Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №202/5051/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2064/26 Справа № 202/5051/26 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Романцова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Романцова Максима Вікторовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Індустріального районного суду мста Дніпра від 09 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Індустріального районного суду мста Дніпра від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.

У постанові суду зазначено, що 12.05.2026 о 09 год 30 хв за адресою: м. Дніпро, вул. Базавлуцька 101, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння або під дією лікарських препаратів в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови суду як незаконної та необґрунтованої.

Посилається на те, що ОСОБА_1 не вчиняв зазначеного правопорушення, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на таке.

Так, в матеріалах справи відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому останній не може бути визнаний водієм в розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху, а отже не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У матеріалах справи наявний наданий УПП в Дніпропетровській області ДПП відеозапис з назвою «export-oh1kr», з перших секунд якого убачається, що транспортний засіб SUBARU TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 стоїть на узбіччі нерухомо, двигун заглушено. Жодного моменту руху транспортного засобу відеозапис не фіксує. Жодного акту зупинення, зокрема жестом, спеціальним сигналом чи в інший передбачений законом спосіб – на відеозапису також не відображено.

За відсутності доведеного факту керування ОСОБА_1 не набуває статусу спеціального суб`єкта правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом відеозапису, ОСОБА_1 з першої хвилини спілкування з працівниками поліції послідовно і незмінно наполягав на тому, що він не керував транспортним засобом, і жоден із працівників поліції жодного разу не зміг спростувати цю позицію, спираючись на конкретні обставини, зафіксовані на відеозапису.

Натомість працівник поліції лише зазначив, що має «інформацію від сторонніх осіб», які нібито бачили рух автомобіля, однак тут же, відвернувшись від автомобіля, звернувся до невстановлених осіб поза кадром із проханням надати пояснення та поставити підписи, що беззаперечно свідчить про те, що жодних належним чином оформлених свідчень на момент пред`явлення вимоги про проходження огляду не існувало.

Інша працівниця поліції вказала, що вона нібито зупинила транспортний засіб «жестом регулювальника» за адресою вул. Холодильна, 60. Вказане твердження суперечить інформації, наданої першим працівником поліції, є суперечливим та спростовується самим же відеозаписом, оскільки якби зупинення справді відбулось у вказаному місці, логічним і обов`язковим було б розпочати відеофіксацію саме з цього моменту як ключової процесуальної дії, що є підставою для подальшого спілкування з водієм.

Адвокат зазначає, що поліцейськими не було дотримано вимог Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018 р. (далі – Інструкція №1026), зокрема в частині використання спеціальних технічних засобів, а саме: безперервного та повного відеозапису.

Факт зупинення транспортного засобу за вимогою працівників поліції, саме його обґрунтування не відповідало вимогам ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки реальні підстави для такого зупинення в матеріалах справи відсутні, а посилання на п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» - є формальним і нічим не підкріпленим. Ані в рапорті, ані в протоколі, ані в будь-яких інших матеріалах справи не зазначено, яка саме інформація була отримана поліцейськими, від кого, коли і яким чином, та яке конкретне правопорушення нібито вчинялось або вчинено.

У матеріалах справи також відсутні будь-які протоколи або постанови, що фіксували б вчинення водієм порушення ПДР чи іншого правопорушення, яке могло б стати реальним підґрунтям для застосування вказаної норми.

В контексті вказаного апелянт звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17, де зазначено таке: «Крім того, судом попередньої інстанції встановлено, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, зокрема порушення п. 9.8 "б" ПДР України, яке пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України. Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду про вимоги посадової особи відповідача неправомірність до позивача про пред`явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб є обґрунтованими».

Оскільки реальна та належно задокументована підстава для зупинення транспортного засобу в матеріалах справи відсутня, то усі подальші дії працівників поліції, а саме нібито встановлення ознак сп`яніння, пред`явлення вимоги про проходження огляду, складення протоколу – є похідними від незаконного зупинення і самі по собі не можуть вважатись правомірними. Отже, всі складені за результатами таких дій процесуальні документи не є належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не були встановлені працівниками поліції у визначений Інструкцією №1452/735 спосіб, що виключає правомірність пред`явленої йому вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння.

У наданому протоколі зазначено, що нібито у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме тільки 2 з 6 ознак, передбачених Інструкцією №1452/735: 1) запах алкоголю з порожнини рота; 2) поведінка, яка не відповідає обстановці. У той же час поліцейськими не було встановлено наявності інших вказаних ознак (п.п. 2-5 п. 3 розд. І Інструкції №1452/735).

Однак жодна з цих двох ознак не була належним чином встановлена та зафіксована під час безпосереднього спілкування з ОСОБА_1 , що беззаперечно вбачається з відеозапису.

Крім того, працівник поліції, пред`являючи ОСОБА_1 вимогу пройти огляд, фактично одночасно і через кому посилався як на алкогольне, так і на наркотичне сп`яніння. Між тим алкогольне та наркотичне сп`яніння є різними станами, що мають різні зовнішні прояви, різний порядок виявлення та різні методи фіксації відповідно до Інструкції №1452/735. Змішування цих понять в одній вимозі без зазначення конкретних ознак, свідчить про те, що працівник поліції не встановлював реальних ознак будь-якого сп`яніння, а лише формально виголошував підставу для складення протоколу.

За таких обставин у ОСОБА_1 не виникло обов`язку виконувати таку вимогу, а його поведінка не може кваліфікуватись як відмова від проходження огляду в розумінні ч.1 ст. 130 КУпАП.

Працівниками поліції не дотримано встановленого порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, не запропоновано належним чином пройти огляд на місці за допомогою технічного засобу, не запропоновано пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, не вручено письмового направлення до найближчого закладу охорони здоров`я, а протокол складено передчасно та з порушенням вимог ст. 266 КУпАП і Інструкції №1452/735.

Поліцейські повинні спершу запропонувати водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки і з використанням спеціальних технічних засобів, а у випадку не бажання проходити такий огляд, або незгоди з його результатами повинні запропонувати пройти огляд в закладі охорони здоров`я, і не в будь якому, а в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.

Водночас проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, в яке окрім іншого вносяться дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.

Оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим.

І лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та після цього відмовився від проведення медичного огляду і в найближчому закладі охорони здоров`я поліцейський має право скласти протокол за ст. 130 КУпАП.

Таким чином, законодавством визначено чітку та обов`язкову послідовність дій: 1) Спочатку має бути пропозиція пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу; 2) У разі незгоди особи, вручити письмове направлення до найближчого уповноваженого закладу охорони здоров`я та забезпечення доставки до такого закладу; 3) І лише після відмови від огляду і в закладі охорони здоров`я – складати сам протокол.

Недотримання будь-якого з цих етапів виключає правомірність притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз відеозапису та матеріалів справи свідчить про те, що жоден із зазначених етапів не був дотриманий належним чином.

Працівник поліції не роз`яснив порядок проведення огляду на місці, не повідомив, які права має ОСОБА_1 під час цієї процедури, і не зазначив, що відбудеться після отримання показань приладу.

Натомість у матеріалах справи наявне направлення, в якому зазначено час його складення – 12.05.2026 о 09:35. Однак відеозапис фіксує, що у цей час обидва працівники поліції перебували безпосередньо біля автомобіля SUBARU TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 і навіть ще не озвучили ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд, оскільки така пролунала значно пізніше.

Отже, зазначений у направленні час його складення є недостовірним та суперечить хронології подій, зафіксованій на відеозапису, а саме направлення не могло бути оформлене та вручене ОСОБА_1 у тому порядку та в той час, що в ньому зазначені.

З огляду на вказане протокол про адміністративне правопорушення був складений без дотримання повної процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП та Інструкцією №1452/735: без належної пропозиції пройти огляд на місці, без вручення письмового направлення до закладу охорони здоров`я і без отримання від ОСОБА_1 чіткої та зафіксованої відмови від проходження огляду в такому закладі.

Також матеріали справи не містять жодних відомостей про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. Із наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що після складання та оголошення змісту протоколу працівники поліції залишили місце події, тоді як ОСОБА_1 продовжив перебувати в автомобілі SUBARU TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 .

Вказаний у протоколі свідок - лише поставив підписи у готових у протоколі та поясненнях, складених працівниками поліції, без будь-якого власного усного викладу обставин, а тому всі твердження, які там містяться - це текст, вигаданий самими працівниками поліції, а не показання очевидця.

З відеозапису видно, що на місці події перебувало багато людей, і він особисто звертався до них з такими словами: «Мужики, мне надо будет от кого-то, кто видел, что он едет собрать пояснення …(*далі нерозбірливо)… Я всё напишу, просто там ваши подписи». Працівник поліції не питав, що вони бачили, а одразу сказав, що сам напише все, що треба, а від них потрібні лише підписи.

Щодо рапорту працівника поліції Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 р. у справі №524/5741/16-а, дійшов висновку, що рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (п. 53 Постанови), погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, що у розумінні ст. 251 КУпАП, такий рапорт працівника поліції належить лише до внутрішнього документу МВС України і не може вважатися належним і допустимим доказом учинення особою адміністративного правопорушення (пункти 7, 54 Постанови). Таким чином, у цьому випадку працівник поліції представляє сторону обвинувачення, у зв`язку із чим такий рапорт за відсутності їх об`єктивного підтвердження іншими доказами, не є достатнім та безсумнівним підтвердженням будь-яких фактів.

Щодо психологічного тиску на ОСОБА_1 з боку невстановленої третьої особи за мовчазної згоди поліцейських захисник зазначає, що епізод, зафіксований у проміжку між 09:35:29 та 09:36:34 відеозапису (02:04–03:10 хв.), коли до вікна автомобіля підійшла невстановлена третя особа, обличчя якої, що вбачається у відображенні від скла автомобіля, було повністю закрито, і яка жодним чином не представилась, однак протягом хвилини безперервно вимагала від ОСОБА_1 відчинити двері автомобіля («Відкрийте пасажирську дверку»); погрожувала пошкодженням транспортного засобу («Бо зараз буде запізно», «Пошкодять машину»); перейшла до відкритих наказів і погроз примусового характеру («Відчиняй кажу! Швидше», «ДАВАЙ! ВЫШЕЛ!»). При цьому працівниця поліції, яка перебувала безпосередньо поряд із автомобілем протягом усього цього епізоду, зберігала мовчання і не вжила жодних заходів для припинення протиправних дій вказаної третьої особи. Після завершення погроз працівниця поліції обмежилась лише показовим зітханням (03:14 хв. відеозапису), що свідчить про її фактичну солідарність із діями третьої особи або щонайменше про мовчазне схвалення такого тиску.

Перебування ОСОБА_1 під безперервним психологічним тиском не дає підстав вважати його подальшу поведінку результатом вільного й усвідомленого волевиявлення. Разом з тим, наведені обставини дають підстави вважати, що створена ситуація могла бути спрямована на провокації ОСОБА_1 до поведінки, яка надалі була кваліфікована як відмова від проходження огляду та використана як формальна підстава для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Адвокат вказує, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист. Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було усно повідомлено про дату судового розгляду на 17.06.2026 о 10:00. Ця сама дата зазначена і в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №663846 від 12.05.2026.

Орієнтуючись на вказану дату ОСОБА_1 прибув до суду саме в цей день і час та дізнався, що його справу вже розглянуто 09.06.2026 без його участі.

Розглянувши справу за відсутності особи, яка притягується до відповідальності, суд не навів жодних підстав для такого розгляду, передбачених ст.268 КУпАП, проігнорував необхідність дослідження доказів, обмежившись формальним посиланням на протокол та відеозапис без належного відтворення їх змісту, а також не створив умов для повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Крім того, суд першої інстанції не викликав та не допитав свідка, який був зазначений у протоколі для того, щоб перевірити його показання, адже на відеозаписі з бодікамери поліцейського не відображено отримання від нього пояснень.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану наркотичного або під дією лікарських препаратів сп`яніння у встановленому законом порядку у спеціальному медичному закладі у лікаря нарколога.

Однак у самому протоколі про адміністративне правопорушення йдеться виключно про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, обов`язок проходження якого передбачений саме п. 2.5 ПДР. Жодної згадки саме про наркотичне сп`яніння чи лікаря нарколога в матеріалах справи немає.

ОСОБА_1 категорично заперечує факт перебування у стані алкогольного сп`яніння або відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та, відповідно, заперечує вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищевказане, захисник просить постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 09.06.2026 - скасувати та закрити провадження у справі №202/5051/26 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи думку захисника Романцова М.В., який не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП.

Під час апеляційного розгляду захисник Романцов В.В. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Додатково суду пояснив, що у встановлений судом день та час ОСОБА_1 разом з товаришем їхали на автомобілі та були зупинені на блокпості працівниками поліції та службовцями ТЦК. ОСОБА_1 намагався допомогти своєму товаришу та заблокував двері автомобіля, оскільки службовці ТЦК намагалися провести незаконну мобілізацію його товариша.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 663846 від 12.05.2026, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що 12.05.2026 о 09 год 30 хв за адресою: м. Дніпро, вул. Базавлуцька 101, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотестер Драгер, а також в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В протоколі вказано, що свідком події був ОСОБА_2 , зазначено його анкетні дані та засоби зв`язку.

У графі “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності” вказано «відмовився».

Технічний засіб відеозапису: бодікамера № 743945.

Вказано, що посвідчення водія ОСОБА_1 не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено дату, час та місце розгляду справи, однак останній відмовився від підпису у протоколі.

Протокол підписаний працівником поліції, який його складав та свідком.

Відповідно до направлення на огляд подія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, 12.05.2025 водій ОСОБА_1 направлявся до закладу охорони здорова — КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня психіатричної допомоги» ДОР у зв`язку з виявленими у нього ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.3).

Відповідно до рапорту інспектора поліції, 12.05.2026 за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Базавлуцька, 101, згідно ст. 35 ч.1 п.3 Закону України «Про національну поліцію», було зупинено транспортний засіб Subaru TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння на місці та в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що стосовно нього було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №663846 (а.с.4).

Згідно пояснень свідка ОСОБА_2 наданих працівникам поліції, 12.05.2026 приблизно о 09.00 год він став свідком руху транспортного засобу Subaru TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Дніпро, вул. Базавлуцька, 101. Крім того у водія вказаного транспортного засобу працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння (а.с.5).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, який міститься на одному DVD-диску, долученому до матеріалів справи (обкладинка справи, оборот), на яких наявний один поєднаний файл під назвою «export-oh1kr».

На відеозапису з нагрудної камери № 473945 від 12.05.2025 тривалістю 09:33:26 — 09:44:44 годин видно, що працівник поліції підходить до автомобіля, який стоїть на одній зі смуг автодороги, в середині транспортного засобу на водійську місці перебуває, як потім буде встановлено ОСОБА_1 . Попереду та позаду автомобіля ОСОБА_1 , перешкоджаючи йому подальший рух, стоять автомобілі військових, які перебувають поруч на місці події.

ОСОБА_1 , перебуваючи в салоні автомобіля на водійському місці, відкрив скло водійських дверей приблизно на декілька сантиметрів та спілкується з працівниками поліції через щілину. Поряд з водієм ОСОБА_1 , на пасажирському сидінні перебуває чоловік, який через вікно пасажирських дверей спілкується з військовими.

Працівник поліції, підійшовши до автомобіля ОСОБА_1 привітався, представився, повідомив про здійснення повної фіксації події та попросив надати посвідчення водія та документи на транспортний засіб.

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Меня кто-то остановил? Кто меня остановил?»

Працівник поліції: «Да, ми Вас зупинили».

ОСОБА_1 : «Як?»

Працівник поліції: «Жестом регулювальника, згідно п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

ОСОБА_1 : «Де ви мене зупинили?»

Працівник поліції: «Зупинили тут, за даною вулицею, Холодильна, 60».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Покажите мне!».

Працівник поліції: «Я Вам не зобов`язана нічого показувати. Ви, як водій, повинні мати при собі три відповідні документи, а саме: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та чинний страховий поліс».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Я стоял на месте».

Працівник поліції: «Будь ласка, пред`явіть відповідні документи. За не пред`явлення документів передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу. Надайте будь-який документ, що посвідчує Вашу особу».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Я только что показывал военным!»

Працівник поліції: «Ви у нас водій. Надайте Ваше посвідчення водія відповідної категорії».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Вы меня не останавливали!»

Працівник поліції: «Зупиняли. Докажіть, що я Вас не зупиняла».

ОСОБА_1 : «А ви докажіть, що зупиняли».

Працівник поліції: «Я не зобов`язана Вам нічого доказувати. Надайте Ваше посвідчення водія».

ОСОБА_1 : «Я стояв на місці».

Працівник поліції: «Або інший документ, що посвідчує ОСОБА_3 особу. Давайте паспорт тоді».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Я только что военным показывал».

Працівник поліції: «Мені Ви нічого не показували».

В цей час до автомобіля ОСОБА_1 підійшов один з військових, які перебувають поряд на місці події та звертаючись до ОСОБА_1 : « ОСОБА_4 ? Відкрийте будь ласка пасажирські двері, щоб вони їх не пошкодили».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Как я могу открыть?»

Військовий: « ОСОБА_5 будь ласка пасажирські двері. Ви нам не потрібні. Відкрийте будь ласка пасажирські двері, бо зараз буде запізно...».

ОСОБА_1 щось відповідає, але оскільки він перебуває всередині автомобіля, водійське вікно відкрите на декілька сантиметрів, при цьому чутно звук роботи двигуна автомобіля, відповіді водія ОСОБА_1 чутно погано та нерозбірливо.

Працівник поліції: «Відчиніть двері, нехай вийде пасажир».

ОСОБА_1 закрив водійське вікно.

Працівник поліції, стукаючи пальцем у водійське вікно: « ОСОБА_6 мені будь-який документ, що засвідчує Вашу особу».

На цей момент пасажир автомобіля ОСОБА_1 вже вийшов з транспортного засобу. Чутно якісь розмови поряд з автомобілем.

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «По поводу? Вы меня останавливали?»

Працівник поліції: «По поводу і без повода. Давайте Ваше посвідчення водія. Я вже сто п`ятдесят раз повторювала...»

ОСОБА_1 : «Ви мене не зупиняли».

Працівник поліції: «Зупиняла».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Я стоял здесь».

Працівник поліції: «Якщо я до Вас не підійшла з самого початку, це не означає, що я Вас не зупиняла. Оскаржуйте мої дії в судовому порядку. Надайте посвідчення водія Ваше, або будь-який документ, що засвідчує особу».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Я вообще стоял на месте. Я вообще не водитель».

Працівник поліції, перевіривши базу даних по службовому планшету: « ОСОБА_7 , покажіть будь ласка посвідчення водія. Вашу особу вже встановлено...».

Інший працівник поліції: «За те, що Ви не пред`являєте посвідчення водія відповідної категорії передбачається адміністративне відповідальність у виді штрафу».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Я стоял на месте. Подошли военные, я показал им документы».

Працівник поліції: «Посвідчення водія будете надавати?»

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Я военным показывал».

Працівник поліції: «Ми військові? Нам Ви нічого не показували».

ОСОБА_1 : «Ви мене зупиняли?»

Працівник поліції: «Це має значення?»

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Я стоял на месте. Я не водитель. Я просто тут сижу».

Працівник поліції: «У Вас все у порядку? Ви нічого не вживали? Алкоголь? (0940:06 годин) Ви згодні проти огляд на визначення стану сп`яніння на місці, або у проїхати до лікарні?»

ОСОБА_1 о 09:40:09 годин, мовою оригіналу: «Не, я просто тут сижу».

Працівник поліції о 09:40:10 годин: «Ви відмовляєтесь від проходження огляду?»

Відповідь ОСОБА_1 нерозбірлива.

Працівник поліції о 09:40:20 годин: «Мені потрібна ОСОБА_8 відповідь — так або ні. Згодні пройти огляд алкогольного або наркотичного сп`яніння... Або на місці можете пройти, або у медичному закладі».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «А я стою на месте, и что дальше?»

Працівник поліції о 09:40:32 годині: «Добре, я Вас зрозумів».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «Сейчас придет хозяйка машины и будете разбираться».

Працівник поліції: «Мені хазяйка не потрібна. Мені потрібні Ви, як водій».

ОСОБА_1 , мовою оригіналу: «А я вообще за рулем не сидел. Я не водитель. Я вообще не был...».

Працівник поліції: «Хорошо. Ви відповідь мені надасте? Я Вас не чую».

Відповіді ОСОБА_1 не чутно.

Працівник поліції, о 09:41:17 годин: «У мене є інформація від сторонніх осіб. До мене звернулись люди і повідомили, що автомобіль рухався, Ви були за кермом. У Вас зараз поведінка, яка не відповідає обстановці. Я маю право запропонувати ОСОБА_9 пройти огляд на стан наркотичного, алкогольного сп`яніння».

ОСОБА_1 : «Ви бачили, що я їхав?»

Працівник поліції: «Мені не потрібно бачити, що Ви їхали. Є свідки Вашого руху, вони напишуть два пояснення, які будуть підтверджувати факт Вашого руху. Те, що Ви мені розказуєте, що я Вас зупиняв, не зупиняв — мені байдуже. Це Ви будете у суді розповідати. Якщо Ви відмовляєтесь від проходження огляду на визначення стану сп`яніння — на Вас буде складено протокол за відмову. Складання протоколу буде нести процесуальні наслідки для Вас. Ви це зрозуміли? Матеріали будуть направлені до суду. Ви почули? Надайте відповідь. Ви ж доросла людина, не потрібно себе поводити як дитина».

ОСОБА_1 у відповідь мовчить.

О 09:42:36 годині працівник поліції: «Огляд згодні проходити? Ні?»

ОСОБА_1 мовчить.

