгляду справи №522/6896/22-Е.

Сторони дійшли до згоди що вартість наданих послуг складає 8612 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 11.11.2022 адвокат надав, а клієнт прийняв за період з 06.06.2022 по 10.11.2022 такі види правничої допомоги:

1) робота з діючим законодавством що регулює діяльність Клієнта з питань надання послуг у сфері житлово-комунальних послуг, правовстановлюючими документами, внутрішньою документацією Клієнта та правовою позицією ВС щодо застосування відповідних норм права при вирішені питань стягнення заборгованості 2 000 грн. (2 години * 1 000 грн);

2) підготовка та подання позовної заяви 2 500 грн. (2,5 години *1 000 грн);

3) підготовка та складання зменшення позовних вимог разом з розгорнутим розрахунком заборгованості 2000 грн. (2 години * 1000 грн);

4) гонорар успіху 2 000 грн.;

5) витрати на поштові відправлення відповідачу 112 грн.

Стосовно стягнення суми гонорару успіху адвоката у розмірі 2 000 грн, то колегія суддів відмовляє у цих вимогах огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, вирішуючи виключну правову проблему стосовно стягнення "гонорару успіху" як додаткової винагороди адвоката за досягнення позитивного рішення у справі, вказала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, з умов договору про надання правничої допомоги № б/н від 06.06.2022, додаткової угоди від 11.11.2022 вбачається, що сторонами взагалі не було узгоджено сплату гонорару успіху адвоката за досягнення позитивного результату у разі прийняття судом рішення на користь клієнта у цій справі у розмірі 2 000 грн.

Отже, вказана сума не була обумовлена позивачем та його представником у зазначеній твердій грошовій сумі, тому не є складовою гонорару адвоката та не належить до судових витрат, які підлягають розподілу відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Щодо витраченого часу адвокатом на проведення консультації з клієнтом, ознайомлення з наявними у клієнта матеріалами справи під час підготовки позовної заяви, то колегія суддів звертає увагу на те, що вказані послуги, є послугами, що дублюються та є складовими одного завдання, а саме складення позовної заяви, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19.

Апеляційний суд зазначає, що у розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку заявлено позивачем у розмірі 8612 гривень, не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню у розмірі 3000 грн з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт

Також апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Так, апеляційним судом зменшено розмір стягнутої заборгованості з 29 384 гривень 77 копійок до 17 658 гривень 45 копійок, тобто позов задоволено частково, що становить 59,30% від заявлених позовних вимог, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 1779 гривень.

Доводи відповідача про те, що оплата юридичних послуг здійснюється за рахунок членів ОК «ЖБК «Асоль-Сервіс» відхиляється апеляційним судом, оскільки зводяться до особистого тлумачення ОСОБА_1 термінів і понять, оскільки судові витрати пов`язані виключно з розглядом справи і порядок їх відшкодування встановлений ЦПК України. У свою ж чергу оплата юридичних послуг кооперативом є іншим за правовою природою видом послуг.

Щодо стягнення витрат на поштові відправлення відповідачу.

Представник позивача надав на підтвердження цих витрат копії поштових квитанцій:

- від 07.06.2022 №6504520296352 на суму 35 грн. з описом про вкладення (про відправку позовної заяви з додатками). Така ж копія квитанції була долучена позивачем разом з поданням позову 08.06.2022 через систему Електронний суд;

- від 01.11.2022 №6504520610936 на суму 35 грн. з описом про вкладення (про відправку заяви про зменшення позовних вимог). Така копія квитанції була долучена позивачем під час розгляду справи.

- від 12.09.2022 № 6504520448500 на суму 25,50 грн.

Однак стороною позивача витрати за зазначеним квитанція складають всього 95,50 грн, тобто підтверджені належними і допустимими доказами, а тому стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому є підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості та витрат на професійну правничу допомогу.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості з 29 384 гривень 77 копійок до 17 658 гривень 45 копійок.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-Сервис» (ЄДРПОУ 38722924) витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1779 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ассоль-Сервис» (ЄДРПОУ 38722924) судові витрати, пов`язані із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 95 гривень 50 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 23 липня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева