Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №542/2020/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/2020/25 Номер провадження 22-ц/814/2463/26Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2026 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного тексту рішення - 23.02.2026) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 286,88 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що у жовтні 2017 АТ «Універсал банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank, за заявою клієнтів, встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Позивач вказував, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www/monobank.ua/terms.

16.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 16.05.2019 та, встановивши мобільний додаток monobank, отримала розрахункову карту НОМЕР_1 і відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

AT "Універсал Банк" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим її заборгованість перед банком становить 27 286,88 грн.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені фактичні обставини і доводи позовної заяви.

Звертається увага, що суд при вирішенні спору не врахував специфіку надання банківських послуг у системі monobank, не звернув увагу, що договір monobank не є договором ПАТ КБ «Приват Банк», а тому помилково послався на судову практику, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки проект monobank не є ідентичним карткам ПАТ КБ «Приват Банк».

Посилався на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не витребовувалися в АТ «Універсал Банк» додаткові докази для з`ясування обставин, що підтверджують укладання кредитного договору, видачу кредиту та розмір заборгованості відповідачки, а тому вказані докази не надавалися до суду першої інстанції та додаються до апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.

Ураховуючи, що згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Полтавського апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що АТ «Універсал Банк» запроваджено проект «Monobank», в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проекту Мonobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Ідентифікація клієнта для доступу у мобільному додатку здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, які передбачені між банком і клієнтом (засоби ідентифікації: номер телефона клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових т а літерних компонентів.

16.05.2019 ОСОБА_1 власноручно підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank/Universal Bank, за змістом якої просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у додатку, відповідно до умов договору. У анкеті- заяві відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором, засвідчила, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

На підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачці банком надано виписку по рахунку, яка містить відомості про надання кредиту згідно з кредитним договором № 26201303355546, рух коштів по картці за період із 17.05.2019 по 05.10.2025 (а.с. 38-60).

Згідно із розрахунком заборгованості за договором № б/н від 16.05.2019, укладеним між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 за станом на 05.10.2025 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло) склав 27 286, 88 грн (а.с.61-68).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними доказами факт погодження позичальником таких істотних умов кредитування, як строк дії зобов`язання, розмір відсотків та порядок повернення кредитних коштів. Заявлений до стягнення розмір заборгованості, фактично не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість за кредитом у розмірі 38,4 % та 37,2%, а також здійснювалось автоматичне списання процентів, що теж враховано банком, як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не було. Крім того, позовних вимог про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом позивачем не заявлено.

Судом першої інстанції встановлено, що нарахування процентів у розмірі 38, 4% та 37, 2% є безпідставними, в свою чергу, такі неправомірно включені проценти до тіла кредиту та автоматично списані з рахунку відповідачки, необхідно вирахувати із суми заборгованості за тілом кредиту.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що з 17.05.2019 по 31.08.2020 включно здійснювалось нарахування відсотків у розмірі 38, 4 %, а з 01.09.2020 по 01.03.2025 позивачем нараховувались відсотки у розмірі 37,2 %. Загальна сума нарахованих відсотків за весь період становить 37217, 60 грн.

При цьому, у розрахунку заборгованості станом на 01.03.2025 зазначено, що заборгованість відповідачки за нарахованими процентами становить 24590,86 грн. Враховуючи, що така заборгованість за наданим кредитом нарахована безпідставно, то у її стягненні слід відмовити.

В той же час, встановлено, що за період з 17.05.2019 по 31.08.2020 відповідачкою було внесено грошові кошти на погашення кредиту у загальному розмірі 83360,60 грн.

З наданого розрахунку заборгованості видно, що позивач здійснював зарахування внесених відповідачкою грошових коштів на погашення заборгованості по відсоткам на загальну суму 12626, 74 грн.

Оскільки нарахування відсотків судом визнано безпідставним, відповідно, підлягає вирахуванню вказана сума від суми заборгованості за тілом кредиту.

З розрахунку заборгованості видно, що станом на 01.03.2025 заборгованість за тілом кредиту становила 4111,02 грн.

В свою чергу, 30.04.2025 відповідачкою було внесено 1415,00 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Отже, станом на 01.05.2025 заборгованість відповідачки за тілом кредиту становила 2696, 02 грн, а тому суд дійшов висновку щодо необхідності вирахування із заборгованості за тілом кредиту суми грошових коштів, які були сплачені відповідачкою та безпідставно зараховані позивачем у рахунок погашення процентів у розмірі 12626, 74 грн.

Оскільки ця сума є більшою за розмір заборгованості за тілом кредиту, то суд прийшов до висновку про відсутність заборгованості відповідачки за укладеним 16.05.2019 кредитним договором.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

За змістом положень ст.12, ст.13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»

Доводи апеляційної скарги, щодо помилкового посилання на судову практику, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 апеляційний суд не бере до уваги, оскільки у постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа №697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факта узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв`язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».

Окрім того, у постанові ВС від 23 травня 2022 року (справа №393/126/20) викладена правова позиція про те, що «ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.»

У підтвердження заявлених вимог Банк надав суду світлокопію анкети-заяви (а.с.136), яка не містить істотних умов договору: суми кредита, розміру процентів за користування кредитом, строків повернення коштів, тощо, витяг з Умов обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів Монобанк (а.с.87-110), паспорт споживчого кредита (а.с111-113), у якому зазначено, що викладена у ньому інформація є актуальною до 01.01.2020, а також розрахунок заборгованості (а.с.61-68).

Зазначені документи з наведених вище мотивів не є такими, що підтверджують узгодження між сторонами усіх істотних умов укладеного договору, зокрема суми кредита, строків повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій за порушення умов договору, тощо.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.

Банком суду надана виписка по рахунку відповідачки (а.с.38-60), якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором.

Достовірність відомостей, зазначених у виписці по рахунку, сторонами спору під сумнів не ставиться.

Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку, апеляційний суд встановив, що загальна сума надходжень на рахунок за період з 16.05.2019 по 01.05.2025 становить 83 360,60 грн, а сума витрат 69 133,12 грн, отже сума заборгованості відсутня, навпаки існує переплата ОСОБА_1 у розмірі (83 360,60 – 69 133,12= 14 227,48 грн).

Такий підхід до визначення заборгованості узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Долучені до апеляційної скарги нові письмові докази апеляційний суд відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України не досліджує і до уваги не приймає, враховуючи, зокрема, відсутність обгрунтованого клопотання про долучення нових доказів з посиланням на існування об?єктивних перешкод у Банка (позивача) подати суду першої інстанції усі необхідні докази на підтвердження обставин і вимог, викладених у позові.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов