Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №127/13635/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/13635/26

Провадження № 33/801/796/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Агеєвої Г. В., розглянув апеляційну скаргу адвоката Мишковської Т. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 21 квітня 2026 року о 00:03 год по вул. Івана Хоменка, 30 у м. Вінниці, він керував транспортним засобом «NISSAN LEAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а відтак вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Мишковська Т. М., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

у справі відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки на відеозаписах з нагрудних камер не зафіксовано факту керування чи зупинки автомобіля під його керуванням, а лише перебування останнього на території приватного домоволодіння, при цьому сам ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом;

працівниками поліції не дотримано встановленої законом процедури документування адміністративного правопорушення, оскільки не зафіксовано належним чином факт зупинки транспортного засобу, відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а також допущено істотні порушення під час складання протоколу, зокрема те, що в протоколі датою вчинення правопорушення зазначено 20 квітня 2026 року, а в інших матеріалах справи 21 квітня 2026 року, що ставить під сумнів достовірність матеріалів справи;

суд першої інстанції безпідставно визнав зазначені недоліки технічними описками, не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо відсутності доказів керування транспортним засобом та порушень процедури оформлення матеріалів, а також необґрунтовано поклав в основу рішення протокол і відеозаписи, які, на думку захисту, є неналежними та недопустимими доказами;

судом не забезпечено повного, всебічного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи, не дотримано принципу презумпції невинуватості та стандарту доказування, у зв`язку з чим усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 мали бути витлумачені на його користь.

Крім цього, в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року, при цьому поважність причин його пропуску обґрунтовується тим, що постанову винесено 02 липня 2026 року, оскільки 11 липня 2026 року та 12 липня 2026 року припали на вихідні дні, апеляційну скаргу було подано 13 липня 2026 року.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Як слідує з матеріалів справи, постанову Вінницького міського суду Вінницької області винесено 02 липня 2026 року. Останнім днем на її оскарження було 13 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу подано захисником 13 липня 2026 року, тобто в межах строку, встановленого статтею 289 КУпАП.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Частиною сьомою статті 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Установлено, що 21 квітня 2026 року приблизно о 00:03 год по вул. Івана Хоменка, 30 у м. Вінниці, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «NISSAN LEAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі за змістом – Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За змістом частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

DVD диск з відеозаписом є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційним судом досліджено DVD диск з відеозаписом.

З наданого працівниками поліції відеозапису - бодікамери № 467764, слідує, що ОСОБА_1 уникав спілкування з працівниками поліції, приховував обличчя від нагрудної камери, не реагував на неодноразові законні вимоги пройти огляд на стан сп`яніння та всіляко затягував проведення відповідної процедури. Також на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 намагався втекти від працівників поліції, якого було зупинено лише у дворі приватного будинку, а після роз`яснення причин переслідування, встановлення його особи та повторної пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння знову намагався залишити місце події, у зв`язку з чим був затриманий працівниками поліції.

Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про його категоричну відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, що було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор працівника поліції.

Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, судам слід урахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. Отже, дії працівників поліції відповідають вимогам статті 266 КУпАП.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 , надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідно до статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Дослідивши інші доводи сторони захисту та матеріали адміністративної справи, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Щодо заперечення факту керування транспортним засобом громадянином ОСОБА_1 слід зазначити, що вони спростовуються відеозаписом з портативного відеореєстратора № 467764, дослідженим судом. Так, під час спілкування з працівниками поліції останні роз`яснили ОСОБА_1 , що щодо нього надійшло повідомлення про порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим вони здійснювали переслідування автомобіля, яким він керував, однак той заїхав до приватного сектору, залишив транспортний засіб та почав тікати. На викладені працівниками поліції обставини ОСОБА_1 будь-яких заперечень не висловив. Більше того, зафіксовані на відеозаписі його висловлювання: 23:50:09 «я просто їхав» та 23:57:32 «я просто злякався, коли вас побачив», фактично підтверджують керування ним транспортним засобом та пояснюють причину подальшої втечі. Указане є формою визнання факту правопорушення, що згідно зі статтею 251 КУпАП може бути використано як належний доказ. Вказані обставини не були спростовані ані в ході розгляду справи, ані іншими доказами у матеріалах провадження.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 зроблено висновок, що: «відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи».

Щодо доводів захисника про розбіжності у даті вчинення адміністративного правопорушення та в даті наявних в матеріалах справи документах апеляційний суд зазначає таке.

Із матеріалів справи слідує, що у протоколі про адміністративне правопорушення датою вчинення правопорушення зазначено 20 квітня 2026 року, тоді як дата складання цього протоколу, а також дати, зазначені у протоколі №108630 про адміністративне затримання ОСОБА_1 та направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння зазначена дата 21 квітня 2026 року.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку мала місце очевидна технічна описка при зазначенні дати вчинення адміністративного правопорушення.

Така неточність не впливає на можливість встановлення фактичних обставин події, оскільки всі матеріали справи стосуються одного й того самого факту, є взаємоузгодженими між собою та не містять суперечностей щодо особи правопорушника, місця, часу та інших істотних обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, зі змісту апеляційної скарги слідує, що сторона захисту чітко розуміла, яка саме подія є предметом судового розгляду, а тому зазначена технічна описка не призвела до невизначеності адміністративного обвинувачення, не обмежила права ОСОБА_1 на захист та не вплинула на правильність вирішення справи.

З огляду на це, сама по собі розбіжність у зазначенні дати вчинення адміністративного правопорушення та дати складання документів наявних в матеріалах справи не є істотним порушенням вимог закону та не може бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Інші обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням суду першої інстанції та не містять належних доводів, які б спростовували встановлені судом фактичні обставини справи чи його правові висновки.

Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 130 КУпАП.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Мишковської Т. М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький