Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №195/941/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/941/26

1-кп/195/100/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 , при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора — ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої — ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040590000075 від 02.05.2026 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою загальною освітою, пенсіонера, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 297 КК України,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2025 року померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , урну з прахом якої було поховано ІНФОРМАЦІЯ_3 донькою померлої – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поруч із могилами померлих родичів на огородженому, родинному місці поховання, на території кладовища, розташованого поблизу вулиці Вишнева в с. Зелений Гай, Томаківської територіальної громади, Нікопольського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мав неприязні стосунки із померлою ОСОБА_6 , яка була його рідною сестрою та ОСОБА_5 , яка є його племінницею, приблизно в другій половині березня 2026 року виявив на вищевказаному місці поховання могилу померлої ОСОБА_6 , після чого у нього виник злочинний умисел на наругу над могилою, а також на наругу над урною з прахом померлої ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на наругу над могилою, а також на наругу над урною з прахом померлої ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , 25.04.2026 року приблизно об 10:00 годині, перебуваючи на території кладовища, розташованого поблизу АДРЕСА_2 , діючи умисно, незаконно, протиправно, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою демонстрації особистого неприязного, зневажливого, негативного ставлення до місця поховання та праху померлої людини, з мотивів особистої помсти, спрямованої на завдання образи і морального болю родичам та близьким померлої, а також зневажаючи родинну пам`ять про померлу, всупереч порядку, передбаченого ст.21 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відповідно до якого перепоховання останків померлого допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу відповідної селищної ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, або одного з родичів, свідоцтва про смерть похованого, дозволу виконавчого органу відповідної селищної ради на поховання останків померлого, нехтуючи громадською моральністю у сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їх поховання, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи та традиції щодо поховання померлих та вияву поваги до пам`яті покійної, без отримання будь-якого дозволу, не маючи жодних законних підстав та причин, пройшов на огороджене, родинне місце поховання на території вищевказаного кладовища, де підійшов до могили ОСОБА_6 , з якої самовільно видалив предмети ритуальної належності, які є атрибутами поховання та облаштування могили, а саме: фотокартку із зображенням померлої в рамці, корзину із штучними квітами, після чого, використовуючи заздалегідь заготовлену штикову лопату, самовільно зруйнував пагорб над могилою, самовільно розкопав могилу, самовільно дістав з могили урну з прахом померлої, тим самим здійснив самовільне її використання, що відповідно абз.21 та абз.22 ч.1 ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відноситься до вчинення дій, як наруга над могилою.

Не зупиняючись на досягнутому злочинному результаті, продовжуючи діяти з єдиним умислом, ОСОБА_4 , перебуваючи в той же час, на тому ж місці, незаконно утримуючи в руках урну з прахом померлої ОСОБА_6 , самовільно перемістив її з огородженого родинного місця поховання, розташованого на території вказаного кладовища, в інше місце за межі огорожі, де використовуючи вищевказану заздалегідь заготовлену штикову лопату, вирив яму та закопав в ній вищезазначену урну з прахом померлої ОСОБА_6 , що відповідно абз.24 ч.1 ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відноситься до вчинення дій, як наруга над прахом померлої.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 , нехтуючи моральними засадами суспільства в частині поваги до пам`яті померлої та місця її поховання, порушуючи громадський спокій, виявив зневагу до родинної пам`яті про померлу, продемонстрував негативне ставлення до померлої, завдав образу живим рідним та близьким померлої, а так само виявив зневагу до суспільних принципів та традиції поховання померлої поруч із померлими родичами, які є її батьками та сестрою, в родинному місці поховання, що виразилося у вчиненні наруги над могилою померлої ОСОБА_6 , шляхом самовільного видалення атрибутів поховання, руйнування пагорбу на могилі, розкопування могили, незаконного використання урни з прахом, що полягало в її вилученні з могили, а також наруги над урною з прахом померлої ОСОБА_6 , шляхом самовільного переміщення в інше місце праху померлої людини та його закопування всупереч існуючих та загальноприйнятих традицій поховання.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст. 297 КК України за ознаками - наруга над могилою, наруга над урною з прахом померлого.

В судовому засіданні обвинувачений підтвердив вищезазначені обставини, визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому злочину при викладених у обвинувальному акті обставинах та пояснив суду, що 25.04.2026 року без отримання будь-якого дозволу, пройшов на огороджене, родинне місце поховання на території кладовища, розташованого поблизу вулиці Вишнева в с. Зелений Гай, Томаківської територіальної громади, Нікопольського району, Дніпропетровської області, де з могили ОСОБА_6 видалив предмети ритуальної належності, а саме: фотокартку із зображенням померлої в рамці, корзину із штучними квітами, після чого, за допомогою штикової лопати зруйнував пагорб над могилою, розкопав могилу та дістав з могили урну з прахом померлої. Після чого перемістив урну з огородженого родинного місця поховання, в інше місце за межі огорожі, де вирив яму та закопав у ній вищезазначену урну з прахом померлої ОСОБА_6 . Свої дії пояснює тим, що він не знав про день поховання сестри ОСОБА_6 , про місце поховання сестри біля батьків з ним потерпіла та інші родичі не погоджували, що його обурило. В скоєному щиро кається та прохає суд його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала свої покази надані на досудовому розслідуванні, не заперечує проти призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду. Цивільний позов не заявлено.

Свідчення обвинуваченого відповідають обставинам справи, які ніким не оспорюються. Обставини справи об`єктивно, повно і всесторонньо підтверджені письмовими доказами у справі у встановленому об`ємі.

У суду немає сумнівів у тому, що обвинувачений дає правдиві свідчення добровільно.

Так як обвинувачений свою провину визнав повністю та підтвердив обставини скоєння кримінальних правопорушень, погодився на спрощену форму судового розгляду, а саме просив не досліджувати докази, які він не оспорює, що передбачено ст.349 КПК України, наслідки якої роз`яснені учасникам розгляду, суд з`ясувавши думку учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений своїми умисними діями вчинив наругу над могилою, наругу над урною з прахом померлого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України , відноситься до категорії нетяжкого злочину.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого судом встановлено, що останній має середню загальну освіту, пенсіонер, непрацевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правоопрушення, дані про особу обвинуваченого, раніше несудимого, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, пенсіонера, непрацюючого, свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень йому слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ч. 1 ст. 297 КК України з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1-3 ч.2, п.4 ч.3 ст.59-1 КК України, що буде відповідати меті призначення покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 297 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1.2,3 ч.2, п.4 ч.3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд на протязі 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1

22.07.2026