Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №495/250/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокуСправа № 495/250/26

Номер провадження 2/495/538/2026

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області,

у складі головуючого одноособово судді Мишка В.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2

представника відповідача Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» - Бичкова І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» про визнання незаконними та скасування дисциплінарних стягнень (доган),

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровськводоканал», в якому просила суд:

- визнати незаконною та скасувати дисциплінарну догану, оголошену ОСОБА_1 14.10.2025 року КП «Білгород Дністровськводоканал»;

- визнати незаконною та скасувати дисциплінарну догану, оголошену ОСОБА_1 15.10.2025 року КП «Білгород Дністровськводоканал»;

- зобов`язати відповідача вилучити відомості про зазначені догани з особової справи ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідача судові витрати;

- стягнути з Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

1.1. Стислий виклад обґрунтування та правової позиції позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач ОСОБА_1 , перебуває у трудових правовідносинах з Комунальним підприємством «Білгород-Дністровськводоканал» та працює на посаді начальника відділу збуту.

У жовтні 2025 року позивачу було оголошено два дисциплінарні стягнення у виді доган (14.10.2025 року та 15.10.2025 року), які позивач вважає незаконними, необґрунтованими та такими, що винесені з грубим порушенням вимог трудового законодавства України, без належного з`ясування обставин, без дотримання встановленої законом процедури та з ігноруванням її стану здоров`я.

Відповідачем грубо порушено вимоги трудового законодавства, а саме: недотримання вимог статті 149 КЗпП України, оскільки не враховано ступінь тяжкості проступку та обставини його вчинення, не враховано попередню бездоганну трудову діяльність позивача.

Таким чином, використання даного факту як підстави для дисциплінарного переслідування є надуманим, формальним та таким, що не ґрунтується на нормах трудового законодавства, а також свідчить про упереджене ставлення роботодавця та штучно створення підстав для накладення дисциплінарних стягнень.

Позивач зазначає, що в період її роботи з 21.05.2025 по 14.10.2025 року її неодноразово принижували у присутності інших працівників, ставили під сумнів її професійну компетентність, що завдало істотної шкоди діловій репутації позивача, та психологічному стану. Навіть під час її лікування, керівник Підприємства неодноразово збирав колектив відділу збуту, та принижував позивача та давав негативну оцінку її роботи. Позивач є особою з інвалідністю І групи, встановленої у зв`язку з онкологічним захворюванням та перенесла складну операцію та курс хіміотерапії. На фоні сильного психологічного тиску, приниження та постійного стресу стан позивача суттєво погіршився. Незважаючи на це, відповідач свідомо ігнорував її стан здоров`я та допустив дії, які викликали у позивача постійне нервове напруження, тривожність та страх втрати роботи, що призвели до погіршення загального стану здоров`я, безсоння, підвищення артеріального тиску та емоційного виснаження, завдали шкоди діловій репутації позивача, як керівника структурного підрозділу, принизили честь та гідність позивача, як працівника та людини.

Моральна шкода полягала у душевних стражданнях, втраті почуття безпеки, впевненості у завтрашньому дні, необхідності постійно перебувати у стані психологічної напруги, що є особливо небезпечним з огляду на діагноз позивача. У зв`язку з цим позивач була вимушена перебувати на лікарняному з 19 жовтня 2025 року по 31 грудня 2025 року, що прямо свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями відповідача та погіршенням її фізичного і психологічного стану.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду за захистом прав позивача.

1.2. Представник відповідача КП «Білгород-Дністровськводоканал» Турманідзе З.З. 05.02.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, з наступних підстав. Щодо позовної вимоги Позивача про визнання незаконною та скасування дисциплінарної догани, оголошеної ОСОБА_1 14.10.2025 року. Наказом від 13 жовтня 2025 року за № 115 до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, а саме: 1. За неналежне виконання пункту 2.1, 2.9 посадової інструкції для посади «начальник Відділу збуту», затвердженої наказом в.о. начальника від 23.09.2024 р. за № 26, а саме – за неналежну організацію претензійно-позовної роботи у Відділі збуту, що виразилося у наданні 20.05.2025 року службовою запискою від 20.05.2025 р. за вих. № 79 відомостей (розрахунків) для стягнення зі споживача ОСОБА_3 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) в судовому порядку Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2026 неіснуючої основної заборгованості в сумі 14179,93 грн. 2.За неналежне виконання пункту 2.1, 2.11 посадової інструкції для посади «начальник Відділу збуту», затвердженої наказом в.о. начальника від 23.09.2024 р. за № 26, що виразилося у неналежних керівництві і контролі за виконанням підлеглим працівником посадової інструкції, що призвело до складання, підписання та видачі ОСОБА_4 , фахівцем з роботи з населенням (Відділ збуту), споживачу ОСОБА_3 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) з перевищенням повноважень, визначених посадовою інструкцією, довідки 17.07.2025 р. за вих. № 1 на фірмовому бланку підприємства про відсутність заборгованості за судовим наказом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2025 року № 495/3068/25. 3.За невиконання доручення керівника підприємства у вигляді резолюції на заяві споживача ОСОБА_3 від 19.08.2025 р. – ненадання проекту відповіді на звернення споживача ОСОБА_3 від 19.08.2025 р. 4.За уведення у оману керівника підприємства у службовій записці від 25.08.2025 р. за вих. № 153, а саме – надання 26.08.2025 р. недостовірну інформацію про те, що до повноважень фахівців з роботи з населенням (Відділ збуту) віднесено надання абонентам інформації у формі довідки про наявний стан оплати за спожиті послуги та відсутність заборгованості. Щодо позовної вимоги Позивача про визнання незаконною та скасування дисциплінарної догани, оголошеної ОСОБА_1 15.10.2025 року. Наказом від 15 жовтня 2025 року за № 122 до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, а саме: - п.2.13 посадової інструкції для посади «начальник Відділу збуту», затвердженої наказом в.о. начальника КП «БДВК» від 23.09.2024 р. за № 26, п.п. 1.10.1-1.10.2 п. 1.10 Положення про табельний облік використання робочого часу працівників в КП «БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ», затвердженого наказом в.о. начальника КП «БДВК» від 08.08.2025 р. за № 77, що виразилося у внесенні Позивачем недостовірних відомостей до табелю обліку використання робочого часу працівників Відділу збуту за вересень 2025 року шляхом облікування 8 годин робочого часу ОСОБА_5 , фахівцю з роботи з підприємствами та організаціями (Відділ збуту), 25 вересня 2025 року, у той час як ОСОБА_5 була відсутня на робочому місці 25 вересня 2025 року 42 хвилини без поважних причин. Підставами для видання наказу від 15 жовтня 2025 року за № 122 зазначені: 1. ОСОБА_6 , фахівця з роботи з підприємствами та організаціями, від 25.09.2025р. 2. Скарга ОСОБА_7 , юрисконсульта, від 26.09.2025 р. 3. Лист КП «БДВК» від 29.09.2025 р. за вих. № 857. 4. Лист голови профкому КП «БДВК» від 29.09.2025 р. за вих. № 38. 5. Протокол засідання профкому КП «БДВК» від 25.11.2019 р. (протокол № 1). 6. Протокол звітно-виборних зборів первинної профспілкової організації від 22.11.2019 р. № 6. 7. Доповідна записка ОСОБА_8 , бухгалтера (з дипломом магістра) за суміщенням від 10.10.2025 р. 8. Доповідна записка ОСОБА_7 , юрисконсульта, від 10.10.2025р. 9. Табель обліку використання робочого часу працівників Відділу збуту за вересень 2025 року, складений Позивачем 01.10.2025 р. 10. Наказ в.о. начальника КП «БДВК» від 13.10.2025 р. за № 117 щодо надання Позивачем письмових пояснень. Крім того, представник відповідача вказав, що Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відносно ОСОБА_1 . Відповідачем вчиняються дії з ознаками мобінгу (цькування), а вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, як передбачено ст. 22 КЗпП України, мобінгом (цькуванням) не вважаються. З цього приводу також зазначають, що за заявою Позивача від 26.09.2025 р., в КП «БДВК» у листопаді 2025 року проведено Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці позаплановий захід державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сферах праці. За результатами проведеного позапланового заходу твердження Позивача в частині здійснення на нього Відповідачем психологічного тиску та створення відносно нього напруженої, ворожої, образливої атмосфери, не підтвердилися. Як зазначив в Акті від 06.11.2025 року за № ПД/ОД/21853/200 контролюючий орган, «За результатами реалізації контрольних повноважень за вказаним напрямком шляхом аналізу наданої для дослідження документації Підприємства організаційно-розпорядчого, облікового та бухгалтерського характеру, жодних обставин які б можливо було класифікувати як «форми психологічного та економічного тиску» на гр.-ку ОСОБА_9 , з`ясовано не було.». «…твердження гр-ки ОСОБА_1 (за предметикою поточного контрольного заходу) викладені у зверненні від 26.09.2025 р. (вх. Від 29.09.2025 р. № ЦА-5317/2.3/2.1.3-25а) – за результатами проведення відповідного заходу державного контролю, документально та фактично підтверджені не були.». Натомість, зазначають, що мають місце непоодинокі скарги працівників КП «БДВК» на Позивача – на образливі та погрожуючі висловлювання Позивача, на неправомірне покладання Позивачем обов`язків, не передбачених посадовою інструкцією, на працівників, які не є підлеглими Позивачу, як начальнику структурного підрозділу; на створення Позивачем ворожої атмосфери стосовно інших працівників; поширення Позивачем неправдивої інформації, яка не відповідає фактичним обставинам і яка спростована усними та письмовими поясненнями працівників КП «БДВК».

1.3. Відповідач ОСОБА_1 25.02.2026 подала до суду пояснення (на відзив КП «БДВК» з якого вбачається, що відзив Відповідача є необґрунтованим і не спростовує ключових підстав позову, а також містить припущення, оціночні судження та доводи, що не підтверджені належними і допустимими доказами законності дисциплінарних стягнень то не спростовує позовних вимог. Відповідач не довів жодного із необхідних елементів дисциплінарного проступку, а саме: подію дисциплінарного проступку; порушення конкретного трудового обов`язку; вину працівника; причинний зв`язок між діями працівника та наслідками; негативні наслідки для роботодавця. Ці елементи прямо випливають із ст. 139, 147, 149 Кодексу законів про працю України. Відзив відповідача не спростовує позовних вимог, не містить належних та допустимих доказів законності дисциплінарних стягнень та ґрунтується переважно на внутрішніх службових документах, що не підтверджують наявність складу дисциплінарного проступку. Просила прийняти дані пояснення та позов задовольнити у повному обсязі.

2. Рух справи у суді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 дана цивільна справа розподілена головуючому судді Мишка В.В.

15.01.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву залишено без руху.

26.01.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

27.02.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик свідків.

04.03.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по даній цивільній справі.

08.04.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

23.04.2026 постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 04.03.2026 залишено без змін.

02.06.2026 представник відповідача КП «Білгород-Дністровськводоканал» адвокат Холудєєв Є.Б. подав до суду заяву, з якої вбачається, що у зв`язку з розірванням договору про надання правничої/правової допомоги з КП «Білгород-Дністровськводоканал», він більше не надає правничу/правову допомогу вказаному підприємству.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.

У судовому засіданні 08.05.2026 представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що між позивачем та керівництвом виникла конфліктна ситуація, після якої на його думку ставлення керівництва до позивача погіршилося. Позивачу було оголошено два дисциплінарні стягнення у виді доган. Щодо першої догани зазначив, що Відповідач не обґрунтував, у чому полягає шкода підприємству, не оцінив обставини, ступінь тяжкості та пропорційність дисциплінарного стягнення. Щодо другої догани вказав, що ОСОБА_5 перебувала на території адміністративної будівлі КП «БДВК», відсутні будь-які докази того, що зазначене перебування спричинило шкоду підприємству або порушення виробничого процесу. Вважає, що застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді двох доган було зумовлене бажанням керівництва усунути позивача з роботи, у зв`язку з чим вважають, що ці догани не законі та підлягають скасуванню. Крім того, представник позивача зазначив, що позивач є особою з інвалідністю І групи, встановленої у зв`язку з онкологічним захворюванням. На фоні сильного психологічного тиску, приниження та постійного стресу стан позивача суттєво погіршився. Незважаючи на це, відповідач свідомо ігнорував її стан здоров`я та допустив дії, які викликали у позивача постійне нервове напруження, тривожність та страх, що призвели до погіршення загального стану здоров`я, безсоння, підвищення артеріального тиску та емоційного виснаження, завдали шкоди діловій репутації позивача, як керівника структурного підрозділу, принизили честь та гідність позивача, як працівника та людини.

У судовому засіданні 08.05.2026 представник відповідача КП «Білгород-Дністровськводоканал» адвокат Холудєєв Б.Є. заперечував проти задоволення позовних вимог позивача. Пояснив, що підставою для застосування першого дисциплінарного стягнення стало неналежне виконання позивачем посадових обов`язків, а саме надання нею недостовірної інформації щодо боржників, що на думку відповідача, свідчить про неналежне виконання посадової інструкції. Щодо другої догани зазначив, що позивач з`явилася на засідання дисциплінарної комісії разом з ОСОБА_5 , яка на той момент не мала відповідних повноважень бути присутньою на засіданні комісії. Крім того, представник відповідача заперечував проти задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди. Зазначив, що на думку відповідача, погіршення стану здоров`я позивача не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з діями керівника підприємства, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. У зв`язку з цим просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.07.2026 представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 зазначив, що свідки, викликані у справі, не з`являються до суду, що на його думку, призводить до затягування розгляду справи. У зв`язку з цим вважав за доцільне відмовитися від клопотання про виклик свідків та просив суд здійснювати подальший розгляд справи без їх допиту. Представник підтримав позовну заяву та додаткові пояснення по суті спору, вказав, що відповідач не довів жодного з обов`язкових елементів дисциплінарного проступку, який саме конкретний трудовий обов`язок позивачем було порушено, у чому саме полягала винна поведінка, які саме негативні наслідки настали для підприємства, чому застосовано саме догану як вид стягнення. Обидві догани є незаконними через самостійні порушення процедури. Обставини справи свідчать про упереджене ставлення, психологічний тиск та ознаки мобінгу. Незаконні дії відповідача спричинили позивачу реальні моральні страждання, які полягали у приниженні честі та гідності, душевних стражданнях, тривалому психологічному тиску, додаткових зусиллях для відновлення психічного та фізичного стану.

У судовому засіданні 17.07.2026 позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просила суд скасувати оскаржувані дисциплінарні стягнення та стягнути з відповідача моральну шкоду. Пояснила, що внаслідок дій керівництва їй були завдані моральні страждання, вона зазнавала, за її твердженням, приниження та психологічного тиску. Зазначила, що порушень трудової дисципліни не допускала, а після призначення нового керівника ставлення до неї змінилося, щона її думку, і стало причиною завдання їй моральної шкоди. Вважає, що заявлений розмір моральної шкоди є справедливим та співмірним завданим їй моральним стражданням. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача КП «Білгород-Дністровськводоканал» Бичков І.Є. 17.07.2026 підтримав відзив на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що дисциплінарні стягнення у вигляді доган були застосовані до позивача правомірно, оскільки їх винесенню передувала сукупність встановлених обставин, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди зазначив, що вона є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4. Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з положеннями ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

За змістом цієї норми догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Відповідно норми до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника, тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Крім цього, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин.

Таким чином, керівник установи або уповноважений ним орган має право застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку. Тобто, не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності вини особи, яка порушила трудові обов`язки, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Ці ж вимоги зазначено і в правовій позиції, яка висловлена верховним Судом України в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 де зазначено, що відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд в постанові від 22 липня 2020 року по справі № 554/9493/17 вказав, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Окрім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зроблено висновок, що «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

Отже, системний аналіз вказаних норм КЗпП України дозволяє зробити висновок, що при застосуванні дисциплінарного стягнення, роботодавець має дотримуватися певних умов, без виконання яких стягнення вважатиметься протиправним, зокрема, встановити конкретні обставини, які підтверджують порушення працівником трудової дисципліни.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , перебуває у трудових правовідносинах з Комунальним підприємством «Білгород-Дністровськводоканал» та працює на посаді начальника відділу збуту.

Наказом від 13 жовтня 2025 року за № 115 до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, а саме: 1. За неналежне виконання пункту 2.1, 2.9 посадової інструкції для посади «начальник Відділу збуту», затвердженої наказом в.о. начальника від 23.09.2024 р. за № 26, а саме – за неналежну організацію претензійно-позовної роботи у Відділі збуту, що виразилося у наданні 20.05.2025 року службовою запискою від 20.05.2025 р. за вих. № 79 відомостей (розрахунків) для стягнення зі споживача ОСОБА_3 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) в судовому порядку Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2026 6 неіснуючої основної заборгованості в сумі 14179,93 грн. 2.За неналежне виконання пункту 2.1, 2.11 посадової інструкції для посади «начальник Відділу збуту», затвердженої наказом в.о. начальника від 23.09.2024 р. за № 26, що виразилося у неналежних керівництві і контролі за виконанням підлеглим працівником посадової інструкції, що призвело до складання, підписання та видачі ОСОБА_4 , фахівцем з роботи з населенням (Відділ збуту), споживачу ОСОБА_3 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) з перевищенням повноважень, визначених посадовою інструкцією, довідки 17.07.2025 р. за вих. № 1 на фірмовому бланку підприємства про відсутність заборгованості за судовим наказом Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.05.2025 р № 495/3068/25. 3.За невиконання доручення керівника підприємства у вигляді резолюції на заяві споживача ОСОБА_3 від 19.08.2025 р. – ненадання проекту відповіді на звернення споживача ОСОБА_3 від 19.08.2025 р. 4.За уведення у оману керівника підприємства у службовій записці від 25.08.2025 р. за вих. № 153, а саме – надання 26.08.2025 р. недостовірну інформацію про те, що до повноважень фахівців з роботи з населенням (Відділ збуту) віднесено надання абонентам інформації у формі довідки про наявний стан оплати за спожиті послуги та відсутність заборгованості.

Також, наказом від 15 жовтня 2025 року за № 122 до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, а саме: - п.2.13 посадової інструкції для посади «начальник Відділу збуту», затвердженої наказом в.о. начальника КП «БДВК» від 23.09.2024 р. за № 26, п.п. 1.10.1-1.10.2 п. 1.10 Положення про табельний облік використання робочого часу працівників в КП «БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКВОДОКАНАЛ», затвердженого наказом в.о. начальника КП «БДВК» від 08.08.2025р. за № 77, що виразилося у внесенні Позивачем недостовірних відомостей до табелю обліку використання робочого часу працівників Відділу збуту за вересень 2025 року шляхом облікування 8 годин робочого часу ОСОБА_5 , фахівцю з роботи з підприємствами та організаціями (Відділ збуту), 25 вересня 2025 року, у той час як ОСОБА_5 була відсутня на робочому місці 25 вересня 2025 року 42 хвилини без поважних причин.

Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 22 травня 2020 року у справі 761/33628/16, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

З викладеного вбачається, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. При цьому, ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, доки роботодавцем не доведена його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, відповідачем не надано суду доказів, що дійсно позивачем було порушено трудову дисципліну та неналежне виконання її трудових обов`язків.

Крім того, перед винесенням оспорюваного наказу відповідачем не було з`ясовано всіх обставин справи, зокрема не відібрано письмові пояснення від ОСОБА_1 , не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну нею шкоду, обставини, за яких вчинено проступок. Тобто, процедура, що передбачена ст. 149 КЗпП не була застосована.

Суд при цьому виходить з того, що навіть, якщо дисциплінарний проступок було вчинено, відповідачем не доведено ступінь його тяжкості, які негативні наслідки потягнуло це для роботодавця, підприємства та інших осіб, чи була внаслідок цього спричинена шкода, застосовані певні санкції.

Оскільки підстави для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення позивачем трудової дисципліни та неналежне виконання позивачкою трудових обов`язків не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Що стосується позовних вимог про відшкодування шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством

Відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1-3 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВС України №4 від 31.03.1995 р. зі змінами від 25.05.2001 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права вчасності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних праву зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні негативних наслідків.

Позивач зазначає, що моральна шкода полягала у приниженні честі та гідності, душевних стражданнях, тривалому психологічному тиску, погіршенні стану здоров`я, підриві ділової репутації, втраті почуття безпеки та впевненості у завтрашньому дні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року, визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру, справа № 752/17832/14-ц.

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства. Такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.02.2005 у справі "Новоселицький проти України" (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що полягало у звільнення позивача із займаної посади, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 711/2765/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Розмір моральної шкоди є індивідуальним, але при визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості, керується розумністю щодо суми, яку позивач бажає стягнути до пропорційності завданих збитків.

В постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 709/1173/17, від 23.03.2023 у справі № 127/35822/21, від 31.01.2023 у справі № 535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням: характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення); стану здоров`я потерпілого; тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах; ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зміст понять "розумність" та "справедливість" при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях "Тома проти Люксембургу", "Калок проти Франції" (2000) та "Недбала проти Польщі", Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Разом з тим, враховуючи, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

З огляду на викладене, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення компенсації за спричинену відповідачем моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконного оголошення доган, та з урахуванням інших обставин, зокрема, стан здоров`я позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також позивачем доведено наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і незаконними наказами відповідача.

Разом з тим, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, знаходить суму моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. завищеною та такою, що не відповідає ступеню понесених позивачем моральних страждань, а тому вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

5. Розподіл судовий витрат

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 цієї статті).

Згідно п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема інваліди I та II груп.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_2 позивач є інвалідом I групи, а тому звільнена від сплати судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позовна заява подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

Позивач мав сплатити судовий збір за позов за дві вимоги немайнового характеру, який поданий в електронній формі (враховуючи понижуючий коефіцієнт 0,8), в сумі 2 129,92 грн. (1064,96+1064,96), які підлягають стягненню в дохід держави.

Оскільки позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення на 20%, з відповідача на користь держави необхідно стягнути суму судового збору, яка у процентному співвідношенні відповідає сумі задоволених вимог в частині моральної шкоди в розмірі 212,99 грн. (враховуючи понижуючий коефіцієнт 0,8).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 147-149, 237-1 КЗпП, 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» про визнання незаконними та скасування дисциплінарних стягнень (доган) - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати дисциплінарну догану, оголошену ОСОБА_1 13.10.2025 року.

Визнати незаконною та скасувати дисциплінарну догану, оголошену ОСОБА_1 15.10.2025 року.

Зобов`язати КП «Білгород-Дністровськводоканал» вилучити відомості про

зазначені догани з особової справи ОСОБА_1 .

Стягнути з Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» на користь держави судовий збір у розмірі 2 342 (дві тисячі триста сорок дві) гривні 91 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складений 21.07.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Комунальне підприємство «Білгород-Дністровськводоканал», адреса: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, пров. Водопровідний, 1, код ЄДРПОУ 20937068.

Суддя Віталій МИШКО