Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №216/7904/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7904/25

провадження 2/216/1200/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Скиби М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сирко І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відкошування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Представниця приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» Прима А.П. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відкошування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 29 квітня 2022 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за № 30673Га2с, за яким застраховано транспортний засіб «Toyota-Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 .

16 березня 2023 року о 12:30 год по вул. Свято-Миколаївська, 36 в м. Кривому Розі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Toyota-Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «KIA Сeed», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб «Toyota-Rav4».

Постановою суду було встановлено вину водія ОСОБА_1 у вищевказаній ДТП.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування разом з доплатою в сумі 4743 грн, склав 235 398 грн, та був виплачений позивачем на відновлювальний ремонт автомобіля «Toyota-Rav4».

На момент ДТП автомобіль «KIA Сeed», державний номерний знак НОМЕР_2 , був застрахований в АТ СГ «ТАС» згідно полісу № ЕР/212433934, із встановленням ліміту в розмірі 160 000 грн, франшизи – 0,00 грн.

06.06.2023 позивач звернувся до АТ СГ «ТАС» з заявою про виплату страхового відшкодування, після чого 21.06.2023 було здійснено страхове відшкодування в розмірі 130 886,88 грн. Невідшкодована сума залишилась в розмірі 104 511,12 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідача.

Представниця відповідача Гудима Т.В. надала суду відзив на позов, просила залишити позов без задоволення. Як на підставу заперечень посилалася на те, що розмір шкоди від ДТП визначається на основі експертної оцінки реальної вартості відновлення пошкодженого майна враховуючи фізичних знос, або за різницею вартості до і після ДТП, якщо ремонт неможливий або невигідний. Позивачем не надано висновок експерта щодо дійсного розміру завданої шкоди власнику пошкодженого автомобіля в результаті ДТП. Вважає безпідставним звернення позивача з позовом до відповідача в порядку регресу, так як заявлене стягнення можливе в порядку суброгації. Також вважає, що покладення позивачем обов`язку відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповіді на відзив представниця позивача Прима А.В. посилалася на законність та обґрунтованість заявлених вимог позивача, із посилання на підтверджуючі письмові матеріали долучені до позову. Заперечення щодо права на стягнення в порядку регресу вважає безпідставним, оскільки різниця між регресом та суброгацією у цій справі має теоретичний характер і не впливає на обсяг відповідальності відповідача.

У судове засідання представниця позивача Прима А.В. не з`явилася, надала суду заяву в якій просили здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про місце дату та час судового засідання належним чином, причин неявки не повідомив, жодних заяв або клопотань не надав.

Представник відповідача - адвокат Гудима Т.В. у судове засідання не з`явилась, у своїй заяві від 20.05.2026 просила проводити судове засідання без участі відповідача та її представника. У заяві від 15.07.2026 року просила проводити розгляд справи у її відсутність у зв`язку з тим, що повноваження адвоката Гудими Тетяни Володимирівни як представника ОСОБА_1 у справі №216/7904/25 припинено.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на наведене суд вважає за можливим розглянути справу на підставі наявних матеріалів справи за відсутності сторони позивача та відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 30673Га2с від 29.04.2022, укладеного між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» було застраховано транспортний засіб «Toyota-Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 216/1951/23 від 05.04.2023, яка набрала законної сили 17.04.2023 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави. Зі змісту вищевказаної постанови встановлено, що 16 березня 2023 року о 12:30 год водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «KIA Сeed», державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Свято-Миколаївська, 36 в м. Кривому Розі, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної дистанції для руху, та допустив зіткнення з автомобілем «Toyota-Rav4», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався попереду в попутному напрямку та зупинився щоб надати дорогу пішоходам. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України.

16 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АRХ3642814 від 14.04.2023 та умовдоговору страхування № 30673Га2с від 29.04.2022, розмір страхового відшкодування автомобіля «Toyota-Rav4», склав 230 664 грн, та був сплачений ТОВ «Алмаз Сістем» на відновлювальний ремонт автомобіля, що підтверджується платіжною інструкцією № 966007 від 17.04.2023. Крім того, позивачем було здійснено доплату страхового відшкодування в розмірі 4734 грн, що також підтверджено платіжною інструкцією № 972409 від 12.05.2023. Загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування склав 235 398 грн.

06 червня 2023 року позивач звернувся до АТ СГ «ТАС» з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

21 червня 2023 року АТ СГ «ТАС» було здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 130 886,88 грн., що підтверджується відповідним платжним дорученням.

Таким чином сума збитків, які залишились невідшкодованими позивачу та з вимогою стягнення в порядку регресу яких він звернувся до відповідача становить 104 511,12 грн (235 398 – 130 886,88 = 104 511, 12).

Згідновимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно статей 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №461/2217/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно приписів ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пп. в пп 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Страховик може реалізувати право регресу виключно після виплати ним страхового відшкодування потерпілій у ДТП особі й тільки в межах цього відшкодування. Страхова компанія має право стягнути з особи суму виплаченого страхового відшкодування у разі, якщо цю особу було визнано винною у встановленому законом порядку – судом (ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України).

Суброгація – перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає – відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Наприклад, право регресної вимоги встановлено для страховика за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до особи, яка заподіяла шкоду, у разі, коли ця шкода заподіяна життю та здоров`ю умисно, а також внаслідок вчинення ДТП у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння тощо. Суброгація також виникає на підставі закону – ст. 993 ЦК та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Проте Верховний суд вказує, що між зазначеними поняттями існують відмінності: за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК встановлений особливий правовий режим.

Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

З огляду на положення ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

П. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором. Таким чином, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

У постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6- 691цс15, Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 201/1431/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17, від 20 березня 2019 року у справі № 199/6667/15-ц, зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати) за договором майнового страхування транспортного засобу.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (в редакції станом на час виникнення правовідносин зі страхування).

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (третя особа у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином,страховик відповідача виконав свої зобов`язання за страховим полісом № ЕР/212433934, відшкодувавши витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням його зносу, але такої виплати виявилось недостатньо для покриття збитків в повному обсязі, тому деліктну відповідальність ОСОБА_1 не можна вважати такою, що припинена.

Як зазначила колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі №6- 6068св11 від 14 березня 2012 року, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Таким чином саме по собі помилкове посилання представника позивача про перехід права вимоги про відшкодування завданої відповідачем шкоди внаслідок ДТП від потерпілої особи до позивача в порядку регресу замість суброгації не є підставою для відмови в позові.

Заперечення представниці відповідача Гудими Т.В. щодо того, що позивачем не надано висновок експерта щодо дійсного розміру завданої шкоди потерпілому також не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У розумінні положень ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно положень ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підтвердження позовних вимог, а саме розміру шкоди завданої потерпілому внаслідок ДТП, винним в якому визнаний відповідач, позивачем надано копію страхового акту № ARX3642814 від 14.04.2023 року, копію стархового акту № ARX3657979 від 11.05.2023 року, копію розрахунку страхового відшкодування, копії рахунку № АССФ1024 від 23.03.2023 року, рахунку № АССФ1395 від 09.05.2023 року, Акту здачі-прийняття робіт № АСЗН007792 від 18.05.2023 року та Наряду-замовлення № АСЗН007792 від 18.05.2023 року, відповідно до яких розмір завданої потерпілій особі шкоди та, відповідно, розмір сплаченого позивачем потерпілому страхового відшкодування становить 235 398,00 грн.

Також в матеріалах справи наявні: копія листа АТ «СГ «ТАС» № 1653 від 03.11.2023 року з додатком розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, підписаний заступником директора з врегулювання страхових випадків АТ «СГ «ТАС» Мізінюк Л., в якому вказано, що сума у розмірі 130 886,88 грн. є регресною виплатою (відшкодування вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу) та відповідне платіжне доручення про перерахування вказаної суми позивачу.

Оцінюючи відповідні докази суд вважає їх належними та допустимими, відповідно до яких можливо встановити відповідні обставини, що входять до предмету доказування, зокрема, розмір завданої відповідачем внаслідок ДТП шкоди та розмір здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу здійсненого страховиком відповідача на користь позивача. З огляду на наведене відпсутність відповідного експертного висновку або звіту не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Окрім того, суд враховує правовий висновок наведений Верховним судом у поставнові від 25.07.2018 року по справі № 922/4013/17, а саме що висновки судів попередніх інстанцій, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є висновок експерта про розмір збитків, у тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяних ПІІ "ВІП - Рент" внаслідок пошкодження авто "Мазда" є неправильними, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до платіжних доручень від 17.04.2023 № 966007 та від 12.05.2023 року №972409 сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілого складає 235 398,00 грн.

Аналізуючи викладене у сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги, що Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АРКС" виконало свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, що підтверджено належними та допустимими доказами - платіжними дорученнями від 17.04.2023 року та 12.05.2023 року на загальну суму 235 398 грн. та з урахуванням наявного в матеріалах справи листа ПАТ "Страхова група "ТАС" до якого додано розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ТЗ та платіжного доручення від 21.06.2023 року №344561, згідно яких ПАТ "Страхова група "ТАС" виплатило позивачу страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 130 886,88 грн, суд , приходить до висновку, що сплачена позивачем на користь потерпілої особи сума у відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП в розмірі 104 511, 11 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку суброгації.

При цьому, судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відкошування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 104 511 (сто чотири тисячі п`ятсот одинадцять) грн 12 (дванадцять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторони:

Позивач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», місцезнаходження юридичної особи: 04070, м. Київ, вул. Іллінська буд. 8, код ЄДРПОУ: 20474912.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя М.М.СКИБА