Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №243/9095/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5557/26 Справа № 243/9095/25 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В, Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Усенко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та стягнення недоотриманої пенсії

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який було уточнено в процесі розгляду справи, на обґрунтування вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача – ОСОБА_2 17.12.2024 року. Державним нотаріусом Другої броварської державної нотаріальної контори позивачу було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 93323,50 грн. З листа ГУ ПФУ в Донецькій області вбачається, що вказана сума обчислена тільки за період з 14.02.2021 року по 31.10.2022 року, однак щодо недоотриманої суми пенсії за період з 01.03.2016 року по 14.02.2021 року ГУ ПФУ в Донецькій області інформації не надав. Позивач звернулася до відповідача з питання виплати вказаної суми, але отримала рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії, на підставі норми ст. 52 Закону України № 1058 та п. 14- 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058. Також, відповідач повідомив, що виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена 01.03.2016 року. Вважає такі дії відповідача незаконними та зазначає, що рішення відповідача не відповідає чинному законодавству України, є таким, що перешкоджає реалізації її прав як спадкоємиці на отримання всього спадкового майна. Просить визнати за позивачем право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 14.02.2021 у сумі 85 355 грн., яку стягнути на користь позивача, а також стягнути на користь позивача в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію у сумі 93323,50 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину, та судові витрати у вигляді суми судового збору (а.с.а.с.1-8, 59-65).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та стягнення недоотриманої пенсії – задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на недоотриману пенсію за період з 01.03.2016 року по 14.02.2021 року у розмірі 85 355 (вісімдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування недоотриману пенсію ОСОБА_2 на недоотриману пенсію за період з 01.03.2016 року по 14.02.2021 року у розмірі 85 355 (вісімдесят п`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 набуту в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 93 323 (дев`яносто три тисячі триста двадцять три) гривні 50 коп. та суму судового збору у розмірі 1 786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн 78 коп.

Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 373 (триста сімдесят три) грн 08 коп., як надміру сплаченого нею при поданні позову на підставі квитанції ID: 6639-5022-5629-1372 від 02.10.2025 (а.с.90-92).

Не погодившись з таким рішенням суду, ГУ ПФУ в Донецькій області звернулося із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що нарахування пенсії ОСОБА_2 припинилось з 01.03.2016 року, та за життя останньою у встановленому законом порядку не було оскаржено дії компетентного органу Пенсійного фонду України щодо не нарахування та невиплати з березня 2016 року пенсії, відтак відповідач вважає, що не нарахована пенсія не може входити до складу спадщини, оскільки відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише нарахована пенсія (а.с.94-98).

ОСОБА_1 скористалася своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу по даній справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як онука ОСОБА_2 , отримала в порядку спадкування за законом після смерті баби спадщину, що вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину від 17.12.2024 року, виданого державним нотаріусом Другої броварської державної нотаріальної контори.

Спадщина складається з недоотриманої пенсії у розмірі 93 323,50 грн., яка належала померлій на підставі довідки № 0500-0220-8/36270 від 12.04.2024 року, виданої Відділом обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Донецькій області.

19.08.2025 року листом № 0500-0202-8/82162 ГУ ПФУ повідомило, що у відношенні ОСОБА_2 винесено рішення від 24.06.2025 року про відмову у виплаті недоотриманої пенсії П/С № 914120183482, у зв`язку з відсутністю недоотриманої пенсії відповідно до вимог статті 52 Закону № 1058 з урахуванням вимог пункту 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.

З листа ГУ ФПУ в Донецькій області № 16654-15741/Г02/8-0500/24 від 25.06.2024 вбачається, що виплату пенсії померлій ОСОБА_2 було призупинено з 01.03.2016 року на підставі обміну інформації з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця проживання. Виплата пенсійних коштів проведена по 29.02.2016 року. Також вказано, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 за період 14.02.2021 року по 31.10.2022 року складає 93 323,50 грн. Відповідно до статті 46 Закону № 1058 сума недоотриманої пенсії буде зменшена в залежності від дати звернення особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом на спадщину.

Відповідно до відомостей Підсистеми призначення та виплати пенсій, наданих ГУ ПФУ в Донецькій області, ОСОБА_2 з 20.07.1983 отримувала пенсію за віком, у березні 2016 року розмір призначеної та нарахованої пенсії становив 0,00 грн, розмір виплаченої пенсії - 0,00 грн.

Представником позивача наведений наступний розрахунок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 - 14.02.2021. 01.03.2016 – 30.11.2016, розмір мінімальної пенсії – 1074 грн, кількість місяців – 9, сума пенсії за вказаний період – 9666 грн; 01.12.2016 – 30.04.2017 – розмір мінімальної пенсії – 1247 грн, кількість місяців – 5, сума пенсії за вказаний період – 6 235 грн; 01.05.2017- 30.11.2017 – розмір мінімальної пенсії – 1312 грн, кількість місяців – 7, сума пенсії за вказаний період – 9 184 грн. 01.12.2017- 30.06.2018 – розмір мінімальної пенсії – 1373 грн, кількість місяців – 7, сума пенсії за вказаний період – 9 611 грн; 01.07.2018- 30.11.2018 – розмір мінімальної пенсії – 1435 грн, кількість місяців – 5, сума пенсії за вказаний період – 7 175 грн; 01.12.2018- 30.06.2019 – розмір мінімальної пенсії – 1497 грн, кількість місяців – 7, сума пенсії за вказаний період – 10 479 грн; 01.07.2019 – 30.11.2019 – розмір мінімальної пенсії – 1564 грн, кількість місяців – 5, сума пенсії за вказаний період – 7 820 грн; 01.12.2019- 31.08.2020 – розмір мінімальної пенсії – 1638 грн, кількість місяців – 9, сума пенсії за вказаний період – 14 742 грн; 01.09.2020- 30.11.2020 – розмір мінімальної пенсії – 1712 грн, кількість місяців – 3, сума пенсії за вказаний період – 5 136 грн; 01.12.2020 - 14.02.2021 – розмір мінімальної пенсії – 1769 грн, кількість місяців – 3, сума пенсії за вказаний період – 5307 грн. Разом – 85 355 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату пенсії незалежно від того, чи звертався пенсіонер до територіальних органів Пенсійного фонду України за поновленням виплати пенсії, а тому, позивач, як спадкоємець померлого, відповідно до положень ст. 1227 ЦК України, має право на отримання пенсії в порядку спадкування за законом, оскільки згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Відтак, з відповідача слід стягнути недоотриману пенсію у сумі 93 323,50 грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а на частку недоотриманої пенсії за період з 01.03.2016 року по 14.02.2021 року у сумі 85 355 грн. за позивачем слід визнати право власності у порядку спадкування за законом та стягнути вказану суму на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, частиною 1 статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як вбачається із частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, свідчить про те, що:

- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1227 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї – спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Частиною 1 статті 52 вказаного вище Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. Як вбачається із частини 3 статті 52 вказаного вище Закону, у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Частиною 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Право на спадщину позивачки підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане на її ім`я та не є предметом спору в даній справі.

Частиною 1 статті 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів наголошує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на отримання в порядку спадкування за законом спадкового майна у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавцю.

З відомостей, наданих відповідачем слідує, що спадкодавець ОСОБА_2 отримувала пенсію за життя до 01.03.2016 року, а з березня 2016 року відомостей щодо нарахованої та виплаченої пенсії не надано.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів скасування вже призначеної довічної пенсії спадкодавцеві ОСОБА_2 .

Відтак, оскільки такого рішення відповідачем не приймалось, тому призначена спадкодавцеві довічна пенсія за віком у спірний період мала нараховуватися, обліковуватися в будь-якому разі, навіть за умови її не нарахування та не виплати (внаслідок призупинення виплати).

Всупереч вказаного відповідачем було призупинено виплату пенсії спадкодавцеві з 01.03.2016 року, що є порушенням конституційного права на соціальний захист.

Крім того, матеріали справи не містять розміру пенсії спадкодавця у спірний період помісячно. Водночас, колегія суддів, погоджується із розрахунком суми недоотриманої пенсії зроблений представником позивача, згідно якого розмір пенсії за період з 01.03.2016 року по 14.02.2021 року складає 85 355 грн., що не спростовується відповідачем.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до повторювання аргументів відзиву на позов, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76–78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року.

Судді: