Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №553/4043/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/4043/25 Номер провадження 22-ц/814/2357/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Васильєвої Любов Миколаївни, представниці ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду м.Полтави від 25 лютого 2026 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «Коллект центр» звернулось до суду із вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість:

за кредитним договором № 101279223 від 18.09.2021 у розмірі 10 269 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 1 400 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 8 869 грн,

за кредитним договором № 4056279 від 09.10.2021 у розмірі 27 360 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 4 000 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 22 200 грн, заборгованість за комісіями 1 160 грн.

вирішити питання судових витрат та стягнути з відповідача 2 422,40 грн судових витрат, та витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

В обґрунтування позову вказувало на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.

Рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 25 лютого 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами № 101279223 від 18.09.2021, № 4056279 від 09.10.2021 на загальну суму 36 469,00 грн, судовий збір у розмірі 2 347,72 грн та 3 000,00 грн витрат на правову допомогу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокатка Васильєва Л.М., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про часткове задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що при ухваленні рішення суд повно і всебічно не з`ясовував обставин, на які представник відповідача як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд взагалі не досліджував та не взяв до уваги відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, розрахунок заборгованості по кредитним договорам, який визнавався відповідачем.

Сума заборгованості за кредитними договорами, що стягнута судом з відповідача за оскаржуваним рішенням суду, не відповідає умовам цих кредитних договорів та Правилам надання фінансових кредитів ТОВ « Міолан» в редакції станом на 13.07.2021.

Вважає, що, враховуючи зміст умов договорів, за якими нарахована заборгованість їх слід віднести до PDL (Pay Day Loan) – кредит, бо вони укладені на строк не більше 30 днів та передбачають одноразову (одночасну) сплату позичальником всієї заборгованості за кредитним договором в останній день (не пізніше останнього дня) строку правомірного користування кредитом (строку кредитування) та мають усі ознаки, передбачені Правилами PDL (Pay Day Loan) – кредиту.

Звертає увагу, що відповідно п.2.3.1.1. договорів пролонгація договорів можлива лише за умови сплати відповідачем комісії за управління та обслуговування кредиту а також часткове внесення коштів в рахунок погашення основної заборгованості; до суми заборгованості за процентами та тіла кредиту за станом на 18.12.2021 увійшла сума комісії у розмірі 154 грн, яка не підлягає стягненню за споживчим кредитом з тих же підстав, що судом відмовлено судом у стягненні 1 160 грн за договором № 4056279 від 09.10.2021.

Зазначає, що як убачається із позовної заяви та доданих до неї доказів позивач посилається на те, що кредитні договори є укладеними, що відповідач ознайомлений із змістом та умовами цих договорів та Правилами розміщеними на веб-сайті кредитодавця, а як доказ підтвердження цих обставин надає одноразовий ідентифікатор. Однак, враховуючи правові висновки у постанові від 04 лютого 2026 року, справа № 758/14925/23, провадження № 61-4523св25, така ідентифікація не є підтвердження незмінності кредитних договорів, укладених ТОВ « Міолан» з відповідачем.

Підсумовуючи викладене вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 101279223 від 18.09.2021 у розмірі 2 125 грн, за кредитним договором № 4056279 від 09.10.2021 у розмірі 6 960 грн, а всього 8 885 грн, 671,59 грн судового збору

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги вказує, що відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договорусторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. Звертаємо увагу суду, що кредитний договір є дійсним як в цілому, так і в частині автоматичної пролонгації договору, не оскаржується в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, відповідає вільному волевиявленню сторін та чинному законодавству.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах надання правової допомоги, акт прийому-передачі послуг, докази оплати за надані послуги та взагалі будь-які документи, які підтверджують факт надання правничої допомоги Відповідачу.

Отже, стягнення витрат на правничу допомогу з Позивача не можна вважати розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства. Таким чином, витрати на правову допомогу, заявлені Відповідачем є безпідставними, а їх розмір є завищеним та необґрунтованим. У зв`язку з чим, Позивач просить відмовити Відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з Позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір

Рішення суду у частині стягнення тіла кредитів та відмови у стягненні комісії за надання кредиту не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2021 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101279223, згідно з умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 1400 грн, строком на 30 днів (а.с.10-14).

Договір підписано одноразовим ідентифікатором U75637 (а.с.10).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 1400 грн.

Кредит надається строком на 30 днів з 18.09.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 18/10/2021 (п. 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 154 грн.

Згідно з п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 525 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

09.10.2021 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4056279, згідно з умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 4000 грн, строком на 15 днів (а.с.29-33).

Договір підписано одноразовим ідентифікатором W12271 (а.с.29).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 грн.

Кредит надається строком на 15 днів з 09.10.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 24.10.2021 (п. 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 1160 грн.

Згідно з п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 1800 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Умови договорів є ідентичними а тому досліджуються вони одночасно.

Відповідно до п.2.1. Договорів, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п.3.3.2. Договорів, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

Відповідно до п.4.2 Кредитних договорів у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної базової ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця (а.с.174 зворот)

Згідно із пунктом 6.1. договорів, кредитні договори укладаються в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Відповідно до пункту 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №1 до Договору № 101279223 від 18.09.2021 установлено графік платежів, на виконання первісного строку кредитування. А саме 18.09.2021 видано кредит в розмірі 1400 грн. Через 30 днів 18.10.2021 позичальник мав повернути 2079 грн, з яких тіло кредиту 1400 грн, відсотки за користування кредитом 525 грн, та комісія за надання кредиту у розмірі 154 грн. (а.с.15).

Додатком №2 до Договору № 101279223 від 18.09.2021 року є Паспорт споживчого кредиту, умови якого повторюють умови самого договору. (а.с.16)

В цілому вказані документи мають єдину нумерацію з 1 по 11 арк, в кінці яких зазначено, що вони підписані від кредитодавця електронним підписом ОСОБА_1 , від споживача «(електронний підпис одноразовим ідентифікатором)».( а.с.16 зворот)

Також, додатком №1 до Договору № 4056279 від 09.10.2021 установлено графік платежів, на виконання первісного строку кредитування. А саме 09.10.2021 видано кредит в розмірі 4000 грн. Через 15 днів 24.10.2021 позичальник мав повернути 6960 грн, з яких тіло кредиту 4000 грн, відсотки за користування кредитом 1800 грн, та комісія за надання кредиту у розмірі 1160 грн. (а.с.55).

Додатком №2 до Договору № 4056279 від 09.10.2021 року є Паспорт споживчого кредиту, умови якого повторюють умови самого договору. (а.с.74)

В цілому вказані документи мають єдину нумерацію з 1 по 11 арк, в кінці яких зазначено, що вони підписані від кредитодавця електронним підписом ОСОБА_1 , від споживача «(електронний підпис одноразовим ідентифікатором)».( а.с.74 зворот)

Зі змісту оскаржуваних кредитних договорів вбачається, що в них визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів та умови пролонгації такого строку, розмір процентів, умови кредитування. Крім того, з п. 5.1 Кредитного договору вбачається, що позичальник підтверджує, що до підписання Договору ознайомився з усіма умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) Правилами надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua та є невід`ємною частиною цього Договору. Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проекту Договору (індивідуальної частини), правил та іншої інформації розміщеної на сайті товариства, зокрема в розділі «Документи» про відомості (інформацію) вказані в ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до п. 6.5 Договору сторонами узгоджено, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договорів саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт - Капітал» укладено договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт - Капітал» за плату, а ТОВ «Вердикт - Капітал» приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).(а.с.77-81)

Згідно умов договору відступлення прав вимоги, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно до вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Актами прийому-передачі реєстрів Боржників від 29.12.2021 за Договором відступлення прав вимоги №29-12/2021-45 від 29.12.2021, ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «Вердикт - Капітал» прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 29.12.2021, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість 2119 та 471 шт .( а.с.88-89)

Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №29-12/2021-45 від 29.12.2021 ТОВ «Вердикт - Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами № 101279223 від 18.09.2021 в сумі 10269 грн та № 4056279 від 09.10.2021 в сумі 6279 грн( а.с.53-59, 93 ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення процентів та тіла кредиту та відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту виходив з того, що позивачем фактично встановлено плату позичальника за надання інформації, що не передбачено умовами договору.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, для укладення договорів в електронному вигляді на отримання кредиту ОСОБА_1 вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема номери мобільного телефонів, дату народження, паспортні дані, сімейний стан, місце проживання, реєстрації, працевлаштування із зазначенням місця роботи, а також номеру належної йому банківської картки.

Отже, дії ТОВ «Мілоан» під час вчинення даного електронного правочину, відповідають Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі відповідача.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Так, згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як убачається із матеріалів справи на підтвердження позовних вимог позивачем (новий кредитор) надано копії анкети-заяви на кредит № 101279223 від 18.09.2021 та № 4056279 від 09.10.2021 , а також договори про споживчий кредит, які містять персональні дані відповідача, а також відомості про підписання договору ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан».

Між тим, у справі відсутні докази реєстрації ОСОБА_1 у інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, а також, що позичальник отримав та у стислі строки ознайомився зі складними для розуміння та значними за обсягами договором та паспортом про споживчий кредит, а також використання ним одноразового ідентифікатора, відомості про який у справі відсутні.

Відсутність доказів, які б підтверджували достовірність, цілісність і незмінюваність відповідного договору, з огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, виключають підстави вважати погодженим позичальником істотних умов кредитування, таких як строк дії договору, розмір неустойки та процентної ставки за користування кредитними коштами, а отже, їх стягнення в судовому порядку.

В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду на незгоду його з п.2.3.1., та п.2.3.2., щодо пролонгації строку кредитування без згоди відповідача.

Матеріали справи не містять відомостей (штрихкоду, посилання чи інш.) для можливості перевірки судом незмінюваності договорів позики (наявні в матеріалах справи та на момент укладення).

Зокрема, у контексті того, що відповідач не заперечує факт укладення кредитних договорів, отримання кредитних коштів а також погоджується з нарахованими процентами у строк дії договору (15 та 30 днів), однак заперечує ознайомлення з умовами договору та факт того, що під час підписання договорів вони мали саме такі умови які були сформовані позивачем та подані до суду.

За змістом ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

За таких обставин, враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача:

заборгованості за тілом кредитів: № 101279223 від 18.09.2021 та № 4056279 від 09.10.2021 у розмірі 5 400 грн.

процентів нарахованих у строк кредитування: по договору № 101279223 від 18.09.2021 (30 днів) – 525 грн; по договору та № 4056279 від 09.10.2021 у розмірі 1 800 грн., а всього 2 325 грн

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом ТОВ «Коллект Центр» сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с.1)

Позов задоволено на 20,53 %.

Таким чином ТОВ «Коллект - Центр» має право на стягнення з ОСОБА_1 2422,40 х 20,53 % = 497,32 грн судового збору.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 було сплачено 1453,22 грн ( а.с. 218) та 2180,38 грн ( а.с.229) судового збору.

Апеляційна скарга задоволена на 79,47%

Таким чином ОСОБА_1 має право на стягнення з ТОВ «Коллект Центр» 3 633,60 х 79,47% = 2 887,62 грн.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 887,62 грн, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 497,32 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 2 887,62 - 497,32 = 2 390,30 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ТОВ «Коллект Центр» частину судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Сталою судовою практикою Верховного Суду сформована правова позиція про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц), від 15 квітня 2020 року (справа № 199/3939/18-ц), від 09 червня 2020 року (справа № 466/9758/16-ц).

Отже, сторона по справі у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу має надати суду в обов`язковому порядку документ, що посвідчує сплату коштів за надані послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «Коллект Центр» надав: договір № 01/07-2024 про надання правничої допомоги (а.с.102-104); копію заявки на надання юридичної допомоги (а.с.107), копію акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 (а.с.108).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надав: копію ордеру на надання правничої допомоги ( а.с.153), перелік виконаних робіт( а.с.182), договір б/н про надання правничої допомоги (а.с.183).

Разом з тим, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, правнича допомога ТОВ «Коллект Центр», надавалась адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» у виді: надання усної консультації з вивченням документів, яка оцінена у 4 000 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу, яка оцінена у 9 000 грн.

Як вбачається з переліку виконаних робіт від 15.12.2025, правнича допомога ОСОБА_1 надавалась адвокатом Васильєвою Л.М. у виді: ознайомлення з матеріалами справи, яка оцінена у 1000 грн, складання відзиву, яка оцінена у 2000 грн, ознайомлення з відповіддю на відзив, складання заперечення на відповідь на відзив, яка оцінена у 2000 грн.

Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що надання усної консультації з вивченням документів та складання позовної заяви про стягнення боргу, по своїй суті є однією дією - підготовка та складання позову, а тому для адвокатів, враховуючи наявність правових висновків у даній категорії справ не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення вищевказаних документів та збору додатків до них. Таким чином визначена вартість роботи у розмірі 13000 грн є завищеною та підлягає зменшенню до 5000 грн.

Ознайомлення з матеріалами справи складання відзиву, по своїй суті є однією дією - підготовка та складання відзиву, а тому для адвокатів, враховуючи наявність правових висновків у даній категорії справ не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення вищевказаних документів та збору додатків до них. Таким чином визначена вартість роботи у розмірі 4000 грн є завищеною та підлягає зменшенню до 2000 грн.

Ознайомлення з відповіддю на відзив, складання заперечення на відповідь на відзив, також по своїй суті є однією дією - підготовка та складання відповіді на відзив, а тому для адвокатів, враховуючи наявність правових висновків у даній категорії справ не становлять надмірної складності, не потребують допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагають великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення вищевказаних документів та збору додатків до них. Таким чином визначена вартість роботи у розмірі 9000 грн є завищеною та підлягає зменшенню до 2000 грн.

Отже враховуючи відсоток задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» необхідно стягнути 5000 х 20,53 % = 1 026,50 грн.

Отже враховуючи відсоток задоволеної апеляційної скарги з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 4000 х 79,47%= 3 178,80 грн витрат на правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.

Оскільки з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3 178,80 грн, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 026,50 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю витрат на правничу допомогу, покладених на обидві сторони, в розмірі 3 178,80 - 1 026,50 = 2 152,30 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ТОВ «Коллект Центр» частину витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Васильєвої Любов Миколаївни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 25 лютого 2026 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами № 101279223 від 18.09.2021, № 4056279 від 09.10.2021 на загальну суму 7 725 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 390,30 грн та 2 152,30 грн витрат на правову допомогу, а всього 4 542,60 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов