Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №183/1897/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/801/26 Справа № 183/1897/24 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року у складі судді Дубовенко І.Г.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Носенко Андрій Григорович про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Носенко Андрій Григорович про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна сестра ОСОБА_7 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Будучи єдиним спадкоємцем за законом, який має право успадкувати вказане майно, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак 18 січня 2024 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не надано правовстановлюючих документів на квартиру.

Враховуючи викладене, вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просити визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У квітні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до суду із вищевказаним зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_7 є їхньою двоюрідною тіткою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді спірної квартири.

Зазначають, що їхній батько ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є двоюрідним братом померлої ОСОБА_7 , а тому вони мають право на спадкове майно за правом представлення та звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину спадкової квартири, оскільки в матеріалах спадкової справи наявна заява про прийняття спадщини ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене, вимушені звернутися до суду за захистом своїх прав та просити визнати за кожним право власності по 1/6 частині на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за правом представлення.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 , ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки саме ОСОБА_2 в порядку черговості має переважне право на отримання спадщини, як двоюрідний брат померлої, у визначений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову, що свідчить про порушення прав останнього реалізувати свої спадкові права у позасудовий спосіб, які підлягають судовому захисту шляхом визнання за останнім права власності, та в свою чергу свідчить про відсутність порушених прав двоюрідних племінників.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що із заявою про прийняття спадщини, вона звернулася за правом представлення, після смерті батька ОСОБА_8 , який мав право на отримання спадщини, як і його брат, а тому вона має право на рівну частку майна, яке успадкував позивач за первісним позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , про що Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) складений відповідний актовий запис № 977 від 09 листопада 2020 року.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-1532, виданого 07 жовтня 2015 року Новомосковською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є двоюрідним братом ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є дітьми ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та двоюрідними племінниками ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвами про народження та шлюб ОСОБА_10 , свідоцтвами про народження та шлюб ОСОБА_9 , свідоцтва про народження ОСОБА_8 , свідоцтва про смерть ОСОБА_8 , свідоцтвом про смерть ОСОБА_11 , свідоцтвом про народження та одруження ОСОБА_12 , свідоцтвом про смерть ОСОБА_13 свідоцтвом про народження ОСОБА_7 , свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

Відповідно до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що у встановлений законодавством для подання заяв про прийняття спадщини шестимісячний строк з дня відкриття спадщини з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 звернулися: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , відповідно до відомостей наданим виконкомом Новомосковської міської ради – ОСОБА_7 по день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею на день смерті ніхто не зареєстрований. З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповітів не складала.

Відповідно до наданих відомостей Самарівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про народження на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – не виявлено.

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суду не надано доказів родинних зв`язків зі спадкодавцем ОСОБА_7 померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №183/3146/21 від 26 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до відкриття спадщини - відмовлено. Рішення набрало законної сили 16 січня 2024 року.

Постановою приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Носенко А.Г. від 18 січня 2024 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину квартири по АДРЕСА_2 , у зв`язку із тим, що спадкоємцем не наданий правовстановлювальний документ на спадкове майно. У постанові зазначено, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 також звернулися: 26 листопада 2020 року – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – ОСОБА_4 .. 15 лютого 2021 року – ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; 14 квітня 2021 року – ОСОБА_6 .

Постановою приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Носенко А.Г. від 21 березня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину квартири по АДРЕСА_2 . У постанові зазначено, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулися: 26 листопада 2020 року – ОСОБА_2 , 18 грудня 2020 року – ОСОБА_4 .. 15 лютого 2021 року – ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ; 14 квітня 2021 року – ОСОБА_6 ; у зв`язку з тим, що крім перелічених осіб також звернулася ОСОБА_6 , частки кожного зі спадкоємців є рівними, тобто по 1/4 частині, тому у видачі свідоцтва про право на спадщину у розмірі 1/3 частини відмовлено.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно із ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1233 Цивільного кодексу України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Положеннями статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У розумінні положень статті 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. 2. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Спадкування за правом представлення є особливим видом спадкування. За загальним правилом під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини. При цьому конструкція спадкування за правом представлення та умови здійснення такого виду спадкування передбачені ст. 1266 ЦК України. Згідно вказаної норми матеріального закону внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц зроблено такі висновки: «в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини. На «зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 335/12781/19 зазначено, що «під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступенів, це означає, що у разі смерті до відкриття спадщини дітей спадкодавця, право на спадкування переходить до їхніх дітей (онуків спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини онуків спадкодавця, право на спадкування отримають їхні діти (правнуки спадкодавця), у разі смерті до відкриття спадщини правнуків спадкодавця - їхні діти (праправнуки спадкодавця). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18)».

Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 723/5455/21).

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи, що ОСОБА_2 в порядку черговості має переважне право на отримання спадщини, будучи двоюрідним братом померлої ОСОБА_7 , який у визначений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак отримав відмову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що останній позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права, які підлягають судовому захисту шляхом визнання за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в свою чергу свідчить про відсутність порушених прав двоюрідних племінників, які є родичами подальшого ступеню споріднення, що унеможливлює ними спадкування в порушення черговості, оскільки саме ОСОБА_2 в даному випадку має переважне право на отримання спадщини.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що із заявою про прийняття спадщини, вона звернулася за правом представлення, після смерті свого батька, який мав право на отримання спадщини, як і його брат, а тому вона має право на рівну частку майна, яке успадкував позивач за первісним позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спадкування за законом знаходиться в принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими, чого під час розгляду даної справи порушено не було.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 14 липня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 23 липня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров