Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №757/62791/25-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62791/25-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 27.11.2025 о 19 годині 15 хвилин у м. Києві по вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, керуючи автомобілем марки «Мітсубіші», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: не дотримався безпечного бокового інтервалу, у результаті чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки «Тесла», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ).

У результаті дорожньо-транспортної події транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ст.124 КУпАП.

Разом з тим, ОСОБА_1 керував вказаним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції № 472731.

Відповідно до заперечень адвокат Раковець О.О. вину свого підзахисного у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень категорично заперечила, пояснивши, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, докази відсутні у матеріалах справи, у зв`язку з чим просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши заперечення сторони захисту, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: схемою місця ДТП, яка складена уповноваженою особою та підписана без будь-яких зауважень учасниками події, зокрема, щодо місця зіткнення, характеру та локалізації механічних пошкоджень, отриманих транспортними засобом.

Суд вважає неспроможними твердження адвоката Раковець О.О. про те що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки вказані дані спростовуються логічними та послідовними поясненнями свідків, долучених до матеріалів справи. Крім того, з відеозапису вбачається, що сам ОСОБА_1 визнав факт скоєного ним ДТП (19:19:50).

Крім того, суд звертає увагу, що як вбачається з відеозапису БК

№ 472731, переглянутого в судовому засіданні, ОСОБА_1 під час оформлення ДТП, визнав факт скоєння ним вказаної події (19:19:50). В той час, твердження щодо керування транспортним засобом іншою особою, суд сприймає виключно як обрану стороною захисту стратегію захисту, адже, жодна особа не звернувся до органів поліції з заявою про встановлення в її діях факту порушення ПДР України та складання відповідного протоколу.

З огляду на викладене, приходжу висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Крім того, згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

При цьому згідно п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода.

За наведених обставин вважаю, що у працівників поліції були наявні передбачені законом підстави для проведення у ОСОБА_1 відповідного огляду на стан сп`яніння, про що працівник поліції і зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано на нагрудну камеру працівника поліції № 472731 (19:20:37 та 19:56:30), запис якої долучено до матеріалів справи.

Так, із даних відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, переглянутої в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд, у зв`язку з підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, однак останній від проходження огляду відмовився.

Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суттєвих порушень, які би вказували на недопустимість доказів у даній справі, а також могли вплинути на висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому діянь, не встановлено.

З огляду на викладене, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст.34 КУпАП обставини, що пом`якшують відповідальність правопорушника, відсутні.

Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст.35 КУпАП, немає.

Виходячи з норм ст. 36 КУпАП остаточне адміністративне стягнення накласти у межах санкції статті встановленої за більш серйозне правопорушення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Судові витрати необхідно стягнути з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 36, 124, ч. 1 ст. 130, 221, 275- 280, 283-287 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання-3 місяці.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя О.А.Білоцерківець