Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №504/2410/17 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №504/2410/17

Суддя: Погорєлова С. О.

Номер провадження: 22-ц/813/2435/26

Справа № 504/2410/17

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Вадовської Л.М.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та затвердження порядку користування земельною ділянкою, на ухвалу Доброславського районного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Барвенко В.К. 20 жовтня 2025 року у с-щі Доброслав Одеської області, -

встановила:

В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа №504/2410/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельними ділянками, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та затвердження порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено:

визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0640 га, кадастровий номер 5122782600:03:002:0159 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасовано державну реєстрацію права на земельну ділянку ОСОБА_2 кадастровий номер 5122782600:03:002:0159 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі;

затверджено порядок користування земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи № 20-2005/2020 за наступними площами та межами:

- ОСОБА_2 виділено в користування земельну ділянку площею 653 кв.м з приляганням до фасадної, правої та задньої зовнішніх меж ділянки (№ 12а). Вхід та в`їзд на земельну ділянку пропонується лишити наявні, у фасадній частині огорожі зі сторони вул. Виноградна;

- ОСОБА_1 виділено в користування земельну ділянку площею 674 кв.м з приляганням до фасадної, лівої та задньої зовнішніх меж ділянки. Вхід та в`їзд на земельну ділянку пропонується лишити наявними, у фасадній частині огорожі зі сторони вул. Виноградна;

межі, що відокремлюють ділянки співвласників, за варіантом порядку користування земельними ділянками описуються наступним чином:

ділянка ОСОБА_2 площею 653 кв.м:

- від точки розташованої на фасадній межі земельної ділянки з відступом 6,78 м від правої межі земельної ділянки, за напрямком до задньої межі земельної ділянки, уздовж наявної огорожі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і до примикання до зовнішньої стіни прибудови літ. «а1» відрізок довжиною 10,73 + 10,39 м;

- далі по напряму до задньої межі земельної ділянки, уздовж зовнішньої стіни прибудови літ. «а1» орієнтованої на земельну ділянку ОСОБА_2 , відрізок довжиною 3,21 м;

- поворот ліворуч у напрямку до лівої межі земельної ділянки, уздовж зовнішньої стіни прибудови літ. «а1» орієнтованої на земельну ділянку ОСОБА_2 і далі по перегородках, що розділяють квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ламаний відрізок довжиною 6,26 + 0,30 + 2,15 + 3,50 + 2,80 м;

- поворот праворуч у напрямку до задньої межі земельної ділянки, уздовж зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А» орієнтованої на земельну ділянку ОСОБА_1 відрізок довжиною 12,82 м.;

- поворот праворуч у напрямку до правої межі земельної ділянки, уздовж наявної огорожі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відрізок довжиною 8,34 м;

- поворот ліворуч у напрямку до задньої межі земельної ділянки, уздовж існуючої огорожі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ламаний відрізок довжиною 4,04 + 33,54 м;

- поворот праворуч у напрямку до правої межі земельної ділянки уздовж наявної огорожі (задня межа), відрізок довжиною 9,22 м;

- поворот праворуч по напрямку до фасадної межі земельної ділянки уздовж наявної огорожі (права межа), відрізок довжиною 8,29 + 18,23 + 11,26 + 11,56 + 22,09 м;

-поворот праворуч у напрямку до лівої межі земельної ділянки уздовж наявної огорожі (фасадна межа), відрізок довжиною 6,78 м;

ділянка ОСОБА_1 площею 674 м2:

- від точки розташованої на фасадній межі земельної ділянки з відступом 6,78 м від правої межі земельної ділянки, за напрямом до задньої межі земельної ділянки, уздовж наявної огорожі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і до примикання до зовнішньої стіни прибудови літ. «а1», відрізок довжиною 10,73 + 10,39 м;

- далі за напрямом до задньої межі земельної ділянки, уздовж зовнішньої стіни прибудови літ. «а1» орієнтованої на земельну ділянку ОСОБА_2 , відрізок довжиною 3,21 м;

- поворот ліворуч у напрямку до лівої межі земельної ділянки, уздовж зовнішньої стіни прибудови літ «а1» орієнтованої на земельну ділянку ОСОБА_2 далі по перегородках, що розділяють квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ламаний відрізок довжиною 6,26 + 0,30 + 2,15 + 3,50 + 2,80 м;

