Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №517/634/23 — Приморський районний суд м. Одеси

Суд: Приморський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №517/634/23

Суддя: Косіцина В. В.

Справа №517/634/23

Провадження №2/522/1290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності подружжя на користь спадкоємців,-

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності подружжя на користь спадкоємців, у якій позивачі просять:

- стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів грошову компенсацію 1/2 вартості частки т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 у розмірі 118 847,95 гривень кожному;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів грошову компенсацію вартості 1/2 частки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 у розмірі 59 423,98 гривень кожному;

- здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Ковтун Ю.І.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 14 грудня 2023 року.

14 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_4 надійшов відзив, у якому відповідачка заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити.

19 грудня 2023 року на виконання запиту Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року справу було направлено до Одеського апеляційного суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.02.2024 у справі №517/634/23 апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області про передачу справи за підсудністю залишено без задоволення, ухвалу суду – без змін.

Справа повернулася до Приморського районного суду м. Одеси 29 лютого 2024 року.

05 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій заявниця просила викласти позовні вимоги у наступній редакції:

- стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів грошову компенсацію 1/2 вартості частки т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 у розмірі 118 736,25 гривень кожному;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів грошову компенсацію вартості 1/2 частки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 у розмірі 146 327,75 гривень кожному;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів суму заробітної плати у розмірі 24 246,67 гривень кожному;

- здійснити розподіл судових витрат.

27 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявниця просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 в межах ціни позову – 578 621,34 гривень.

Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику.

05 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявниця просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 в межах ціни позову – 578 621,34 гривень.

Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 05 березня 2024 року.

09 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявниця просила витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_5 та залишок коштів на рахунках станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявниця просила витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_4 , в тому числі депозитні та залишок коштів на рахунках станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову, у якій відповідачка заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити.

23 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від позивачів надійшла відповідь на відзив, у якій останні підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити.

07 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_4 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідачка заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про витребування належним чином засвідченої копії спадкової справи.

20 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу – Волошиної Діани Павлівни надійшла належним чином засвідчена копії спадкової справи.

Ухвалою суду від 31 січня 2025 року клопотання представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про витребування доказів задоволено частково, витребувано у В/Ч НОМЕР_3 інформацію про те, на ім`я якої особи та на розрахунковий рахунок якої банківської установи виплачувалося грошова забезпечення ОСОБА_5 у період з березня по 17 серпня 2022 року. Витребувано у ГСЦ МВС в Одеській області інформацію щодо зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_4 за період з 26.04.2019 по 17.08.2022.

31 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ГСЦ МВС в Одеській області надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 31.01.2025.

16 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявниця просила витребувати у ОСОБА_4 виписку по картковому рахунку, відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період з березня по серпень 2022 року з зазначенням джерела походження таких коштів.

16 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявниця просила витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_5 та залишок коштів на рахунках станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від В/Ч НОМЕР_3 надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 31.01.2025.

Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року клопотання представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про витребування доказів задоволено частково, витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та в АТ «ОЩАДБАНК» інформацію про відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_5 та залишок коштів на рахунках станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з АТ «ОЩАДБАНК» на виконання ухвали суду від 26.05.2025.

Ухвалою суду від 27 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі.

06 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 23.04.2025.

27 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивачів – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у яких заявниця просила викласти позовні вимоги у наступній редакції:

- стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачів суму заробітної плати у розмірі 24 246,67 гривень кожному, а також залишок грошових коштів на рахунках спадкодавця у розмірі 4 281,64 гривень кожному.

- здійснити розподіл судових витрат.

17 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача – адвоката Бойко Максима Геннадійовича про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про руш коштів, які перебували на рахнках ОСОБА_5 після 17.08.2022 із зазначенням дати та виду банківської операції, що здійснювалася відносно грошових коштів, які перебували на таких рахунках.

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року здійснено повернення до стадії підготовчого провадження у справі. Прийнято заяву представника позивача – адвоката Ткаченко Ольги Сергіївни про збільшення розміру позовних вимог. Клопотання представника відповідача про витребування доказів – задоволено.

02 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову, у якій відповідачка заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити.

12 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 18.09.2025.

20 січня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідачки – адвоката Бойка Максима Геннадійовича надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копію відповіді Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси – Шарага А.О. від 22.04.2026 року №817/26, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року справу прийнято до провадження. У зв`язку зі зміною складу суду підготовчий розгляд справи розпочато з початку. Підготовче засідання призначено на 02 червня 2026 року.

У підготовче засідання, призначене на 02 червня 2026 року з`явився представник позивачів та представник відповідачки. Ухвалою суду від 02 червня 2026 року задоволено клопотання представника відповідачки про виклик свідків. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06 липня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 06 липня 2026 року з`явилася ОСОБА_1 , представник позивачів, та представник відповідачки. Здійснено допит свідків – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У судовому засіданні, ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_8 та представниця позивачів – адвокат Ткаченко Ольга Сергіївна відмовилися від частини позовних вимог, а саме, позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 залишку грошових коштів на рахунках спадкодавця у розмірі 4 281,64 гривень на користь кожного із позивачів.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 16 липня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

26 квітня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

В період шлюбу, а саме, 31.07.2021 року на підставі договору купівлі-продажу за ОСОБА_4 було зареєстровано т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю з РСЦ ГСУ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Згідно відповіді з ВЧ НОМЕР_3 , що надійшла на виконання ухвали суду від 31.01.2025, Заробітна плата ОСОБА_5 перераховувалася на картковий рахунок ОСОБА_4 . До відповіді долучено відомість зарахування заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії тощо) за період з 09.06.2022 по 29.07.2022, зі змісту якого вбачається, що у вказаний період, на картковий рахунок ОСОБА_4 було зараховано заробітну плату ОСОБА_5 у загальному розмірі – 228 172,08 гривень.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно.

23 серпня 2022 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу відчужила т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 , що підтверджується відповіддю з РСЦ ГСУ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

25 серпня 2022 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 , що підтверджується копією відповіді з РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області.

Позивачі – ОСОБА_2 та ОСОБА_9 є дітьми померлого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 – відповідно.

16 лютого 2023 року ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах свого малолітнього сина – ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу – Волошиної Діани Павлівни із заявою про прийняття спадщини.

Також, 16 лютого 2023 року ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу – Волошиної Діани Павлівни із заявою про прийняття спадщини.

Зі змісту спадкової справи вбачається, що будь-які інші особи із заявами після смерті ОСОБА_5 – не зверталися.

Згідно відповідні Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області ОСОБА_5 на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-які інші особи за вказаною адресою зареєстровані – не були.

Позовна заява з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог мотивована тим, що оскільки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 був набутий ОСОБА_4 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , то вказаний транспортний засіб є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому, позивачі як спадкоємці після смерті ОСОБА_5 мають право на компенсацію вартості частки вказаного транспортного засобу.

У позовній заяві позивачі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог вказують, що відповідачка 25 серпня 2022 року придбала т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 . Позивачі вказують, що оскільки вказаний транспортний засіб було придбано через 8-м днів після смерті ОСОБА_5 , то такий транспортний засіб було придбано за рахунок коштів, які були набуті в шлюбі, а тому, таке майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає успадкуванню на загальних засадах, а оскільки, т/з є неподільною річчю, існують підстави для стягнення грошової компенсації 1/2 частки вартості такого транспортного засобу.

Позивачі також зазначають, що на картку відповідачки надходила заробітна плата, що належала ОСОБА_5 . Вказують, що станом на 15.08.2022 року залишок коштів на її рахунку склав 96 439,34 гривень, а тому, частина цією грошової суми підлягає стягненню на користь спадкоємців.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачка зазначає про те, що хоча т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 було придбано в період перебування у шлюбі, він був придбаний за власні кошти відповідачки. Відповідачка вказує, що т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки, був придбаний після смерті чоловіка та за власні кошти.

Відповідачка у відзиві також зазначає про те, що позивачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що грошова сума у розмірі 96 439,34 гривень є заробітною платнею спадкодавця. Вказує, що відповідачка мала самостійний дохід. У зв`язку з чим, відповідачка зазначає, що слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів.

Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування вказаної презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Заявляючи про те, що т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 хоча і був придбаний в період перебування у шлюбі, проте за власні кошти, відповідачка не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що такий транспортний засіб був її особистою приватною власністю.

Як вже було встановлено, 31.07.2021 року за ОСОБА_4 було зареєстровано т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 , тобто, в період перебування у шлюбі.

Право власності на вказаний транспортний засіб набуто на підставі договору купівлі продажу, а не на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідачка зазначає про те, що набула вказаний транспортний засіб за власні кошти. На підтвердження вказаної обставини відповідачка подала суду довідку, видану 30.08.2023 КЗВО «Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради», відповідно до якої ОСОБА_4 працювала в закладі на посаді методиста, та її заробітна плата в період з 2019 по 2023 роки склала:

- за 2019 рік – 84 770,72 гривень;

- за 2020 рік – 103 962,08 гривень;

- за 2021 рік – 179 375,25 гривень.

Проте, відповідно до ч.2 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Оскільки, заробітна плата є спільною сумісною власністю подружжя, то т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 , що придбаний в період перебування у шлюбі не може бути об`єктом особистої приватної власності, а тому, суд погоджується із доводами позивачів про те, що у разі смерті одного із членів спадкодавця, вказане майно підлягає спадкуванню на загальних засадах.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 12 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

КЦС ВС у постанові від 28 грудня 2022 року у справі №759/7632/20 зазначив, що якщо набуте подружжям за час шлюбу майно оформлене на другого з подружжя, який ще живий, і спадкоємці не мають змоги довести факт існування спільного майна подружжя в нотаріальному процесі, у зв`язку з чим нотаріус відмовив в оформленні спадщини, то лише тоді відповідний спадкоємець може звернутися до суду за правилами позовного провадження і захистити свої спадкові права, зокрема шляхом визнання права на спадкування частки спадкодавця (на відповідну частку у спільному майні подружжя), а у випадку відчуження майна після смерті спадкодавця другим з подружжя - з позовом про стягнення грошової компенсації за свою частку у спадковому майні.

Як вже було встановлено судом, 23 серпня 2022 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу відчужила т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 .

Тому, оскільки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 було відчужено ОСОБА_4 , у позивачів як спадкоємців після смерті ОСОБА_5 виникає право стягнення грошової компенсації за свою частку у спадковому майні.

Згідно звіту про оцінку майна – КТЗ від 10.01.2024, що складений ТОВ «БРОК СЕРВІС ПЛЮС», вартість т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 становить 474 945,00 гривень.

Вартість половини частки, яка і входить до складу спадщини становить 237 472,50 гривень.

Відповідачка у відзиві зазначає про те, що наданий звіт не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, містить неправдиві відомості, зазначає, що на момент проведення огляду вона вже не була власником т/з, огляд т/з оцінювачем – не проводився, датою оцінки ж 10.01.2024, а тому, а варість об`єкта визначалася виходячи із припущень спеціаліста.

На підтвердження того, що вказаний звіт не може бути належним доказом у справі, відповідачкою до заперечення на відповідь на відзив було подано рецензію.

Дійсно, у звіті в якості власника ктз вказана ОСОБА_4 . Проте, вказані відомості були зазначені таким чином з огляду на відсутність у ОСОБА_1 відомостей про нового власника КТЗ, оскільки, у відповіді з РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області не визначено нового власника КТЗ, а лише зазначено відомості про те, що ОСОБА_4 відчужила його на користь третьої особи. Більше того, такі відомості не впливають на об`єктивність проведеної оцінки.

В рецензії на звіт зазначено, що в якості замовника у звіті вказана ОСОБА_1 , проте, не зрозуміло яке відношення остання має до КТЗ. З приводу цього, суд зазначає, що ОСОБА_1 є законним представником одного із позивачів, який заявляє вимогу про стягнення вартості частки. При цьому, вирішення вказаної вимоги є неможливим без визначення вартості транспортного засобу. Більше того, такі відомості не впливають на об`єктивність проведеної оцінки.

При цьому, суд зауважує, що вказаний звіт виконано особою, яка володіє спеціальними знаннями, що підтверджується кваліфікаційним посвідченням №757.

У звіті зазначено дату його складання, методи проведення оцінки (порівняння), а також зазначено, що він складений для подання до суду.

При цьому, надана відповідачем рецензія жодним чином не спростовує вартість КТЗ, що була встановлена у звіті, а лише вказує на його формальні недоліки, які самі по собі не можуть слугувати підставою для визнання такого доказу недопустимим.

Відповідачка не була позбавлена на спростування визначеної у звіті вартості КТЗ замовити з метою подальшого подання до суду звіту про оцінку вартості КТЗ, або висновок експерта.

При цьому, заперечуючи проти вартості КТЗ, відповідачка під час розгляду справи не скористалася правом на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи.

У зв`язку з чим, суд доходить до висновку про те, що заявлена позивачами вартість КТЗ не спростована відповідачем, а тому, беручи до уваги те, що спірний КТЗ був об`єктом спільної сумісної власності подружжя (в тому числі спадкодавця), враховуючи те, що спірний транспортний засіб було відчужено відповідачкою, суд вважає, що стягнення грошової компенсації вартості частки буде належним способом захисту в даному конкретному випадку та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд також погоджується із доводами частка залишку коштів на рахунку ОСОБА_4 підлягає стягненню з останньої в порядку спадкування за законом, проте, суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром.

Відповідно до ч.2 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Оскільки, заробітна плата є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, то у разі смерті одного із членів подружжя, вказані кошти в частині невитраченої грошової суми підлягають спадкуванню на загальних засадах.

Проте, вказані відомості не відповідають дійсності.

Згідно відповіді з ВЧ НОМЕР_3 та згідно виписки, що була надано відповідачкою разом із відзивом, на картковий рахунок ОСОБА_4 було зараховано заробітну плату ОСОБА_5 , а саме:

- 09.06.2022 у розмірі 15 534,72 гривень;

- 22.06.2022 у розмірі 65 137,09 гривень;

- 07.07.2022 у розмірі 15 637,36 гривень;

- 27.07.2022 у розмірі 62 912,91 гривень;

- 29.07.2022 у розмірі 68 950,00 гривень.

Заявляючи вказану позовну вимогу, позивачка в якості розрахунку розміру частки бере грошову суму у розмірі 96 439,34 гривень.

Проте, вказана грошова сума була залишком станом на станом на 15.08.2022 року, тоді як смерть ОСОБА_5 та відповідно відкриття спадщини настали ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту виписки, що надана відповідачкою вбачається, що залишок грошових коштів 17.08.2022 становить 92 152,23 гривень.

Суд також враховує доводи відповідачки про те, що протягом вказаного періоду на її картковий рахунок надходили грошові кошти, пов`язані із самостійним доходом.

Перше підтверджене зарахування заробітної плати відбулося 09 червня 2022 року.

Перед зарахуванням, залишок грошових коштів на рахунку ОСОБА_4 становив 02,34 гривень.

Розмір у період з 09.06.2022 по 17.08.2022 склав 314 296,64 гривень з яких заробітна плата – 228 172,08 гривень, розмір доходу відповідачки – 86 124,56 гривень.

У період з 09.06.2022 по 17.08.2022, загальний розмір витрат склав – 222 146,75 гривень.

Тобто, отриманий відповідачкою дохід було витрачено у повному розмірі, а також витрачено частину отриманої спадкодавцем заробітної плати.

При цьому, різниця між надходженням за період з 09.06.2022 по 17.08.2022 та витратами становить 92 149,89 гривень, що і є сумою заробітної плати, що входить до складу спадщини.

Різниця ж між фактичним залишком станом на момент відкриття спадщини – 92 152,23 та між сумою, що встановлена шляхом підрахунку зумовлена тим, що станом на момент надходження заробітної плати вперше, залишок на картці становив 02,34 гривень.

Проте, оскільки заробітна плата є спільним майном подружжя, то до складу спадкової маси входить 1/2 частка від вказаної грошової суми, тобто, 46 074,94 гривень.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в цій частині, шляхом стягнення на користь позивачів у рівних частках грошової суми у розмірі 46 074,94 гривень.

У позовній заяві позивачі також просять стягнути з відповідачки компенсацію вартості частки т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 .

В якості обґрунтування позовних вимог, позивачі посилаються на те, що вказаний транспортний засіб був набутий хоча і після смерті, проте, за кошти, що належали подружжю.

Позивачами під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження того, що померлий ОСОБА_5 мав будь-який інший дохід окрім заробітної плати, розмір якої у невитраченому вигляді, що залишився на картковому рахунку відповідачки та щ урахуванням рівності часток подружжя склав 46 074,94 гривень.

Також, не надано доказів на підтвердження того, що останній мав будь-яке інше майно, яке належало йому та відповідачці на праві спільної сумісної власності, та від продажу якого можна було отримати дохід.

Тобто, загальний розмір вартості частки, що входить до складу спадкового майна спадкового майна становить – 283 547,44 гривень (474 945 + 92 149,89 /2)

Згідно звіту про оцінку майна – КТЗ від 10.01.2024, вартість вказаного КТЗ становить 585 311,00 гривень.

Половина вартості вказаного транспортного засобу становить 292 655,50 гривень.

Тобто, вартість 1/2 частки вказаного транспортного засобу перевищує розмір спадкової маси.

Суд також зауважує, що купівля транспортного засобу т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 була вчинена відразу після продажу т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 .

Під час розгляду справи, відповідачка не спростувала ту обставину, що купівля т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 була вчинена за рахунок коштів, що були спільною сумісною власністю подружжя та відповідно ввійшли до складу спадщини.

У зв`язку з чим, суд вважає, що вказаний транспортний засіб було придбано за рахунок коштів, що входили до складу спадкової маси (1/2 частка вартості т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 та фактичний залишок заробітної плати).

При цьому, під час розгляду справи судом встановлено наявність підстав для стягнення з відповідачки компенсації вартості 1/2 частки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 , а також, 1/2 частки залишку заробітної плати.

Стягнення з відповідачки грошової компенсації вартості 1/2 частки т/з Mini One Countryman, д/н НОМЕР_1 , яка фактично була придбана за рахунок коштів, шо входили до складу спадкової маси та питання про стягнення яких вже вирішено судом призведе до того, що судом буде допущено подвійне стягнення щодо одних і тих же самих коштів.

У зв`язку з чим, суд доходить до висновку про те, що позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.

У позовній заяві позивачка просила стягнути з ОСОБА_4 залишку грошових коштів на рахунках спадкодавця у розмірі 4 281,64 гривень на користь кожного із позивачів.

У судовому засіданні, призначеному на 06 липня 2026 року ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_8 та представниця позивачів – адвокат Ткаченко Ольга Сергіївна відмовилися від вказаної позовної вимоги.

Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

У ч.ч.2-3 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 містить висновки про те, що закриття провадження у справі – це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, за доцільне прийняти заяву про відмову від позову, оскільки вона не суперечить закону та відповідає інтересам сторін та закрити провадження у справі в цій частині.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності подружжя на користь спадкоємців – задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_8 , на користь позивача – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_9 , компенсацію вартості частки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 у розмірі 118 736 (сто вісімнадцять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок.

Стягнути з відповідачки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_8 , на користь позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_10 , компенсацію вартості частки т/з Nissan Tiida, д/н НОМЕР_2 у розмірі 118 736 (сто вісімнадцять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок.

Стягнути з відповідачки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_8 , на користь позивача – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_9 , частку заробітної плати, що належала спадкодавцю у розмірі 23 037 (двадцять три тисячі тридцять сім) гривень 47 (сорок сім) копійок.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua