Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №212/3315/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2167/26 Справа № 212/3315/26 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., перевіривши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, відкрити апеляційне провадження, постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі закрити.

У клопотанні про поновлення строку апелянт посилається на те, що постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2026 року про повернення раніше поданої апеляційної скарги він отримав лише 14 липня 2026 року, постанову Покровського районного суду міста Кривого Рогу у справі № 212/3315/26 нібито не отримував, а в судовому засіданні повний текст постанови та роз`яснення порядку її оскарження, за твердженням апелянта, не оголошувалися.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку та матеріали справи, приходжу до висновку, що клопотання про поновлення строку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що КУпАП встановлює спеціальний скорочений строк апеляційного оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, початок перебігу якого пов`язується саме з днем винесення постанови, а не з днем фактичного отримання її копії, ознайомлення із судовим рішенням чи отриманням інших процесуальних документів у цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суддею Покровського районного суду міста Кривого Рогу винесено 19 травня 2026 року, тому десятиденний строк на її апеляційне оскарження розпочався у день винесення постанови та сплив 28 травня 2026 року включно.

Водночас апеляційна скарга ОСОБА_1 датована та подана у липні 2026 року, тобто після закінчення встановленого ст. 294 КУпАП строку апеляційного оскарження, що не заперечується й самим апелянтом, який одночасно із апеляційною скаргою заявив клопотання про поновлення строку.

Перевіряючи доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд виходить з того, що поважними причинами пропуску процесуального строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивними, непереборними, істотними, не залежать від волевиявлення особи, яка подає скаргу, та підтверджені належними доказами. Саме на особу, яка просить поновити процесуальний строк, покладається обов`язок навести конкретні обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, і підтвердити їх доказами.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» наголошував, що питання поновлення строків перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а суди повинні наводити підстави для такого поновлення. Водночас принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточності судових рішень і не допускає безпідставного поновлення строків оскарження після їх спливу.

Крім того, у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, задіяна у судовому процесі, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, у судовому засіданні 19 травня 2026 року брав участь захисник - адвокат Щербань О.С., який представляв інтереси ОСОБА_1 , заперечував проти протоколу, надавав доводи щодо закриття провадження у справі та фактично реалізовував право сторони захисту на участь у розгляді справи. Тобто сторона захисту була безпосередньо обізнана як про дату і час розгляду справи, так і про результат її розгляду судом першої інстанції.

Крім того, матеріали справи містять супровідний лист Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 20 травня 2026 року, яким копію постанови було направлено ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у матеріалах справи. Наведена обставина свідчить про вчинення судом першої інстанції дій щодо направлення копії постанови особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд також враховує, що до подання цієї апеляційної скарги вже подавалася апеляційна скарга захисника - адвоката Щербаня О.С. в інтересах ОСОБА_1 , яка була повернута постановою Дніпровського апеляційного суду у зв`язку з відсутністю належного підтвердження повноважень захисника на подання апеляційної скарги. Сам факт попереднього подання апеляційної скарги свідчить про обізнаність сторони захисту з існуванням постанови суду першої інстанції та наміром її оскарження.

Разом з тим подання апеляційної скарги особою, повноваження якої на її подання не були належним чином підтверджені, не перериває, не зупиняє та не поновлює встановлений ст. 294 КУпАП строк апеляційного оскарження, а також не створює нового строку для подання апеляційної скарги особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Доводи ОСОБА_1 про те, що постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2026 року про повернення попередньої апеляційної скарги він отримав лише 14 липня 2026 року, не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки отримання процесуального рішення апеляційного суду про повернення раніше поданої апеляційної скарги не змінює початку перебігу строку, встановленого ст. 294 КУпАП, та не поновлює його автоматично.

Фактично наведені апелянтом доводи стосуються обставин отримання постанови апеляційного суду про повернення попередньої апеляційної скарги, а не об`єктивних перешкод, які унеможливлювали подання самим ОСОБА_1 належної апеляційної скарги у межах строку з 19 травня 2026 року до 28 травня 2026 року або в розумний строк після його спливу.

Посилання апелянта на те, що він не отримував постанову суду першої інстанції, саме по собі не спростовує встановлених матеріалами справи обставин щодо участі його захисника у судовому засіданні 19 травня 2026 року, направлення судом копії постанови 20 травня 2026 року та попереднього фактичного звернення сторони захисту з апеляційною скаргою на цю ж постанову.

Крім того, наведені у клопотанні посилання на положення Кодексу адміністративного судочинства України не змінюють правового режиму оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, оскільки порядок та строк такого оскарження спеціально врегульовані ст. 294 КУпАП. Застосування аналогії закону для зміни спеціально визначеного КУпАП строку апеляційного оскарження є неприпустимим, оскільки це суперечило б принципу юридичної визначеності.

За таких обставин апеляційний суд не встановив об`єктивних, непереборних та належно підтверджених причин, які б унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги на постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 травня 2026 року. Наведені в клопотанні обставини не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження, а тому підстав для його поновлення не вбачається.

Ураховуючи викладене, у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції слід відмовити, а апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 19 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА