Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №147/1711/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1711/26

Провадження № 3/147/756/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліції №2 (с-ще Тростянець) Гайсинського районного управління поліції ГУ НП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого,

за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року у провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г., після доопрацюванняє, надійшла справа про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого, ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №748391 від 26.06.2026, вбачається, що 26.06.2026 о 10 год 40 хв за адресою АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив домашнє насильство, психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 .

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що вимогами КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи під час розгляду адміністративного матеріалу за ст. 173-2 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, кривдник - це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в редакції чинній з 19.12.2024 встановлено, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства на даний час настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 3 ст. 173-2 КУпАП в редакції чинній з 19.12.2024, передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, станом на даний час адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає у випадку, якщо внаслідок умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру обов`язково настали наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя, дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, особа, яка складає протокол має довести, що особу протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою чи другою статті 173-2 КУпАП.

У вказаному вище протоколі взагалі не зазначено про повторність вчинення даного правопорушення, як і не надано жодних доказів на підтвердження притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Так, доданими до протоколу доказами, вказаних обставин не доведено, оскільки до протоколу вказаний доказ не долучено, що дійсно ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою чи другою статті 173-2 КУпАП, адже надана копія постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року у справі №147/1595/26 не підтверджує факту притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адже цією постановою постановлено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №748339 від 22.06.2026 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, разом із доданими матеріалами, повернути до ВП №2 (селище Тростянець) Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області для доопрацювання та належного оформлення.

У зв`язку з викладеним, суддя вважає, що постановлені у вину громадянину ОСОБА_1 дії, про які зазначено у протоколі, не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки повторність вчиненого адміністративного правопорушення не підтверджене наданими доказами.

Крім того, після доопрацювання автором протоколу не усунуті недоліки, які зазначені у постанові Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Суд не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити, як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

У ст.62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як визначено п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та відсутність доказів про притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП, суд дійшов висновку, що наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.247, 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя О. Г. Борейко