Працівник поліції о 09:42:41 годин: «Якщо Ви будете просто мовчати, я буду це розцінювати як пасивну відмову».

ОСОБА_1 мовчить.

Працівник поліції о 09:42:53 годин: «Я Вас зрозумів. Щодо Вас буде складено протокол».

Працівник поліції відходить від автомобіля ОСОБА_1 та звертається до військових: «Мужики, мені потрібно від когось, хто бачив, що він їхав, написати два пояснення (09:42:53 годин)...я все запишу, просто потрібно буде ваші підписи...»

Інший працівник поліції до ОСОБА_1 : «»

Отже, на переконання апеляційного суду, досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі.

Фактичні обставини, зафіксовані на зазначених відеофайлах, зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті працівника поліції, поясненнях свідка у своїй сукупності, спростовують твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та про відсутність в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Як убачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 перебуває на одній з поліс автодороги. Попереду та позаду транспортного засобу ОСОБА_1 , заблокувавши таким чином автомобіль та перешкоджаючи подальшому руху, стоять автомобілі військових у балаклавах, які перебувають на місці події та спілкуються з пасажиром ОСОБА_1 . На відео чутно звук роботи двигуна автомобіля. Позаду автомобіля військових стоїться службовий автомобіль працівників поліції, які спілкуються з водієм ОСОБА_1 .

Під час апеляційного розгляду й сам захисник не заперечував цього факту, давши пояснення про те, що ОСОБА_1 разом з товаришем їхали на автомобілі та були зупинені на блокпості працівниками поліції та службовцями ТЦК. ОСОБА_1 намагався допомогти своєму товаришу та заблокував двері автомобіля, оскільки службовці ТЦК намагалися провести незаконну мобілізацію його товариша.

Апеляційний суд також зауважує, що водій ОСОБА_1 протягом усього спілкування з поліцейськими спочатку заперечував факт зупинки його транспортного засобу саме працівниками поліції, вказуючи на те, що посвідчення водія та документи на автомобіль, він показував військовим, але потім почав стверджувати, що він взагалі не керував транспортним засобом: “А я вообще за рулем не сидел. Я не водитель...”

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причин такої зупинки транспортного засобу, встановлення порушень ПДР, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Тому апеляційні доводи про відсутність фіксування на відео факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , факту зупинки його працівниками поліції, як підстави для висновку про про те, що останній не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та про недоведеність в діях останнього складу інкримінованого правопорушення, суд апеляційної інстанції є безпідставними.

Доводи апелянта щодо відсутності задокументованих підстав для зупинки автомобіля ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави для зупинки транспортного засобу або відсутність таких підстав не спростовують факту відмови водія ОСОБА_1 від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, тобто порушення водієм п.2.5 ПДР, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не містить повного запису з нагрудних камер працівників поліції щодо події, на переконання апеляційного суду, хоча і є слушними, проте такий недолік не можна вважати істотним, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються всією сукупністю доказів, досліджених судом під час розгляду даної справи.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює сам факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.

Аналізуючи твердження захисника про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду водія на стан сп`яніння, яка передбачена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки поліцейський не роз`яснив водію ОСОБА_1 який саме огляд тому необхідно пройти — на визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не запропоновано пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, не вручено письмового направлення до найближчого закладу охорони здоров`я, а тому передчасно складено протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає таке.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог ч.ч.2,3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно п.6, 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до п.3,6,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

- лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як убачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, працівники поліції неодноразово (09:40:06, 09:40:10, 09:40:20, 09:42:36 годин) пропонували ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі. На що ОСОБА_1 , не надаючи чіткої відповіді, стверджував, що працівники поліції не зупиняли його автомобіль, що вони не зафіксували та не бачили факт керування ним транспортним засобом, що він стоїться на місці та не їде і зараз прийде власниця автомобіля, з якою поліцейські мають «розбиратися».

Працівники поліції вказали ОСОБА_1 , що до них звернулися громадяни - свідки, які бачили, що транспортний засіб рухався і за кермом цього транспортного засобу перебував саме ОСОБА_1 . Також поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння - складання протоколу про адміністративне правопорушення (09:41:53 годин) та направлення його до суду. Після цього ОСОБА_1 закрився в салоні автомобіля, зачинивши повністю водійське скло та не надавав на запитання поліцейських про проходження огляду з метою встановлення стану сп`яніння жодної відповіді. Працівник поліції повідомив водію ОСОБА_1 про те, що така поведінка буде розцінена як пасивна відмова (09:42:41 година), однак ОСОБА_1 продовжував мовчати, сидячи у зачиненому автомобілі. Далі працівник поліції зазначив, що зрозумів позицію водія як відмову та перейшов до складання адміністративних матеріалів (09:42:53 годин).

