Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №147/366/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 147/366/26

Провадження № 22-ц/801/1799/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Почкіна О. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 147/366/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Панасюка О. С.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року, постановлену у складі судді Почкіної О. М. в залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У лютому 2026 року ТОВ «Стар файненс груп» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року позовні вимоги було задоволено частково.

04 травня 2026 року представник позивача звернулась в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просила стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Стар файненс груп» понесені судові витрати, понесені ним на правничу допомогу при розгляді справи судом, у розмірі 6 597,01 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2026 2026 року в ухваленні додаткового рішення у справі було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що зміст заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, які підтверджують розмір понесених ТОВ «Стар файненс груп» судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, хоча і договір про надання правничої допомоги, і додаток до нього, і платіжна інструкція про оплату гонорару адвоката були наявні у адвоката позивача протягом розгляду цієї справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, представник ТОВ «Стар файненс груп» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити рішення про задоволення заяви.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Голота Л. О.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2026 року строк розгляду справи було продовжено на п`ятнадцять днів, справу призначено до розгляду на 23 липня 2026 року о 09 год 40 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2026 року суддю Голоту Л. О. замінено на суддю Панасюка О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі вказано, що на виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК в позовній заяві представником Позивача зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 11 162,40 грн., в тому числі витрати на правничу допомогу щодо супроводу претензійно-позовної діяльності в суді першої інстанції – 8 500 грн. та додатково зазначено, що докази витрат Позивача на правничу допомогу щодо супроводу справи в суді першої інстанції будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У зв`язку із викладеним необхідності обґрунтовувати поважність причин неподання доказів витрат Позивача на правничу допомогу не передбачено цивільним процесуальним законодавством взагалі, оскільки за наявності формулювання в тексті позовної заяви «Одночасно повідомляємо, що докази витрат Позивача на правничу допомогу щодо супроводу справи в суді першої інстанції будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду» пропуск строків взагалі неможливий.

Цивільна справа №147/366/26 є малозначною, а тому розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження який має певні особливості, зокрема щодо строку – не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, а також не передбачає проведення підготовчого засідання та судових дебатів. В зв`язку з чим, відповідна заява про надання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу представником ТОВ «Стар файненс груп» була зроблена безпосередньо у тексті позовній заяві.

Також слід зазначити, що станом на дату подання позовної заяви про стягнення заборгованості (20.02.2026 р.), доказу у вигляді платіжної інструкції №5719 від 10.03.2026 р. щодо сплати витрат на правничу допомогу не існувало, в зв`язку з чим представником ТОВ «Стар файненс груп» на виконання та у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК зроблено заяву про надання доказів понесення відповідних витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Витрати Позивача за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору вказана у п. 2.1. Договору сума (8 500 грн.) сплачується ТОВ «Стар файненс груп» у наступному порядку: протягом 3-х днів з дати підписання Договору та виставлення відповідного рахунку Клієнт сплачує 2000 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень за супровід претензійно-позовної діяльності згідно з описом послуг визначених п. 2.1. (а) цього Договору стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстрів, які є Додатками та невід`ємною частиною даного Договору; у строк до 08.01.2026 року, шляхом виставлення відповідного рахунку Клієнт сплачує 2000 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень за супровід претензійно-позовної діяльності згідно з описом послуг визначених п. 2.1. (а) цього Договору стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстрів, які є Додатками та невід`ємною частиною даного Договору; у строк до 08.02.2026 року, шляхом виставлення відповідного рахунку Клієнт сплачує 2000 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень за супровід претензійно-позовної діяльності згідно з описом послуг визначених п. 2.1. (а) цього Договору стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстрів, які є Додатками та невід`ємною частиною даного Договору; у строк до 08.03.2026 року, шляхом виставлення відповідного рахунку Клієнт сплачує 2500 (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) гривень за супровід претензійно-позовної діяльності згідно з описом послуг визначених п. 2.1. (а) цього Договору стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстрів, які є Додатками та невід`ємною частиною даного Договору.

Апелянт вважає, що ухвала Тростянецького районного суду Вінницької області від 22.05.2026 р. у справі №147/366/26 вплинула на його права та обов`язки, постановлена судом з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною, необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з прийняттям постанови про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6 597,01 грн.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від іншого учасника справи не надійшов.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає у повній мірі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою – до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21).

Заяву про вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц).

Потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)».

У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) Верховний Суд зробив висновок щодо питання застосування частини восьмої статті 141, частини першої статті 246 ЦПК України за обставин, коли докази на підтвердження розміру судових витрат з надання професійної правничої допомоги фізично існували на момент закінчення судових дебатів (до ухвалення судового рішення), однак їх було надано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення без обґрунтування поважних причин неподання до закінчення судових дебатів у справі, відповідно до якої:

- у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;

- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Як видно із матеріалів справи, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвокат Шишка Ю. О. подала 04 травня 2026 року після ухвалення судом рішення по суті спору.

На підтвердження понесених витрат адвокат надала суду:

1. Копію Договору про надання правничої допомоги від 08.12.2025 р.

2. Копію Витягу з Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 08.12.2025 р (реєстр позичальників/боржників).

3. Копію платіжної інструкції №4948 від 16.12.2025 р.

4. Копію платіжної інструкції №5107 від 12.01.2026 р.

5. Копію платіжної інструкції №5455 від 16.02.2026 р.

6. Копію платіжної інструкції №5719 від 10.03.2026 р.

7. Копію Договору про надання юридичних послуг від 01.11.2025 р.

Таким чином, на момент звернення до суду із цим позовом 20 січня 2026 року у представника позивача були наявні: Копія Договору про надання правничої допомоги від 08.12.2025 р.; Копія Витягу з Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 08.12.2025 р. (реєстр позичальників/боржників); Копія платіжної інструкції №4948 від 16.12.2025 р.; Копія платіжної інструкції №5107 від 12.01.2026 р., а на момент ухвалення судового рішення 28 квітня 2026 року фактично всі докази на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу були наявні у представника позивача, проте адвокат жодним чином не обґрунтувала причини неможливості їх подання до винесення судом рішення, а тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, що відповідає положенням ст. 141, 246 ЦПК України, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання стороною позивача доказів, що підтверджують розмір судових витрат у встановлений законом строк.

При цьому апеляційний суд враховує, що у п. 2.1 договору про надання юридичних послуг сторони обумовили фіксований розмір гонорару.

У постанові від 13 лютого 2024 року у справі №757/33206/22-ц Верховний Суд зробив висновок, що тлумачення ч. 1 ст. 246, ч. 8 ст. 141 ЦПК України дає підстави вважати, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до помилкового тлумачення норм закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, при вирішенні справи суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар файненс груп» залишити без задоволення.

Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

О. С. Панасюк