Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №454/1764/26 — Сокальський районний суд Львівської області

454/1764/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. м. Сокаль

Суддя Сокальського районного суду Львівської області Адамович М. Я. , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

26.04.2026р. близько 02.25год. по вул.Львівська,9 в м.Великі Мости Шептицького району Львівської області ОСОБА_1 керував електромопедом марки «І bіke» з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук) та відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бідненко В.М. подав клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те, що зупинка останнього була безпідставною, останньому не було роз`яснено його права, а також долучений відеозапис подій не є безперервним.

Дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.

Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у такому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

Викладені в протоколі обставини стверджуються наступними доказами.

Актом, з якого встановлено, що поліцейським запропоновано особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки в останнього наявні ознаки алкогольного сп`яніння.

Направленням, з якого встановлено, що поліцейським запропоновано особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Довідкою, відповідно до якої особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, отримував посвідчення водія.

Відеозаписом, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу, повідомлення про здійснення відеофіксації подій, оголошення виявлених ознак алкогольного сп`яніння, вимогу пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, наслідки відмови від проходження такого огляду. Також на відеозаписі зафіксовано відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинники транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, зазначив, що відмовляється від усього та згідний з тим, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім цього, як з рапорту, так і з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими, оскільки він керував мопедом, на якому був відсутній реєстраційний номерний знак та крім цього, останній не був у застебнутому шоломі.

Що стосується покликання захисника на те, що відеозапис є небезперервним, то така обставина не свідчить про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , оскільки наявний у справі відеозапис в повній мірі висвітлює обставини подій.

Стаття 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Враховуючи вищезазначене, вважаю, що вину останнього доведено повністю та в його діях наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер даного правопорушення, особу порушника, вчинення правопорушення в період дії особливого правового режиму воєнного стану, що обтяжує відповідальність, вважаю, за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки таке буде достатнім для його виховання та запобігання вчиненню правопорушень.

Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч)грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60коп. судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.

Суддя: М. Я. Адамович