Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №522/20435/24-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2156/26

Справа № 522/20435/24-Е

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України) цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє адвокат Тараненко Артем Ігорович

на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеса від 28 лютого 2025 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 515351000 від 19.07.2021 у розмірі 54 315,39 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 19.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 515351000. Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 15 270 грн на умовах, строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. До позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54 315,39 грн за кредитним договором № 515351000 від 19.07.2021.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 515351000 від 19.07.2021 становить 54 315,39 грн, що складається з: 15 270 грн - заборгованість за кредитом; 39 045,39 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Відповідач не виконував умови договору належним чином, не повністю сплачував платежі у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеса від 28 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Висновок суду мотивовано тим, що на момент укладення договору факторингу (28 листопада 2018 року) первинний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первинним кредитором та боржником, тому ТОВ «Таліон Плюс» не могло набути права вимоги за договором кредиту № 515351000 від 19.07.2021 на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов`язальних відносин між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не існувало. Права кредитора за договором № 515351000 від 19.07.2021 до позивача не перейшли, внаслідок чого позивач не набув прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт Капітал» просить скасувати оскаржуване заочне рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до п. 8.2. договору строк його дії закінчується 28.11.2019. У подальшому первинний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до згаданого вище договору факторингу. Таким чином Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, оскільки підтверджує згоду двох сторін співпрацювати впродовж тривалого часу, а саме - 28.11.20218-31.12.2024.

Скаржник вказує, що предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 54 315,39 грн. На думку скаржника, даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання відповідача перед первинним кредитором. Також зазначає, що на момент включення кредитного договору до реєстру право вимоги вже існувало та було відступлене ТОВ «Таліон Плюс» на підставі реєстру прав вимоги, що є предметом договору факторингу № 28/1118-01. Для підтвердження безперервності переходу прав вимоги Позивачем до матеріалів справи долучено схему такого переходу. Скаржник вважає, що законодавство допускає відступлення майбутніх прав вимоги, а укладені договори факторингу відповідають вимогам законодавства України.

Скаржник зазначає, що виписка з особового рахунку за кредитним договором та витяги з реєстрів до кожного договору факторингу не суперечать одне одному і в сукупності підтверджують наявність заборгованості відповідача у розмірі 54 315,39 грн. Крім того, матеріали справи містять розрахунки заборгованості, складені первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», з яких вбачається порядок нарахування відсотків відповідно до умов кредитного договору.

Позиція інших учасників справи

Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв, що не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 515351000, який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV63VZ9, тобто у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 1.1. Договору товариство зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 15 270 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього, Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредитодавець надав перший транш в розмірі 15 270 грн, що мав бути повернутий до 18.08.2021 (п. 1.3 договору).

Кредитна лінія надана на 30 днів з можливістю продовження строку (п.п. 1.7-1.8 договору).

Сторони погодили, що виключно в період строку визначеного п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 558,45 процентів річних, що становить 1,53 % від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.1 договору).

Якщо ж позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку визначеному п. 1.8 договору, проценти за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів базовою ставкою 620,50 % річних, що становлять 1,70 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.3).

Згідно п. 1.12.1 Договору, сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50.

Із довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 19.07.2021 на номер телефону НОМЕР_1 направлено одноразовий ідентифікатор MNV63VZ9 для підтвердження поданої заявки на кредит, договір № 515351000 від 19.07.2021, згідно з яким сума кредиту становить 15 270 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка 1,70 % в день.

Таким чином, в укладеному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) MNV8НЕ34, який був надісланий на вказаний ним номер телефону. Цей кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

Також до договору долучено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до умов договору товариство надало ОСОБА_1 кредит шляхом зарахування на платіжну картку останнього зазначену у заявці на отримання грошових коштів у кредит від 19.07.2021 суму коштів 15 270 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2021 № 28f8fe6a-0f88-48b5-88f0-249b6917d8a1 та електронним повідомленням АТ «Таскомбанк».

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, а також в подальшому додаткові угоди, якими продовжили строк дії цього договору. Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 152 від 21.09.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, а також в подальшому додаткові угоди, якими продовжили строк дії цього договору. Предметом цього договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.

30.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно з Реєстром боржників за договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 54 315,39 грн. за кредитним договором № 515351000 від 19.07.2021 року перейшло до позивача.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Юніт Капітал», перейшло право вимоги за кредитним договором № 515351000 від 19.07.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що Договором встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних реєстрах прав вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Отже, долучені до справи договори факторингу є чинними, їх дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягають до виконання.

Враховуючи, викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що до позивача не перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 515351000 від 19.07.2021.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимога бо заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так і їх сукупність належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 дійсно отримав кредит у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та в подальшому перехід прав за кредитним договором вимог до нових кредиторів спочатку до ТОВ «Таліон Плюс», пізніше до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому до позивача ТОВ «Юніт Капітал».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача та належним чином не оцінив надані позивачем докази, відтак дійшов помилкового висновку, що до позивача не перейшло право вимоги кредитним договором № 515351000 від 19.07.2021, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Пунктом 1.7 кредитного договору встановлено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.

Відповідно до пункту 1.8. кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.9. за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 558,45 процентів річних, що становить 1,53 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 560,14 процентів річних, що становить 1,53 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору, сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 4.4. вказаного кредитного договору сторони дійшли згоди, що в усіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

В пункті 4.15 Договору зазначено, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Вказаний договір підписаний шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не відповідачем, а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, ОСОБА_1 не належить. Відтак підписання згаданого договору відповідачем підтверджено належними доказами.

Водночас, перевіривши наданий ТОВ «Юніт Капітал» розрахунок заборгованості, апеляційний суд зауважує таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На підставі пункту 1.3, 1.7 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період).

Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пункту 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 1,53 процентів від суми кредиту за кожний день користування ними.

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8 договору з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,5 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом пункту 1.12.2 договору з наступного після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щодення сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) шляхом здійснення ОСОБА_1 протягом дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

Крім того ТОВ «Юніт Капітал», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом після 18 серпня 2021 (більше 30 днів), тобто поза межами строку кредитування.

Відповідно до розрахунків, наданих ТОВ «Юніт Капітал» за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 нараховані проценти з 20 липня 2021 року по 15 листопада 2021 року в сумі 39045,39 грн.

Однак доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «Юніт Капітал» кредиту в сумі 22278,9 грн, а саме тіло кредиту - 15 270 грн; проценти за користування кредитом в межах строку кредитування (30 днів) - 7008,9 грн.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі № 755/15853/15-ц, від 10 лютого 21022 року у справі № 263/1976/16-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється також і право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанцій скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 22278,9 грн боргу.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги вважає, що оскаржуване заочне рішення Приморського районного суду міста Одеса від 28 лютого 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України, встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами пунктів 1, 2 частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 0110/24 від 01 жовтня 2024 року; копія Додаткової угоди № 6 до договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року; копія акту прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2024 року на суму 6000 грн, копію довіреності від 02 жовтня 2024 року.

Відповідно частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанціях у розмірі 2461,2 грн із розрахунку: ціна позову - 54315,39 грн, задоволено - 22278,9 грн = 41,02% х 6000 грн : 100% = 2461,2 грн, що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову ТОВ «Юніт Капітал» сплачено 2422,40 грн, а за апеляційну скаргу - 3633,60 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги та апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково на 41.02 %, то із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 2424,17 грн.

Щодо вимог скаржника про відшкодування витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції, то на підтвердження таких витрат не надано жодного доказу, тому апеляційний суд не може безпідставно вирішувати питання такого відшкодування.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», в інтересах якого діє адвокат Тараненко Артем Ігорович - задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду міста Одеса від 28 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором № 515351000 від 19.07.2021 в розмірі 22278,9 грн, з яких: 15 270 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 7008,9 грн - сума заборгованості за відсотками; судові витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 2424,17 грн, а також 2461,2 грн витрат на правничу допомогу.

В решті позов залишити без задоволення.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький