Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №930/201/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/201/26

Провадження № 22-ц/801/1607/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Богоніс Н. Я.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокуСправа № 930/201/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

позивач: ТОВ «ФК «Ейс»

відповідач : ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06.05.2026 року у справі за позовом ТОВ «ФК«ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 15.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на офіційному сайті кредитора www.moneyveo.ua було укладено договір кредитної лінії № 874757489, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV7N9R4. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом на суму 22 000 грн на строк 7 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 21.11.2021 року ,зі сплатою передбачуваних договором відсотків і надати перший транш в сумі 1000 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався у визначений договором строк повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним. В подальшому ОСОБА_1 збільшив суму кредиту до 5 050 грн. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши на банківську карту відповідача НОМЕР_1 кредитні кошти у вказаній сумі. Водночас, ОСОБА_1 належним чином зобов`язання не виконував ,внаслідок чого у нього станом на момент подання позову (29.01.2026) виникла заборгованість перед кредитором у розмірі 20 185,57 грн, з яких: 5 049,02 грн — заборгованість за тілом кредиту; 15 136,55 грн — заборгованість за відсотками за користування кредитом.

28.12.2021 року на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №874757489 передало ТОВ «Таліон плюс». У подальшому до вказаного договору укладалися додаткові угоди ,у тому числі, щодо продовження терміну його дії.

Так, 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 , якою строк дії договору було продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між ними було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 року викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

30.05.2023 року за договором факторингу № 05/0820-01 ТОВ «Таліон плюс» передало право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №874757489 новому кредитору - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»

14.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за укладеним договором факторингу № 11/07/25-Е , відступило право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №874757489 товариству «ФК «Ейс», яке просило позов задовольнити.

ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань за договором кредитної лінії №874757489. ТОВ «ФК «Ейс» посилаючись на те, що термін повернення кредиту настав, а заборгованість за кредитним договором не погашена , просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у вищевказаній сумі.

Рішенням Немирівського районного суду від 06.05.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №874757489 від 15.10.2021 року в розмірі 1147 грн, з яких 1000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 147 грн – заборгованість за нарахованими відсотками. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» судовий збір у розмірі 148,95 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 397,60 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс» просить вищезазначене рішення скасувати, через порушення норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити ,а також стягнути з відповідача судові витрати : 6 656 грн судового збору та 13 000 грн за правничу допомогу. Вказало, що суд безпідставно обмежив розмір стягнення процентів лише сумою, нарахованою за семиденний строк користування кредитом, не врахувавши умови кредитного договору №874757489 щодо подальшого нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду. На думку апелянта, сторони погодили механізм нарахування процентів за користування кредитними коштами, а розрахунок заборгованості у сумі 20 185,57 грн підтверджений договором, випискою по рахунку та розрахунками кредитодавця, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Немирівського районного суду від 06.05.2026 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги частині стягнення заборгованості з тіла кредиту , суд виходив із того, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 , на підставі укладеного 15.10.2021 року в електронній формі договору кредитної лінії №874757489 з лімітом кредитування у розмірі 22 000 грн строком на 7 днів від дати отримання кредиту позичальником ,а саме до 21.11.2021 року ,виникли кредитні правововідносини,в ході яких товариство свої зобов`язання виконало і через банк провайдер перерахувало ОСОБА_1 15.10.2021 року кредитні кошти у розмірі 1000 грн і 22.10. 2021 року - 4050 грн .і на строк 7 днів, а саме до 21.11.2021 року ,з обов`язком повернення останнім кредитних коштів і передбачуваних договором відсотків, а ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту належним чином не виконував ,внаслідок чого допустив заборгованість за договором , право вимоги за яким на підставі договорів факторингів перейшло від первісного кредитора до позивача ТОВ «ФК «Ейс» .

Задовольняючи частково вимоги позивача ,суд виходив з того ,що заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії за тілом кредиту станом, як вказано у розрахунку на 18.92 2022 року ,складає 1000 грн. ,які і стягнув на користь позивача .Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог і стягуючи відсотки за користування кредитними коштами лише за 7 днів дисконтного періоду у розмірі 147 грн ,суд виходив із того, що позивач не довів наявності підстав для нарахування процентів за користування кредитом, оскільки не надав доказів продовження семиденного строку кредитування ( дисконтного періоду),як передбачено умовами п.1.8 кредитного договору, зокрема, підтвердження активації позичальником функції продовження строку кредитування чи виконання інших передбачених договором умов. Застосувавши положення ст. 1048 ЦК України та ч.8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд виходив із того, що правомірним є нарахування первісним кредитором процентів за користування коштами лише у строк у 7 днів з дати отримання кредиту ,що складає 147 грн, а тому в іншій частині вимог відмовив .

Разом із тим, колегія суддів вважає, що із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них , невірно встановивши обставин справи,умови укладеного договору кредиту та порушивши норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно обмежив розмір стягнення процентів лише сумою, нарахованою за семиденний строк користування кредитом, не врахувавши умови кредитного договору №874757489 щодо подальшого нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду, заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 15.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на офіційному сайті кредитора www.moneyveo.ua було укладено договір кредитної лінії №874757489, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV7N9R4.(а.с.33-36).

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, кредитодавець зобовязується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов договору.

П.1.3 кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 1000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернутий до 21.11.2021 року.

П.1.4. позичальник у будь який час, протягом дисконтного періоду дії договору , може збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті.

П.1.7. кредитна лінія надається строком на 7 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 21.11.2021 року.

Пунктом 1.9.1.кредитного договору погоджено, що виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п. 1.9.2. кредитного договору, за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 663,69 % річних, що становить 1,82% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Згідно платіжного доручення 5f0f89ba-2666-4332-b85a-d764d6e05872 від 15.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через АТ «ОПТ Банк» перерахувало ОСОБА_1 1000 грн на банківську картку НОМЕР_1 (а.с.10-зворот).

Платіжним дорученням № 88198f55-d068-4d89-9498-31cccf163815 від 22.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через АТ «ОПТ Банк» перерахувало ОСОБА_1 4050 грн на банківську картку НОМЕР_1 .(а.с.10)

Листом №68-3-23-23/4815-БТ від 31.03.2026 на ім`я суду АТ «ОТП ТБАНК» підтвердив, що на ім`я ОСОБА_1 ним була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 ,на яку 15.10.2021 року було зараховано платіж на суму 1000 грн., 22.10.2021 року було зараховано платіж на суму 4050 грн.(а.с.136)

23.10.2021 ОСОБА_1 на виконання зобов`язань за кредитом вніс кредитору кошти в розмірі 210 грн. , з яких 209.02 грн були зараховані на погашення відсотків за користування кредитом та 0,98 грн. – на погашення тіла кредиту.

24.11.2021 відповідач після закінчення дисконтного періоду здійснив вніс кошти у розмірі 1 275 грн. ,які були зараховані на погашення відсотків за кредитним договором.(а.с.52)

У п.1.8 договору кредитної лінії сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати ОСОБА_1 всіх фактично нарахованих процентів протягом дисконтного та пільгового періоду, то відповідно вважається, що дисконтний період продовжено не було.

Згідно п. 1.12. кредитного договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пункт 1.13. кредитного договору передбачає, що, проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Враховуючи вищенаведене, оскільки дисконтний період закінчився 21.11.2021 року, то починаючи з цієї дати, кредитор мав право нараховувати 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним протягом 90 днів, тобто до 19.02.2022 року.

Таким чином, судом першої інстанції при встановленні обставин ,що мають значення для справи не було належним чином оцінено докази ,зокрема умови укладеного договору кредитної лінії і не враховано те, що п.п. 1.12, 1.12.1, 1.12.2, 1.13 його передбачають у випадку не продовження позичальником дисконтного періоду (несплати ним протягом дисконтного та пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів) можливість продовження строку дії договору кредитної лінії на кожен наступний день ,проте не більше як на 90 днів (продовження загального строку дії договору)з можливістю нарахування за ці дні відсотків за користування коштами за стандартною відсотковою ставкою.

28.12.2021 року згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року товариством «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №874757489 передало ТОВ «Таліон плюс».

При переході права вимоги до ТОВ «Таліон плюс» заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.12.2021 року складала 12 211,19 грн, з яких 5050 грн – заборгованість за тілом кредиту та 7312,63 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

ТОВ «Таліон плюс» здійснило донарахування заборгованості з відсотків за кредитним договором №874757489 протягом дії 90 денного періоду - до 18.02.2022 року і згідно наданого ним розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 18.02.2022 року складає 20 185,57 грн, з яких: 5 049,02 грн — заборгованість за тілом кредиту; 15 136,55 грн — заборгованість за відсотками за користування кредитом.(а.с.51)

Послідуючі кредитори після 90 денного періоду не нараховували ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами.

30.05.2023 року за договором факторингу № 05/0820-01 ТОВ «Таліон плюс» передало право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №874757489 новому кредитору - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

14.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за укладеним договором факторингу № 11/07/25-Е , відступило право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №874757489 товариству «ФК «Ейс»,яке і звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. та ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Враховуючи викладене ,колегія суддів вважає, що суд безпідставно обмежив право позивача на стягнення процентів лише сумою, нарахованою за семиденний дисконтний період. З аналізу пунктів 1.7, 1.8, 1.12 та 1.13 кредитного договору вбачається, що сторони погодили порядок користування кредитом після закінчення дисконтного періоду. Так, у разі неповернення кредиту строк дії кредитної лінії продовжується до 90 календарних днів, протягом яких позичальник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі 2,98 % на день, що нараховуються за кожен день фактичного користування кредитом. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, дисконтний період, який закінчувався 21.11.2021 року не продовжив у порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, однак після його закінчення продовжив користуватися кредитними коштами, що відповідно до умов договору зумовило продовження строку дії кредитної лінії та виникнення у кредитодавця права нараховувати проценти за ставкою, визначеною пунктом 1.12.2 договору, протягом 90 календарних днів, тобто до 19.02.2022 року. Крім того, наданий ТОВ «Таліон Плюс» розрахунок заборгованості свідчить, що проценти були нараховані саме до 18.02.2022 року, тобто в межах передбаченого договором дев`яностоденного строку, після чого жоден із наступних кредиторів –ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» – подальшого нарахування процентів не здійснював. Отже, позивач заявив до стягнення проценти лише за період, протягом якого їх нарахування було прямо передбачено умовами кредитного договору.

Крім того, суд встановивши у мотивувальній частині рішення ,що ОСОБА_2 отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 5050 грн, не мотивуючи належним чином свій висновок, стягнув заборгованість з тіла кредиту лише у розмірі 1000 грн.

Суд порушивши норми процесуального права щодо належної оцінки доказів та неналежним чином мотивуючи свій висновок щодо часткового стягнення тіла кредиту, дійшов необгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, висновок суду про часткове задоволення позову не відповідає умовам укладеного сторонами договору та фактичним обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд невірно встановив обставини у справі, допустив недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду їм , неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС».

Згідно з ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» (Виконавець) укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01.

Згідно Договором про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» (Клієнт) та Адвокатське бюро «Соломко та партнери» дійшли згоди про наступне: Клієнт доручає, а Виконавець зобов`язується надавати правничу допомогу, адвокатський захист, представництво Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції. Відповідно до додаткової угоди №25770898740 та Акта наданих послуг правничої допомоги від 29.12.2025 Адвокатське бюро «Соломко та партнери» надало, а Клієнт прийняв послуги правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 по боржнику ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №874757489, вартість замовлених послуг сторони погодили у сумі 7000,00 гривень.

До суду апеляційної інстанції як докази підтвердження витрат на правову допомогу ТОВ «ФК «ЕЙС» надало : акт прийому передачі наданих послуг(даний акт є невідємною частиною до договору про надання правничої допомоги) №20/08/25-01 від 20.08.2025, відповідно до якого вартість наданих правових та юридичних послуг складає 6000 грн.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану ТОВ «ФК «ЕЙС» колегія суддів враховує наступне.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Враховуючи складність справи, суть спору (стягнення кредитної заборгованості), обсяг наданих послуг позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС», а також відсутність клопотання ОСОБА_1 щодо зменшення розміру судових витрат , колегія суддів дійшла висновку, виходячи з конкретних обставин справи, а також необхідним розміром таких витрат, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, є сума 10 000 грн, що буде відповідати обставинам справи.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС», підлягають задоволенню, то з ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги, у сумі 6656 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

Постановив:

Апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС» задовольнити.

Рішення Немирівського районного суду від 06.05.2026 року скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 874757489 від 15.10.2021 року станом на 18.02.2022 року у розмірі 20 185,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» у відшкодування судових витрат у судах першої та апеляційної інстанції на правову допомогу - 10 000 грн та 6 656 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

В.П. Рибчинський