Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №493/44/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 493/44/26

№ 2/505/2602/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Ващук О.В.,

за участі секретаря судового засідання Піскунова Д.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Куликової О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,

встановив:

24 лютого 2026 року на підставі ухвали Балтського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року до Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_2 зазначив, що має неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 27.05.2022 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, вказав, що також є батьком ще однієї малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Балтського районного суду Одеської області від 26.09.2025 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини мого заробітку (доходу) щомісячно до досягнення донькою повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також згідно рішення Балтського районного суду Одеської області від 03.11.2025 року з нього стягуються аліменти на утримання ОСОБА_6 до досягнення донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трирічного віку у розмірі частини від його заробітку (доходу) щомісячно.

Як вказує позивач, у зв`язку зі сплатою аліментів іншій дитині, а також утримання ОСОБА_6 , має матеріальні труднощі.

Також позивач зазначив, що при розгляді даної справи суд повинен врахувати той принцип, що кожна дитина платника аліментів має перебувати в рівних матеріальних умовах та грошовому забезпеченні від батька, тому з метою недопущення порушення прав однієї дитини платника аліментів за рахунок утримання іншої та дотримання балансу грошового забезпечення обох дітей, тому вважає доцільним в даному випадку зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з частини до 1/6 частини його доходу.

Ухвалою судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 03 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 17 квітня 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із нею, додатково відвідує спортивні секції (які є платними), уроки англійської мови, має проблеми зі здоров`ям, вона купую ліки для дитини, одяг, їжу, це все витрати, які оплачуються нею повністю із суми аліментів, які вона отримує згідно рішення суду з ОСОБА_2 , добровільно такі витрати батьком дитини не покриваються та додатково не оплачуються. Також на даний час відповідачка винаймає житло, отримує мінімальну заробітну плату. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, подав до суду заяву, згідно якої він зазначив, що є військовослужбовцем, знаходиться за межами м.Подільськ, тому просив справу розглядати без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник– адвоката Куликової О.В. в судовому засіданні повністю підтримали поданий до суду відзив на позовну заяву, просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є батьком, а відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого повторно 29 серпня 2023 року Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Крім того, позивач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданий 25 лютого 2025 року Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно рішення Балтського районного суду Одеської області від 27.05.2022 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення сином повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, на підставі судового наказу Балтського районного суду Одеської області від 26.09.2025 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитини.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 03.11.2025 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_6 до досягнення донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 трирічного віку у розмірі частини від його заробітку (доходу) щомісячно до 22.02.2028 року.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов`язкової сукупності наступних обставин.

По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов`язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).

По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.

По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки презюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені ст. 182 СК України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21) викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 вказував на те, що у зв`язку зі сплатою аліментів іншій дитині (доньці), а також утримання ОСОБА_6 до досягнення донькою трирічного віку фактично призвело до матеріальних труднощів, та є підставою для зміни розміру аліментів, що підлягають стягненню на сина.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.ч. 1,8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що його матеріальний стан погіршився,

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів того, що суттєво змінились обставини, які існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано.

Водночас як вбачається зі змісту рішення Балтського районного суду Одеської від 03.11.2025 року, на підставі якого з позивача стягуються також аліменти на дружину - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 позовні вимоги визнав в повному обсязі та проти їх задоволення не заперечував.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів зміни його стану здоров`я або погіршення матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.

Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням наданих суду доказів, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 180, 181, 183, 192 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 18, 78, 81-83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Текст рішення виготовлено 20 липня 2026 року.

Суддя О.В. Ващук