Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №521/9354/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2929/26

Справа № 521/9354/24

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицький В.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України) цивільну справу

за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова 92», в інтересах якого діє адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна

на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року

у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова 92» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова 92» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за утримання багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 47890,75 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником двох квартир: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . За зазначеними квартирами унаслідок тривалої несплати внесків утворилася загальна сума заборгованості у розмірі 47890,75 грн. (за період з 01.01.2020 року по 01.06.2024 року), а саме: заборгованість по кв. АДРЕСА_2 – 26576,33 грн, заборгованість по кв. АДРЕСА_4 – 21314,42 грн.

Відповідач систематично не виконує свої обов`язки, а саме не сплачує за утримання будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває на утриманні ОСББ «Філатова 92», незважаючи на той факт, що він є власником та користувачем двох квартир. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова, 92» суму заборгованості за утримання багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 21712,04 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова, 92» судовий збір у розмірі 1207,8 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова, 92» витрати за надання правової допомоги у розмірі 7000,00 грн.

Висновок суду мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідач порушив встановлений ОСББ порядок оплати по внескам та платежам співвласників об`єднання, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення вказаної суми заборгованості частково ґрунтуються на законі та підлягають частковому задоволенню з врахуванням періоду нарахування та періоду вимоги встановленого позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова 92», в інтересах якого діє адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду, оскільки суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі, адже позивачем не пропущено строків для звернення стягнення за весь період.

Позиція інших учасників справи

Сторони провадження своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.

За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки справа є малозначною, тому розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Судом встановлено, що 03 травня 2016 року відбулися установчі збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на яких прийнято рішення про реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова, 92» (далі ОСББ «Филатова, 92») та зареєстровано на підставі протоколу установчих зборів. Відповідний запис був внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 24 травня 2016 року, номер запису 1 556 102 0000 058319.

12 червня 2016 року протоколом №1 вирішено питання про прийняття будинку в управління ОСББ «Филатова, 92».

01 грудня 2016 року був підписаний Акт приймання – передачі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 між ЖКС «Черьомушки» та ОСББ «Филатова, 92».

Отже, багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на балансі ОСББ «Филатова, 92», яке є виконавцем житлово-комунальних послуг.

Протоколом № 2, було визначено щомісячну суму внеску на утримання будинку в розмірі 2,892 грн./кв.м., щомісячну суму внеску на ремонт будинку (резервний фонд) у розмірі 1 грн./ кв.м., визнано суму вступного внеску в сумі 2,92 грн./ кв.м., визначено щомісячну суму внеску за користування нежитловим приміщенням 1 грн./ кв.м.

Протоколом №7 від 14.06.2020 року збільшено внесок ОСББ «Філатова, 92» на 0,75 копійок на прибирання міст загального користування.

Протоколом загальних зборів ОСББ «Філатова,92» №8 від 19 грудня 2021 року затверджено внесок ОСББ «Філатова, 92» у розмірі 5,50 грн. м2 на утримання будинку, та 25 грн. м. кв. цільовий внесок на ремонт даху.

Як вбачається з позовної заяви, загальна сума заборгованості позивача становить 47890,75 грн (за період з 01.01.2020 року по 01.06.2024 року), а саме: заборгованість по кв. АДРЕСА_2 – 26576,33 грн, заборгованість по кв. АДРЕСА_4 – 21314,42 грн. З наданого позивачем розрахунку заборгованість по квартирі АДРЕСА_2 становить (26576,33 грн – 15581,68 грн (залишок заборгованості до 01.01.2020) = 10994,65 грн, по квартирі АДРЕСА_4 (21314,42 грн (вказана сума до стягнення позивачем) – 10597,03 грн (залишок заборгованості до 01.01.2020) = 10717,39 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з ч.3 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

У відповідності до ст.ст.526,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Прийняті загальними зборами ОСББ рішення щодо затвердження розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території не визнані незаконними та скасовані, тобто, ці рішення є чинними і відповідачі як співвласники спільного майна ОСББ зобов`язані їх виконувати.

Суд першої інстанції звернув увагу, що у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась за період з січня 2020 року по травень 2024 року включно в сумі 47890,75 грн.

Однак, згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, як співвласником багатоквартирного будинку, за період з 01.01.2020 по 01.06.2024 наявна загальна заборгованість: 21712,04 грн.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, зокрема, змагальність та диспозитивність.

Частина п`ята статті 12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ЦПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позовна вимога сформована позивачем таким чином, що позивач просить стягнути суму заборгованості в розмірі 47890,75 грн, яка утворилась за період з січня 2020 року по травень 2024 року включно, про що надає розрахунок заборгованості, де початковою позицією є дата 01.01.2020 та початкова заборгованість не дорівнює нулю, обґрунтування та розрахунок вказаної початкової заборгованості станом на 01.01.2020 відсутні, тому, як правильно встановлено судом першої інстанції, заборгованість до стягнення за вказаний у розрахунку період складає лише доведений розмір заборгованості у розмірі 21712,04 грн. Заборгованість до 01.01.2020 не підтверджена належним чином позивачем, суд не вправі сприймати зазначені позивачем відомості як встановлений факт без належного підтвердження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягає задоволенню частково, а стягненню підлягає заборгованість за період з січня 2020 року по травень 2024 року включно, у розмірі 21712,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 1207,8 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо періоду стягнення, строків та вимоги чинного законодавства стосовно їх продовження на час карантину та воєнного стану є помилковими, оскільки відмова в задоволенні стягнення заборгованості не пов`язана з застосуванням строку позовної давності.

Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Суд першої інстанції вірно врахував вказані обставини та норми права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З огляду на вищезазначені обставини справи в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року – без змін.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Филатова 92», в інтересах якого діє адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна – залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький