Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №522/1607/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1132/26

Номер справи місцевого суду: 522/1607/26

Головуючий у першій інстанції Іванов В. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

при секретарі судового засідання Губарі Д.В.,

за участю:

прокурора Щербіни Н.М.,

особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1

захисника - адвоката Яківця М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Яківця М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2026 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, заступника начальника відділу супроводження судових спорів з позапланових перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС в Одеській області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП,-

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Зазначеною постановою суду першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Яківця М.В., діючого в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень в дохід держави, а також стягнутий судовий збір.

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, не повідомила НАЗК про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у зв`язку із отриманням доходу 05.07.2024 від продажу автомобіля Audi A4, 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 відповідно до договору купівлі-продажу № 3245/2024/4734198 від 05.07.2024 у сумі 1 200 000,00 гривень, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, що є порушенням ч. 4 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», чим вчинила адміністративне корупційне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

В апеляційній скарзі адвокат Яківець М.В. в інтересах ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне:

- суд прийняв рішення щодо визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні інкримінованого правопорушення поза межами строку притягнення до відповідальності, оскільки шестимісячний строк, протягом якого могло бути накладено адміністративне стягнення, сплив 19 (20) березня 2026 року, а оскаржувана постанова винесена 28.04.2026 року тобто більш ніж через місяць після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 38 КУпАП;

- поза увагою суду залишилось те, що днем виявлення правопорушення слід вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

- суд не звернув уваги на порушення правил підсудності - розгляд справи неналежним судом, тоді як належним був Київський районний суд м. Одеси за місцем проживання ОСОБА_1 і одночасно за місцем фактичного вчинення правопорушення (бездіяльності) під час перебування у відпустці по догляду за дитиною;

- суд формально відхилив довід щодо вручення ОСОБА_1 примірника протоколу, не підписаного уповноваженоюособою НАЗК, чим легітимізував істотне порушення процесуальних вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП та Порядку НАЗК від 10.06.2025 № 169/25.

У зв`язку з викладеним, адвокат Яківець М.В. просить провадження у справі відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Яківець М.В. підтримали доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи, а саме згідно наказу ГУ ДПС в Одеській області від 07.10.2022 № 906-о ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу супроводження судових спорів з позапланових перевірок управління правового забезпечення Головного управління ДПС в Одеській області з 07.10.2022.

Відповідно до Наказу ГУ ДПС в Одеській області № 239-вб від 16.05.2024 ОСОБА_1 надано відпустку відповідно для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29.05.2024 по 31.03.2027.

ОСОБА_1 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби.

Таким чином, відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб`єктом, на яку поширюється дія Закону.

Згідно з примітками до ст.ст.51-3 та ст. 56 ЗУ «Про запобігання корупції» посада державної служби категорії «Б» відноситься до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону, не повідомила Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані, шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв`язку із отриманням доходу 05.07.2024 від продажу автомобіля Audi A4, 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 відповідно до договору купівлі-продажу № 3245/2024/4734198 від 05.07.2024 у сумі 1 200 000,00 гривень, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2024 року.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП за підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення № 47-01/21/26 від 28.01.2026 року матеріалами адміністративної справи, а саме: роздруківкою з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з загальними відомостями та інформацією щодо подання документів до реєстру; листом ДПС України № 13979/5/99-00-14-01-05 від 15.09.2025; копією Наказу ГУ ДПС в Одеській області № 906-о від 07.10.2022; копією Наказу № 239-вб від 16.05.2024; листами ТСЦ ВМС № 5141, № 3245, письмовими поясненнями ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 направлено копію протоколу про адміністративне правопорушення, яка не підписана особою, яка склала протокол, оскільки такий довід є формальним, оскільки копія протоколу направляється особі для того, щоб ОСОБА_1 могла ознайомитись з виявленим порушенням і могла ефективно захищатись у суді. Вказана копія відповідає примірнику оригіналу, містить всі необхідні елементи протоколу. Також протокол, який знаходиться в матеріалах адміністративної справи, підписаний уповноваженою особою НАЗК та його зміст відповідає змісту примірнику, який направлений ОСОБА_1 .

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на порушення правил підсудності - оскільки, на його думку належним судом був Київський районний суд м. Одеси за місцем проживання ОСОБА_1 і одночасно за місцем фактичного вчинення правопорушення (бездіяльності) під час перебування у відпустці по догляду за дитиною, оскільки на час відпустки, враховуючи введення в державі військового стану, ОСОБА_1 могла перебувати в будь-якому місці, а тому місцем вчинення адміністративного правопорушення слід вважати її місце роботи, а саме: ГУ ДПС в Одеській області.

Резюмуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість висновків суду 1-ої інстанції про наявність в діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та відсутність підстав для закриття провадження за відсутністю в її діях складу зазначених правопорушень.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами захисника Наумової К.М. в частині закінчення на момент постановлення оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, який обраховується з дня виявлення правопорушення, з огляду на таке.

Так, ККС ВС у постанові від 28.02.2019 року у справі №149/2498/17 вказав, що «початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення».

В даній справі уповноваженим органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення № 47-01/21/26 від 28.01.2026 року є Національне агентство з питань запобігання корупції.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 47-01/21/26 від 28.01.2026 року та доданих до нього матеріалів адміністративної справи вбачається, що днем виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, є 15.09.2025 року, коли директор Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної податкової служби ОСОБА_2 листом № 13979/5/99-00-14-04-05 повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про порушення ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», а саме неподання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням 05.07.2024 року доходу від продажу транспортного засобу Audi A4, 2016 року випуску, VIN НОМЕР_1 відповідно до договору купівлі-продажу № 3245/2024/4734198 від 05.07.2024 року у сумі 1 200 000,00 гривень.

Подальші дії уповноваженої особи НАЗК були направлені лише на перевірку відомостей щодо обставин, викладених в листі Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції Державної податкової служби № 13979/5/99-00-14-04-05 від 15.09.2025 року та будь-яких інших або нових даних, ніж вже були наявні в НАЗК додатково встановлено не було.

Перший запит до Головного управління ДПС в Одеській області з вимогою про надання відомостей про ОСОБА_1 , а також до Територіального сервісного центру МВС в Одеській області №5141 про надання відомостей про продажу транспортного засобу Audi A4, уповноважена особа НАЗК направила через місяць, а саме 15.10.2025 року (а.с. 18, 37).

Також, апеляційний суд зауважує, що листом НАЗК № 47-01/97548-25 від 02.12.2025 року ОСОБА_1 вже було повідомлено про наявність у її діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. За таких обставин відсутні підстави беззастережно вважати днем виявлення правопорушення саме дату складення протоколу № 47-01/21/26 від 28.01.2026, оскільки на той момент уповноваженим органом уже були встановлені всі необхідні обставини, достатні для складання відповідного протоколу, однак така дія могла тривати невизначений час.

При цьому, враховуючи основоположний принцип правової визначеності, апеляційний суд зазначає, що строки притягнення особи до відповідальності, в тому числі, із вчиненням правопорушень, пов`язаних із корупцією, не можуть бути безмежними та залежати лише від моменту, так званого, «виявлення» правопорушення правоохоронними органами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд 1-ої інстанції вважав, що на момент судового розгляду справи не сплив строк накладення адміністративного стягнення, який передбачений ст. 38 КУпАП, водночас, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду 1-ої інстанції та звертає увагу на наступне.

Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» № 13 для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз`яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Згідно із ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Так, з огляду на матеріали справи, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме Національне агентство з питань запобігання корупції був повідомлений про виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією – 15.09.2025 року, що свідчить, що саме з цієї дати необхідно відраховувати початок 6-ти місячного строку для накладення адміністративного стягнення, який сплив 15.03.2026 року.

Отже, вказане свідчить, що момент з`ясування всіх необхідних даних (отримання пояснень), після отримання яких можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП, не збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов переконливого висновку про те, що днем виявлення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, слід вважати саме 15.09.2026 року, коли уповноваженою особою було отримано всі необхідні дані для встановлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, і саме з цієї дати необхідно відраховувати початок 6-ти місячного строку для накладення адміністративного стягнення, який сплив 15.03.2026 року.

Так, судом 1-ої інстанції справу із прийняттям оскаржуваної постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення розглянуто 28.04.2026 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня виявлення адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду 1-ої інстанції про можливість накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, оскільки строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП, сплив.

З наведених підстав, на думку апеляційного суду є помилковими доводи прокурора про те, що моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, є 28.01.2026 року, коли уповноваженою особою складеного протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд під час розгляду зазначеної справи також враховує практику ЄСПЛ (п.137 рішення від 09.01.2013 року по справі «Волков проти України» (заява №21722/11) відповідно до якого строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. The United Kingdom), п.51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Також, практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення. Таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (див. рішення «ОАО Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», § 571).

Отже, оскільки шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 4 ст. 38 КУпАП сплив, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав про скасування постанови суду 1-ої інстанції та закриття провадження у справі.

Пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлює, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга адвоката Яківця М.В. підлягає частковому задоволенню, а постанова суду 1-ої інстанції – скасуванню, із закриттям провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, з мотивів, викладених апеляційним судом вище.

Керуючись ч.4 ст. 172-6, ст.ст. 268, 285, 294 КУпАП, апеляційний суд -

постановив

Апеляційну скаргу адвоката Яківця М.В. в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 172-6 КУпАП – закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець