Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №491/859/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3037/26

Справа № 491/859/24

Головуючий у першій інстанції Желясков О. О.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на рішення Ананьївського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Желяскова О.О. 28 квітня 2025 року у м. Ананьїв Одеської області, -

встановила:

У жовтні 2024 року ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № 1174202 про надання споживчого кредиту від 12 грудня 2023 року, між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 24300,00 грн., строком на 360 днів, шляхом переказу грошових коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,2% від суми кредиту за кожен день користування (803% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 20 листопада 2023 року, викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://selfiecredit.com.ua/pro-nas/. Відповідач відповідно до умов кредитного договору, пунктів 7.1.16, 7.1.17, 7.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти кредитний договір та підписав кредитний договір 12 грудня 2023 року о 21:50:03 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором X946, надісланий на номер телефону відповідача.

29 липня 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» було укладено договір факторингу № 29/07/2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 1174202 про надання споживчого кредиту від 12 грудня 2023 року перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс». Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до реєстру боржників від 29 липня 2024 року до договору факторингу № 29/07/24 від 29 липня 2024 року становить 130685,37 грн., яка складається із: 24299,97 грн. - заборгованість за кредитом; 106385,40 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до пункту 1.5 кредитного договору за ставкою 2,2% за кожен день користування кредитом (803% річних) за період з 12 грудня 2023 року по 29 липня 2024 року (включно).

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до суду із відповідною позовною заявою.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» було задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» заборгованість за договором № 1174202 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 12 грудня 2023 року (за тілом кредиту) станом на 29 липня 2024 року у розмірі 7727,34 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 143 грн.

Стягнуто з ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8820 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Міністерство оборони України у відповідь на запит НБУ щодо застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначило, що пільга щодо ненарахування процентів за кредитом військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, надається лише за період їхньої безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, тощо, в особливий період.

Однак, у даному випадку, пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не розповсюджуються на ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачем правомірно було нараховано заборгованість по процентам за користування кредитними коштами за договором № 1174202 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 12 грудня 2023 року в сумі 106385,40 грн.

Сторони про розгляд справи на 16 червня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

16 червня 2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2023 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1174202 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а.с.9-12).

Згідно п. 7.1, 7.2 договір, укладається за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, шляхом підписання його тексту електронними підписами почергово споживачем в особистому кабінеті, та Товариством. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту Товариства. Споживач отримує доступ в особистий кабінет шляхом введення у відповідне поле вебсайту коду доступу, автоматично згенерованого та надісланого йому інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства на номер телефону, який був введений споживачем на вебсайті і який визначений Товариством як фінансовий в розумінні законодавства.

Пунктами 7.4. та 7.5 договору визначено, що споживач підписує договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично ІКС Товариства для кожного випадку використання та направляється споживачу текстовим повідомленням на номер мобільного телефону, повідомлений споживачем Товариству в ІКС Товариства та/або зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора створює підпис споживача на договорі та має наслідком прийняття ним в повному обсязі умов цього договору. Уповноважений представник Товариства підписує договір шляхом накладення на оригінальний електронний примірник договору, підписаний споживачем, кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

При цьому, ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до частини третьої цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо, укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином, встановленим є той факт, що 12 грудня 2023 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем, ОСОБА_1 , з дотриманням наведених норм законодавства, було укладено договір про надання споживчого кредиту як такий, що укладений у письмовому вигляді. При цьому відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх. Також повністю ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), їх змістом, суттю, об`ємом зобов`язань сторін та наслідками укладення цього договору, оскільки інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з Правилами клієнт не може перейти до наступного етапу.

Згідно п.п. 3 п. 4.1. договору, Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

29 липня 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс», укладено договір факторингу № 29/07/2024 (а.с.31-37).

Згідно п. 1.1. договору, під правом вимоги розуміється всі права грошової вимоги (боргових зобов`язань) клієнта за кредитними договорами до боржників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі кредитних договорів, в тому числі і за договорами забезпечення (поруки, застави, іпотеки) виконання зобов`язань за кредитними договорами та підтверджуються документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами, які клієнтом відступаються факторові за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно п. 2.1 договору факторингу, відповідності до умов цього договору клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Відповідно до п. 3.1.3, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2. договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

На підтвердження факту переходу позивачеві права грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 , за договором № 1174202 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 12 грудня 2023 року, позивачем додано до позовної заяви витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 29/07/2024 від 29 липня 2024 року (а.с.39), копію платіжної інструкції № 1118 від 29 липня 2024 року про сплату згідно договору факторингу №29/07/2024 від 29 липня 2024 року (а.с.38).

В постанові від 02 листопада 2021 року в справі № 905/306/17 Верховний Суд зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За наведених обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» перейшли всі права щодо прав вимоги за кредитним договором № 1174202 від 12 грудня 2023 року до відповідача ОСОБА_1 , заборгованість якого станом на 29 липня 2024 року становила 130685,37 грн. та складалась з наступного: 24299,97 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 106385,40 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Згідно пункту 2.1 договору № 1174202 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 12 грудня 2023 року, кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 24300,00 грн., тип кредиту - кредит (пункт 1.2 договору).

Листом Акціонерного товариства «Універсал банк» № БТ/6338 від 17 жовтня 2024 року (а.с.79) підтверджено належність банківської картки за № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за реквізитами якої, у відповідності до пункту 2.1 договору, було здійснено перерахування у безготівковій формі кредиту у розмірі 24300,00 грн.

Перерахування вказаної суми коштів підтверджено рухом коштів по картці, з якого вбачається, що 12 грудня 2023 року о 21:51:14 годині були перераховані грошові кошти в розмірі 24300,00 грн. (а.с. 88 зворотний). З руху коштів по картці також вбачається, що в період з 12 по 17 грудня 2023 року відповідач користувався коштами, наданими йому в кредит (а.с. 80-89).

