Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №536/2153/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2153/25 Номер провадження 22-ц/814/2611/26Головуючий у 1-й інстанції Клименко С. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 лютого 2026 року (час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного текста судового рішення - 02 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» про захист прав споживачів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просила зобов`язати АТ «Ощадбанк» припинити нарахування ОСОБА_1 заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 12.07.2025, скасувати нараховані відсотки і штрафні санкції ОСОБА_1 в період з 12.07.2025 по день винесення рішення за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відновити ОСОБА_1 залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 до стану в якому він був перед виконанням фінансових операцій 12.07.2025, тобто станом на 11.07.2025, врахувавши списані банком кошти в рахунок погашення боргу по картковому рахунку № НОМЕР_1 на дату винесення рішення судом.

В обгрунтування позову вказувала, що 12 липня 2025 року вона, перебуваючи в магазині «МобіОпт» за адресою: АДРЕСА_1 , виявила, що з її картки банку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 списано кошти на суму 27 500 грн о 12:25, 26 000 грн о 12:28 та 9300 грн о 12:30, про що вона дізналася, коли їй зателефонували з гарячої лінії банку, вона викликала поліцію та, зв`язавшись з банком, заблокувала картки, смс повідомлення про проведенні транзакції за картковим рахунком, прив`язаним до мобільного додатку «Ощад 24» за номером її телефону НОМЕР_2 , вона не отримувала. 12 липня 2025 року позивачка звернулася з заявою до ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, відомості про яке було винесено до ЄРДР за №12025170530000340 від 12.07.2025 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК України, досудове розслідування по якому ще триває. 28.07.2025 позивачка звернулася до відповідача з заявою, де просила терміново провести службове розслідування за фактом незаконного перерахування коштів з її карткового рахунку 12.07.2025 та вимагала повернути списані кошти в сумі 62 800 грн, які були на її картковому рахунку № НОМЕР_1 . Відповідач листом від 15.08.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для повернення коштів, посилаючись на те, що списання грошових коштів з картки позивачки стало можливим у зв`язку з порушенням (недотриманням) нею вимог пунктів 9.19, 9.20, 9.21, 9.22 Розділу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та рекомендовано їй співпрацювати з правоохоронними органами, але не вказали якими діями позивачка сприяла передачі свого логіну та паролю системи «Ощад24» третім особам.

Стверджувала, що вона не розголошувала третім особам інформації про номери карткових рахунків, Пін-коди та іншої конфіденціальної інформації, картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.

Вважає, що банком не доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» задоволено частково.

Визнано недійсними операції ( транзакції) щодо переказу коштів 12.07.2025 з рахунку № НОМЕР_3 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» на загальну суму 62800 грн.

Зобов`язано АТ «Ощадбанк» відновити залишок коштів на рахунку № НОМЕР_3 до того стану, в якому він був перед виконанням операцій (транзакцій) 12.07.2025, тобто станом на 12:25 год 12.07.2025, з урахуванням внесеної позивачем плати в рахунок погашення боргу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на рахунок держави судовий збір в сумі 968 грн 96 коп.

В апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції проігнорував клопотання про об`єднання цієї справи зі справою за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Суд залишив поза увагою те, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, чиї дії чи бездіяльність призвели до виникнення спірних операцій та хто саме ініціював платіжні операції. Суд не встановив факт передачі позивачкою свого мобільного телефону іншій особі, що призвело до подальшого списання коштів з її рахунку, а також той факт, що недотримання вимог Розподілу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб призвело до списання коштів з рахунку коштів.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Ощадбанк», де має відкритий рахунок № НОМЕР_3 .

Згідно виписки по картковому рахунку станом на 28.07.2025 кредитний ліміт складав 65 100 грн. ( а.с.6)

12.07.2025 о 12.25, о 12.28, о 12.30 відбулись операції, внаслідок яких були списані грошові кошти з рахунку позивача у загальному розмірі 62 800 грн. (а.с.6)

В цей же день ОСОБА_1 заблокувала картку та звернулась до ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області з заявою про шахрайське списання коштів з її рахунку.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №120251705300003340 від 13.07.2025 до реєстру внесено відомості за заявою ОСОБА_1 від 12.07.2025 про заволодіння коштами останньої шахрайським шляхом із застосуванням електронно-обчислювальної техніки.(а.с.7)

28.07.2025 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, де повідомила про обставини, за яких з її кредитної картки банку «Ощадбанк» № НОМЕР_1 12.07.2025 були списані кошти 12.07.25: о 12.25 год - 27 500 грн., 0 12.28 год - 26 000 грн, о 12.30 год - 9 300 грн, про що вона дізналася після телефонного дзвінка з гарячої лінії банку та заблокувала картки, дані операції вона не проводила та не давала згоду на їх проведення, відомості про себе та щодо карток нікому не розголошувала, просила провести службове розслідування по факту незаконних перерахувань коштів з її карткового рахунку 12.07.2025, повернути списані кошти на її картковий рахунок в сумі 62 800 грн. (а.с.10)

15.08.2025 АТ «Ощадбанк» надано відповідь ОСОБА_1 про відсутність підстав для повернення коштів, що були списані 12.07.2025, посилаючись, що оскаржувані операції було здійснено коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки Банку випущеної на її ім`я з обов`язковою ідентифікацією/верифікацією клієнта, з використанням коду доступу до мобільного додатку «Ощад»/біометрії та з правильним введенням одноразового коду доступу для входу в мобільний додаток «Ощад»/ підтвердження операції, який надавався Банком на її фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , який не змінювався.(а.с.8-9)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивачки про скасування будь-якої заборгованості за використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилися внаслідок несанкціонованих операцій від 02.07.2025 не підлягає задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 , не передбачає відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення, не забезпечує відновлення її прав.

При цьому суд зазначив, що грошові кошти, списані з вищевказаних карткових рахунків, не належать позивачці, тому належним способом захисту її прав буде визнання недійсними операції (транзакції) щодо переказу коштів та відновлення залишку кредитних коштів на особистому кредитному картковому рахунку до стану, у якому він перебував перед виконанням фінансових операцій 12.07.2025.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймав до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням наведених вимог закону.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2025 року (справа № 947/24403/23) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах

«Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705) (чинне на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення № 705).

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року усправі № 686/17744/21 вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

У постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16 (провадження № 61-10242св20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799св21) від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21 (провадження № 61-19319св21), від 24 січня 2024 року у справі № 758/14517/18 (провадження № 61-12347св23) викладені правові висновки про те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.»

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 9 липня 2025 року (справа № 489/4939/23) викладений висновок про те, що «що повідомлення позивачем чотирьох останніх цифр банківської картки у телефонній розмові незнайомцю, який про це попросив, не можна кваліфікувати як сприяння у вчиненні шахрайства. Надання такої інформації внаслідок обману, після чого відбулося заволодіння коштами позивача, не є формою сприяння останнім у вчиненні шахрайських дій, спрямованих на несанкціоноване зняття коштів із банківського рахунку. Так само не підтверджує таке сприяння повідомлення банком коду для зміни персональних даних. Тому помилковим є висновок про сприяння позивачем поширенню інформації, яка надала змогу ініціювати платіжні операції, а також утраті коштів із його банківського рахунку.»

Матеріали справи не містять доказів сприяння позивачем втраті використанню ПІН чи мобільного пристрою, як і не містить інформації на який саме рахунок перераховані кошти, яким шляхом проводилось перерахування коштів, чи надходили на мобільний пристрій позивача смс повідомлення банку або іншої інформації, яка дала би змогу ініціювати платіжні операції та встановити причетність чи відсутність дій позивача, що призвели до списання коштів.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції виконав вимоги ст.89 ЦПК України і дав правильну оцінку встановленим фактичним обставинам та поданим у справу доказам.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 липня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов