Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №711/6910/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/6910/26

Номер провадження 3/711/1687/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР 1 № 701739 від 24.06.2026 року) про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

до адміністративної відповідальності заст.124 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 701739 від 24.06.2026 року: ОСОБА_1 04 травня 2026 року о 10 годині 45 хвилин, в м.Черкаси по вул. Чехова, 70, керуючи автомобілем «TOYOTA CORROLA» д.н.з. НОМЕР_2 , під час зміни напрямку руху, а саме розвороту, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія», не впевнився в безпечності та допустив зіткнення з автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 , що здійснював рух заднім ходом, чим порушив п. 10.1, п. 34 ПДР України. Під час ДТП тз отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав в повному обсязі. Надав суду пояснення, що дійсно 04.05.2026 близько 10.45 год. він рухався на своєму автомобілі «TOYOTA COROLLA», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Чехова, попереду нього рухався автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , яка хотіла здійснити маневр розвороту навпроти будинку 70 по вул. Чехова. Він також рухаючись за цим автомобілем хотів зробити маневр розвороту, але зупинився і чекав, коли «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 закінчить маневр, помітив, що цей автомобіль взяв не достатній радіус для розвороту та почав рух заднім ходом, внаслідок чого здійснив зіткнення з його автомобілем. Після чого водійка автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 від`їхала вперед, а він залишився на місці зіткнення. Враховуючи викладене просить суд закрити адміністративне провадження відносно нього в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.10.1 ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушення чого в даному випадку і інкримінується ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові матеріали провадження суд приходить до висновку, що факт порушення п.10.1. ПДР України з боку водія ОСОБА_1 не доведено.

Інших доказів суду не надано.

В судовому засіданні встановлено, що зіткнення транспортних засобів відбулось по вул. Чехова, 70 в м. Черкаси. Автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , рухаючись прямо намагалася здійснити маневр розвороту ліворуч, а в цей час автомобіль «TOYOTA COROLLA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , здійснював рух позаду автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 , побачивши, що автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 здійснює поворот ліворуч зупинився, надаючи можливість водієві виконати маневр, але водій автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 , побачивши, що зробити маневр розвороту не зможе, почала рух заднім ходом, не впевнившись в безпечності маневру, внаслідок чого відбулось зіткнення.

Як зазначено у схемі місця ДТП від 04.05.2026, яке відбулось за адресою м. Черкаси, вул. Чехова, 70, освідтелення місця ДТП – денне; наявність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби – є; стан покриття проїзної частини – сухе, наявність дорожнього огородження вздовж проїжджої частини - нема, наявність пішохідного огородження вздовж тротуару - нема, наявність горизонтальної розмітки проїжджої частини - є. Перелік видимих пошкоджень: «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 – задній бампер з лівої сторони, кришка багажнику з лівої сторони; автомобіль «TOYOTA COROLLA», д.н.з. НОМЕР_2 – пошкодження переднього бамперу з лівої сторони, вм`ятина переднього лівого крила.

Судом були переглянути фотографії, які були надані ОСОБА_1 , на яких зафіксовано розташування автомобілів під час зіткнення та їх ушкодження.

З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , які були оголошені в судовому засіданні встановлено, що він був свідком ДТП, яке відбулося 04.05.2026 по вул. Чехова, за участі двох автомобілів, а саме водій автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 рухаючись по вул. Чехова та повертаючи ліворуч до буд. № 70 не помітив, як позаду рухається автомобіль «TOYOTA COROLLA», д.н.з. НОМЕР_2 і який зупинився та чекав виконання маневру розвороту автомобілем, який знаходився попереду нього, в цей час водій автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER», д.н.з. НОМЕР_3 не дотримуючись радіусу розвороту не зміг повернути і почав рух заднім ходом, здійснивши зіткнення з автомобілем «TOYOTA COROLLA», д.н.з. НОМЕР_2 .

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не дотримався ПДР України, що призвело до ДТП, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення. В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив вказане порушення.

Зокрема, як було зазначено вище, ОСОБА_1 повністю заперечив вчинення ним адміністративного правопорушення.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/124-26/6915-ІТ від 03.06.2026 року, проведеного за ініціативи ОСОБА_4 встановлено наступне, зокрема п. 2: у дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «TOYOTA COROLLA», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1 ПДР України та вимог лінії дорожньої розмітки 1.1.

Суд оцінює критично вищевказаний висновок, оскільки він не знайшов в судовому засіданні свого підтвердження і суперечить фактичним даним справи.

Суд наголошує на наступне: саме по собі не уникнення зіткнення не може бути поставлено водію в провину, оскільки його дії могли бути вимушеними і можуть не перебувати у прямому причинному зв`язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали. Причинний зв`язок в автотранспортних пригодах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР й відповідними наслідками. При цьому виключається відповідальність особи, яка порушила ПДР вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху або відсутність технічної можливості у водія уникнути зіткнення.

В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати.

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 124 КУпАП.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_5 вищевказаних порушень, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.

Згідно з п.1ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.124, 247, ст.256 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю. В. Михальченко