Також ОСОБА_1 було повідомлено, що його відсторонено від керування транспортним засобом (09:44:03 годин) та роз`яснено наслідки його невиконання.

Отже порушень порядку проходження огляду водія на перебування у стані сп`яніння, встановленого Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції допущено не було.

Ствердження апелянта про те, що у випадку не бажання водія проходити огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу повинні були вручити водієві письмове направлення до медичного закладу та забезпечити його доставку до закладу охорони здоров`я, а також те, що лише у разі, якщо водій, отримавши направлення, відмовився від проходження медичного огляду, і у найближчому закладі охорони здоров`я, поліцейський має право складати протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП — є власним хибним тлумаченням, яке не ґрунтується на вимогах закону.

Доводи адвоката про те, що у направленні, наявному у матеріалах справи (а.с.3), зазначено час його складання — 09.35 годин, у той час, як згідно відеозапису з нагрудних камер працівників поліції у зазначений час останні безпосередньо перебували біля автомобіля ОСОБА_1 та не висували йому вимогу про проходження огляду на визначення стану сп`яніння — є непереконливими, оскільки згадана неточність, на переконання апеляційного суду, не впливає на правильність встановлених обставин події та висновків суду про доведеність вини водія ОСОБА_1 у відмові від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння. Такий документ є підставою для проведення огляду в медичному закладі та складається лише у випадку направлення особи до медичного закладу з метою проходження огляд на стан сп`яніння, а оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, то у працівників поліції взагалі були відсутні правові підстави для його складання.

Аналізуючи апеляційні доводи сторони захисту про належність такого доказу, як протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №663846 від 12.05.2026 убачається, що 12.05.2026 о 09 год 30 хв за адресою: м.Дніпро, вул. Базавлуцька 101, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкотестер Драгер, а також в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).

Будь-яких суперечностей або неточностей протокол про адміністративне правопорушення не містить, у ньому у повній мірі зазначено суть та ознаки вчиненого адміністративного правопорушення, місце його вчинення, вірно зазначено пункт Правил дорожнього руху, порушений водієм, а також інші необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП.

Апеляційні доводи про те, що у протоколі зазначено лише дві із шести ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією № 1452/735, а наявність у ОСОБА_1 інших чотирьох ознак не встановлено — є неприйнятими, оскільки законодавцем не встановлено жодних вимог зазначати у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, виявлених у водія. Більш того, не передбачено вимогами закону і встановлювати у особи, як притягається до адміністративної відповідальності усіх шести ознак сп`яніння.

Оспорювання в апеляційній скарзі наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, та посилання захисника на те, що працівник поліції не визначив конкретних ознак будь-якого сп`яніння, як підстави для закриття провадження у справі, є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан саме алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп`яніння, внаслідок чого заперечення апелянтом таких ознак є невмотивованими.

Твердження адвоката про відсутність в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування ТЗ спростовуються відеозаписом з нагрудної бодікамери, де зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомлено про відсторонення його від керування автомобілем (09:44:03 годин).

Є необґрунтованими і доводи апелянта про те, що рапорт працівника поліції є неналежним доказом через те, що рапорт є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій, оскільки наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення. Доказів заінтересованості працівників поліції у результатах розгляду цієї справи, а також доказів оскарження дій працівників поліції стороною захисту не надано.

Разом з цим, на переконання апеляційного суду, є некоректними посилання апелянта на правові позиції КАС Верховного Суду, оскільки ці висновки стосуються правовідносин, що регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, зокрема, статтею 251 цього Кодексу.

Є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу апеляційні доводи про те, що свідок, зазначений у протоколі лише поставив свій підпис у протоколі та поясненнях, складеними працівником поліції, без будь-якого власного усного викладу обставин, а тому всі твердження, які там містяться — це текст, вигаданий самим поліцейським, а не показами очевидців.

З цього приводу слід зазначити, що відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції підтверджується, що о 09:42:58 годині поліцейський звернувся до військових, що перебували на місці події: «Мужики, мені потрібно від когось, хто бачив, що він їхав, написати два пояснення. Я все запишу, просто потрібні ваші підписи».

У письмових поясненнях свідка ОСОБА_2 працівникам поліції на місці події зазначено, що 12.05.2026 приблизно о 09.00 год він став свідком руху транспортного засобу Subaru TRIBECA д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Дніпро, вул. Базавлуцька, 101. Крім того у водія вказаного транспортного засобу працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння (а.с.5). Анкетні дані та засоби зв`язку свідка, крім пояснень, зазначені також у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1).

Як було зазначено вище, суд, відповідно до вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , наявні у матеріалах провадження, були досліджені судом у сукупності з іншими доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом з нагрудних камер поліцейськими, які узгоджуються між собою, доповнюють один одного на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Бланк письмових пояснень свідків дійсно надрукований, однак дані про особу свідка; водія, який відмовився від проходження запропонованого огляду на перебування у стані алкогольного сп`яніння; інформація про транспортний засіб, яким керував водій; ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені у останнього; підтвердження власноручним підписом свідка ОСОБА_2 факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджують встановлені судом фактичні обставини справи та не дають підстав для сумніву у правдивості та об`єктивності пояснень зазначених свідків.

Водночас слід зауважити, що для перевірки показів даного свідка сторона захисту клопотань під час апеляційного розгляду не заявляла, а тому підстав ставити під сумнів правдивість свідчень свідка ОСОБА_2 апеляційний суд не вбачає.

Що стосується тверджень адвоката про здійснення на ОСОБА_1 психологічного тиску з боку невстановленої третьої особи, яка з мовчазної згоди поліцейських, підійшла до автомобіля та вимагала від ОСОБА_1 відчинити двері транспортного засобу, погрожуючи його пошкодженням, що на думку апелянта свідчить про відсутність підстав уважати подальшу поведінку ОСОБА_1 вільною та усвідомленою, то на переконання апеляційного суду, вони є хибними та не узгоджуються з матеріали справи.

Згідно інформації з нагрудних камер поліцейських, на місці події перебували військові, які весь час спілкувалися лише з пасажиром транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , який разом з останнім зачинилися в автомобілі. Лише один раз військовий підійшов до водія ОСОБА_1 та у ввічливій формі попросив його відкрити пасажирські двері, зазначивши: «Відкрийте, будь ласка, пасажирські двері, нехай вийде пасажир... Ви нам не потрібні....Відкрийте, будь ласка, пасажирські двері, щоб вони вам не пошкодили...Бо зараз буде запізно...». Наведене свідчить про те, що військові були зацікавлені у спілкуванні виключно з пасажиром автомобіля ОСОБА_1 та ввічливо і коректно просили останнього, як водія автомобіля, відчинити пасажирські двері, щоб вийшов пасажир. З ОСОБА_1 спілкувались працівники поліції, які, як і військові, не здійснювали на водія жодного тиску чи проявів неповаги.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ні ОСОБА_1 , ні його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб.

Щодо стосується доводів сторони захисту про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_10 на захист, розглянувши справу 09.06.2026, у той час як у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейськими зазначено, що судовий розгляд справи відбудеться 17.06.2026, апеляційний суд зазначає наступне.

Дійсно, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 663846 від 12.05.2026, працівники поліції вказали, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в Індустріальному районному суді міста Дніпра о 10.00 годин 17.06.2026 (а.с.1).

Згідно супровідного листа від 19.06.2026 № 5546с/41/19/2026 матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП надійшли до суду першої інстанції 27.05.2026 (а.с.6).

Вимогами ч.1 ст. 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Враховуючи наведені вимоги закону, судом першої інстанції призначено судовий розгляд адміністративної справи щодо ОСОБА_1 в межах строку, визначених ч.1 ст.277 КУпАП, а саме на 09.06.2026, про що повідомлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності судовою повісткою (а.с.8, 9).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

При цьому ОСОБА_1 особисто до суду апеляційної інстанції не з`явився без повідомлення про поважність причин своєї неявки, чим відмовився від реалізації свого права бути почутим судом та надати пояснення щодо своєї версії подій.

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Таким чином апеляційні твердження захисника про допущені судом першої інстанції порушення права ОСОБА_1 на захист — є безпідставними.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до хибного власного тлумачення захисником фактичних обставин адміністративного правопорушення, без їх належного співвідношення до факту відмови водія ОСОБА_11 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, що ставиться йому у провину, а тому ці доводи не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду за всіма ключовими доводам сторони захисту, на які апелянт акцентувала увагу в апеляційній скарзі, викладені вище.

Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної захисника Романцова М.В. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Романцова Максима Вікторовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 — залишити без задоволення, а постанову судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО