Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №127/20251/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20251/26

Провадження № 2/127/5640/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Покоєвича А. О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Свій позов мотивувала тим, що 06 липня 2019 року вона уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №1457. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначила, що відповідач працездатний, отримує дохід, інших осіб на утримані не має, а тому він може сплачувати аліменти. За таких обставин позивачка просила стягувати з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 12 червня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження в справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Користуючись своїм правом відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву та просив відмовити в задоволені позову про стягнення аліментів в розмірі, запропонованому позивачем, однак не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі частини від усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому вказував, що він дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення сімейних відносин син залишився проживати разом із матір`ю. Відповідач звертає увагу, що позивачка не обґрунтувала у позовній заяві заявлений розмір аліментів, які просить стягнути з нього, що, на його думку, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивачка правом подання відповідь на відзив не скористалася.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом установлено, що 06 липня 2019 року між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб у Вінницькому міському ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за актовим записом №1457 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 липня 2019 року).

Сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06 жовтня 2020 року.

Малолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю, з якою зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради №49948 від 27 серпня 2019 року та №47911 від 06 жовтня 2020 року.

Відповідач проживає окремо.

Доказів надання допомоги на утримання дитини матеріали справи не містять.

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дітей і його виконання.

Згідно положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно частини 1 статті 183 цього ж Кодексу частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817,00 гривень.

Дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день ухвалення рішення суду виповнилося 5 років.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд звертає увагу, що відповідач доказів належного виконання своїх обов`язків по утриманню сина не надав, а тому суд дійшов висновку про їх не виконання та порушення відповідного права, яке підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів).

Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те, що відповідач здорова, працездатна особа та має можливість надавати матеріальну допомогу, а дитина потребує такої допомоги. Суд бере до уваги, що відповідач доказів надання допомоги, неможливості утримувати дитину, відомостей про незадовільний стан здоров`я, підтвердження, що у нього на утриманні знаходяться інші особи, суду не надав. Тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

При визначені розміру аліментів судом враховані всі повідомлені обставини, передбачені ст.182 СК України, та надані сторонами докази щодо них.

Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, то даний розмір є необґрунтований.

Суд також вважає за необхідне роз`яснити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). В разі невиконання цього обов`язку в добровільному порядку особа має на право звернення із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину (дітей) у разі наявності обставин, передбачених ст. 185 СК України.

Аліменти підлягають стягненню в контексті ст. 191 СК України з дня пред`явлення позову, тобто в даній справі з 10 червня 2026 року.

На підставі ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави 998,40 грн судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивачкою заявлено про врахування судових витрат понесених нею (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. На підтвердження цих обставин суду надано договір про надання правової допомоги від 08 червня 2026 року, розрахунок витрат на правову допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 08 червня 2026 року на суму 6000,00 грн та копія ордеру на надання правничої допомоги серії АІ№2224371 від 09 червня 2026 року.

За змістом п.п. 1.1., 3.1 договору, адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу, а саме: підготовка і подача позовної заяви про стягнення аліментів в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний надати усю інформацію щодо предмета договору. Загальна вартість послуг за договором становить 6000,00 грн.

З розрахунку витрат на правову допомогу слідує, що на підставі договору про надання правової допомоги від 08 червня 2026 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Захист у криміналі» в особі адвоката Покоєвича А. О., надані наступні послуги: зустріч, консультація клієнта - 0,5 год - 1000,00 грн, підготовка і подача цивільного позову про стягнення аліментів - 2,0 год - 4000,00 грн, підготовка і оформлення копій позову з додатками для відповідача всіх і похід на поштове відділення для її відправлення - 0,5 год - 1000,00 грн, всього 6000,00 грн. Вартість однієї години роботи адвоката Покоєвича А. О. зважаючи на характер та складність справи складає 2000,00 грн.

Факт оплати отриманої правової допомоги згідно вказаного договору в розмірі 6000,00 грн підтверджується квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 08 червня 2026 року.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката, які включають послуги: підготовка і подання цивільного позову (2 год - 4000 грн) та підготовка і формування копій прозову з додатками для відповідача і похід на поштове відділення (0,5 год -1000 грн) зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Така послуга, як зустріч та консультація (0,5 год - 1000 грн) за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Тобто, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд зважає, що предметом позову є стягнення аліментів, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими. Тому, враховуючи результат розгляду справи, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2500,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 180, 181-183, 191 СК України, ст. 13, 81, 141, 263-265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 червня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави 998,40 грн судового збору та на користь ОСОБА_1 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: