Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №711/2960/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1167/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/2960/25 Категорія: 307000000 Петренко О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіКарпенко О.В., Новіков О.М.

секретарЛюбченко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 (повний текст складено 16.03.2026, суддя в суді першої інстанції Петренко О.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , яким просив визнати строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що був пропущений із поважних причин та встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позову вказано на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна сестра ОСОБА_4 .

Позивач мав намір вчасно подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але випадково своєчасно цього не зробив, оскільки не знав про смерть двоюрідної сестри, тривалий час не міг прийти до нормального стану через оголошення обмеження в пересуванні через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, він є особою з інвалідністю, часто хворіє та проходить тривале лікування. Смерть двоюрідної сестри співпала з трагічними сімейними обставинами – необхідності догляду та безпосередньої присутності позивача біля власної матері, яка хворіла та потребувала постійного стороннього догляду.

Крім того, для оформлення спадщини необхідно оформлювати багато документів, позивач самостійно зробити це не мав змоги, оскільки не є фахівцем в галузі права та спочатку отримав не вірну консультацію стосовно спадщини та строку її прийняття, тому строк для подання заяви про прийняття спадщини пропустив не навмисно.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, однак постановою приватного нотаріуса від 03.04.2025 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом йому відмовлено та роз`яснено строки звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже надання йому додаткового строку для прийняття спадщини не порушить права інших осіб.

Вважаючи наведені обставини достатніми та вагомими причинами, які пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для вчасного звернення із заявою про прийняття спадщини, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не надано належних, допустимих та переконливих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання ним заяви у межах визначеного законодавством строк.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, вважаючи його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм права, позивач 10.04.2026 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги тими ж мотивами, що і позовну заяву, позивачем, зокрема, вказано на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини у тісному взаємозв`язку із складними життєвими обставинами позивача, а саме з наявністю в нього тривалої та хронічної хвороби - цукрового діабету 2 типу з частими захворюваннями, потребу його матері в постійному догляді, повної залежності від сторонніх осіб, подальшу смерть матері та його довіру до слів нотаріуса, що перебіг строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану зупинений, а тому висновок суду є помилковим, безпідставним та необґрунтованим.

Скаржник зазначає, що відмова суду першої інстанції у визначені позивачу додаткового строку для прийняття спадщини позбавляє його права на майно, як єдиного спадкоємця за законом, та щодо якого позивач мав законні сподівання на отримання додаткових матеріальних можливостей для забезпечення свого лікування. Також оскаржуване рішення порушує його майнові права, гарантовані Конституцією України та Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник Черкаської міської ради, вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою, а доводи, наведені в ній, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 як законне і обґрунтоване.

Третя особа у справі ОСОБА_2 у своєму відзиві також просила суд відхилити доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та належним чином обґрунтоване.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьками якого є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , що видане 16.06.1962 міським бюро РАЦС м. Черкаси (а.с.47 т.1).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 20.02.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси померла ОСОБА_3 (а.с.83 т.1).

Згідно інформації про зареєстроване право власності №62214 від 16.04.2025 комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 01.01.2013 ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, що посвідчене Другою черкаською державною нотаріальною конторою №2381 від 30.08.2000 (а.с.51 т.1).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00050210345 від 22.03.2025 16.08.1975 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений шлюб; після укладення шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » (а.с.46 т.1).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00050210069 від 22.03.2025 суд встановив, що ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої є: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.44 т.1).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00050244226 від 25.03.2025 суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого є: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с.43 т.1).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00050246692 від 25.03.2025, зі змісту якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_13 , батьками якого є: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с.85 зворот т.2).

Отже, ОСОБА_13 та ОСОБА_5 є рідними братами. Оскільки ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_13 , а позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , тому суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 є двоюрідними братом та сестрою.

Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого №7090 КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» у період з 07.06.2021 до 11.06.2021 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в означеній медичній установі, за результатами якого йому рекомендовано уникнення фізичних навантажень на 2-3 місяці та спостереження сімейного лікаря за місцем реєстрації проживання (а.с.48 т.1).

Із виписки з медичної картки стаціонарного хворого (ендокринологічне відділення) №238, виданої Українським науково-практичним центром ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин вбачається, що у період з 22.02.2021 до 04.03.2021 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в означеній медичній установі, за результатами якого йому надані лікувальні і трудові рекомендації (а.с.49 т.1).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , яким документований ОСОБА_1 , останньому призначена пенсія по інвалідності довічно з підстав того, що він є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.41 т.1).

Із довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №878052 від 05.02.2018 суд встановив, що з огляду на визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи, йому протипоказана важка фізична праця (а.с.13 т.1).

Із заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 21.06.2023, що адресована приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М., суд встановив, що ОСОБА_2 звернулася до означеного приватного нотаріуса задля заведення ним спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.191 т.1).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72913381 від 21.06.2023, що міститься в матеріалах спадкової справи №43/2023, яка була витребувана ухвалою суду від 28.07.2025 у зв`язку із задоволенням відповідного клопотання представника позивача адвоката Прядки В.М., суд встановив, що приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М 21.06.2023 заведено спадкову справу №43/2023 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.196 зворот т.1).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00040203286 від 21.06.2023, сформованого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М, суд встановив, що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 20 лютого 2023 року було видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.193-194 т.1).

Згідно з даними інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №72913309 від 21.06.2023 ані заповітів, ані спадкових договорів спадкодавцем ОСОБА_3 за життя не складено та не укладено (а.с.196 т.1).

За даними довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №5785/01.03-01 від 21.08.2023 станом на 17.02.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована проживанням була лише ОСОБА_3 (а.с.202 т.1).

Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М. від 12.01.2024 відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 з підстав того, що нею не надано документів, які б встановлювали факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини або факт родинних відносин (а.с.204 т.1).

Постановою приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М. від 03.04.2026 вих. № 169/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , з підстав того, що він пропустив строк для прийняття спадщини та не подав нотаріусу доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.215 зворот – 216 т.1).

За даними довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №053525 від 17.03.2023 ОСОБА_6 (матері позивача) була встановлена І група інвалідності безтерміново та ОСОБА_6 потребувала постійного стороннього догляду та допомоги (повна залежність від сторонніх осіб) (а.с.21 т.1).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 27.11.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Черкаси померла ОСОБА_6 (а.с.148, 257 т.1).

У судовому засіданні 03.03.2026 була допитана як свідок ОСОБА_17 , яка суду повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є двоюрідними братом та сестрою. Також свідок суду показала, що ОСОБА_1 не мав коштів для оформлення спадщини після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_3 , оскільки на його утриманні була мати. Також, зустрічаючись на вулиці з ОСОБА_1 , оскільки вони є сусідами, останній повідомляв свідку про те, що після смерті ОСОБА_3 він звернувся до нотаріуса, однак йому повідомили, що поки в Україні оголошений воєнний стан він не має змоги оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 . Підсумовуючи свідок показала суду, що повідомлена нею інформація їй відома зі слів ОСОБА_1 .

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; ч. ч. 1, 3 ст. 1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п. 24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, як свідчить тлумачення ч. 3 ст. 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах: від 04.11.2015 № 6-1486цс15 та від 23.08.2017 № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі ВС: від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 22.03.2023 у справі № 361/8259/18.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже передумовою для судового захисту права на спадщину, як у цій справі, є звернення спадкоємця до нотаріуса для її оформлення та відмова в цьому.

Апеляційний суд враховує, що днем відкриття спадщини за обставин цієї справи є 17.02.2023, заява про прийняття спадщини мала бути подана до нотаріуса до 17.08.2023 включно. Однак до нотаріуса позивач, як спадкоємець, який не проживав зі спадкодавцем та має намір прийняти спадщину позивач не звертався, а звернувся із заявою до нотаріуса про заведення спадкової справи після смерті двоюрідної сестри лише 02.04.2025 через 1 рік 7 місяців і 16 днів після закінчення строку на прийняття спадщини, який не може вважатися незначним.

Враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені судом обставини, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заявим про прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено існування об`єктивних та неподоланних перешкод для прийняття ним спадщини, а отже позивачем не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не враховано наявність у позивача тривалої та хронічної хвороби – цукрового діабету 2 типу з частими захворюваннями, адже ключовим тут є поняття об`єктивної неможливості, тобто хвороба має бути такою, що унеможливлювала фізичне або психологічне звернення до нотаріуса. Підтвердженням або доказом неможливості звернення до нотаріуса через хворобу можуть бути надати медичні довідки, виписки з історії хвороби (епікризи), що підтверджують перебування на стаціонарі, листки непрацездатності (лікарняні), довідки про інвалідність та висновки МСЕК про потребу в сторонньому догляді, тощо. При цьому, хвороба, що перешкодила вчасному зверненню до нотаріуса має охоплювати саме період, що безпосередньо заважав подати заяву (ближче до закінчення 6-місячного строку).

Матеріали даної справи не містять доказів, на які вказує позивач. Так, судом першої інстанції вірно констатовано, що докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період часу з 22.02.2021 до 04.03.2021 (а.с.49 т.1) та з 07.06.2021 до 11.06.2021 (а.с.48 т.1), тобто у період, що суттєво передує відкриттю спадщини після смерті ОСОБА_3 , відповідно, початку та закінченню шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті останньої.

При цьому, той факт, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи безумовно не свідчить про те, що він був позбавлений об`єктивної можливості протягом шести місяців з дня відкриття спадщини з 18.02.2023 до 17.08.2023 подати до приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Позивачем не надано суду доказів його тривалої хвороби, проходження ним стаціонарного лікування (частину 6-місячного строку), тяжкого стану здоров`я, перебування в реанімації, тяжкої інвалідності, що обмежує пересування, необхідність постійного стороннього догляду через хворобу, що унеможливлює самостійне відвідування нотаріуса.

Згідно висновків Верховного Суду, приведених в постанові від 13.04.2022 за наслідками справи № 373/118/20 зазначено, що обставини нетривалого перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення спадкоємця до нотаріуса як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання із заявою про прийняття спадщини. Перебування особи на амбулаторному лікуванні не відноситься до об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які дають підстави для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Крім того, у разі незадовільного стану здоров`я спадкоємець може прийняти спадщину, надіславши заяву поштою, однак позивачем не надано до суду доказів, що позивач у зв`язку із незадовільним станом здоров`я не мав можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини окрім особистого звернення, й іншими способами, зокрема надсилання заяви поштою.

При цьому, надана позивачем медична документація та відомості у ній на підтвердження незадовільного стану здоров`я не відносяться до часу, протягом якого, позивач повинен був звернутися до нотаріуса, а також не підтверджує безпорадний, тяжкий фізичний стан здоров`я та потребу у сторонньому догляді, які б давали підстави суду визнати поважність пропуску строку для звернення з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у визначений законом строк.

Твердження позивача щодо того, що він постійно здійснював догляд за матір`ю і з цих підстав не міг вчасно звернутися до нотаріуса, суд не може розцінювати як поважну причину пропуску такого строку, оскільки позивач мав право вирішити дане питання іншим шляхом, зокрема, викликом нотаріусу до себе за місцем проживання для надання нотаріальних послуг тощо, та з яких поважним причин він не зміг скористатися такою можливістю ОСОБА_1 суд не повідомив, жодних доказів з даного приводу не надав.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо його довіри і покладання на слова нотаріуса, сказані у телефонній розмові, щодо перебігу строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, адже такі не можуть вважатися непереборними, істотними труднощами у прийнятті спадщини та не являється поважною причиною пропуску строку у розумінні національного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви у встановлений законом строк, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача у даній справі.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди із рішенням суду про відмову в задоволенні позову, тому відхиляються апеляційним судом, оскільки під час розгляду справи, суд вірно врахував всі надані сторонами докази, позиції Верховного Суду щодо розгляду аналогічних справ та ухвалив рішення, яке повністю відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства. Суд апеляційної інстанції надавши оцінку мотивам судового рішення не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному законом у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.03.2026 у даній цивільній справі – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді компенсувати за рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 21. 07. 2026.

Суддя-доповідач

Судді