Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №172/187/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5876/26 Справа № 172/187/26 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року у складі судді Битяка І.Г.

у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2026 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2024 року о 16 год. 20 хв., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «MITSUBISHI COLT» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить останній на праві власності, рухаючись по правій смузі дороги вул. Соборна від вул. Садова у напрямку вул. Колота смт. Васильківка Синельниківського району Дніпропетровської області, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку не переконалась, що це буде безпечним, почала здійснювати маневр повороту ліворуч, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

Обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12025041420000017 встановлено вину ОСОБА_1 у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді, завданні збитків, а також тілесних ушкоджень.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року у справі № 172/1660/25, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_3 , який перебуває у володінні військової частини НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень та відповідно матеріальних збитків, з урахуванням вартості відновлювального ремонту у розмірі 210906,82 грн.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу не була застрахована.

Враховуючи викладене, оскільки Військова частина НОМЕР_1 не може відшкодувати завдані збитки та здійснити відновлювальний ремонт за рахунок страхових відшкодувань, вимушена звернутися до суду та просити стягнути вартість відновлювального ремонту.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 відшкодувала завдані збитки потерпілому у кримінальному провадженні ОСОБА_2 . Військова частина НОМЕР_1 не є потерпілою стороною у кримінальному провадженні. Матеріали справи не місять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання шкоди Військовій частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому заявлені вимоги позову є необґрунтованими.

Не погодившись з таким рішення суду, Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт не залучення Військової частини НОМЕР_1 в якості потерпілої особи у кримінальному провадженні, не позбавляє останню на захист порушених прав та відшкодування завданої шкоди в порядку цивільного судочинства, оскільки на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу не була застрахована, у добровільному порядку останньою завдані збитки не відшкодовані, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту складеного старшим слідчим ВП № 1 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Сараною І.В. за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження №12025041420000017 від 16 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України та затвердженого прокурором Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області Слончаком М.В. кримінальним правопорушенням завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_2 внаслідок порушень правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом. При цьому, матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення експертизи на користь держави в сумі 14708,20 грн. Ухвала суду оскаржена не була і набрала законної сили 20 серпня 2025 року.

Згідно із ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 відшкодувала потерпілому ОСОБА_2 збитки, останній не має до обвинуваченої претензій матеріального або морального характеру, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У розумінні положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи винною особою у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відшкодувала потерпілому ОСОБА_2 збитки, який не має до останньої претензій матеріального або морального характеру, а Військова частина НОМЕР_1 не є потерпілою стороною у кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість заявленого позову.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи апеляційної скарги про те, що Військова частина НОМЕР_1 має право на відшкодування завданої шкоди в порядку цивільного судочинства, оскільки на день вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу не була застрахована, останньою у добровільному порядку завдані збитки не відшкодовані, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи, а саме ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року, якою встановлено, що ОСОБА_1 відшкодувала потерпілому ОСОБА_2 , цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 14 липня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 23 липня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров