Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №569/8212/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8212/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю представника позивача – адвоката Чоланюка С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Рівне Рівненського району Рівненської області є рідним братом – ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його рідним братом по батьківській лінії. Разом із тим у актовому записі про народження ОСОБА_5 відомості про його батька внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за вказівкою матері. При цьому матір`ю померлого як батька було зазначено ОСОБА_6 замість фактичного батька – ОСОБА_7 . Позивач зазначає, що ім`я та по батькові особи, внесеної до актового запису, є однаковими з ім`ям та по батькові фактичного батька, а мати померлого – ОСОБА_8 – ніколи не перебувала у зареєстрованому шлюбі, а прізвище « ОСОБА_9 » є її дівочим прізвищем.

У зв`язку з відсутністю спадкоємців першої черги позивач, як спадкоємець другої черги за законом, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті брата. Однак через неможливість документального підтвердження родинних відносин із померлим він позбавлений можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин, а саме факту того, що він є рідним братом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» відповідачка – 3 - ОСОБА_4 подала письмові пояснення, в яких заперечила проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

У своїх поясненнях відповідачка - 3 зазначила, що позивач безпідставно залучив до участі у справі як відповідача ОСОБА_2 , який, на її думку, є неналежним відповідачем. Крім того, на її переконання, до позовної заяви не долучено належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог. Зазначила, що за життя батько позивача не встановлював свого батьківства щодо ОСОБА_5 , а показання свідків, про допит яких просить позивач, не можуть бути єдиним та беззаперечним доказом для встановлення факту родинних відносин. Також вказала, що наявна в матеріалах справи фотокопія не підтверджує родинного зв`язку між позивачем та померлим ОСОБА_5 , оскільки позивач на ній не зображений. Крім цього, відповідачка звернула увагу, що позивач не заявляв клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної (ДНК) експертизи, у зв`язку з чим, на її думку, відсутні належні докази на підтвердження позовних вимог, а тому існують підстави для відмови у задоволенні позову.

08 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» відповідачка – 2 - ОСОБА_3 подала письмові пояснення, в яких заперечила проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю позовних вимог з аналогічних підстав, зазначених у письмових поясненнях ОСОБА_4 .

Позивач та його представник – адвокат Чоланюк С.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснили, що коло відповідачів було визначено, виходячи з наявних у матеріалах спадкової справи заяв про прийняття спадщини. Щодо наявної у матеріалах справи фотокопії зазначили, що хоча позивач на ній не зображений, на фотографії зафіксовані померлий ОСОБА_5 та їхній спільний батько, батьківство якого стосовно позивача ніким не оспорюється, що, на їхню думку, має значення для підтвердження заявлених вимог. Крім того, представник позивача зазначив, що у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала цивільна справа № 569/22854/25, яка розглядалася в порядку окремого провадження за заявою про встановлення факту родинних відносин між позивачем та померлим ОСОБА_5 . З метою проведення судової молекулярно-генетичної (ДНК) експертизи у зазначеній справі заявником було подано клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено. На виконання відповідної ухвали судом було витребувано від Центру обліку геномної інформації, Центру генетичних досліджень МВС України, Міністерства оборони України, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та військової частини НОМЕР_1 інформацію щодо наявності біологічних зразків ДНК ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , або наявності його геномної інформації в Центральному обліку генетичних ознак людини (Електронному реєстрі геномної інформації людини). Проте витребувана інформація до суду не надійшла, оскільки за життя у ОСОБА_5 біологічні зразки для формування ДНК-профілю не відбиралися, а відомості про його геномну інформацію у відповідних державних реєстрах були відсутні.

Відповідач – 1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заявлені в позовній заяві визнав, не заперечує щодо їх задоволення.

Відповідачка – 2 - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Своїм правом висловити свої заперечення стосовно позову скористалася, тому її неявка не перешкоджає розгляду справи без її участі.

Відповідачка – 3 - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про час та дату розгляду справи належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Своїм правом висловити свої заперечення стосовно позову скористалася, тому її неявка не перешкоджає розгляду справи без її участі.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача – 1 - ОСОБА_2 , покази свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 07 травня 2025 року, виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на житло від 13 жовтня 2000 року, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради, квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

17 червня 2025 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бенецькою Р.Б. відкрита спадкова справа № 31/2025 щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 81547850 від 17 червня 2025 року.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 31/2025, виявили бажання прийняти спадщину після смерті ОСОБА_5 , шляхом подачі відповідної заяви про прийняття спадщини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідачка - 2 по справі), як двоюрідна сестра померлого, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (відповідачка - 3 по справі), як двоюрідна сестра померлого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (відповідач - 1 по справі), як рідний брат померлого по лінії батька та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як рідний брат померлого по батьківській лінії (позивач по справі).

Родинна лінія ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з ОСОБА_5 підтверджена належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Поряд з тим, ОСОБА_1 на підтвердження родинної лінії з ОСОБА_5 надав своє свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 14 листопада 1984 року, в якому в графі батько записаний ОСОБА_7 .

Згідно відомостей із Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису №0052488275 від 18 липня 2025 року про народження ОСОБА_5 , який сформований в ході провадження по спадковій справі ? батьком ОСОБА_5 вказаний ОСОБА_6 , який записаний на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Аналогічними в даному випадку являються ім`я і по батькові батька ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Також в матеріалах справи наявна фотокопія, на якій, зі слів позивача, зображений ОСОБА_5 , якого до школи проводжає ОСОБА_7 , відповідачами не подано жодного доказу, який би спростовував пояснення позивача щодо осіб, зображених на фотокопії, а посилання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що на даному фото не зображений позивач, не спростовує доводів позивача.

Щодо доводів відповідачів – 2, 3 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно того, що відповідач ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, суд не погоджується із зазначеними доводами, оскільки саме позивач визначає склад учасників справи, в даному випадку позивачем залучено до справи у якості відповідачів усіх осіб, заяви при прийняття спадщини яких наявні в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 .

Крім того, стосовно незаявлення позивачем клопотання про призначення генетичної експертизи, про що вказувалося відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як підстава недоведеності позовних вимог, суд звертає увагу на ту обставину, що в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа № 569/22854/25, яка витребовувалася та досліджувалася безпосередньо в судовому засіданні.

В рамках даної справи, з метою проведення генетичної експертизи ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 січня 2026 року витребовувалася з Центру обліку геномної інформації, з Центру генетичних досліджень МВС України, з Міністерства оборони України, з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України інформацію, чи наявні у розпорядженні вищевказаних установ або їхніх структурних підрозділах зразки ДНК ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 або наявність геномної інформації у центральному обліку генетичних ознак людини/Електронному реєстрі геномної інформації людини щодо ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, витребовувалася з Військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ? інформація чи відбиралися зразки ДНК військовослужбовця ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо так, то де зберігається відповідна інформація.

З листа Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/36-7137-2026 від 04 лютого 2026 року, вбачається, що станом на 03 лютого 2026 року реєстраційна картка з геномною інформацією (ДНК-профілем) особи з анкетними даними « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » до ЕРГІЛ не надходила.

З листа військової частини НОМЕР_1 № 2152/664 від 09 лютого 2026 року вбачається, що відбір біологічних зразків у солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не здійснювався через відсутність засобів відбору біологічних матеріалів.

Судом встановлено, що позивачем були вжиті всі залежні від нього заходи для отримання доказів, необхідних для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи. Проте проведення такої експертизи виявилося об`єктивно неможливим, оскільки за життя ОСОБА_5 біологічні зразки ДНК не відбиралися, а відомості про його геномний профіль у відповідних державних реєстрах були відсутні.

ОСОБА_1 , допитаний у судовому засіданні як свідок у порядку статті 234 ЦПК України з дотриманням вимог статей 230–232 ЦПК України, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві. Пояснив, що приблизно у шістнадцятирічному віці йому стало відомо від батька про те, що від іншої жінки у нього народився син – ОСОБА_5 , якого батько визнавав своїм сином та постійно надавав йому матеріальну допомогу. Після смерті батька ОСОБА_1 відновив спілкування із ОСОБА_5 , який також знав про наявність у нього братів по батьківській лінії. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що приблизно у 2018–2019 роках він допоміг ОСОБА_5 із працевлаштуванням. На той час після смерті матері ОСОБА_5 проживав самостійно, залишився без роботи та перебував у скрутному матеріальному становищі. ОСОБА_1 , ставлячись до нього як до рідного брата, залучив його до роботи у сімейному бізнесі, де той працював та отримував заробіток. За словами ОСОБА_1 , між ним та ОСОБА_5 склалися близькі родинні стосунки, вони постійно спілкувалися та підтримували один одного як рідні брати.

ОСОБА_2 , допитаний у судовому засіданні як свідок у порядку статті 234 ЦПК України з дотриманням вимог статей 230-232 ЦПК України, підтвердив факт родинних відносин між ним, позивачем та ОСОБА_5 . ОСОБА_2 пояснив, що на момент народження ОСОБА_5 він був малолітнім, тому всіх обставин особистого життя батька йому не було відомо. Разом із тим у подальшому він дізнався, що ОСОБА_5 є його рідним братом по батьківській лінії. Також ОСОБА_2 зазначив, що після того, як позивач відновив спілкування із ОСОБА_5 , він сам почав часто зустрічатися з останнім, оскільки той працював у їхньому сімейному бізнесі. За словами ОСОБА_2 , між ними склалися близькі братні стосунки: вони регулярно спілкувалися, надавали один одному допомогу та підтримку. ОСОБА_5 не мав власної сім`ї, не був одружений, після смерті матері залишився сам, у зв`язку з чим брати всіляко його підтримували. Під час спілкування вони неодноразово обговорювали свого спільного батька, сімейні обставини та пов`язані з ним спогади, що, зі слів ОСОБА_2 , ще раз підтверджувало їхні родинні відносини.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що тривалий час працював у ОСОБА_7 , який займався підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі. Зі слів ОСОБА_7 йому було достеменно відомо, що, крім двох синів – ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , він мав ще одного сина від іншої жінки на ім`я ОСОБА_13 . Свідок зазначив, що ОСОБА_7 не приховував цієї обставини, визнавав ОСОБА_13 своїм сином, піклувався про нього та систематично надавав йому матеріальну допомогу. За словами свідка, він особисто неодноразово був очевидцем того, як ОСОБА_7 матеріально підтримував ОСОБА_13 , у зв`язку з чим не мав жодних сумнівів щодо того, що останній був його рідним сином.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що ОСОБА_7 був його давнім другом. Їхні дружні стосунки розпочалися ще під час спільної роботи на ПрАТ «Рівнеазот», де разом із ними працювала також ОСОБА_8 – мати ОСОБА_5 . Свідок показав, що саме під час роботи на підприємстві між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виникли близькі стосунки. Вони разом проводили вільний час, брали участь у спільних святкуваннях як у робочий, так і в позаробочий час, а згодом їхні взаємини переросли у тривалі особисті стосунки. За словами свідка, хоча ОСОБА_15 була старшою за ОСОБА_7 та свого часу переїхала до м. Рівного зі Сходу України, між ними існували щирі взаємні почуття, які тривали до самої смерті ОСОБА_7 . Зазначив, що як близький друг ОСОБА_7 був добре обізнаний із його особистим життям та сімейними обставинами. Він неодноразово проводив час як у чоловічій компанії разом із ОСОБА_7 , так і в товаристві ОСОБА_8 , яку у дружньому колі називали « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Підтвердив, що на долученій до матеріалів справи світлині зображені ОСОБА_7 та його син - ОСОБА_16 . Свідок категорично підтвердив суду, що ОСОБА_7 визнавав ОСОБА_5 своїм сином, не приховував цього від близьких друзів та оточення і відповідно ОСОБА_5 є рідним сином ОСОБА_7 , а отже – рідним братом позивача по батьківській лінії.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що є рідним братом ОСОБА_7 та, відповідно, рідним дядьком позивача. Свідок показав, що за життя постійно підтримував спілкування зі своїм братом. Під час однієї з їхніх розмов, яка відбулася на залізничному вокзалі м. Рівного, ОСОБА_7 повідомив йому, що, окрім синів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у нього народився ще один син на ім`я ОСОБА_13 . За словами свідка, оскільки на той час ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі, він не приводив ОСОБА_13 до своєї сім`ї. Водночас брат ніколи не приховував від нього факту народження ще одного сина, визнавав ОСОБА_13 своєю дитиною та повідомляв про нього як про свого рідного сина. У зв`язку з цим свідок беззаперечно підтвердив, що зі слів покійного ОСОБА_7 йому достеменно було відомо, що останній мав трьох синів – ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що працює водієм у сімейному бізнесі родини ОСОБА_19 . Свідок показав, що приблизно у 2018–2019 роках позивач повідомив йому про те, що, крім брата ОСОБА_11 , у нього є ще один рідний брат по батьківській лінії – ОСОБА_13 , якого необхідно залучити до роботи, оскільки той через життєві обставини втратив роботу, проживав сам та потребував допомоги. Згодом свідок познайомився із ОСОБА_5 , який почав працювати разом із ним у сімейному бізнесі родини ОСОБА_19 . За словами свідка, під час спільної роботи вони постійно спілкувалися, разом здійснювали перевезення товару та неодноразово виїжджали у відрядження до різних міст України. У ході такого спілкування ОСОБА_5 неодноразово розповідав, що радий відновленню зв`язку зі своїми братами по батьківській лінії, які допомогли йому з працевлаштуванням та підтримували його. На підставі особистого спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 свідок підтвердив, що йому достеменно було відомо про те, що вони є рідними братами по батьківській лінії, а їхні взаємини відповідали звичайним братнім відносинам, що проявлялося у взаємній підтримці, спільній роботі та постійному спілкуванні.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_20 пояснив суду, що у молодому віці працював у ОСОБА_7 , виконуючи різні доручення. Свідок показав, що одним із доручень, які він регулярно виконував за вказівкою ОСОБА_7 , була доставка пакунків із продуктами та іншими необхідними речами за адресою: АДРЕСА_3 . На той час він не цікавився, кому саме призначалися ці передачі, а лише виконував роботу, за яку отримував винагороду. У подальшому через позивача свідок познайомився із ОСОБА_5 , якого ОСОБА_1 представив йому як свого рідного брата по батьківській лінії. Лише після того, як свідок дізнався, що ОСОБА_5 проживав саме за адресою: АДРЕСА_3 , він усвідомив, що раніше доставляв пакунки саме йому. З огляду на це свідок зробив висновок, що ОСОБА_7 таким чином матеріально підтримував ОСОБА_5 , оскільки визнавав його своїм сином. Крім того, свідок зазначив, що і сам ОСОБА_5 неодноразово підтверджував, що є рідним братом ОСОБА_1 по батьківській лінії. З урахуванням особисто відомих йому обставин та спілкування з учасниками справи свідок підтвердив суду, що ОСОБА_5 є рідним сином ОСОБА_7 , а відтак – рідним братом позивача по батьківській лінії.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що є матір`ю позивача та вдовою ОСОБА_7 . Свідок показала, що після народження ОСОБА_5 її чоловік певний час приховував від неї той факт, що від іншої жінки у нього народився син. Згодом він відверто розповів їй про свої стосунки з ОСОБА_8 та повідомив, що є батьком народженого нею хлопчика на ім`я ОСОБА_13 . За словами свідка, після цієї розмови вона особисто відвідала місце проживання ОСОБА_8 , де та проживала разом із малолітнім сином. Побачивши дитину, свідок відразу звернула увагу на її значну зовнішню схожість із своїм чоловіком. Хоча народження дитини від іншої жінки завдало їй особистих переживань, вона не перешкоджала спілкуванню своїх синів із ОСОБА_13 , оскільки вважала, що дитина не несе відповідальності за обставини, які склалися між дорослими, та усвідомлювала, що вони є рідними братами по батьківській лінії. Свідок також пояснила, що її чоловік постійно надавав ОСОБА_13 матеріальну допомогу та утримував його за рахунок сімейного бюджету. Після смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_8 зверталася з питанням щодо спадкування майна від його імені, однак свідок повідомила їй, що майно фактично не було зареєстроване за померлим, а тому спадкувати після його смерті ОСОБА_13 було нічого. На завершення свідок категорично підтвердила суду, що їй достеменно відомо, що ОСОБА_5 є рідним сином її покійного чоловіка ОСОБА_7 , а отже – рідним братом позивача по батьківській лінії.

Стосовно того, що відповідачами ОСОБА_22 та ОСОБА_4 , як на підставу відмови в задоволенні позову вказана та обставина, що у позивача та ОСОБА_5 у свідоцтвах про народження у графі «батько» вказані різні особи, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні були допитані ряд свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність, крім того, допитані в статусі свідків із попередженням про кримінальну відповідальність і сам позивач ОСОБА_1 та відповідач – 1 – ОСОБА_2 , які беззаперечно повідомили суду, що ОСОБА_7 є рідним батьком ОСОБА_5 , що в сукупності з іншими, наявними в матеріалах справи доказами відхиляють сумніви щодо даного факту.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Суд приймає до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги, та у нього виникли труднощі при оформленні спадщини через те, що відсутній документ про наявність родинних відносин з померлим спадкодавцем ОСОБА_5 ..

Родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, а саме письмовими доказами, показаннями свідків, поведінкою сторін та іншими встановленими у справі обставинами, які в своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність між ними родинних відносин.

Суд бере до уваги показання допитаних у судовому засіданні свідків, оскільки вони є послідовними, логічними, взаємно узгоджуються між собою, підтверджують одні й ті самі обставини щодо походження ОСОБА_5 від ОСОБА_7 , а також узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими судом. Підстав не довіряти показанням свідків судом не встановлено, будь-яких доказів їх заінтересованості у результаті розгляду справи чи суперечностей між їх показаннями матеріали справи не містять.

Суд також погоджується з твердженням позивача, що встановлення факту родинних відносин необхідно позивачу для проведення дій юридичного характеру та в майбутньому для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За приписами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Жоден доказ не має наперед встановленої сили, а факт родинних відносин може підтверджуватися сукупністю різних доказів, у тому числі показаннями свідків.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Суд враховує, що жоден із доказів окремо не підтверджує заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Водночас їх сукупність утворює єдину, послідовну та взаємоузгоджену систему доказів, яка не залишає обґрунтованих сумнівів щодо походження ОСОБА_5 від ОСОБА_7 .

Таким чином, оцінюючи кожний доказ окремо та всі наявні у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог ст.ст. 76, 80, 89 ЦПК України, суд приходить до переконання, що ОСОБА_7 є біологічним батьком ОСОБА_5 , а позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є рідними братами по батьківській лінії.

Враховуючи наведене, оцінивши всі наявні у справі докази відповідно до вимог ст.ст. 76, 80, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 4,10,12,19,81,223,247,259,263-265,273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами - задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Рівне Рівненського району Рівненської області є рідним братом – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ).

Відповідач - 1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ).

Відповідач - 2: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ).

Відповідач - 3: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_8 ).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук