Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №199/3530/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1804/26 Справа № 199/3530/26 Суддя у 1-й інстанції - МАШКІНА Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю захисника адвоката Васильченко Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Васильченко Г.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 березня 2026 року о 17 годині 05 хвилин у с. Копані Покровського району Донецької області на автошляху Т-05-15 керував транспортним засобом CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці не реагували на світло, неприродна блідість обличчя, млява мова.

Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі міста Краматорська водій відмовився під відеозапис нагрудної бодікамери поліцейського, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Водія відсторонено від керування транспортним засобом.

На зазначену постанову захисник адвокат Васильченко Г.І., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. У разі якщо суд дійде висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами.

На обґрунтування своїх вимог указує, що з відеозаписів нагрудних відеокамер патрульних поліцейських не вбачається наявності в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, зазначених працівником поліції. Зіниці очей не могли не реагувати на світло, оскільки був день, і з відеозапису такої ознаки не вбачається. Неприродна блідість могла бути спричинена втомою та тим, що ОСОБА_1 їхав із лікарні, що підтверджується виписним епікризом від 11 березня 2026 року. Млявої мови в ОСОБА_1 з відеозапису не вбачається, він поводиться спокійно, не хитається, координація рухів і мова не порушені. Також звертає увагу суду, що ОСОБА_1 унаслідок численних контузій та травм, отриманих під час бойових дій, має проблеми психологічного характеру. Отже, неприродна блідість обличчя та млява мова, якщо вони й були, могли бути спричинені прийманням антидепресантів і протиепілептичних препаратів.

Указує, що з відеозапису вбачається, що поліцейський дійшов висновку про можливу наявність в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння через те, що він перебував у лікарні. Проте перебування в лікарні не є підставою вважати, що особа перебуває у стані сп`яніння, тим паче після приймання антидепресантів і протиепілептичних препаратів.

Стверджує, що якщо проходження медичного огляду було запропоновано працівником поліції без явних на те підстав, а зазначені ознаки сп`яніння не відповідали фактичному стану водія, то винуватість водія у невиконанні п. 2.5 ПДР України не може вважатися доведеною поза розумним сумнівом.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 виписався з лікарні та повертався на службу, тому не мав часу їхати до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки мав прибути до місця проходження служби. У разі неприбуття до місця проходження служби існував ризик, що йому зазначать СЗЧ. Відстань від с. Копані до міста Краматорська, куди ОСОБА_1 направляли для проходження огляду на стан сп`яніння, становить приблизно 70 км, тобто близько однієї години їзди. Крім того, жодних ознак наркотичного сп`яніння в нього не було, а зазначені поліцейським ознаки були надуманими.

Зауважує, що згідно з чинним законодавством особа направляється для проходження огляду на стан сп`яніння до найближчого закладу охорони здоров`я. Проте лікарня в місті Краматорську не є найближчим закладом, оскільки їхати до неї близько однієї години, а тому вважає, що направлення на огляд є незаконним.

Наголошує, що відповідно до Інструкції патрульний поліцейський мав щонайменше скласти акт огляду на стан сп`яніння, а вже потім у разі відмови направити ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, виписавши направлення та забезпечивши його доставлення до лікарні. Проте акта огляду в матеріалах справи немає, а тому вважає, що матеріали справи не містять належних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, що є підставою для закриття провадження у справі.

Указує, що матеріали справи не містять належних доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Адміністративні матеріали не містять доказів протилежного: відсутнє зобов`язання не керувати транспортним засобом, а також відмітка у протоколі про передачу автомобіля іншій особі чи залишення його на місці зупинки. Це також викликає сумнів у неупередженості працівників патрульної поліції.

Звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України на посаді водія, про що він зазначає на відеозаписі та що підтверджується військовим квитком. Постійно бере участь у бойових діях, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій. Раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, у тому числі за ст. 130 КУпАП. За час проходження військової служби зарекомендував себе позитивно.

Захисник, посилаючись на положення ст. 69 КК України та рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, указує, що, враховуючи військову агресію російської федерації проти України, для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення - виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами - з урахуванням усіх вищезазначених обставин у разі, якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 , необхідним і достатнім буде накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн без позбавлення права керування транспортними засобами.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому був належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи. Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів із дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи впродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю захисника адвоката Васильченко Г.І.

Заслухавши захисника адвоката Васильченко Г.І., яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали справи, обміркувавши наведені в апеляційній скарзі доводи захисту, заслухавши захисника адвоката Васильченко Г.І., яка підтримала апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її відповідно до закону.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписом ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону під час розгляду суддею місцевого суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 виконані належним чином.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративну відповідальність передбачено за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в цьому випадку підлягають факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 612438 від 11 березня 2026 року, складеним відповідно до вимог ст. 256 КУпАП;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- довідкою інспектора САП Покровського РУП ГУНП у Донецькій області щодо виданого ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_4 ;

- DVD-диском із відеозаписами з бодікамер поліцейських.

Також за клопотанням сторони захисту до матеріалів справи долучено та досліджено в судовому засіданні: посвідчення УБД, видане ОСОБА_1 28 листопада 2025 року; виписний епікриз від 11 березня 2026 року; виписний епікриз від 19 грудня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 встановлено діагноз «розлад особистості та поведінки органічного ґенезу» та призначено лікування; рецепти на придбання лікарських препаратів; військовий квиток, який містить запис про призначення ОСОБА_1 з 01 травня 2026 року на посаду водія.

Указані докази, досліджені судом апеляційної інстанції, є належними та допустимими й беззаперечно підтверджують наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, що не заперечується стороною захисту, та відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано весь перебіг подій, що стосується саме адміністративного правопорушення, тому підстав для сумніву в достовірності відеозапису в апеляційного суду не виникає.

Так, з відеозапису поліцейських убачається, що після зупинки транспортного засобу встановлено, що ним керував ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм та перевірки його документів інспектор поліції запитав, чи вживав водій алкогольні напої або наркотичні засоби, на що ОСОБА_1 відповів, що не вживав. Надалі поліцейський назвав виявлені у водія ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_1 відмовився.

Захисник заперечує наявність у водія ознак наркотичного сп`яніння, на що апеляційний суд зауважує, що встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивною оцінкою поліцейського та не потребує проведення окремого огляду. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкування з водієм може виявити ознаки сп`яніння, що є безумовною підставою для висунення вимоги пройти відповідний огляд. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння не є твердженням про перебування водія у стані сп`яніння, а вказує на необхідність проходження огляду для спростування або підтвердження такого стану.

Заперечення наявності ознак сп`яніння не є підставою для визнання огляду таким, що не відповідає встановленому порядку. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не встановлюють окремих критеріїв і вимог щодо виявлення ознак сп`яніння, а тому їх спростування можливе лише шляхом проходження водієм огляду. Крім того, під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 жодних заперечень або зауважень із цього приводу не висловив, більше того, повідомив, що перебував на лікуванні та йому призначено певний перелік препаратів, у тому числі лікарський засіб «Габана», який він приймає постійно.

Крім того, захисник в апеляційній скарзі не заперечила, що частина оголошених ознак сп`яніння в ОСОБА_1 мала місце, однак зазначила, що такі ознаки могли бути спричинені препаратами, які він приймав. Указані твердження є неспроможними, оскільки працівник поліції лише встановлює наявність ознак сп`яніння, не вдаючись до з`ясування їх походження, а спростування перебування водія у стані сп`яніння можливе лише шляхом проходження відповідного огляду.

Тобто виявлення поліцейським у водія ознак сп`яніння є лише підставою для проведення відповідного огляду. При цьому апеляційним судом установлено, що підставою для висунення ОСОБА_1 вимоги пройти огляд на стан сп`яніння було виявлення в нього ознак сп`яніння, а не перебування у лікарні, тому доводи захисника в цій частині не заслуговують на увагу.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до інформації, яка міститься на офіційному українському медичному інтернет-ресурсі та в довіднику лікарських засобів Compendium (compendium.com.ua), препарат «Габана», який приймав ОСОБА_1 , належить до групи габапентиноїдів та може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з іншими механізмами. Препарат може спричиняти запаморочення та сонливість, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами і працювати з іншими механізмами. Тому пацієнтам рекомендується утримуватися від керування транспортними засобами.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння через те, що поспішав до військової частини та не міг запізнитися через загрозу сприйняття його неприбуття до військової частини як навмисного, апеляційний суд оцінює як спосіб захисту, спрямований на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності, оскільки останній не зазначав як підставу для відмови той факт, що поспішає до місця проходження служби. Крім того, норми КУпАП та Інструкції не містять переліку підстав, які можуть бути визнані поважними для відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Також апеляційний суд звертає увагу, що на території Донецької області відбуваються активні бойові дії через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, а тому значна частина медичних закладів не здійснює своєї діяльності або не надає всього спектра медичних послуг. Отже, направлення ОСОБА_1 саме до міста Краматорська Донецької області, розташованого на значній відстані від місця його зупинки, у цьому випадку не є порушенням порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Твердження захисника про те, що інспектор поліції не склав акта огляду на стан сп`яніння, на думку апеляційного суду, не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 , оскільки факт відмови від проходження огляду підтверджено відеозаписом поліцейських, який є належним та допустимим доказом. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 не бажав проходити огляд та їхати до медичного закладу, а його рішення було виваженим і безсумнівним. Крім того, сторона захисту не стверджує, що ОСОБА_1 був згодний пройти огляд на стан сп`яніння, а посилається лише на порушення порядку проведення цієї процедури, що не знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду. Отже, доводи захисника в цій частині є формальними, оскільки акт огляду за своєю суттю не підтверджує відмови водія від проходження огляду, а лише фіксує таке волевиявлення.

Відсутність фіксації відсторонення від керування транспортним засобом жодним чином не спростовує винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки відсторонення від керування транспортним засобом є складовою процедури оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а не встановлення фактичних обставин.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які давали б суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Апеляційний суд також враховує, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 та № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Під час доказування винуватості доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульовано в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з посиланням на первісне визначення цього принципу в п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не має залишатися жодного розумного сумніву, тоді як наявність такого сумніву у винуватості особи є підставою для її виправдання.

Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на вимогу поліцейського, що є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09 листопада 2015 року.

Доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що, своєю чергою, мало б наслідком визнання доказів недопустимими або вказувало б на відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо застосування адміністративного стягнення, м`якшого, ніж передбачено санкцією статті, апеляційний суд зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

При цьому чинними нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції статті, або ненакладення одного з видів стягнень, передбачених санкцією відповідної статті як обов`язкових.

Можливість застосування ст. 69 КК України за аналогією закону суперечить положенням ч. 4 ст. 3 КК України, якими чітко передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Наведені апелянтом позитивні відомості, що характеризують особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України, не є беззаперечною підставою для задоволення апеляційних вимог за відсутності такої правової можливості.

Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення належить до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, вчинених із використанням засобу підвищеної небезпеки.

Частиною 2 ст. 33 КУпАП встановлено, що під час накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Крім того, накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП як за своїм видом, так і за розміром є безальтернативним відповідно до санкції вказаної частини цієї статті КУпАП.

Відтак суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, зокрема незастосування до нього такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, з урахуванням підстав, на які посилається захисник.

Переконливих доводів, які вказували б на істотні порушення, що могли вплинути на правильність та обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, були б безумовною підставою для його скасування та спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Васильченко Г.І., апеляційний суд доходить висновку, що постанову суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу захисника адвоката Васильченко Г.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА