Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №127/15438/22 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/15438/22

Провадження № 22-ц/801/1494/2026

Категорія: 16

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 127/15438/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – Вінницька міська рада,

відповідачка – ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Шаміної Ю. А. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У липні 2022 року Вінницька міська рада звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії шляхом звільнення земельної ділянки від зведеної прибудови.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами перевірки, яка проведена виконавчими органами ВМР, наділеними повноваженнями у сфері містобудування, з виходом на місце будівництва було складений акт перевірки №87-ПП від 14 травня 2021 року щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 у 2001 році виконала будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку АДРЕСА_1 , з прибудовами «а-б» та «а-2», зазначених у технічному паспорті виготовленому КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» № 17450 від 10 березня 2010 року на земельній ділянці площею 0,01 га кадастровим №0510100000:01:057:0102 без розробленої та погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації, що є порушенням частини 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

За результатами перевірки відповідачці був виданий припис від 14 травня 2021 року, про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою привести об`єкт до вимог чинного законодавства до 14 червня 2021 року.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 17 травня 2021 року №60 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн, який був сплачений нею того ж дня, що в свою чергу свідчить про визнання відповідачкою своїх протиправних дій.

Вищевказаними актами реагування департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради здійснено контроль за дотриманням містобудівного законодавства, серед яких міститься припис про усунення порушень чинного законодавства, яким відповідачу надано термін для усунення порушень, однак останнім не надано доказів про виконання вимог припису в установлений термін.

04 жовтня 2021 року працівниками департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради проведено перевірку та встановлено, що станом на 04 жовтня 2021 року громадянка ОСОБА_1 не виконала вимоги припису, виданого 14 червня 2021 року посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме не виконала вимогу №l щодо приведення об`єкта будівництва до вимог чинного законодавства шляхом розроблення та погодження проектної документації у встановленому законодавством порядку строком до 14 червня 2021 року.

На момент перевірки відповідачем не виконані вимоги виданого посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю припису від 14 травня 2021 року, щодо будівництва прибудови до приміщення №2 житлового будинку по АДРЕСА_2 , чим порушено вимоги підпункту «а» пункту 3 частини 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та підпункту 3 пункту 11 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №553 від 23 травня 2011 року.

За невиконання вимог припису на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, відповідно до постанови про адміністративне правопорушення №121 від 04 жовтня 2021 року у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн.

Враховуючи зміст актів перевірок та інших документів, доцільно зробити висновок про систематичне ігнорування та порушення відповідачкою законодавства у сфері містобудування, порушення будівельних стандартів, норм і правил.

Стаття 25 Закону України «Про основи містобудування» передбачає, що особи, винні у недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві, виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього несуть відповідальність передбачену чинним законодавством. Не виконуючи вимог припису відповідач порушила норми встановлені підпунктом «а» п.3 ч.3 ст. 41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», підп. 3 п.11 Порядку № 553, які передбачають, що приписи посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю є обов`язковими до виконання.

Таким чином посадовими особами ДАБК ВМР, було вжито всі необхідні заходи реагування, а ОСОБА_1 не вчинено жодних дій щодо усунення наявних порушень виявлених після проведення перевірки.

Позивач зазначає, що відповідачка здійснила будівельні роботи без відповідних дозвільних документів, про що нею особисто зазначено в акті перевірки №87-ПП від 14 травня 2021 року. Матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та винесені документи реагування на порушення законодавства у сфері містобудування свідчать про відмову забудовника від здійснення перебудови, ігнорування та порушення будівельних норм, правил та стандартів.

З урахуванням викладеного, звернувшись із цим позовом, ВМР просила суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 шляхом приведення її до попереднього стану, зазначеного в технічному паспорті, виготовленому КП «Вінницьке БТІ» 10 березня 2010 року, вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ВМР було відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей про зобов`язання ОСОБА_1 здійснити перебудову, а також доказів неможливості такої перебудови, або відмови відповідача здійснити таку перебудову.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

У разі наявності таких умов знесенню самочинного будівництва передує судове рішення про зобов`язання особи, яка здійснила чи здійснює будівництво, провести відповідну перебудову.

Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.

Позивач, пред`являючи позов до суду не врахував, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та не надав до суду доказів, які б підтверджували те, що неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами.

Отже, застосування до відповідача зобов`язання щодо знесення самочинно збудованого об`єкта є передчасним та не співмірним заходом, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством України засоби, для можливості застосування до вказаних правовідносин положень ч. 7 ст. 376 ЦК України, тому в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк на подання відзиву.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року справу призначено до розгляду на 25 червня 2026 року о 09 год 40 хв.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 червня 2026 року строк розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів, судове засідання відкладено на 23 липня 2026 року о 11 год. 00 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2026 року суддю Голоту Л. О. замінено на суддю Панасюка О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

Також представник позивача зазначає, що за результатами проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи експертом надано висновок, згідно якого внаслідок проведеного самочинного будівництва прибудов «а6» та «а2» порушено вимоги п. 10.2 ДБН В.2.2- 15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» щодо тривалості інсоляції житлової кімнати ОСОБА_2 ; п. 6.1.41 та п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» щодо відстані до межі суміжної земельної ділянки та протипожежної відстані (ІІ ступеню вогнестійкості) до інших будівель, яка має становити не менше 8 метрів.

З огляду на зазначене, спірне будівництво проведено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт та з істотним порушенням будівельних норм і правил, тобто в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і допустиме за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Така позиція суду не узгоджується з висновками Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду у вищевказаних судових справах, оскільки відсутність проектної документації унеможливлює проведення перебудови нерухомості відповідно до проекту, а невиконання Відповідачем з 2021 року приписів департаменту архітектурно-будівельного контролю міської ради щодо усунення порушення вимог містобудівного законодавства – свідчить про відмову Відповідача від здійснення такої перебудови.

Отже, відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції не з`ясував чи виконала ОСОБА_1 вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданого 14.05.2021 департаментом архітектурно-будівельного контролю міської ради; чи є перебудова об`єкта технічно можливою та які дії вчинялись Відповідачем з 2021 року з метою приведення об`єкта будівництва до вимог законодавства.

Також, на думку суду знесенню самочинного будівництва передує прийняте судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила чи здійснює будівництво, провести відповідну перебудову.

Така позиція суду не узгоджується з висновками ВС у справі № №822/2149/18, згідно яких можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

Верховний Суд вказав, що стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови в таких альтернативних випадках самочинного будівництва:

1. якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2. без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

3. належно затвердженого проекту.

Тому, Верховний Суд акцентував, що у таких випадках знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану у спосіб перебудови (постанова ВС від 29.01.2020).

У справі, яка розглядається встановлено, що Відповідач здійснила будівництво без документів що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту та з порушенням ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій».

Це означає, що в спірних правовідносинах відбувається той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Для висновку про задоволення позову в цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що Відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису з вимогою усунути виявлені порушення.

Як наслідок, суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшов необґрунтованого висновку про передчасність знесення об`єкта самочинного будівництва.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішенням від 25.03.2010 №620 ОСОБА_3 , який зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 і є забудовником Житлової прибудови літ «А2» житловою пл. 20,3 м2, прибудови літ «а6» пл. 6,9 м2, бані літ «Л», що розташовані на земельній ділянці площею 500 кв.м, погоджено у прийняття в експлуатацію забудовником житлової прибудови літ. «А2» житловою пл. 20,3 м2, прибудови літ «а6» пл. 6,9 м2, бані літ «Л», про що видано довідку про погодження прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію №403 від 19.04.2010. Довідка видана для інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області для видачі сертифіката відповідності (а. с. 71, том 1).

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 жовтня 2011 року у справі №2-1581/11/0206 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про встановлення порядку постійного користування земельною ділянкою задоволено частково. Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про виділення часток у спільній власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено повністю. Виділено в натурі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільну часткову власність частину домоволодіння, за адресою АДРЕСА_2 , що становить 1/2 частку домоволодіння разом та по 1/6 на кожну особу, та складається з частини житлового будинку літ. «А» (кімната «1-2» площею 6,3 кв.м., кімната «1-3» площею 27,4 кв.м., кімната «1-4» площею 8,6 кв.м.), прибудови літ. «а-3» кімната «1-5» площею 16,2 кв.м., кімната «1-6» площею 5,6 кв.м.), частини прибудови літ. «а» (кімната «1-1» площею 7,3 кв.м.), гаражу літ. «Д» площею 14,4 кв.м., погребу літ. «п/Д» площею 4,7 (-7,3) кв.м. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 500 кв.м, розташованою у АДРЕСА_2 відповідно до першого варіанту висновку по другому питанню судової будівельно-технічної експертизи за №1037 від 05 вересня 2011 року, проведеної Подільським центром судових експертиз, згідно якого співвласнику ОСОБА_3 виділити у користування земельну ділянку площею 254 кв.м (а. с. 102-105, том 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 травня 2021 року ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 , належного померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Вінницької міської ради 02.03.2011 року на підставі рішення №262 від 04.05.1978 року, зареєстрованого Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» у реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.03.2011 року за реєстраційним №33265188, номер запису 21816 в книзі №170. Згідно відомостей технічного паспорта, виготовленого КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 20.05.2021 року, опис об`єкта нерухомого майна: житловий будинок, означений на плані літерою «А», загальною площею 172,8 кв.м., житловою площею 92,6 кв.м., прибудова «а», «а1», «а3», погреба з шиями «п/а2», «п/Д», гаражі «Д», «З», оглядова яма «о/я», убиральня «Г», баня «Л», огорода «№1-5», а також тамбур «а4», прибудови «А2», «а5», «а6», «а7», убиральня «К», що не прийнято до експлуатації (а. с. 73, том 1).

На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину 1/2 частка права власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна) зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №258843867 від 28.05.2021 (а. с. 74, том 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 08 травня 2007 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Онопенко Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за №3-1221, свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 08 травня 2007 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Онопенко Л.П. та зареєстрованого в реєстрі за №3-1223, а також договору дарування частини будинку, посвідченого 29 січня 2015 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №583 іншими співвласниками будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 98-101, том 1).

Матеріали справи містять копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 07.12.2006 (а. с. 106-108т. №1), копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 10.03.2026 (а. с. 68-70, том 1), копію технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , виготовлений станом на 20.05.2021 (а. с. 75-77, том 1).

Відповідно до направлення про проведення позапланового заходу №87-ПП від 07.05.2021 головного спеціаліста відділу контролю за будівництвом департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради Пархоменка В.О. направлено для здійснення позапланової перевірки на будівельні роботи по АДРЕСА_2 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності , будівельних норм, стандартів та правил на підставі наказу Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 07.05.2021 №99 абзацу 8 пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 та звернення №О-36-72634 від 27.04.2021 (а. с. 33, том 1).

14 травня 2021 року складений акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №87-ПП, згідно якого перевірено дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: прибудова до частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до розділу VIII. «Опис виявлених порушень вимог законодавства» за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлено наявність порушень вимог законодавства, а саме ч.1 ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність»: ОСОБА_1 в 2001 році виконала будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовами «а6» та «а2», зазначених у технічному паспорті, виготовленому КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» №17450 від 10.03.2010 без розроблено та погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації. Відповідальність за порушення вимог законодавства встановлені ч.1 ст. 96 КУпАП. У розділі Х «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведення заходу держаного нагляду (контролю) цього акта ОСОБА_1 вказано, що будівельні роботи виконано особисто нею. Примірний цього акту отримано ОСОБА_1 14 травня 2021 року (а. с. 8-26, том 1).

Також 14 травня 2021 року головним спеціалістом відділу контролю за будівництвом департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради Пархоменком В.О. складно протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на прибудови до частини житлового будинку АДРЕСА_1 виявлено порушення, а саме що ОСОБА_1 у 2001 році виконала будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовами «а6» та «а2» зазначених в технічному паспорті виготовленому КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» №17450 від 10.03.2010 без розробленої та погодженої у встановленому порядку проектної документації, чим порушила вимоги п. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». Відповідальність за встановленні порушення передбачена ч. 1 ст. 96 КУпАП (а. с. 28-29, том 1).

З метою усунення виявлених порушень 14 травня 2021 року головним спеціалістом відділу контролю за будівництвом департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради Пархоменком В.О. складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил із вимогою: провести об`єкт будівництва до вимог чинного законодавства шляхом розроблення та погодження проектної документації у встановленому законодавством порядку до 14.06.2021. У разі неможливості привести об`єкт до первинного стану до 14.06.2021.

17 травня 2021 року виконуючим обов`язки директора департаменту архітектурно-будівельного контролю ВМР Сорокою Д.В. винесено постанову №60 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн (а. с. 30-32, том 1).

17 травня 2021 року ОСОБА_1 сплачено 850 грн штрафу за порушення у сфері містобудівельної діяльності, про що свідчить квитанція №ПН2025455 (а. с. 27 т. 1).

01 жовтня 2021 року складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності №217-ПП від 01.10.2021 у якому встановлено порушення підпункту «а» пункту 3 частини 3 статті 41 ЗУ «Про регулювання містобудівельного діяльності» та підпункту 3 пункту 11 Постанови КМУ №553 від 23.05.2011 р.: станом на 01.10.2021 ОСОБА_1 не виконала умови, виданого посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю припису від 14.05.2021 щодо будівництва прибудови до частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Положення законодавства, якими встановлено відповідальність за порушення вимог законодавства ч. 1 ст. 188-42 КУпАП (а. с. 34-36, том 1).

01 жовтня 2021 року головним спеціалістом відділу контролю за будівництвом департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради Пархоменком В.О. складно протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на будівництві прибудови до частини житлового будинку АДРЕСА_1 виявлено порушення: станом на 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не виконала вимоги виданого посадовою особою органу державного архітектурного-будівельного контролю припису від 14.16.2021 щодо будівництва прибудови до частини будинку АДРЕСА_1 , чим порушила вимоги підпункту «а» п. 3 ч. 3 ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівельного діяльності» та підпункту 3 п. 11 Постанови КМУ №553 від 23.05.2011. Відповідальність за встановленні порушення передбачена ч. 1 ст. 188-42 КУпАП (а. с. 37-38, том 1).

04.10.2021 заступником директора архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради Сивенюк І.М. винесено постанову №121 по справі про адміністративне правопорушення, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1288-42 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн (а. с. 39-40, том 1).

04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 сплачено 5100 грн штрафу за порушення у сфері містобудівельної діяльності, про що свідчить квитанція від 04 жовтня 2021 року (а. с. 79 т. 1).

Як вбачається із висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно–технічної експертизи №695 на підставі проведеного дослідження матеріалів цивільної та інвентаризаційної справи, що надійшли для проведення експертизи, враховуючи результати проведеного натурного обстеження та дослідження нормативних документів у галузі будівництва можливо зробити висновок, що внаслідок проведеного самочинного будівництва прибудови літ. «А2» не виконуються вимоги нормативно-правових актів, а саме: - пункту 10.2 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» щодо тривалості інсоляції житлової кімнати; - пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019. При розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м; - пункту 15.22 ДБН Б. 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» щодо протипожежної відстані, згідно за яким відстань від прибудови літ. «А2» (II ступеню вогнестійкості) до інших будівель має становити не менше 8м (а. с. 165-185, том 1).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 2, пункт «б» частини 3 статті 152 ЗК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 376 ЦК України, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина 4 статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 725/5630/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року в справі № 442/4338/17.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2016 року в справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577/15) роз`яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

У низці рішень Верховного Суду простежується підхід, що сам факт наявності самочинного будівництва ще не означає автоматичного знесення. Позивач повинен довести необхідність саме такого способу захисту, а суд має оцінити його співмірність наслідкам для відповідача.

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.

Отже, позивач зобов`язаний довести факт самочинності будівництва, порушення його прав, та обґрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб, як знесення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та обсяг обставин, які підлягали доказуванню у цій справі.

Суд першої інстанції вірно зауважив на тому, що матеріали справи не містять відомостей про зобов`язання ОСОБА_1 здійснити перебудову, а також доказів неможливості такої перебудови, або відмови відповідача здійснити таку перебудову.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наданих на їх підтвердження доказів, вимога позивача про знесення самочинно збудованої споруди не відповідає принципу пропорційності, оскільки усунення порушення можливе менш обтяжливими способами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, правильно застосовано норми закону, що їх регулюють.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає судові витрати слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за Вінницькою міською радою.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. С. Панасюк

В. П. Рибчинський