Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №693/1459/25 — Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 693/1459/25

2/693/277/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.07.2026 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Защитинська Т.І.

за участю секретаря судового засідання Чумак Р.М.

представника позивача адвоката Євича С.П.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Гейка В.А.

третьої особи старости

Житницького старостинського округу ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Виконавчий комітет Жашківської міської ради, приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна, староста Житницького старостинського округу ОСОБА_5,

У С Т А Н О В И В:

До Жашківського районного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_2 (надалі позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Виконавчий комітет Жашківської міської ради, приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна, староста Житницького старостинського округу ОСОБА_5

У позовній заяві позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3 , однак в свідоцтві про смерть допущено помилку щодо дати смерті та вказано датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина та приватним нотаріусом Шелудько В.П. заведена спадкова справа 73/2024, встановлено, що померлий ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 27.02.2024 старостою Житницького старостинського округу та зареєстрований в реєстрі за № 3-05. За цим заповітом спадкодавець заповів належні йому: земельну ділянку площею 3,114 га із кадастровим номером 7120982000:02:001:0360 відповідачу, частку земельної ділянки площею 3,139 га із кадастровим номером 7120982000:02:001:0247 та частку земельної ділянки площею 3,1447 га із кадастровим номером 7120982000:02:001:0652 позивачу.

Як вказує позивач, за кілька днів до смерті його брат бажав розпорядитись своїм майном іншим чином, а саме: житловий будинок заповісти доглядальниці ОСОБА_4 , а все інше майно позивача. 27.02.2024 до ОСОБА_3 прибула староста Житницького старостинського округу ОСОБА_5 для складання заповіту та склала спірний заповіт о 16 год. 45 хв., за своїм станом здоров`я брат не міг особисто підписати заповіт, в подальшому того ж дня брат помер.

Із змісту оспорюваного заповіту вбачається, що «у зв`язку із похилим віком та хворобою ОСОБА_3 не зміг підписати заповіт власноручно на особисте прохання, за його дорученням в його та старости присутності після того, як текст заповіту був прочитаний йому в голос та після схвалення заповідачем заповіт підписано ОСОБА_6 ».

Зазначений заповіт складено та підписано із порушенням вимог ст.ст. 1247 та 1248 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі по тексту Порядку). Зокрема, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Позивач вважає, що заповіт складено з порушенням порядку його посвідчення, тому є нікчемним та не породжує для сторін юридично-правові наслідки. Зважаючи на вищевикладене позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту від імені ОСОБА_3 , який посвідчений 27.02.2024 старостою Житницького старостинського округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 3-05.

05.11.2025 відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки оспорюваний заповіт є виявом волі покійного ОСОБА_3 , який заповів своє майно двом близьким людям - відповідачу та позивачу. Заповіт за формою та порядком його посвідчення відображає дійсне волевиявлення заповідача та відповідає вимогам законодавства, вважає, що відсутність свідків при посвідченні заповіту не свідчить його недійсність, оскільки даний факт не впливає на вільне волевиявлення заповідача(а.с.33-36).

22.01.2026 третя особа староста Житницького старостинського округу ОСОБА_5 надала суду письмові пояснення, у яких вказала, що спірний заповіт відображає волевиявлення ОСОБА_3 , 27.02.2024 вона посвідчила три заповіти ОСОБА_3 , при посвідченні заповітів нею дотримано вимог закону, їй відомо про положення ст. 1253 ЦК України щодо посвідчення заповіту при свідках, на час посвідчення заповітів ОСОБА_3 почував себе добре та спілкувався із нею і братом, хотів віддячити племіннику, яким є відповідач, за догляд. В задоволенні позову просила відмовити (а.с. 95-96).

17.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судовий розгляд у порядку загального провадження.

17.11.2025 від представника позивача адвоката Євича С.П. надійшло клопотання про долучення доказів, а саме рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29.09.2025 у справі № 693/643/24 за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним, відповіді ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від 30.04.2024 про те, що 27.02.2024 на спецлінію «102» надійшло повідомлення про смерть в с. Житники ОСОБА_3 (а.с. 56-70).

Ухвалою суду від 26.11.2025 до участі у справі залучено третю особу - старосту Житницького старостинського округу Кармаліту Н.В.

Ухвалою суду від 22.01.2026 у третьої особи приватного нотаріуса Шелудько В.П. витребувано оригінал спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

12.02.2026 приватним нотаріусом Шелудько В.П. надано суду спадкову справу, яку оглянуто в підготовчому засіданні 17.02.2026, копію спадкової справи долучено до матеріалів цивільної справи.

04.03.2026 представником відповідача адвокатом Гейко В.А. подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позивачем у позовній заяві вказано дату смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а із долучених до позовної заяви документів вбачається,, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку із чим суд не може встановити чи це померла одна і та ж особа, чи різні особи, позивач не скористався позасудовим способом захисту своїх прав та відповідно вибрав невірний спосіб захисту прав та інтересів, що в силу положень ст. 200 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2026 в задоволенні клопотання відмовлено.

30.03.2026 представником позивача адвокатом Євичем С.П. подано клопотання про долучення доказів, а саме копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 від 20.03.2026, яке видане повторно, із якого вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

(а.с. 149-150).

13.05.2026 закрите підготовче провадження у цій цивільній справі та справу призначено до судового розгляду на 04.06.2026.

В судові засідання треті особи Виконавчий комітет Жашківської міської ради та приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Євич С.П. позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, зазначив, що дійсною датою смерті ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , у березні 2026 року позивач отримав нове свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , у якому вказана правильна дата смерті, попереднє свідоцтво про смерть анульоване, копія нового свідоцтва про смерть надана суду та сторонам, староста ОСОБА_5 порушила порядок посвідчення заповіту, адже у ньому вказано, що заповіт ОСОБА_3 прочитано вголос, однак посвідчення заповіту відбулось без свідків.

Відповідач та його представник адвокат Гейко В.А. проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві, представник позивача адвокат Гейко В.А. пояснив, що спірний заповіт відображає дійну волю покійного ОСОБА_3 , допущена технічна описка у заповіті про його прочитання в голос не свідчить про нікчемність заповіту, а вказує на юридичну необізнаність старости, яка посвідчувала заповіт. Зауважив, що у спадковій справі вказано дату смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а позивач зазначає датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливо це померли різні люди.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_3 помер саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , спірний заповіт відображає волю спадкодавця.

Третя особа староста Житницького старостинського округу ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила із підстав, викладених у поясненнях по справі, вказала, що ОСОБА_3 самостійно прочитав заповіт, наявність в заповіті фрази «після того, як текст заповіту був прочитаний йому в голос» пояснила помилкою, при цьому зазначила, що вона обізнана із вимогами закону до посвідчення заповітів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.03.2026 (а.с.150), зазначена дата смерті спадкодавця не оспорюється сторонами.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина та приватним нотаріусом Шелудько В.П. заведена спадкова справа 73/2024 (а.с. 105-124)

Померлий ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 27.02.2024 старостою Житницького старостинського округу та зареєстрований в реєстрі за № 3-05. За цим заповітом спадкодавець заповів належні йому: земельну ділянку площею 3,114 га із кадастровим номером 7120982000:02:001:0360 відповідачу, частку земельної ділянки площею 3,139 га із кадастровим номером 7120982000:02:001:0247 та частку земельної ділянки площею 3,1447 га із кадастровим номером 7120982000:02:001:0652 позивачу (а.с. 119).

Із змісту оспорюваного заповіту вбачається, що «У зв`язку з похилим віком та хворобою, ОСОБА_3 не зміг підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання, за його дорученням, в його та старости присутності, після того, як текст заповіту був прочитаний йому в голос та після схвалення заповідачем заповіт підписано ОСОБА_6 ».

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25.09.2025 у справі

№ 693/643/24 відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 27.02.2024 старостою Житницького старостинського округу та зареєстрованого в реєстрі за № 3-05, нікчемним, оскільки позивачем обрано не вірний спосіб захисту, особа, яка вважає свої права порушеними може пред`явити позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, який є ефективним способом захисту (а.с. 59-66).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд не може самостійно збирати докази, що стосуються предмету спору, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Статтею 1233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, нотаріуси або уповноважені посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.

Одночасно, Цивільний кодекс України встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, стаття 1247 цього кодексу передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1248 Цивільного кодексу України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов`язаний роз`яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов`язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору. Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Згідно із ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, - є нікчемним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається в разі: якщо недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (якщо оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Як вбачається з роз`яснень, викладених у ч.2 п.16, ч.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 - заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо в книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі ст.215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. В разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного, та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину (ч.2 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Згідно з ч. 2 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша фізична особа у її присутності Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. ( глава 3 розділ II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

В даному випадку, позивач посилається на те, що спірний заповіт посвідчений без свідків, при цьому в заповіті вказано, що «У зв`язку з похилим віком та хворобою, ОСОБА_3 не зміг підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання, за його дорученням, в його та старости присутності, після того, як текст заповіту був прочитаний йому в голос та після схвалення заповідачем заповіт підписано ОСОБА_6 » (а.с. 119).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25.09.2025 у справі № 693/643/24, яке набуло законної сили 27.10.2025, встановлено «Таким чином, виходячи з вищевикладеного, аналізуючи та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, дійшов висновку, що спірний заповіт повинний бути посвідченим при свідках, оскільки він був складений за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та мав бути прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Таким чином, обставина нікчемності вказаного заповіту встановлена» (а.с. 64).

Суд зауважує, що відповідач не оскаржував рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25.09.2025 у справі № 693/643/24, що свідчить про його згоду із висновками суду.

Тобто нікчемність оспорюваного заповіту встановлена зазначеним рішенням суду та не підлягає доказуванню у цій цивільній справі, оскільки у ній приймають участь ті ж сторони.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що позовна заява позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення зі Спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту, посвідченого 27.02.2024 старостою Житницького старостинського округу Жашківської міської ради ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 3-05, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 202, 203, 215, 1233, 1235, 1248, 1251, 1253, 1257 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 18, 19, 258-259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Виконавчий комітет Жашківської міської ради, приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна, староста Житницького старостинського округу ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом виключення із спадкового реєстру запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, посвідченого 27.02.2024 старостою Житницького старостинського округу Жашківської міської ради ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 3-05.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.І. Защитинська