Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №214/2228/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2228/25

2/214/2166/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 червня 2026 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав у відношенні його дитини – неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з нього аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходів, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь державного закладу, в якому буде перебувати дитина або опікуна. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.03.2011 року матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав у відношенні її трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням виконкому Саксаганської районної у місті ради від 20.05.2020 року №184, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вирішено надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування, зберегти за ним до його повноліття право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , та влаштувати його до державного закладу на повне державне забезпечення, у зв`язку з тим, що його матір ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав, а батьку - ОСОБА_1 – відповідачу у цій справі, відповідно до ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.04.2020 року у справі №214/1511/20 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Так, відповідач у цій справі неодноразово був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначались покарання у виді позбавлення волі, останній раз вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.03.2021 року. Відповідно до довідки про звільнення серії ДНП №14837, ОСОБА_1 звільнився з місць позбавлення волі 25 березня 2024 року. 05 лютого 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалось питання про повернення неповнолітнього ОСОБА_2 на виховання батькові, однак комісійно було прийнято рішення про відмову у поверненні дитини на виховання батькові, у зв`язку з тим, що ним не створено належних умов для проживання сина, офіційно він не працевлаштований, з його слів, працює вахтовим методом, що унеможливлює догляд за дитиною та проживає спільно з матір`ю дитини, яка була позбавлена батьківських прав.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, але надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити та розглянути справу за її відсутності.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, тому на підставі наявних у справі доказів та зі згоди представника позивача суд уважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.05.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням виконкому Саксаганської районної у місті ради від 20.05.2020 року №184, було встановлено, зокрема, що матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.03.2011 року у справі №2-225/11 було позбавлено батьківських прав, батьку - ОСОБА_1 відповідно до ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.04.2020 року у справі №214/1511/20 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а дитина перебуває в КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР, у зв`язку з чим було вирішено надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування, зберегти за ним до його повноліття право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , та влаштувати його до державного закладу на повне державне забезпечення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач у цій справі неодноразово був засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та йому призначались покарання у виді позбавлення волі, зокрема, останній раз - вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.03.2021 року.

Відповідно до довідки про звільнення серії ДНП №14837 від 25.03.2024 року, ОСОБА_1 відбував покарання в ДУ «Солонянська ВК (№21)» на підставі вироку Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з 25 лютого 2020 року по 25 березня 2024 року, звідки звільнений по відбуттю строку покарання.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 05.02.2025 року №30 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 , 1984 року народження, про передачу йому на виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » було вирішено за недоцільне передавати дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання батьку.

Згідно наданого виконкомом Саксаганської районної у місті ради висновку щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав за вих. №10/02.2.01-18-1137 від 10.03.2025 року, виконком розглянувши зібрані матеріали вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав у відношенні неповнолітнього ОСОБА_6 .

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавленні судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

При цьому, в розумінні п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року №3, який узгоджується з нормами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пункт 17 зазначеної Постанови роз`яснює, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Враховуючи встановлені обставини, суд погоджується з доводами позивача та уважає, що така поведінка та бездіяльність відповідача, як батька, суперечить інтересам його дитини, порушує права останнього, що гарантовані міжнародним та національним законодавством, позаяк батько не проявляє батьківської турботи щодо виховання сина, а відтак, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками щодо виховання та розвитку дитини, тобто фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків та у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення відповідача батьківських прав знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими та відповідатимуть інтересам дитини на проживання у гармонійному та сприятливому для неї середовищі.

При цьому, суд також зауважує, що відповідач жодного разу не з`явився у судове засідання та не надав жодного доказу, який би спростовував заявлені вимоги, а оскільки цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, диспозитивності та рівності сторін, виходячи з інтересів дитини, суд уважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що він не позбавляється права на побачення з дитиною, відповідно до вимог ст. 168 СК України та, відповідно до положень ст. 169 СК України, він має право звернутись до суду із позовом про поновлення батьківських прав при зміні своєї поведінки і обставин, що були підставою для позбавлення його батьківських прав.

Окрім того, згідно приписів ч. 2 ст. 166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до положення ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, виходячи з положень розумності та справедливості, наявності обов`язку відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття, враховуючи положення ст. 183 СК України, відповідно до яких на одну дитину стягуються аліменти у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та положення ст. 182 СК України, згідно з якими мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку про задоволення пред`явлених позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь державного закладу, в якому буде перебувати дитина або опікуна, аліментів на утримання його сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи строк, з якого і до якого стягуються аліменти, суд виходить з норм ст. 180 та ч. 1 ст. 191 СК України, відповідно до яких аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, право на утримання припиняється у разі досягнення дитиною повноліття, а тому враховуючи, що зазначений позов було пред`явлено до суду 19 березня 2025 року, суд вважає що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини саме з цієї дати і до досягнення ОСОБА_2 повноліття.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача у дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (1211 грн. 20 коп. - за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав та 1211 грн. 20 коп. – за позовну вимогу про стягнення аліментів).

Керуючись ст.ст.150, 164, 166, 180, 183, 191, 248 СК України, ст.ст. 3,10, 141, 263, 264, 265, 280-284, 430ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь державного закладу, в якому буде перебувати дитина або опікуна, аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 березня 2025 року і до досягнення ОСОБА_2 повноліття.

На підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення в частині стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в дохід держави судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно вимог ст. 285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Попов.

Повне рішення складено 09 липня 2026 року.