Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №498/1718/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/115/26

Номер справи місцевого суду: 498/1718/25

Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання – Губарі Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мураховського І.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської областівід 06.11.2025 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4 КУпАП,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

26.08.2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 434653, про те, що 26 серпня 2025 року о 09 годині 50 хвилин в с-щі Велика Михайлівка по вул. Алтуніна Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 21043» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та що це не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху та скоїв наізд на автомобіль CITROEN C-ELYSEE д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР.

Крім того, 26.08.2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 434673, про те, що 26 серпня 2025 року о 09 годині 50 хвилин в с-щі Велика Михайлівка по вул. Алтуніна Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ 21043» д.н.з. НОМЕР_1 , скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме наїзд на автомобіль CITROEN C-ELYSEE д.н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10.а ПДР.

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та на нього накладено стягнення із застосуванням ст. 36 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнено на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

В апеляційній скарзі адвокат Мураховський І.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції з таких підстав:

- висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;

- суд першої інстанції в порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу за відсутності ОСОБА_1

- ОСОБА_1 не було забезпечено перекладачем, оскільки він є болгарином та не в повній мірі розуміє державну мову;

- судом належним чином не було розглянуто можливості застосування альтернативних адміністративних стягнень.

Посилаючись на наведені доводи, адвокат Мураховський І.В. просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованих адміністративних правопорушень.

У судове засідання апеляційного суду, призначене на 15 грудня 2025 року, ОСОБА_1 та його захисник Мураховський І.В. не з`явились, в зв`язку з чим розгляд справи було відкладено.

У наступне судове засідання, призначене на 26 січня 2026 року, з`явились ОСОБА_1 та його захисник Мураховський І.В., проте в ході розгляду апеляційної скарги, захисник Мураховський І.В. заявив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, для надання додаткових доказів.

ОСОБА_2 та її захисник повторно не з`явились, про причини неявки апеляційний суд не повідомили.

У третє судове засідання, призначене на 02 лютого 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник Мураховський І.В. не з`явились.

При цьому, захисник надіслав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату в зв`язку з погодними умовами.

У наступне судове засідання, призначене на 09.02.2026 року ОСОБА_1 та його захисник Мураховський І.В. не з`явились, не повідомили про причини своєї неявки, не звертались до суду із заявами або клопотаннями про перенесення розгляду справи.

У наступне судове засідання, призначене на 24.06.2026 року ОСОБА_1 та його захисник Мураховський І.В. не з`явились, не повідомили про причини своєї неявки, не звертались до суду із заявами або клопотаннями про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Таким чином, слід констатувати, що апеляційний суд здійснив всі можливі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 та його захисника на доступ до суду, проте останні неодноразово не з`явившись до суду за викликом, не скористались своїм правом приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а отже свідомо, за власної волі, позбавили себе можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП та надати пояснення щодо фактичних обставин справи безпосередньо в суді.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення розгляду справи в розумні строки, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Мураховського І.В.

При цьому, апеляційний суд враховує, що положеннями ч.2 ст.268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасників дорожнього руху внаслідок порушення ними Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У п. 2.3 б) ПДР зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 13.1 ПДР, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Пунктом 2.10а) ПДР визначено, що уразі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Апеляційний суд критично відноситься до тверджень апелянта щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, натомість, винуватість останнього у вчиненні вказаних правопорушень, повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №434653 від 26.08.2025, серії ЕПР1 №434673 від 26.08.2025, в яких наведені обставини вчинених ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП;

- схемою з місця ДТП від 26.08.2025 (а.с. 4-5);

- письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , (а.с. 11-12);

- відеозаписами долученими працівниками поліції з місця складання адміністративних матеріалів (а.с. 15);

- рапортом помічника чергового ВП№1 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Платонова С.А. від 26.08.2025 (а.с. 22)

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Наявні в матеріалах справи докази оцінені судом у відповідності до вимог ст.252 КУпАП.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.122-4, 124 КУпАП з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини ДТП.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом 1-ої інстанції розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , натомість його право на доступ до суду було компенсоване апеляційним судом, а отже не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Водночас, зважаючи на розгляд судом 1-ої інстанції справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та ефективний захист було поновлено судом апеляційної інстанції, шляхом прийняття до розгляду його апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції та надання ґрунтовної оцінки всім доводам такої скарги.

Тож, апеляційним судом були здійснені всі необхідні заходи з метою реалізації ОСОБА_1 передбачених ст. 268 КУпАП прав, втім, останній в судове засідання з розгляду поданої в його інтересах скарги не з`явився, а отже - на власний розсуд розпорядився наданими йому законом правами.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було забезпечено перекладачем у зв`язку з тим, що він є болгарином та не в повній мірі розуміє державну мову, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, ОСОБА_1 є громадянином України, народився в Одеській області та проживає на території України. Як убачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, під час складання адміністративних матеріалів він вільно спілкувався українською мовою, розумів звернені до нього запитання, надавав на них змістовні відповіді, надавав пояснення щодо обставин події що свідчить про належне розуміння ним змісту та суті спілкування.

Крім того, під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не заявляв клопотань про залучення перекладача, не повідомляв про неможливість або утруднення у розумінні державної мови, а також не висловлював будь-яких заперечень щодо проведення процесуальних дій українською мовою.

За таких обставин матеріали справи не містять будь-яких даних, які б свідчили про порушення права ОСОБА_1 на користування послугами перекладача, а наведене твердження апеляційної скарги є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув можливість застосування до ОСОБА_1 іншого, більш м`якого адміністративного стягнення з огляду на те, що він є особою з інвалідністю, а посвідчення водія необхідне йому для відвідування закладів охорони здоров`я та аптек у зв`язку з проживанням у сільській місцевості, є необґрунтованими.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, призначаючи адміністративне стягнення, врахував характер вчинених адміністративних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу правопорушника, а також вимоги ст. 33 КУпАП, після чого дійшов висновку про необхідність застосування саме такого виду адміністративного стягнення.

Зазначені обставини були предметом оцінки суду, однак не можуть переважати характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених адміністративних правопорушень, пов`язаних із порушенням Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, а також залишенням місця її вчинення.

Незгода апелянта з видом призначеного адміністративного стягнення фактично зводиться до переоцінки обставин, які вже були враховані судом першої інстанції, та сама по собі не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення є законним, справедливим та відповідає меті адміністративної відповідальності.

Судом враховано рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», за яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Оскільки доводи адвоката Мураховського І.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, а оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та вмотивованою, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду 1-ої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу адвоката Мураховського І.В. – залишити без задоволення.

Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської областівід 06.11.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець