Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №587/1098/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1098/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., представника позивача Грищенка Д. М., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Грищенко Д. М. звернувся до суду із позовом, в якому просить здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у власність позивачу ОСОБА_1 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 50,2 кв.м, який складається з житлового будинку А-1, житлової прибудови А1-1, тамбура а1, кухні Б, сараїв Г, Д, вбиральні Е, погрібу п/г, навісів Ж, З, душу К, ганку га, огорожі №5-7, та у власність відповідачу ОСОБА_2 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 50,2 кв.м, який складається з житлового будинку А-1, житлової прибудови А1-1, тамбура а1, кухні Б, сараїв Г, Д, вбиральні Е, погрібу п/г, навісів Ж, З, душу К, ганку га, огорожі №5-7. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13 лютого 1976 року. В період шлюбу сторонами у власність був набутий житловий будинок АДРЕСА_1 . Вищевказаний будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто позивачки та відповідача. Нотаріусом позивачці роз`яснено, що оскільки відсутня спільна письмова згода подружжя, тому видати свідоцтво неможливо. У зв`язку з цим позивачка вимушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08 червня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час повідомлена належним чином.

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час повідомлений належним чином, відзиву не подав, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Беручи до уваги, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що 13 лютого 1976 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області (а.с. 4 зв.б.).

В період шлюбу сторонами у власність був набутий житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером № 28 від 10 грудня 1980 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197574294 від 24 січня 2020 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку від 26 листопада 2019 року, технічним паспортом на будинок та випискою з погосподарської книги № 11 Хотінської селищної ради за 1981-2019 року (а.с. 4-10).

З технічного паспорту вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинку А-1, житлової прибудови А1-1, тамбура а1, кухні Б, сараїв Г, Д, вбиральні Е, погрібу п/г, навісів Ж, З, душу К, ганку га, огорожі №5-7 (а.с. 8-10).

Вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 52213,94 грн, що підтверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с. 11-12).

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватним нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Сумської області Степаненко Т. І. з питання видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, але їй було надано роз`яснення, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за чоловіком ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності - декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 18 грудня 2019 року, виписка з погосподарської книги від 14 червня 2019 року, рішення органу місцевого самоврядування від 01 листопада 2019 року. Оскільки відсутня спільна письмова згода подружжя, тому видати свідоцтво неможливо та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 32).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 60 СК України передбачає презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 С К України).

У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012) встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Відповідно до ч. 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21).

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Належних і допустимих доказів того, що вказаний житловий будинок АДРЕСА_1 , визнаний особистою приватною власністю одного з подружжя, сторонами не надано, а тому суд приходить до переконання, що вказаний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, які на час його придбання перебували в зареєстрованому шлюбі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Частинами 2 та 3 ст. 372 Цивільного кодексу України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Позивач має право на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом присудження їй 1/2 ідеальної частки в праві власності.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, оскільки, спірне майно набуте сторонами під час шлюбу, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ст.ст. 183, 325, 364, 368 ЦК України, ст. ст. 76, 77, 79, 80, 247, 280, 372 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв.м, житловою площею 50,2 кв.м, який складається з житлового будинку А-1, житлової прибудови А1-1, тамбура а1, кухні Б, сараїв Г, Д, вбиральні Е, погрібу п/г, навісів Ж, 3, душу К, ганку га, огорожі №5-7.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 23 липня 2026 року.

Суддя І. Г. Вортоломей