Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №587/1824/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1824/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А. розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець, паспорт громадянина України НОМЕР_1

за ч.5 ст. 126, ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 02.05.2026 року о 09 годині 25 хвилин Дорога Т-1909, 8км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz, н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування. Правопорушення вчинено повторно протягом року, що є порушенням п.2.1.а ПДР України, та передбачена адміністративна відповідальність за ст. 126 ч.5 КУпАП.

Крім того, 02.05.2026 року о 09 годині 25 хвилин Дорога Т-1909, 8км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz, н.з. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами від 02.04.2024 ВП 73290521 Подільським ВДВС у Подільському районі Одеської області, чим порушив ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 126 ч.3 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що на момент зупинення транспортного засобу працівниками поліції він виконував термінове розпорядження командира, у зв`язку з чим був вимушений керувати транспортним засобом не маючи права керувати, це була крайня необхідність. Що стосується тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, то зазначив, що не отримував постанови державного виконавця про таке обмеження. Просить врахувати зазначені обставини та закрити провадження у справі.

Дослідивши надані матеріали і наявні докази у справі, суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки на судовому розгляді перебуває декілька адміністративних матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме: за ч. 5 ст. 126 КУпАП (587/1824/26) та ч.3 ст. 126 КУпАП (587/1825/26), то враховуючи зазначені норми Закону, вважаю за доцільне вищевказані справи про адміністративні правопорушення розглядати одночасно, оскільки правопорушення вчинені одним і тим же порушником та розглядаються одним і тим же суддею.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Вимогами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, а суд не вправі збирати самостійно докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Адміністративна відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення, долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР»655087 від 02.05.2026 року, довідку старшого інспектора з ОД відділу адміністративної практики управління поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про надання інформації щодо вчинення адміністративного правопорушення повторно; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5854729 від 03.10.2025 року; копію постанови судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 13.05.2025 року.

Разом з тим, у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що перебуває на військовій службі, транспортним засобом вимушений був керувати не маючи права керування у зв`язку із крайньою необхідністю, оскільки виконував термінове завдання за розпорядженням командира, а саме доставлення особового складу до медичного пункту, про що проінформував поліцейських на місці зупинки транспортного засобу.

До матеріалів справи також долучено Довідку заступника командира НОМЕР_3 механізованого батальйону з тилу військової частини ОСОБА_2 , згідно якої у зв`язку із крайньою необхідністю та відповідно до усного розпорядження заступника командира НОМЕР_3 механізованого батальйону з тилу військової частини 02.05.2026 року ОСОБА_1 виконував завдання – доставлення особового складу до медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини. Маршрут руху: Нижня Сироватка Сумської області – м. Суми.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

У контексті встановлених у цій справі обставин підлягає врахуванню те, що в умовах дії правового режиму воєнного стану забезпечення обороноздатності держави, належне та своєчасне виконання бойових розпоряджень, підтримання бойової готовності військових підрозділів, а також захист життя, здоров`я і безпеки цивільного населення становлять першочерговий та безумовний обов`язок військовослужбовців Збройних Сил України.

Виконання покладених на військовослужбовців завдань у зазначений період має особливе суспільне і державне значення, оскільки безпосередньо спрямоване на забезпечення національної безпеки, територіальної цілісності і суверенітету України, відвернення збройної агресії та мінімізацію загроз життю і безпеці громадян.

Належне виконання військового обов`язку є не лише вимогою законодавства та військової дисципліни, а й необхідною передумовою ефективного функціонування сектору безпеки і оборони держави в період збройної агресії проти України, що кореспондується з положеннями ст. 30, 37 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», згідно яких начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду всі наявні в справі докази, суд вважає доведеним факт того, що дії, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення були вчинені ОСОБА_1 саме в умовах крайньої необхідності, що виключає наявність у його діях суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі ст. 17 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю відповідно до п.4 ст. 247 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 ставиться за провину вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення надано протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №655127 від 02.05.2026 року та копію постанови державного виконавця у ВП №72675158 від 04.03.2024 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Диспозицією ч.3 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

З суб`єктивної сторони дане адміністративне правопорушення характеризується виною у формі прямого умислу, тобто особа, достовірно знаючи, що вона тимчасово обмежена у праві керування транспортними засобами, свідомо продовжує таке керування.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Судом встановлено що, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які би вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_1 знав про накладене на нього обмеження у праві керувати транспортними засобами, зокрема в матеріалах справи відсутні докази того, що він отримав постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Таким чином, його дії не містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, провадження підлягає закриттю на підставі ст.247 п.1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 17, 126, 247, 283 КУпАП , суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП – закрити, на підставі п.4 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з вчиненням даного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 126 КУпАП – закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.А. Степаненко