Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №497/1581/26 — Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.07.2026

Справа № 497/1581/26

Провадження № 3/497/426/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мунтянової В.Р.,

особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення – ОСОБА_1 ,

захисника особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 – адвоката Цоєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Дніпро, громадянина України, не одруженого, утриманців не має, не є особою з інвалідністю, займає посаду старшого викладача циклової комісії психологічної підготовки, військової частини НОМЕР_1 , капітана 3 рангу, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Амур-Нижньодніпровським РВ у м. Дніпропетровську ГУДМС України в Дніпропетровській області від 03.02.2014 року, РНОКПП НОМЕР_3 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.172-15 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОДІ №266 від 03.06.2026, який складено начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 слідує, що «02 червня 2026 року о 23:00 годині капітан 3 рангу ОСОБА_1 , здійснюючи маршрут руху м. Болград - м. Ізмаїл на службовому автомобілі Peugeot НОМЕР_4 , перебуваючи старшим службового автомобіля, не перевірив водія даного автомобіля старшого сержанта ОСОБА_3 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, через що поблизу м. Ізмаїл сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій пасажир даного автомобіля військовослужбовець ОСОБА_4 , отримав тяжкі тілесні ушкодження.

В подальшому водія старшого сержанта ОСОБА_3 , працівниками НПУ було освідчено на стан алкогольного сп`яніння і встановлено - 0.33% та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПРІ №682473.

Таким чином, за викладених вище обставин, капітан 3 рангу ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого викладача циклової комісії, будучи військовою службовою особою діючи, протиправно, всупереч інтересам служби, на порушення своїх статутних обов`язків, приписів законів та інструкцій, допустив недбале ставлення до військової служби, чим вчинив недбале ставлення до військової служби, в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України" про адміністративні правопорушення

З огляду на вищезазначене в діях капітана 3 рангу ОСОБА_1 , вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За даним фактом, 03.06.2026 року начальником відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 складено названий протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП (надалі – протокол).

В судовому засіданні особа відносно, якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 вину у вчиненні вищевказаного правопорушення не визнав.

Надав пояснення з яких слідує, що дійсно є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , капітаном 3 рангу, яка базується у м. Болграді. 2 березня 2026 року, близько 22.00 год., отримав усне розпорядження супроводити мл.сержанта ОСОБА_4 і матроса ОСОБА_6 , які перебували на території т/з «Болград» з явними ознаками алкогольного сп`яніння до ВСП у м. Ізмаїл. Командир роти сам визначив з ким з водіїв він буде їхати до м. Ізмаїл, отже за кермом службового автомобіля «Peugeot Landtrak» знаходився старшина ОСОБА_3 .

Після прибуття до міста відправки, вони одразу ж виїхали до м. Ізмаїл, на задніх пасажирських кріслах знаходились мл.сержант ОСОБА_4 і матрос ОСОБА_6 , від яких відчувався дуже сильний запах алкоголю, ОСОБА_5 зайняв пасажирське крісло поруч з водієм, старшиною ОСОБА_3 . Перед початком руху ОСОБА_5 звернув увагу водія на необхідність блокування обох задніх дверей автомобіля задля забезпечення безпеки осіб на задньому сидіння, враховуючи їх стан.

Під час руху їх автомобілю, а саме близько блокпосту «Броска» о 23.00 годині ОСОБА_5 почув, що по ходу руху їх автомобілю, звук відкриття задньої двері. Він, ОСОБА_5 повернувся, щоб подивитись, що сталося. В цей самий момент він побачив мл.сержанта ОСОБА_4 , який вистрибує з автомобілю на ходу. Будь який вплив на мл.сержанта ОСОБА_4 абсолютно виключено, вони удвох з матросом ОСОБА_6 , просто сиділи на задньому сидінні.

Після випадіння чи вистрибування ОСОБА_4 (не було зрозуміло що саме на той момент відбулося), ОСОБА_5 одразу викликав швидку допомогу, доповів командиру роти та надав першу медичну допомогу мл.сержанту ОСОБА_4 .

Пізніше, коли на місце їх зупинки прибув наряд поліції було виявлено, що водій старшина ОСОБА_3 також знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

Звернув увагу суду на те, що він не призначав водія, який був за кермом автомобіля, довезти двох осіб до м. Ізмаїл. Більш того, стан його сп`яніння неможливо було виявити, оскільки від двох осіб в автомобілі вже був дуже різкий запах алкоголю.

Більш того, частина алкоголю в крові водія, яка була визначена пізніше, не надавала можливості виявити його стан сп`яніння. Його, ОСОБА_5 не забезпечували жодним пристроєм для виявлення стану сп`яніння водія і взагалі, таке забезпечення навіть ніякими наказами не передбачено.

Але, за наслідками вищевказаної події було складено протокол про вчинення ним, ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду під час дії військового стану.

Вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки його вини в не виявленні стану сп`яніння у водія автомобіля немає, оскільки у нього не було ніякої технічної можливості це виявити.

З цих підстав просить суд, критично оцінити складений відносно нього протокол, провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-15 ч.2 КУПАП України - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Окрім цього до наданих письмових пояснень долучив постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу правопорушення за ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_3 .

Захисник Цоєва В.В. також просила суд закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу правопорушення в діях ОСОБА_1 . Надала пояснення з підстав викладених в протоколі, підтримала доводи ОСОБА_1 .

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.ст.251, 252 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

ОСОБА_5 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст.172-15 ч. 2 КУпАП України, тобто недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідальність згідно ч. 2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого продовжено і на теперішній час.

Відповідно до ст.ст.11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_5 не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він зобов`язаний був вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину.

Як вбачається з протоколу «02 червня 2026 року о 23:00 годині капітан 3 рангу ОСОБА_1 , здійснюючи маршрут руху м. Болград - м. Ізмаїл на службовому автомобілі Peugeot НОМЕР_4 , перебуваючи старшим службового автомобіля не перевірив водія даного автомобіля старшого сержанта ОСОБА_3 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, через що поблизу м. Ізмаїл сталася дорожньо - транспортна пригода, в якій пасажир даного автомобіля військовослужбовець ОСОБА_4 , отримав тяжкі тілесні ушкодження. В подальшому водія старшого сержанта ОСОБА_3 , працівниками НПУ було освідчено на стан алкогольного сп`яніння і встановлено - 0.33% та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПРІ №682473»

До матеріалів адміністративної справи долучено посвідчення офіцера на ім`я ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_1 , результат тесту освідування приладом «Драгер» на ім`я ОСОБА_3 , військовий квиток на ім`я ОСОБА_3 ,

А відтак, в провину ОСОБА_5 ставиться, що він 02 червня 2026 року о 23:00 годині як капітан 3 рангу здійснюючи маршрут руху м. Болград - м. Ізмаїл на службовому автомобілі Peugeot НОМЕР_4 , перебуваючи старшим службового автомобіля не перевірив водія даного автомобіля старшого сержанта ОСОБА_3 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, через що сталася дорожньо-транспортна пригода.

Однак до матеріалів справи не долучено, а ні посадової інструкції старшого викладача циклової комісії психологічної підготовки, а ні доказів, що в обов`язки ОСОБА_5 входила перевірка водія на стан алкогольного сп`яніння, а ні маршрутного листа, в якому було б відображено, а ні доказів, що 02.06.2026 року він був старшим службового автомобіля, а ні наказу на виконання поставленого завдання.

За результатами досліджених доказів судом не встановлено допущення ОСОБА_5 саме зазначених вимог покладених на нього під час здійснення маршруту слідування з м. Болград - м. Ізмаїл на службовому автомобілі Peugeot Landtrack НОМЕР_5 , перебуваючи старшим службового автомобіля.

Судом не встановлено під час розгляду справи що саме ОСОБА_5 призначав водія ОСОБА_3 на керування вказаним автомобілем довезти двох осіб до м. Ізмаїл, як і покладення обов`язків на встановлення стану водія.

Тобто, в справі відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, які саме дії зобов`язаний був вчинити ОСОБА_1 та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину.

Диспозицією ч.2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, визначеного ст. 172-15 КУпАП є військова службова особа.

В матеріалах справи відсутні належні докази того, що посада старшого викладача циклової комісії психологічної підготовки, військової частини НОМЕР_1 , капітана 3 рангу, пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, чи ОСОБА_5 виконує такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Протокол про адміністративне правопорушення ОДІ №266 від 03 червня 2026 року не може бути прийнятий судом як доказ вини ОСОБА_5 в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Суд також приймає до уваги, що постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2026 року, справа №946/4232/26, провадження №3/946/1086/26 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.130 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.22-27)

Оскільки доказів того, що викладач циклової комісії психологічної підготовки, військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , перебуваючи нібито старшим службового автомобіля, мав перевіряти водія ОСОБА_3 перед початком руху автомобіля, супроводжувати осіб, які перебували в автомобілі до ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду не надано, відтак суд приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Також з об`єктивної сторони, дане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно- небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою, службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним.

З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов`язку, але й те, що він мав місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв`язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов`язків проявила до них байдужість та несумлінність

Надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, не свідчать поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого йому правопорушення, оскільки ними не підтверджується навіть факту несення служби у якості старшого службового автомобіля на момент коли сталася подія.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на долучені до матеріалів справи докази, не встановлено факту недбалого ставлення військової службової особи, а саме ОСОБА_5 до військової служби вчинене в умовах особливого періоду, оскільки не встановлено, що саме через недбалість ОСОБА_5 настали відповідні наслідки.

Тому, обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, спростовуються вищезазначеним.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Судом під час з`ясування обставин щодо недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків не встановлено, що ОСОБА_5 зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину, адже військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином.

На підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

У відповідності до вимог ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд не уповноважений перебирати цей обов`язок на себе.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що посадовою особою, яка склала протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_5 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у недбалому ставленні військової службової особи, до військової служби вчинене в умовах особливого періоду, в судовому засіданні встановлено не було.

А відтак, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч.2 ст.172-15 КУпАП підлягає закриттю, оскільки положеннями ст.247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 172-15ч.2, 247 ч.1 п.1, 254, 256, 266, 280, 283-289 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст судового рішення складено і проголошено об 11:00 годині 24.07.2026 року

Суддя: С.В.Кодінцева