Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №139/534/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/534/26

Провадження № 3/139/115/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрований – АДРЕСА_2 , громадянина України, пенсіонера,

У С Т А Н О В И Л А:

Щодо ОСОБА_1 до суду направлено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 679744, відповідно до якого ОСОБА_1 звинувачується в тому, що о 19-ій годині 25 червня 2026 року на АДРЕСА_3 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , що виражалося у штовханні та ображанні її нецензурними словами.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП як домашнє насильство.

ОСОБА_1 не визнав себе винним за таким звинуваченням і пояснив: З 2021 року припинено шлюб між ним та ОСОБА_2 і з тих пір він не живе в їх спільному будинку і не спілкується з колишньою дружиною. Раніше мала місце подія на території домоволодіння їх сина на АДРЕСА_3 , коли ОСОБА_2 зчинила сварку і провокувала його на бійку, однак він уник такого. 25 червня 2026 року у післяобідню пору він приїхав до будинку свого сина поспілкуватися із внучкою. Однак, невістка повідомила, що до них прийшла бабуся – ОСОБА_2 , а тому він вирішив покинути подвір`я і приїхати до внучки іншим разом. Він чув, що з будинку вийшла ОСОБА_3 , що вона щось кричала до нього про їх будинок, але він не хотів ні бачити її, ні спілкуватися з нею, тим більше на подвір`ї дітей, тому сів у машину і поїхав додому ( АДРЕСА_1 ). Він не вчиняв будь-якого насильства щодо своєї колишньої дружини, оскільки завжди уникає спілкування з нею, боячись провокацій з її боку.

ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явилася.

Розглянувши справу з дослідженням письмових матеріалів, приходжу до висновку, що перед судом не доведено подію вміненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Так, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю ( ст. 252 КУпАП).

Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки події правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може розцінюватись як правопорушення, передбачене тією чи іншою статтею.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Так, на ствердження факту вчинення ОСОБА_1 вміненого правопорушення суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 679744 від 10.07.2026, рапорт інспектора-чергового Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Мазур О.М. від 25.06.2026, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.06.2026, заяву ОСОБА_2 від 25.06.2026, її письмові пояснення від 25.06.2026 та пояснення ОСОБА_1 від 10.07.2026.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 ст. 254 КУпАП встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_2 у своїх повідомленнях (в телефонному режимі та письмово) одразу вказувала на особу її колишнього чоловіка ОСОБА_1 .

Отже, слід констатувати, що ПОГ СПОГ ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції Бевз Р.В. без достатніх для того підставі склав протокол з порушенням строків, встановлених ч. 2 ст. 254 КУпАП.

Слід зазначити, що згідно висновку, який викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (справа № 489/4827/16-а), рапорт працівника поліції не може вважатися об`єктивним доказом у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень.

Крім того, такий рапорт є процесуальним документом, який лише фіксує факт отримання повідомлення від заінтересованої особи, і не обов`язково у ньому викладено інформацію, яка відповідає дійсності. Така інформація має бути перевірена уповноваженою особою поліції.

Таким чином, доказом протиправної поведінки ОСОБА_1 , наслідками якої стало складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 679744 від 10.07.2026, є лише пояснення особи, яку сторона обвинувачення називає потерпілою, та її заява про вчинення щодо неї фізичного і психологічного насильства.

Натомість з письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих до проколу, а також з його пояснень в суді слідує, що 25 червня 2026 року він не мав конфлікту зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , а тим більше не вчиняв над нею будь-якого насильства.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За таких обставин, вважаю, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Тож, враховуючи вищезазначене, не вбачаю можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, події вміненого ОСОБА_1 правопорушення.

Завданням кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Встановлені під час розгляду справи обставини не підтверджують достовірність викладених у протоколі даних про подію вміненого ОСОБА_4 правопорушення.

Слід зазначити, що практика ЄСПЛ щодо розгляду скарг проти України надає доволі широкі підстави для віднесення передбачених КУпАП адміністративних правопорушень до категорії кримінальних у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Це викликано тим, що під час розгляду справи "Надточій проти України" Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП (пункт 21 рішення). У рішенні ЄСПЛ у справі "Золотухін проти Росії" (пункт 49) було зазначено, що, оскільки максимальний строк покарання санкцією статті було передбачено у виді 15 діб арешту, провадження щодо заявника мало кримінально-правовий характер в контексті Конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Карелін проти Росії» та «Малофєєва проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.

Враховуючи принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, приходжу до висновку, що поданими до суду матеріалами не доведено належними доказами подію вчинення ОСОБА_1 о 19-ій годині 20 хвилин 25 червня 2026 року домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 .

У разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Крім того, варто зазначити, що особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не виконала у повній мірі свій обов`язок, встановлений ч. 2 ст. 251 КУпАП, про збирання доказів. Так, із поданих до суду письмових пояснень сторін вбачається, що у зазначені у протоколі час і місці вони знаходилися в домоволодінні свого сина, що присутньою там була невістка, однак ОСОБА_5 ніяким чином не здобув від неї пояснень щодо такого факту, як і не перевірив точне місце знаходження цього домоволодіння ( АДРЕСА_3 чи 54). Невиконання таких обов`язків позбавляє суд можливості прийняти у справі законне рішення, яке б ґрунтувалося на безпосередньому дослідженні всіх обставин справи.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 173-2, 221, 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з недоведеністю (відсутністю) події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя: ___________