Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №568/1273/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа № 568/1273/26

Провадження № 3/568/657/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Кондратюк В. В.

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №3 з обслуговування Дубенського району полку УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ID № НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_1 , не працюючу, до адміністративної відповідальності раніше згідно протоколу не притягалася ,

(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП і вимоги ст. 63 Конституції України суддею роз`яснені),

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 326396 від 21.06.2026, цього ж дня, близько 09 год. 00 хв. на АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство, тобто умисно вчинила дії економічного та психологічного характеру, а саме, застосувала економічне та психологічне насильство до свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (висловлювалася нецензурн, забрала без відома чоловіка грошові кошти в сумі 3000 дол.США) внаслідок чого, була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілого.

Посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні порушник вину не визнала, пояснила, що із чоловіком була побутова сімейна сварка. Вини у вчиненні насильства не визнає, оскільки такого не вчиняла.

В судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не з`явилася, подав заяву на електронну адресу суду про неможливість явки в судове засідання.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07 грудня 2017 року. Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з п.п. 3, 7, 14, 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству: психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Конфлікт не містить вище перелічених ознак, та не завжди призводить до насильства.

Суддя виходить з того, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Так, на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, долучено окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 326396 від 21.06.2026 (а.с.2); заяву ОСОБА_3 та його пояснення від 21.06.2026 (а.с.7,8); копію термінового заборонного припису серії ЕТ № 111113 від 21.06.2026 (а.с.5); форму оцінки ризиків (а.с.3-4); диск із відеозаписом (а.с.9).

Разом із тим, суддя зауважує те, що на долученому до матеріалів справи відеозаписі (а.с.9) зафіксовано оформлення матеріалів, а тому, даний запис не може бути доказом, за фактом подій описаних в протоколі від 11.06.2026 серії ВАД № 326396.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, суд дійшов висновку, що належних та допустимих доказів вчинення неправомірних дій у формі домашнього насильства ОСОБА_1 по відношенню до чоловіка ОСОБА_3 , матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що не кожна конфліктна ситуація чи сварка розуміється як домашнє насильство. Психологічне насильство передбачає за собою контроль однієї особи над іншою з метою приниження її щоб підкорити чи показати її незначущість, обмежити її волевиявлення. Також психологічне насильство має викликати у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

За таких обставин приходжу до висновку, що долученими до матеріалів справи доказами не підтверджено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому виходячи із принципу презумпції невинуватості, провадження у справі підлягає закриттю, відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст.7, 9, 173-2, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт ID № НОМЕР_1 , за ч. 1 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Суддя Володимир КОНДРАТЮК