Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №695/3160/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 рокуСправа №: 695/3160/26

Номер провадження 3/695/1332/26

23 липня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, командира розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Молодший лейтенант ОСОБА_1 не забезпечив належний контроль за військовослужбовців на службі, не організував належним чином облік та перебуванням підлеглих перевірку їх наявності, не здійснив своєчасних заходів щодо попередження самовільного залишення військової частини, не забезпечив виконання вимог військової дисципліни та не вжив достатніх заходів реагування для недопущення самовільного залишення місця служби підлеглими військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , а саме солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , старшим солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 , що призвело до вчинення останніми самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 у період часу з 08 год 00 хв 01.07.2026 по 18 год 00 хв. 03.07.2026 з території вказаної військової частини.

Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, перебуваючи на посаді командира розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , діючи недбало та протиправно, в умовах особливого періоду та дії воєнного стану, на порушення вимог статей 11, 16, 49, 58, 59, 119, 120, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999, статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не забезпечив належний контроль за військовослужбовців на службі, не організував належним чином облік та перебуванням підлеглих перевірку їх наявності, не здійснив своєчасних заходів щодо попередження самовільного залишення військової частини, не забезпечив виконання вимог військової дисципліни та не вжив достатніх заходів реагування для недопущення самовільного залишення місця служби підлеглими військовослужбовцями розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , а саме солдатом ОСОБА_2 , солдатом ОСОБА_3 , старшим солдатом ОСОБА_4 , солдатом ОСОБА_5 , чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 КУПАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, згідно з наявною у матеріалах справи заявою просить здійснювати розгляд справи без його участі, вину у вчиненому правопорушенні визнає частково, щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно вимог ч. 5 ст. 15 КУпАП військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Диспозицією частини 2 статті 172-15 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення до військової служби характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов`язків передбачених законами, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами через несумлінне ставлення до них: наявністю негативних наслідків, що порушують встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх функцій щодо забезпечення належного рівня військової дисципліни. статутного порядку, збереження військового майна, що є складовою воєнної безпеки України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період - тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На підставі Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан, а від 24 лютого 2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України № 64/202 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан.

Згідно з ст. 11, 241 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді та підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме: протоколом ЧНК №82 про військове адміністративне правопорушення від 20.07.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.07.2026, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2026 №75, функціональними обов`язками командира взводу розвідки 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 , затвердженими ТВО командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , службовою характеристикою ТВО командира НОМЕР_2 батальйону ТРО військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2026, доповіддю про факт самовільного залишення місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 (без зброї) військовослужбовцем солдатом ОСОБА_5 , стрільцем-снайпером-розвідником 1 відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , доповіддю про факт самовільного залишення місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 (без зброї) військовослужбовцем старшим солдатом ОСОБА_4 , розвідника-оператора безпілотних літальних апаратів 1 розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , доповіддю про факт самовільного залишення місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 (без зброї) військовослужбовцем солдатом ОСОБА_2 , водієм-електриком 1 відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , доповіддю про факт самовільного залишення місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 (без зброї) військовослужбовцем солдатом ОСОБА_3 , водієм-електриком розвідувального взводу НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 2 ст. 172-15 КУпАП кваліфіковані вірно, оскільки останній будучи військовою службовою особою вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення згідно зі ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.

За таких обставин, суддя вважає, що ОСОБА_1 необхідно притягти до адміністративної відповідальності та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Підстав для накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд не вбачає.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», передбачено справляння судового збору із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Разом із тим, нормами п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Керуючись ст. 172-15, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом 10 днів.

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Роз`яснити правопорушнику, що у разі неможливості сплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, відповідно до положень ст.301 КУпАП, він має право на звернення до суду, яким винесено постанову, з заявою про розстрочку виконання постанови суду у частині накладеного адміністративного стягнення у виді штрафу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська