Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №148/442/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 148/442/26

Провадження № 22-ц/801/1783/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 148/442/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Довганя Олега Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року, постановлене у складі судді Ковганича С. В. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обґрунтована тим, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Торків Тульчинського району Вінницької області. Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01.07.1970, виданим Торківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області, батьками заявника записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 « ОСОБА_5 ».

Водночас, згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00046145176 від 24.07.2024 щодо актового запису № 08 від 01.07.1970, складеного виконавчим комітетом Торківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, про народження ОСОБА_1 , батьком значиться ОСОБА_3 , а матір`ю — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Аналогічні відомості щодо написання даних матері заявника значаться і у її свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.11.1961, виданого Торківською сільською радою Шпиківського району.

Свідоцтво про народження матері заявника, видане при реєстрації народження, а також первинний актовий запис про народження втрачені під час Другої світової війни.

У зв`язку із цим, 20.06.1957 Тульчинським бюро ДРАЦС було складено поновлений актовий запис про народження № 294, у якому дані матері заявника зазначено таким чином: дитина — ОСОБА_7 (без по батькові), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 від 15.07.1997, виданим 15.07.1997, мати заявника зазначена як ОСОБА_4 « ОСОБА_8 , а не « ОСОБА_5 », а також із датою народження « ІНФОРМАЦІЯ_4 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

З використанням зазначеного паспорта (із зазначенням особи як « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ») мати заявника реалізувала майнові та особисті немайнові права, у тому числі: право на пенсію, соціальний захист від держави, отримала правовстановлюючі документи на майно, документи, що підтверджують інвалідність.

Неодноразові прохання заявника щодо впорядкування особистих документів мати проігнорувала, мотивуючи це поганим станом здоров`я, похилим віком і значними складнощами з внесенням змін та/або заміною документів.

ОСОБА_2 , будучи повнолітньою та дієздатною особою, є єдиним суб`єктом, який може звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану щодо внесення змін до актових записів, складених стосовно неї, а саме: про шлюб та про народження.

Так, на звернення ОСОБА_2 щодо внесення змін до її актового запису про народження в частині дати народження Тульчинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав інформацію за № 70-2217-35 від 12.02.2026, у якій вказав, що відомості про дату народження особи містяться у медичних документах перелік яких визначений пп. 2 п. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану та які видаються медичними або іншими установами після народження особи.

З урахуванням зазначеного до Тульчинської центральної районної лікарні 10.02.2026 було надіслано адвокатський запит з метою отримання інформації та документів, що засвідчують фактичну дату народження ОСОБА_9 . Однак, 13.02.2026 за № 199 надійшла відповідь, у якій повідомлено, що на архівному зберіганні медичного закладу відсутні запитувані відомості, а також роз`яснено, що медична документація (історії пологів, журнали обліку пологів, медичні картки стаціонарного хворого тощо) має строк зберігання 25 років.

У зв`язку із зазначеним фактичну дату народження матері заявника встановити неможливо, що свідчить про відсутність правових підстав для внесення виправлень до актових записів цивільного стану.

Враховуючи, що відомості у документах про народження, про шлюб та у паспорті громадянина України ОСОБА_2 містять ряд розбіжностей, заявник позбавлений можливості внести зміни до відомостей про матір у власному актовому записі про народження, оскільки зміни, що вносяться до актового запису про народження дитини, не можуть суперечити відомостям, зазначеним в актовому записі про шлюб батьків та в актових записах про їх народження.

Разом з тим, згідно з експертним висновком № 056/147-m від 06.02.2026, наданим Українським бюро лінгвістичних експертиз, у документах, наданих ОСОБА_1 для дослідження, по батькові « ОСОБА_10 » (у паспорті, пенсійному посвідченні, довідці до акта огляду МСЕК та інших документах: « ОСОБА_2 ») і « ОСОБА_5 » (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_1 ; відомості про матір: « ОСОБА_6 ») є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах жіночих форм імені по батькові як варіантів особового імені Федір / розм. Тодор.

Однак, навіть у разі внесення змін до актового запису про народження заявника в частині виправлення по батькові матері з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_10 » розбіжності не будуть усунуті повною мірою, оскільки підстави для виправлення дати її народження відсутні.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває до теперішнього часу.

У зв`язку із зазначеним в Україні також оголошено загальну мобілізацію.

Так, будучи військовозобов`язаним та маючи підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, заявник подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву щодо надання відстрочки згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати). Однак згідно з повідомленням № 20260129-350940 від 04.02.2026 заявник отримав відмову у наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю підтвердження родинних зв`язків із особою з інвалідністю (заінтересованою особою — ОСОБА_2 ).

Відтак, оскільки заінтересована особа — ОСОБА_2 — не має намірів щодо впорядкування своїх документів та внесення змін до актових записів цивільного стану, беручи до уваги те, що медичні документи, які могли б слугувати підставою для внесення таких змін у частині дати народження ОСОБА_2 , станом на цей час відсутні внаслідок спливу строку їх зберігання, заявник з метою підтвердження родинного зв`язку з матір`ю змушений був звернутися до суду із цією заявою.

На переконання заявника, всі наявні розбіжності у документах ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виникли внаслідок допущення технічних описок в даті народження матері заявника та перекручення написання по батькові « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_5 », що підтверджується доказами доданими до заяви.

Підтвердження факту родинних відносин з матір`ю, про встановлення якого просить заявник, має юридичне значення для нього, при цьому спір про право цивільне відсутній, від встановлення факту родинних відносин залежить виникнення особистих немайнових прав, а саме: можливість реалізувати законне право на відстрочку від призову під час мобілізації, а також майнових прав в подальшому при можливому оформленні спадкових прав у разі спадкування за законом.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року у задоволенні заяви було відмовлено.

У рішенні суд дійшов висновку, що заявником було обрано неналежний та передчасний спосіб захисту, оскільки наявність розбіжностей у паспорті живої та дієздатної особи (матері) за наявності чинного порядку їх усунення не може бути підставою для встановлення факту родинних відносин у судовому порядку. З огляду на об`єктивну відсутність правових підстав, у задоволенні заяви слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог заяви.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року справу призначено до розгляду на 23 липня 2026 року о 10 год 20 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів заяви.

Також у скарзі зазначено, що мотивація суду є внутрішньо суперечливою та не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення.

Суд першої інстанції не зазначив, який саме доказ спростовує родинний зв`язок між заявником та ОСОБА_2 .

Навпаки, суд навів обставини, які цей зв`язок підтверджують, однак зробив протилежний за наслідками висновок.

Отже, відмова у задоволенні заяви є не результатом недоведеності факту, а наслідком правового підходу, за якого суд надав вирішального значення можливості впорядкування документів ОСОБА_2 , хоча така можливість не була предметом заяви та не залежить від заявника.

Впорядкування, внесення будь-яких змін або отримання нових документів ОСОБА_2 можливе лише внаслідок її власного волевиявлення та активної поведінки. ОСОБА_2 хоч і є особою з інвалідністю та потребує стороннього догляду, однак є особою з повною цивільною дієздатністю, тому звернення до державних органів з приводу зміни або виправлення її документів неможливе без участі самої ОСОБА_2 .

Предметом заяви було встановлення факту родинних відносин між фізичними особами: заявником ОСОБА_1 та його матір`ю ОСОБА_2 . Саме такий факт прямо передбачений пунктом 1 частини 1 статті 315 ЦПК України як факт, що може встановлюватися судом у порядку окремого провадження.

Натомість суд першої інстанції фактично відмовив у задоволенні заяви з мотивів того, що розбіжності в документах можуть бути усунуті шляхом обміну паспорта ОСОБА_2 або внесення змін до актових записів цивільного стану. На переконання апелянта, такий підхід не відповідає предмету заяви, оскільки обмін паспорта або внесення змін до актового запису не є іншим порядком встановлення факту родинних відносин між заявником та його матір`ю.

Заявник не просив суд встановити правильну дату народження ОСОБА_2 , не просив змінити відомості її паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , не просив внести зміни до поновленого актового запису про народження № 294 від 20.06.1957, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.11.1961 чи до актового запису про народження заявника № 08 від 01.07.1970 та не просив визнати дії органів ДРАЦС або ДМС протиправними. У справі не вирішувалося питання про те, яка дата народження ОСОБА_2 є правильною: ІНФОРМАЦІЯ_4 чи 24.12.1942. У справі вирішувалося лише питання про те, чи є ОСОБА_2 матір`ю заявника.

Суд першої інстанції, посилаючись на можливість впорядкування документів ОСОБА_2 , фактично поставив можливість реалізації права заявника на підтвердження родинного зв`язку з матір`ю у залежність від складного комплексу адміністративних дій, які має вчиняти не заявник, а інша фізична особа - ОСОБА_2 . При цьому, вона є особою похилого віку, лежачою, має інвалідність І групи підгрупи «Б» та за станом здоров`я не може самостійно пройти відповідні адміністративні процедури. Наявність теоретичної адміністративної процедури, яка може бути реалізована іншою особою, не є реальним та доступним для заявника способом підтвердження факту родинних відносин. Для заявника такого позасудового способу фактично не існує.

Суд першої інстанції фактично визнав доведеність родинного зв`язку між заявником і ОСОБА_2 , однак дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, підмінивши предмет звернення до суду питанням виправлення особистих документів матері. При цьому суд не врахував, що впорядкування документів ОСОБА_2 залежить від її власного волевиявлення, а не від заявника, а тому не є доступним для заявника способом захисту.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні представник заявника апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до копії запису про народження № 294 від 20.06.1957, складеного російською мовою, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась « ОСОБА_7 », батько – « ОСОБА_11 », мати – « ОСОБА_12 » (а. с. 12).

05.11.1961 між ОСОБА_3 , 1937 року народження, та ОСОБА_13 , 1942 року народження, було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 . Після реєстрацію одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_14 (а. с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився заявник ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 01.07.1970 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046145176. Батьками зазначені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 9-10, зворот а. с. 19).

Відповідно до копії паспорту громадянина України серія НОМЕР_3 , виданого 15.07.1997, він був виданий на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також в ньому міститься відмітка про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3 05.11.1961 (а. с. 11).

Аналогічні дані щодо прізвища, ім`я, по батькові та року народження містяться у пенсійному посвідчення НОМЕР_7 , виданому 05.06.2024 серія ААН№649057, про що свідчить його копія (а. с. 13).

Згідно із копією довідки до акта огляду МСЕК від 26.06.2023 серія 12ААГ №363172 (а. с. 13) вбачається, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлена безтерміново перша «Б» група інвалідності. Згідно висновку про умови праці та характер роботи остання потребує сторонньої допомоги.

Відповідно до копії повідомлення Тульчинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.02.2026 №70-2217-35 вбачається, що у відповідь на звернення ОСОБА_2 щодо внесення змін до її актового запису про народження з метою належного підтвердження факту родинних зав`язків з сином ОСОБА_1 їй було повідомлено, що відомості про дату її народження різняться у паспорті та поновленому актовому записі про народження. З метою усунення розбіжності в документах рекомендовано звернутися до медичної установи за місцем її народження для отримання підтверджуючих документів на основі архівних даних, а в разі неможливості отримання відповідних документів звернутися до суду в порядку окремого провадження із заявами про встановлення факту народження особи у певний час, встановлення факту родинних відносин тощо (а. с. 16-17).

Відповідно до копії повідомлення КНП «Тульчинська центральна районна лікарня» Тульчинської міської ради від 13.02.2026 №199 вбачається, що 10.02.2026 з метою отримання інформації та документів, що засвідчують фактичну дату народження ОСОБА_16 представником заявника був скерований запит до КНП «Тульчинська центральна районна лікарня», у відповідь на який останньому було повідомлено, шо медична документація (історії пологів, журнали обліку пологів, медичні картки стаціонарного хворого тощо) має строк зберігання 25 років, у зв`язку з цим запитувані архівні дані в КНП «Тульчинська ЦРЛ» Тульчинської міської ради відсутні (а. с. 14).

Відповідно до копії експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/147-m від 06.02.2026, проведено на замовлення ОСОБА_1 , вбачається, що по батькові ОСОБА_10 (паспорт, пенсійне посвідчення, довідка до акта огляду МСЕК, записи ОСОБА_2 ) та ОСОБА_5 (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_1 ; запис відомостей про матір ОСОБА_6 ) в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи, є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах жіночих форм імені по батькові як варіантів особового імені Федір / розм.Тодор (а. с. 15).

30.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_17 відмовлено у наданні відстрочки згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з відсутністю підтвердження родинних зв`язків із особою з інвалідністю, що підтверджується копією повідомлення №20260129-350940 щодо рішення про відмову в наданні відстрочки, сформованого 04.02.2026 (а. с. 18).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо.

Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами вбачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно роз`яснень, які викладені у пункті 7 вказаної постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено у цій справі, ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, у якій просив встановити факт, що заінтересована особа ОСОБА_2 є його матір`ю.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що у документах матері заявника містяться відповідні розбіжності, однак за наявності чинного порядку їх усунення, дана обставина не може бути підставою для встановлення факту родинних відносин у судовому порядку.

Так, у записі акту про народження матері, свідоцтві про одруження батьків заявника, свідоцтві про народження заявника та у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, зазначено, що матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Натомість у паспорті громадянина України заінтересованої особи, пенсійному посвідченні заінтересованої особи, довідці до акту МСЕК заінтересованої особи зазначено, що вони дані на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки заявник та заінтересована особа на момент звернення до суду є живими та дієздатними, вони не позбавлені можливості усунути недоліки та розбіжності у власних документах у передбаченому законом порядку.

Також місцевий суд послідовно зауважив на тому, що порядок окремого провадження не може бути використаний як інструмент для обходу законних процедур, встановлених державою для виправлення помилок у паспортних документах чи актових записах. Суб`єктивне небажання особи («не хоче міняти паспорт») є життєвим фактором і не свідчить про об`єктивну неможливість захисту чи відновлення права в позасудовому порядку, що виключає можливість задоволення заяви на підставі ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Покликання сторони заявника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції, посилаючись на можливість впорядкування документів ОСОБА_2 , фактично поставив можливість реалізації права заявника на підтвердження родинного зв`язку з матір`ю у залежність від складного комплексу адміністративних дій, які має вчиняти не заявник, а заінтересована особа, правильність висновків суду не спростовує.

Також суд не бере до уваги посилання представника заявника на практику Верховного Суду у справах № 127/1738/19, № 522/13124/21, оскільки відносини у них не є релевантними, адже у вказаних справах не йшлося про розбіжності та помилкові записи у документах учасників справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin And Others V. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, як законне та обґрунтоване.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судові витрати слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Довганя Олега Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

В. П. Рибчинський