Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №577/2133/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2133/26

Провадження № 3/577/714/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2026 р. м. Конотоп

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Логін Є.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника, адвоката Хомича А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, із середньо-технічною освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 на посаді старшого оператора, Учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , -

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.04.2026 серії ЕПР1 № 637865, 11.04.2026 о 14.40 год. в м. Конотоп по пр. Миру, 25, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ніссан» н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, підстави ухилення від процедури освідування пояснити не зміг. Лише зазначив, що в той день алкоголю не вживав. При вирішенні справи, покладається на розсуд суду.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Хомича А.М. в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні, викладеним у клопотанні про закриття провадження у справі, долучених до матеріалів справи. Просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Зокрема пояснив, що працівниками поліції порушено вимоги статті 35 Закон України «Про Національну поліцію» в частині безпідставного зупинення транспортного засобу. Також додав, що відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути чіткою, зрозумілою, такою, яка не викликає сумнівів чи неоднозначного її тлумачення. Проте, матеріали про адміністративне правопорушення не містять доказів однозначної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того зазначив, що поліцейський, встановивши, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем в силу діючих норм законодавства України, зобов`язаний був залучити для його огляду уповноважену особу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Заслухавши ОСОБА_1 , його представника, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена. Його дії вірно кваліфіковані за вказаною статтею, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП об`єктивна сторона цього правопорушення полягає, зокрема у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд не розглядає заперечення адвоката з приводу того, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 мала проводити уповноважена особа Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, згідно вимог ст. 266-1 КУпАП, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 додатково пояснив, що хоча є військовослужбовцем, проте на момент події 11.04.2026р. перебував у відпустці, не виконував обов`язки військової служби, службового або іншого завдання, поліція зупинила його під час керування автомобілем на дорозі загального користування, а він рухався автомобілем у приватних справах.

Після вказаних пояснень ОСОБА_1 , його представник у судовому засіданні зазначив, що підтримує пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та підтвердив, що вони дотримуються узгодженої позиції захисту.

Разом із тим, обґрунтовуючи вимогу про закриття провадження, адвокат надалі посилався на порушення працівниками поліції порядку зупинки транспортного засобу та на відсутність у висловлюваннях і поведінці особи чіткої й однозначної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Окремих доводів щодо застосування статті 266-1 КУпАП надалі не наводив.

Водночас, суд критично сприймає твердження адвоката Хомича А.М. про те, що ОСОБА_1 не озвучив однозначної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Адже переглянутим судом відеозаписом установлено, що працівники поліції неодноразово, у зрозумілій та недвозначній формі пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Водночас водій не висловив згоди на проходження такого огляду, на поставлені поліцейськими запитання не відповідав, пропозиції фактично ігнорував та жодних дій, спрямованих на проходження огляду, не вчинив.

Суд ураховує, що відмова від проходження огляду може виражатися не лише у формі прямої словесної заяви, але й у пасивній поведінці особи, яка за конкретних обставин однозначно свідчить про свідоме небажання виконати законну вимогу поліцейського. Тривале мовчання, ухилення від надання відповіді та ігнорування неодноразових пропозицій пройти огляд у сукупності об`єктивно свідчать про фактичну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Щодо доводів сторони захисту про порушення працівниками поліції порядку зупинення транспортного засобу суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вправі зупинити транспортний засіб, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом або знаряддям учинення такого правопорушення.

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив йому фактичну причину зупинення автомобіля, а саме надходження повідомлення про те, що керований ним транспортний засіб перекрив в`їзд для інших осіб, а водій на зроблені йому зауваження не реагував.

Отже, на момент зупинення транспортного засобу в працівників поліції була отримана від іншої особи інформація, яка могла свідчити про причетність водія та використання його автомобіля до вчинення адміністративного правопорушення. Такі обставини відповідали підставі, передбаченій пунктом 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Те, що працівник поліції, повідомивши водію конкретні фактичні обставини зупинення, не назвав номер відповідного пункту і частини статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», саме по собі не свідчить про безпідставність зупинки.

Крім того суд звертає увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності обсяг доказів, долучених до матеріалів справи, в їх сукупності повинен бути необхідним та достатнім для беззаперечного висновку про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та його вина повністю доведена, що підтверджуються низкою належних та допустимих доказів, які не були спростовані. Адже, поведінка та дії водія ОСОБА_1 на місці події свідчать про спрямованість його умислу на категоричну відмову від огляду на стан алкогольного сп`яніння в будь-яких визначених формах, а відтак і про його фактичне ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння. Даний факт підтвердив і сам ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Отже, зважаючи на викладене, винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 637865, направленням на медичний огляд на стан сп`яніння, актом огляду, відеозаписом події, іншими матеріалами.

Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Рішенням ЄСПЛ від 29.06.2007 р. у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) наголошено, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов`язки, установлені ПДР України, які мають дотримуватися при експлуатації автомобіля за будь-яких обставин.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.

Оскільки ОСОБА_1 є учасники бойових дій, від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст. 40-1, ч. 5 ст. 126, ст.ст.283, 284 КУпАП, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя , -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст. 130 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік з накладанням штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. (UA628999980313090149000018001,Отримувач коштів – ГУК у Сумській обл/Сумська обл./21081300,Код отримувача – (ЄДРПОУ) – 37970404, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП),Код банку (МФО) -899998,Призначення платежу – 21081300,Код класифікації доходів бюджету – адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі не сплати штрафу у встановлений строк, стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Є. В. Логін