- поворот праворуч у напрямку до задньої межі земельної ділянки, уздовж зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А» орієнтованої на земельну ділянку ОСОБА_1 відрізок довжиною 12,82 м;

- поворот праворуч у напрямку до правої межі земельної ділянки, уздовж наявної огорожі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відрізок довжиною 8,34 м;

- поворот ліворуч у напрямку до задньої межі земельної ділянки, уздовж наявної огорожі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ламаний відрізок довжиною 4,04 + 33,54 м;

- поворот ліворуч у напрямку до лівої межі земельної ділянки уздовж наявної огорожі (задня межа), відрізок довжиною 11,41 м;

- поворот ліворуч у напрямку до фасадної межі земельної ділянки уздовж наявної огорожі (ліва межа), відрізок довжиною 41,61 + 0,31 + 8,89 + 15,32 м;

-поворот ліворуч у напрямку до правої межі земельної ділянки уздовж наявної огорожі (фасадна межа), ламаний відрізок довжиною 4,04 + 3,17 + 7,95.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Встановлено порядок виконання судового рішення, відповідно до якого воно є підставою для оформлення ОСОБА_1 документів з приватизації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована орієнтовною площею 0,0674 га, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , за відсутності згоди та підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 в акті встановлення меж земельної ділянки та акті прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким задоволенні вищевказаних зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою скасовано Справу в зазначеній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 20 жовтня 2025 року подала заяву про залишення поданого нею зустрічного позову без розгляду.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав до суду клопотання, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та затвердження порядку користування земельною ділянкою.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3363,20 грн.

В решті витрат на користь ОСОБА_2 – відмовлено

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині стягнення судових витрат, та постановити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 до суду касаційної інстанції з питанням про стягнення з апелянта на його користь судового збору. Так само не звертався ОСОБА_2 з питання розподілу судових витрат на час звернення з позовом до суду першої інстанції, та звернення з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду.

Заява про розмір попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в матеріалах справи також відсутня.

Сторони про розгляд справи на 23 червня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 3363,20 грн. судового збору, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності - відмовлено.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою скасовано. Справу в зазначеній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та затвердження порядку користування земельною ділянкою - залишено без розгляду .

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3363,20 грн.

Надаючи правову оцінку поданому клопотанню про стягнення судових витрат, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява ОСОБА_2 підлягала задоволенню за правилами ст. 141 ЦПК України.

У ст. 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У ст. 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

У ч. 3 вказаної статті зазначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У ст. 257 ЦПК України перелічені випадки залишення позову без розгляду, у частині третій якої вказано, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Щодо витрат в сумі 15000 грн. на виготовлення технічної документації, то суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягала, оскільки ці витрати бути понесені заявником вже після ухвалення рішення судом касаційної інстанції, яким фактично скасовані рішення судів попередніх інстанцій та відновлено право ОСОБА_2 , яке існувало до ухвалення судами помилкових судових рішень.

Необґрунтованими є доводи представника ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 до суду касаційної інстанції з питанням про стягнення з апелянта на його користь судового збору. Так само не звертався ОСОБА_2 з питання розподілу судових витрат на час звернення з позовом до суду першої інстанції, та звернення з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що згідно положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Однак, оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції постановою від 21 червня 2023 року направив цивільну справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то у Верховного Суду були відсутні правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами.

З системного аналізу наведених вище правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи. Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі №904/4380/21.

При цьому, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення по суті, навіть якщо справа ще триває (постанова Верховного Суду від 11 травня 2023 року у справі № 910/4631/22).

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3363,20 грн.

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що заява про розмір попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у матеріалах справи відсутня.

Колегія суддів роз`яснює апелянту, що положення вказаної статті не відносяться до судового збору, оскільки розмір та ставки судового збору є чітко визначеними, а судовий збір підлягає негайній сплаті стороною при подачі відповідного процесуального документа. Відповідно, розмір судового збору не може бути орієнтовним, а його сплата – відкладеною на невизначений строк (окрім передбачених законом підстав).

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Доброславського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 23 липня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе

Оригінал: reyestr.court.gov.ua