На умовах, встановлених договором № 1174202 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 12 грудня 2023 року проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування коштами протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто «факт/факт».

Згідно пунктів 5.1, 5.3 договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів.

Згідно п. 5.6 договору, споживач здійснює платежі за договором у такій черговості: 5.6.1 у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 5.6.2 у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; 5.6.3 у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів за договором.

Відповідальність сторін закріплено у розділі 6 договору, яким закріплено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору. Порушення умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, банк як позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов`язок позичальника повертати позику частинами).

З розрахунку заборгованості за договором № 1174202 про надання споживчого кредиту від 12 грудня 2023 року вбачається, що у позичальника (відповідача) за період з 12 грудня 2023 року по 29 липня 2024 року виникла заборгованість в загальній сумі 130685,37 грн., яка складається з: 24299,97 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 106385,40 грн. - заборгованість по відсоткам. Кількість днів прострочення відповідача становить 170 днів. За весь час відповідач здійснив три платежі: 2138,40 грн. - 16 грудня 2023 року, 1069,20 грн. - 18 грудня 2023 року, 13365,00 грн. - 12 січня 2024 року, що складає - 16572,63 грн. (а.с.92-96).

Згідно п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) Верховний Суд звернув увагу на роз`яснення Національного банку України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620, згідно яких для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження підстав для застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» представником відповідача надано довідку форми 5, видану 21 жовтня 2024 року за № Ф42 командиром військової частини НОМЕР_2 (а.с.74 зворотний). Згідно довідки відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . В матеріалах справи наявна також ксерокопія посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 , виданого 24 грудня 2021 року Інститутом ВМС НУ «Одеська морська академія» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на військовій службі в ЗСУ (а.с.71-73). У посвідченні міститься відмітка, що згідно наказу №187 від 29 квітня 2024 року командувача ВМС ЗСУ відповідача призначено на посаду - флагманський спеціаліст з радіотехнічної служби відділення планування та підготовки штабу військової частини НОМЕР_2 (а.с.73). Згідно ксерокопії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах офіцерського складу, укладеного 24 грудня 2021 року відповідач взяв на себе зобов`язання проходити військову службу в ЗСУ протягом строку дії контракту (п`ять років), а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк контракту відповідно до вимог, визначених п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.69-70).

З огляду на викладене, на відповідача поширюється пільга, встановлена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» про те, що Міністерство оборони України у відповідь на запит НБУ щодо застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначило, що пільга щодо ненарахування процентів за кредитом військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, надається лише за період їхньої безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, тощо, в особливий період. На думку апелянта, у даному випадку, пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не розповсюджуються на ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі N 642/548/21 та від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц зазначено, що п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Як вбачаєтеся із відповіді Військової частини НОМЕР_2 Міністерства Оборони України від 28 березня 2026 року капітан-лейтенант ОСОБА_1 , проходить військову службу за контрактом у Збройних силах України з 24 грудня 2021 року по теперішній час, станом на 28 березня 2026 року проходить службу на посаді флагманського спеціаліста з радіотехнічної служби відділення планування та підготовки штабу військової частини НОМЕР_2 . У періоди з 18 грудня 2023 року по 19 січня 2024 року та з 24 березня 2024 року по 27 травня 2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Факт участі у зазначених заходах підтверджується: довідкою встановленого зразка (форма № 5), виданою командуванням військової частини НОМЕР_2 ; довідкою встановленого зразка (форма № 12), виданою командуванням військової частини НОМЕР_2 ; довідкою про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (форма 6 ) від 20 жовтня 2025 року № 1423; бойовими розпорядженнями (наказами) відповідного командування, якими визначалися завдання, район та періоди виконання бойових (службових) завдань, журналами бойових дій тактичної групи захисту морських комунікацій; іншими службовими документами, що містяться в матеріалах військової частини.

Отже, з огляду на встановлені обставини, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то на нього поширювалися пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 1174202 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 12 грудня 2023 року підлягали частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7727,34 грн. (24299,97 (заборгованість по тілу кредиту) - 16572,63 (часткова сплата за договором, яка в порушення п. 15 була направлена на погашення процентів за договором) = 7727,34).

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача надано наступні докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу: договір № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.46-47); акт приймання-передачі наданих послуг № 4 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року з зазначенням послуг: «Підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості з боржників ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» згідно реєстру № 1 від 30 серпня 2024 року, вартість 100000,00 грн. (а.с.50); витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 4 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року, з найменуванням послуги: «Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 1174202 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 листопада 2024 року та клопотання про витребування доказів», вартість 10000,00 грн. (а.с.51); платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №1352 від 06 вересня 2024 року про сплату ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» Руденку К.В. 10000, грн. згідно договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02 серпня 2024 року (а.с.52).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначала, що оскільки відповідач частково визнав позовні вимоги, то судові витрати повинні стягуватись відповідно розміру задоволених вимог.

У свою чергу, представником відповідача на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. було надано договір № 18/11 про надання правової допомоги від 18 жовтня 2024 року (а.с.76), акт про надання послуг до договору про надання правничої допомоги № 18/11 від 18 жовтня 2024 року (а.с.77).

Згідно ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За викладених обставин, враховуючи те, що позовні вимоги підлягали задоволенню частково на суму 7727,34 грн., що становить 5,9%, суд правильно визнав за необхідне судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 590,00 грн. (5,9%), покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 9410,00 грн. (94,1%) - покласти на позивача.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» і навпаки - з ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягали стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, то судом вірно здійснено взаємозалік вищевказаних сум витрат, та стягнуто з ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 8820,00 грн. (9410,00-590).

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 22 липня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе