Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №127/38527/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/38527/25

Провадження № 22-ц/801/1620/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 127/38527/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

позивач: ТОВ «Українські фінансові операції»

відповідач : ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ТОВ «Українські Фінансові Операції» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29.04.2026 року у справі за позовом ТОВ «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

09.12.2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 14.02.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою мобільного застосунку «Credit7» укладено договір споживчого кредиту № 4384941 , шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором . Згідно умов останнього ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту у кредит грошові кошти в розмірі 2500 грн на строк 360 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0,01 % (знижена) та 2,5%(стандартна ставка), а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 2 500 грн, на строк до 08.02.2025 року, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить відповідачці. Водночас, ОСОБА_1 належним чином зобов`язання не виконувала ,внаслідок чого у неї станом на момент подання позову (09.12.2025) виникла заборгованість перед первісним кредитором - ТОВ "Лінеура Україна".

23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем було укладено договір факторингу № 23/09/2024, за яким ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 4384941 до ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що термін повернення кредиту настав, а заборгованість за кредитним договором відповідачкою не погашена , позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованістьстаном на 07.02.2025 року у розмірі 23 994,84 грн, з яких: 2 493 грн — заборгованість за тілом кредиту; 12 963,31 грн — заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором з 14.02.2021 року по 23.09.2024 року та 8538,525 грн - заборгованість за відсотками нарахованих позивачем з 24.09.2024 по 07.02.2025 року.

Рішенням Вінницького районного суду від 29.04.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором № 4384941 від 14.02.2024 в розмірі 11 490 грн, з яких: 2 493 грн – заборгованість за кредитом, 8 997 грн – заборгованість за процентами. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» судовий збір в розмірі 1 159, 97 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Українські фінансові операції» просить вищезазначене рішення в частині стягнення заборгованості з процентів за користування чужими коштами в сумі 8 997 грн.– скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги у цій частині задовольнити і стягнути із ОСОБА_1 заборгованість із процентів за період із 14.02.2024 р. по 08.02.2025 у загальній сумі 12 941,14 грн. Вказує, що суд безпідставно перерахував заборгованість по процентах, зменшивши відсоткову ставку до 1%, оскільки не врахував п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування», яким визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає ,виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою мобільного застосунку «Credit7» укладено договір споживчого кредиту№ 4384941, шляхом підписання його одноразовим ідентифікатором . Згідно умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 2 500 грн, на строк до 08.02.2025 року, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить відповідачці. (а.с.74-84)

Згідно копії Додатку № 1 до вищезазначеного договору, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом, наведено Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за наслідком здійснених за договором оплат.(а.с.84 - зворот).

ОСОБА_1 підписала електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит , зокрема, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, а також передбачено відповідальність за прострочення або невиконання зобов`язань, а також додаток № 2 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4384941 від 14.02.2024.(а.с.85, а.с.136).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 4384941 від 14.02.2024 , загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ « Лінеура Україна станом на 23.09.2024, складає 16 706, 31 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту – 2 493 грн, заборгованість за процентами – 12 963, 31 грн, заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 1 250 грн. (а.с.123-127)

Згідно копії листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення » (що надає послуги з переказу коштів) від 03.10.2024, на підставі договору на переказ коштів з ТОВ «Лінеура Україна» ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, 14.02.2024 о 09:20:17 здійснило переказ коштів на суму 2 500 грн на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 343451812, з призначенням платежу - зарахування 2 500 грн на карту НОМЕР_1 .(а.с.142)

Згідно відповіді АТ "Універсал Банк" суду, банківська картка № НОМЕР_2 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 ,а згідно наданої довідки про рух коштів по рахунку за 14.02.2024 - 19.02.2024, 14.02.2024 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 2 500 грн.(а.с.36)

На підставі договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024, а також з часу підписання акту прийому-передачі Реєстру боржників від 23.09.2024 року , ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло від ТОВ «Лінеура Україна» право грошової вимоги до боржників які зазначені в Реєстрі боржників (Додатку № 1 до вказаного договору)(а.с.40-44)

Із копії витягу з Реєстру боржників від 02.06.2025 (Додаток 1 до вказаного договору факторингу), вбачається, що боржник ОСОБА_1 під № 3633 включена до Реєстру боржників ТОВ «Лінеура Україна» за кредитним договором № 4384941 на суму заборгованості 16 706, 31 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту – 2 493 грн, заборгованість за процентами – 12 963, 31 грн, заборгованість пенею/штрафами – 1 250 грн.(а.с.72)

З копії наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 4384941 про надання споживчого кредиту від 14.02.2024, вбачається ,що ТОВ «Українські фінансові операції» ,набувши права кредитора за вказаним договором споживчого кредиту , нарахували ОСОБА_1 проценти за користування нею залишком кредитних коштів за період 24.09.2024 - 07.02.2025 (137 календарних днів ) у розмірі 8 539, 21 грн.(а.с.141-142).

Задовольняючи частково позовні вимоги і стягуючи у повному об`ємі тіло кредиту ,а також частково заборгованість з відсотків за користування кредитом із застосуванням відсоткової ставки 1% , суд першої інстанції виходив із того, що договір споживчого кредиту№ 4384941 із ОСОБА_1 було укладено первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна » 14.02.2024 року , тобто, після набрання 25 .12.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування» щодо заборони перевищення денної відсоткової ставки за споживчим кредитуванням 1%, а тому визнав ці умови договору нікчемними фі дійшов висновку ,що заборгованість відповідачки за відсотками за користування кредитом підлягала перерахуванню з 2,5 % до 1 % на день ,а стягненню з відповідачки підлягала заборгованість станом на 07.02.2025 року в розмірі 11 490 грн, з яких: 2 493 грн – заборгованість за кредитом, 8 997 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом з відповідачки на користь позивача , право вимоги до якого перейшло на підставі договору факторингу. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Встановлені судом факти підписання кредитного договору, його відповідності ЗУ «Про електронну комерцію», отримання відповідачем кредитних коштів та факту переходу права вимоги до позивача за договором факторингу, сторонами не оспорюється, а встановлені в цій частині рішення суду першої інстанції обставини справи позивачем та відповідачем не оскаржуються ,а відтак, апеляційним судом не переглядаються.

Колегія суддів, вважає ,що суд вірно встановив обставини справи, дослідив докази , вірно застосував норми права у цих правовідносинах, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги позивача про неправильність застосування судом норм матеріального права ,зокрема, не застосування судом до даних правовідносин п.17«Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», і відповідно безпідставність здійснення перерахунку заборгованості з відсотків ,виходячи із не перевищення денної відсоткової ставки в 1% ,не заслуговують на увагу.

Визначаючи розмір дійсної заборгованості відповідача, суд вірно виходив із необхідності застосування норм про обмеження максимальної денної процентної ставки, у зв`язку з чим умови договору в частині нарахування відсотків у розмірі 2,5% на день визнав нікчемними і здійснив перерахунок процентів виходячи із допустимого ЗУ «Про споживче кредитування» розміру відсотків у розмірі 1% на день.

Суд вірно дійшов висновку, що кредитори згідно положень ч. 5 ст. 8 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» станом на час укладення договору не мали права визначати процентну ставку за користування споживчим кредитом у розмірі 1,5 % та 2,5 %, оскільки її максимальний розмір на той час не міг перевищувати 1% на день.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) 1,5 %.

Водночас частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 9 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до п. 1.4.1 до договору споживчого кредиту № 4384941 стандартна процентна ставка за кредитом на день становить 2,50%.(а.с.75)

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст.627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Враховуючи, що договір про надання споживчого кредиту було укладено 14.02.2024, тобто, після набрання 25.12.2023 року чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки в день 2,50%, відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість по процентах нарахована ТОВ «Лінеура Україна» в сумі 12 963,31 грн за період з 14.02.2024 року по 23.09.2024, а заборгованість за відсотками нарахована позивачем за період з 24.09.2024 року по 07.02.2025 року - за ставкою 2,50% в день. (а.с.123-127; а.с.140-141)

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту ,укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 14.02.2024, тобто, уже після внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» на вказаний кредитний договір не поширюється.

Тому за користування відповідачкою кредитними коштами в період 14.02.2024 року по 07.02.2025 року (360 днів), розмір відсотків становить 9000 грн. ,а з урахуванням часткового погашення ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10 грн., з якої на погашення суми боргу за тілом кредиту направлено 7 грн, а на сплату загальних витрат за кредитом віднесено 3 грн, заборгованість відповідачки за відсотками за кредитним договором складає 8 997, грн,які і стягнуті судом на користь позивача

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , останнє підлягає залишенню без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «Українські Фінансові Операції» задоволенню не підлягає, судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за ним.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ «Українські Фінансові Операції» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду від 29.04.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

В.П. Рибчинський