Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №199/10433/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/10433/25

(1-кп/199/386/26)

ВИРОК

іменем України

21.07.2026 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду кримінальне провадження № 12025042220000582 відносно:

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня технічна, одруженого, який має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період: стрільця відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , військове звання: «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 19 від 23.03.2023 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_2 зараховано до особового складу та призначено на посаду стрільця відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .

Солдат ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку, виконання службових обов`язків, доручених йому за посадою.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому, бути взірцем виконання службових обов`язків, доручених йому за посадою.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно з положеннями ст. 3, 28, 29, 41, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Проте солдат ОСОБА_2 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, бездоганного та неухильного додержання військової дисципліни, яка зобов`язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, свідомо вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 01.06.2025, більш точний час не встановлено, не пізніше 21:00 години, ОСОБА_2 знаходився біля вхідних воріт домоволодіння АДРЕСА_3 , де в цей момент знаходився потерпілий ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На ґрунті виниклого словесного конфлікту між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_9 з іншого боку виникла сварка, під час якої у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 з мотивів особистих раптово виниклих неприязних стосунків, реалізовуючи який, ОСОБА_2 взяв у невстановленому місці предмет, схожий на серп.

У подальшому ОСОБА_2 , перебуваючи у вказаному місці, 01.06.2025, приблизно о 21:00 годині, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , тримаючи в руках предмет, схожий на серп, умисно наніс не менше двох ударів в область тулуба останньому, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: одного непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з рваною раною в проекції лівої лопатки, що відноситься до легкого тілесного ушкодження та одного проникаючого колото-різаного поранення, яке починається в проекції 8-10-го ребер зліва по лопатковій лінії, далі переходить в раньовий канал, який йде ззаду наперед, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, переломом 10-го ребра зліва та проникає в плевральну порожнину, з подальшим ушкодженням лівого купола діафрагми, проникає в черевну порожнину, ушкодженням шлунку та селезінки, з явищами гемопневмотораксу та внутрішньочеревної кровотечі, з розвитком в посттравматичному періоді емпієми плеври, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння.

Після чого ОСОБА_2 залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, як такі, що виразилися в спричинені умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисну тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_9 , свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння при вищевикладених обставинах.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив про визнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 показав суду, що він і ОСОБА_9 є сусідами, він також працював на ОСОБА_9 01.06.20925 він зайшов на подвір`я ОСОБА_9 зі згоди останнього. Під час розмови між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_9 наніс йому удар в область потилиці. Він пішов додому, де побачив кров в області голови, після чого взяв до рук серп і знову повернувся до подвір`я ОСОБА_9 , щоб з`ясувати у потерпілого, навіщо він його вдарив. Серп взяв із собою для самозахисту. ОСОБА_9 знав, що він самовільно залишив військову частину, перебуває у розшуку і цим шантажував його. Коли він вдруге прийшов до подвір`я ОСОБА_9 , останній вдарив його у груди, на що він відштовхнув ОСОБА_9 та наніс йому до двох ударів серпом. Наносячи удари серпом, хотів попасти по руці потерпілого, але удар припав в область тулубу. Після цього він пішов додому, серп викинув біля будинку потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_2 заявив, що він переосмислив те, що вчинив, жалкує з цього приводу та щиро кається.

Суд визнає покази обвинуваченого ОСОБА_2 , надані ним в судовому засіданні, як доказ його винуватості, що відповідає положенням ст. 95 КПК України, враховуючи те, що покази обвинуваченого в частині нанесення двох ударів предметом, схожим на серп, та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому узгоджуються з іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Будучи допитаним у судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_9 показав, що він підтримував добрі стосунки із ОСОБА_2 , з яким знайомий більше 20 років, разом працювали, проте до події отримання тілесних ушкоджень від обвинуваченого він не спілкувався із ним приблизно три місяці. Після цього в червні 2025 року ОСОБА_2 без запрошення прибув за місцем його мешкання, будучи не в собі, можливо під дією наркотиків. Він не погрожував обвинуваченому, не ображав його і не наносив ОСОБА_2 першим жодних тілесних ушкоджень. Навпаки, ОСОБА_2 під час розмови перед входом у двір раптово наніс йому два удари предметом, схожим на серп, внаслідок чого у нього почалася кровотеча, була викликана швидка і він був госпіталізований до лікарні, де в реанімації перебував 4 дні, після чого стаціонарно лікувався. Він не мав жодних боргових зобов`язань перед обвинуваченим, завжди вчасно розраховувався із ОСОБА_2 за його роботу.

Як слідує з показів свідка ОСОБА_10 у судовому засіданні остання показала, що ОСОБА_2 є її цивільним чоловіком, він мав ділові, робочі стосунки з потерпілим ОСОБА_9 , які в подальшому зіпсувалися і вони припинили разом працювати. Що трапилося 01.06.2025 між ОСОБА_9 і ОСОБА_2 їй точно не відомо, знає лише зі слів його матері про те, що стався інцидент зі ОСОБА_9 , начебто ОСОБА_2 його побив. У подальшому зі слів поліції дізналася, що, начебто, він наніс потерпілому удар гострим предметом.

Згідно показів свідка ОСОБА_11 , допитаної в судовому засіданні, слідує, до цієї події ОСОБА_2 разом працював із її чоловіком ОСОБА_9 , брав у чоловіка в борг кошти, які потім відпрацьовував. Проте їй достеменно відомо, що її чоловік не мав перед ОСОБА_2 жодних боргових зобов`язань. 01.06.2025 вона особисто не була очевидцем заподіяння її чоловікові тілесних ушкоджень, але зі слів сина – ОСОБА_12 їй відомо, що ОСОБА_2 прийшов до їх подвір`я та просив сина покликати батька, щоб поговорити з ним. Потім вона особисто почула, як чоловік кричав про допомогу, прохав викликати поліцію, оскільки його порізав ОСОБА_2 . Вона подзвонила до поліції та швидкої. Зі слів сина дізналася, що ОСОБА_2 прийшов до них із серпом, який тримав у руці. Серп було знайдено неподалік їх будинку.

Як слідує з показів свідка ОСОБА_12 , допитаного в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 прийшов до їх двору із серпом в руці і хотів спілкуватися із його батьком. Він відповів ОСОБА_2 , що не буде кликати батька, поки в його руці серп. Далі він зайшов у будинок. Його батько вийшов до ОСОБА_2 спілкуватися. Далі він дізнався, що обвинувачений наніс ушкодження його батькові.

Під час досудового розслідування свідок ОСОБА_12 під час пред`явлення йому для впізнання чотирьох фотознімків чоловіків, про що свідчить протокол від 02.06.2025, на фотознімку під № 2 упізнав особу, яка 01.06.2025 приблизно о 21:00 годині знаходилась поблизу його домоволодіння із серпом в руці. Впізнаною особою є ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що він є другом ОСОБА_2 . Останній прийшов до нього додому та повідомив, що відбулася бійка з приводу грошей між ним та дядьком ОСОБА_14 . ОСОБА_2 був переляканий, залишився в його будинку до ранку, після чого пішов.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , кожний окремо, в судовому засіданні показали, що потерпілий ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_2 їх сусіди. Свідки залучалися поліцією як поняті під час огляду місця події. В їх присутності було оглянуто територію біля подвір`я потерпілого, де було виявлено сліди крові, оглянуто знайдений на вулиці серп, який було вилучено.

Згідно протоколу огляду місця події з фото-таблицею від 01.06.2025 слідує, що було встановлено та оглянуте місце вчинення кримінального правопорушення: ділянка місцевості перед домоволодіння АДРЕСА_3 . Між проїзною частиною та воротами домоволодіння на цементно-бетонному покритті, на металевій конструкції під воротами виявлено сліди речовини бурого кольору. За металевими воротами виявлено гумовий капець темно-синього кольору зі слідами речовини бурого кольору. На території подвір`я виявлено вату зі слідами речовини бурого кольору. Вказані речі вилучено та визнано речовими доказами.

У відповідності до протоколу огляду місця події від 01.06.2025 слідує, що під час огляду ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_4 , на ґрунтовій смужці в траві виявлено та вилучено предмет, схожий на косу, на рукоятці якої виявлено слід речовини бурого кольору та слід папілярного візерунку. Предмет, схожий на косу та слід папілярного візерунку вилучені та визнані речовими доказами.

Як слідує з протоколу огляду від 02.06.2025 зі згоди ОСОБА_10 було проведено огляд території домоволодіння АДРЕСА_2 , тобто за місцем проживання ОСОБА_2 , де виявлено та вилучено футболку сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, спортивні штани сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, наволочку блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору, які визнано речовими доказами.

На підставі постанов слідчого у потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_2 відібрані біологічні зразки, зокрема крові, про що складені відповідні протоколи та які визнані речовими доказами.

Згідно висновку експерта № 2818/3069-БД від 12.06.2025 кров підозрюваного ОСОБА_2 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно висновку експерта № 2839/3087-БД від 12.06.2025 кров потерпілого ОСОБА_9 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

У відповідності до висновку експерта № 2840/3088-БД від 08.07.2025 в слідах представлених на дослідження футболці та штанах (що вилучені за місцем проживання ОСОБА_2 ) встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини, яка може походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 і не може походити за рахунок крові підозрюваного ОСОБА_2 , оскільки в слідах крові виявлено тільки антиген А, у той час як кров ОСОБА_2 має одночасно ізогемаглютиніни анти-А та анти-В.

Як слідує з висновку експерта № 2842/3090-БД від 26.06.2025 в слідах представлених на дослідження гумовому «шльопці» та шматку вати, вилучених в ході огляду місця події, встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини, яка може походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 і не може походити за рахунок крові підозрюваного ОСОБА_2 , оскільки в слідах крові виявлено тільки антиген А, у той час як кров ОСОБА_2 має одночасно ізогемаглютиніни анти-А та анти-В.

Відповідно до висновку експерта № 2841/3089-БД від 25.06.2025 в слідах на міні-косі, вилученій 01.06.2025 в ході огляду місця події, встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини, яка може походити за рахунок крові потерпілого ОСОБА_9 і не може походити за рахунок крові підозрюваного ОСОБА_2 , оскільки в слідах крові виявлено тільки антиген А, у той час як кров ОСОБА_2 має одночасно ізогемаглютиніни анти-А та анти-В.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/22458-Д від 09.06.2025 слід папілярного узору пальця руки розміром 14х22 мм, від копійований на липку стрічку, вилучений при огляді місця події 01.06.2025 за адресою: АДРЕСА_4 , залишений вказівним пальцем лівої руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім?я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, змиви речовини бурого кольору з гумового капця темно-синього кольору для правої ноги та з вати білого кольору, що були виявлені та вилучені за місцем події, яке є місцем проживання потерпілого ОСОБА_9 , містять сліди крові потерпілого.

При цьому, предмет, схожий на косу, що був виявлений біля домоволодіння АДРЕСА_4 , а також футболка сірого кольору та спортивні штани сірого кольору, що були вилучені за місцем проживання ОСОБА_2 , також містять сліди крові, які могли походити виключно від потерпілого ОСОБА_9 .

Крім того, слід папілярного узору, виявлений на предметі, схожому на косу, містить слід пальця руки, що залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_2 .

Викладене свідчить про те, що вказані речові докази прямо та поза розумним сумнівом підтверджують покази потерпілого ОСОБА_9 щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , який зі слів свідка ОСОБА_12 тримав в руці саме предмет, схожий на серп.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи №2123е/399 від 18.07.2025 слідує, що у ОСОБА_9 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з рваною раною в проекції лівої лопатки, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, як такого, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день); проникаючого колото-різаного поранення, яке розпочинається в проекції 8-10-го ребер зліва по лопатковій лінії, далі переходить в раньовий канал, який йде ззаду наперед, з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, переломом 10-го ребра зліва та проникає в плевральну порожнину, з подальшим ушкодженням лівого купола діафрагми, проникає в черевну порожнину, ушкодженням шлунку та селезінки, з явищами гемопневмотораксу та внутрішньочеревної кровотечі, з розвитком в посттравматичному періоді емпієми плеври, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння.

Встановлені у нього тілесні ушкодження спричинені у короткий проміжок часу, незадовго до звернення за медичною допомогою в КНП «МКЛ № 16», не менш від 2-х механічних дій гострого предмету, який володів колюче-ріжучими властивостями, що діяв в область задньої поверхні грудної клітини, яким могло бути і вістря ножа, серп або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями.

У відповідності до висновку судово-психіатричного експерта № 321-к від 23.07.2025 ОСОБА_2 в період інкримінованого йому діяння будь-який психічний розлад не виявляв і в даний час також не виявляє. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом в даний час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Крім того, слід зазначити, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2024 № 36/ДСК слідує, що солдат ОСОБА_2 самовільно залишив місце служби – військову частину НОМЕР_1 , у зв`язку із чим прийнято рішення з 03.05.2024 призупинити виплату грошового забезпечення, а з 04.05.2024 – виключити з продовольчого забезпечення.

Згідно витягу із наказу командира НОМЕР_2 бригади охорони від 13.05.2024 № 33-РС слідує, що солдат ОСОБА_2 звільнений з займаної посади та зарахований у розпорядження командира НОМЕР_2 бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту з 13.05.2024, оскільки самовільно залишив місце служби 03.05.2024.

У відповідності до листа командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 03.05.2024 самовільно залишив місце служби та до військової частини з рапортом про наявність підстав для звільнення з військової служби на підставі ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» або ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - не звертався.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджена як показами самого обвинуваченого, так і показами потерпілого ОСОБА_9 , показами допитаних в суді свідків, письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку – достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Під час досудового розслідування 02.06.2025 у період часу з 21:15 години до 21:28 години було проведено слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_2 , під час якого останній відтворив механізм заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , про що складено відповідний протокол. Дана слідча дія проведена на відсутності захисника.

У той же час, згідно змісту протоколу допиту підозрюваного від 02.06.2025, під час допиту, який було розпочато о 19:58 годині та закінчено о 20:15 годині ОСОБА_2 заявив, що бажає мати захисника.

Таким чином, станом на початок проведення слідчого експерименту ОСОБА_2 бажав мати захисника, але слідчий експеримент проведено за відсутності захисника.

Про те, що підозрюваний ОСОБА_2 бажав мати захисника за рахунок держави свідчить також і протокол роз`яснення права на захист від 02.06.2025, складений одразу після проведення слідчого експерименту.

Натомість слідчий, отримавши на питання щодо свого захисту відповідь підозрюваного ОСОБА_2 про його бажання мати захисника, виніс постанову від 02.06.2025, якою доручив керівнику «Південно-східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги» призначити адвоката для здійснення захисту ОСОБА_2 за призначенням та забезпечити його прибуття на 10:00 годину 03.06.2025 до СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області.

Доручення щодо призначення Південно-східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги адвоката підозрюваному ОСОБА_2 видано 02.06.2025.

Таким чином, оскільки під час проведення 02.06.2025 слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_2 , який виявив бажання мати захисника, був позбавлений права на захист та відтворив обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому за відсутності захисника – адвоката, суд вважає, що протокол слідчого експерименту від 02.06.2025 за участю ОСОБА_2 є недопустимим доказом і не може бути покладений в основу обвинувального вироку на підставі п. 3) ч. 2 ст. 87 КПК України – через істотне порушення права підозрюваного ОСОБА_2 на захист.

У зв`язку з цим слід також зазначити, що в подальшому підозрюваний ОСОБА_2 був забезпечений захисником за рахунок держави, всі процесуальні дії були проведені за участі призначеного захисника, а з 24.06.2025 за участі залучених захисників за договором про надання правничої допомоги.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає: щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисне закінчене кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, військовослужбовець, який самовільно залишив місце служби – військову частину НОМЕР_1 , у зв`язку із чим йому з 03.05.2024 призупинено виплату грошового забезпечення, а з 04.05.2024 він виключений з продовольчого забезпечення. На обліку у лікарів нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває.

Зважаючи на вищевикладене, а також з огляду на те, що обвинувачений вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення проти здоров`я потерпілого, приймаючи до уваги обставини заподіяння тілесних ушкоджень, зокрема предмет, спосіб та локалізацію заподіяння тяжких тілесних ушкоджень – нанесення двох ударів предметом, схожим на серп в життєво-важливий орган – область грудної клітини потерпілого, суд вважає неможливим застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 положень ст. 75, 76 КК України, у зв`язку з чим суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі із реальним його відбуттям, що, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та не буде становити особистий надмірний тягар для обвинуваченого.

У межах кримінального провадження потерпілий ОСОБА_9 заявив цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, потерпілий ОСОБА_9 , як цивільний позивач, зазначив, що вчиненим кримінальним правопорушенням, зокрема заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, йому завдано моральну шкоду, яка полягає у тривалих душевних та психічних стражданнях, у зв`язку із тяжким перебігом його лікування, через що його життя перенасичене стресом, негативними емоціями, психічними переживаннями. У нього погіршився сон та звичний розклад життя, отримана травма обмежила його у реалізації його можливостей, своїх звичок.

У зв`язку з викладеним цивільний позивач ОСОБА_9 просив стягнути з обвинуваченого – цивільного відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 500000 гривень.

Крім того, цивільний позивач ОСОБА_9 зазначив, що внаслідок отриманих травм він проходив стаціонарне лікування, під час якого за призначенням лікарів придбавав медичні препарати, ліки, здійснював комп`ютерну томографію органів грудної порожнини, черевної порожнини та тазу. На день підготовки цивільного позову витрати на його лікування склали 11000 гривень, які він просив стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_2 .

Також цивільний позивач ОСОБА_9 зазначив, що він поніс витрати на правову допомогу адвоката, які склали орієнтовну суму 20500 гривень, у зв`язку з чим ОСОБА_9 просив суд стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_2 витрати на правову допомогу. Проте остаточний розрахунок таких витрат потерпілий зобов`язувався надати суду до стадії судових дебатів.

У судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_9 та його представник – адвокат ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Цивільний відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково.

Суд, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_9 , виходить з наступного.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Цивільний позивач ОСОБА_9 зазначив, що за наслідком його стаціонарного лікування та придбавання медичних препаратів, ліків, тощо він витрати 11000 гривень.

У той же час цивільний позивач ОСОБА_9 надав суду в якості доказів копії фіскальних чеків на загальну суму 9075 гривень 70 копійок, які підтверджують його витрати на лікування та придбання медичних препаратів, ліків, у зв`язку із чим саме така сума і підлягає стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_2 , в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_9 внаслідок вчинення злочину.

Цивільний позивач ОСОБА_9 зазначив, що його витрати на правову допомогу адвоката склали орієнтовну суму 20500 гривень.

Проте, цивільний позивач ОСОБА_9 так і не надав суду остаточний розрахунок таких витрат, як і будь-яких доказів сплати коштів на правову допомогу адвокатом під час представництва його інтересів у даному кримінальному провадженні, у зв`язку із чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд дійшов висновку, що в результаті вчиненого кримінального правопорушення цивільному позивачу ОСОБА_9 спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із отриманням тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, яка підлягає відшкодуванню цивільним відповідачем ОСОБА_2 на підставі вимог ст. 1167, 1168 ЦК України.

Враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс цивільний позивач ОСОБА_9 , їх тривалість, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості суд вважає, що відповідно глибині душевних страждань ОСОБА_9 буде відповідати сума компенсації моральної шкоди у розмірі 300000 гривень.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 в іншій частині слід відмовити.

Питання щодо запобіжного заходу суд вирішує у відповідності до абз. 8 п. 2) ч. 3 та абз. 13) п. 2) ч. 4 ст. 374 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує у відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання про відшкодування витрат на залучення експерта суд вирішує у відповідності до приписів ст. 122, 124 КПК України.

Керуючись ст. 369, 371-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

Рахувати початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 з 03.06.2025.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити колишній – тримання під вартою на гауптвахті.

Задовольнити частково цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, - 9075 (дев`ять тисяч сімдесят п`ять) гривень 70 (сімдесят) копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, - 300000 (триста тисяч) гривень, а всього 309075 (триста дев`ять тисяч сімдесят п`ять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_2 в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судової трасологічної експертизи, в сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03.06.2025, на майно, вилучене 02.06.2025 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: футболку сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, спортивні штани сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, наволочку блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору.

Речові докази:

- 1 змив з РБК на 1 марлевий тампон з поверхні бетонного вимощення; 1 змив з РБК на 1 марлевий тампон з поверхні воріт; гумовий капець темно-синього кольору для правої ноги з краплями РБК; вата білого кольору, просочена РБК, з ручок металевого візка (квитанція № 247), – знищити;

- предмет, схожий на косу (квитанція № 248), - знищити;

- дактилоскопічну картку, заповнену на ім?я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 1 слід папілярних візерунків на одну липку стрічку з поверхні коси (квитанція № 262/1994) – знищити;

- чоботи, комбінезон (квитанція № 196) – повернути ОСОБА_9 ;

- футболку сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, спортивні штани сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, наволочка блакитного кольору зі слідами речовини бурого кольору (квитанція № 259/1994) – повернути ОСОБА_10 ;

- зразки крові ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (квитанція № 266/1994), – знищити;

- оптичний диск DVD-R білого кольору з відеозаписом з нагрудних бодікамер патрульних поліцейських від 01.06.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_2 , який тримається під вартою, – з часу вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення надіслати обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1