Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №529/471/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/471/26

Провадження № 2/529/510/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Негляд Д.Р.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, а також позиції учасників справи щодо позову.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що вона з відповідачем ОСОБА_2 з вересня 2008 року проживали однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу. 19.10.2018 вони зареєстрували шлюб. Вони мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 05.07.2011 з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 17.11.2021 шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Позивачка вказує, що вона є онкохворою та має 2 групу інвалідності. У зв`язку із хворобою сина, 02.04.2026 йому було проведено оперативне лікування, на що нею понесено додаткові витрати у загальному розмірі 38 045,00 грн (спеціальне медичне обстеження, лікування у медичному закладі, придбання ліків, лабораторні аналізи). Згідно з чинним законодавством відповідач ОСОБА_2 , як батько дитини, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на сина, що викликані особливими обставинами, а саме хворобою дитини та оперативним лікуванням. Відповідач є працездатним, офіційно працює та отримує заробітну плату, інших неповнолітніх дітей не має, аліментів на утримання інших осіб, крім сина ОСОБА_5 , не сплачує, тобто має можливість сплатити половину додаткових витрат на лікування сина. Позивачка вказує, що вона в телефонній розмові прохала відповідача відшкодувати їй половину додаткових витрат, понесених на лікування сина, на що відповідач відреагував бурхливо і з використанням нецензурної лайки. Потім вона надіслала відповідачу листом письмове звернення щодо відшкодування у позасудовому порядку половини вартості лікування сина, яке відповідач проігнорував. Посилаючись на вказане, позивачка ОСОБА_1 просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 19 022,50 грн у рахунок відшкодування додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 18.05.2026 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами /а.с. 22/.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 01.07.2026 було задоволено клопотання відповідача та здійснено перехід розгляду цієї справи з спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін /а.с.43/.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, в якому просив відмовити у повному обсязі у задоволенні позову /а.с. 35-36/. У відзиві відповідач вказує, що твердження позивачки у позові про те, що він не бере участі в утриманні та лікуванні сина є безпідставними та необґрунтованими. Він належним чином виконує рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , заборгованість по аліментах відсутня. Лише протягом останнього року позивачка отримала на утримання сина понад 103 000,00 грн аліментів та інших платежів, стягнутих з його, відповідача, доходів, що свідчить про належне виконання ним батьківського обов`язку щодо матеріального забезпечення сина. Позивачці заздалегідь було відомо про необхідність лікування сина та проведення операції, така ситуація не виникла несподівано, а тому вона мала можливість планувати відповідні витрати та використовувати для цього кошти, які вона регулярно отримувала від нього на утримання сина у вигляді аліментів. У позовній заяві не вказано, які саме кошти, отримані у вигляді аліментів, були використані позивачкою на лікування дитини та чому отриманих аліментів було недостатньо для часткового покриття витрат на лікування сина. Відповідач вказує, що коли йому стало відомо про необхідність проведення сину операції, то він не залишився осторонь та добровільно передав позивачці 10 000,00 грн для покриття витрат на лікування сина. Передача ним коштів позивачці відбулася 12 березня 2026 року у присутності їхнього спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Таким чином, він фактично взяв участь у фінансуванні лікування сина ще до звернення позивачки до суду та відповідно не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків. При визначенні розміру додаткових витрат на дитину суд повинен враховувати не лише чеки та квитанції про оплату лікування дитини, а й розмір вже отриманого утримання на дитину, матеріальне становище батьків, добровільну участь одного з батьків у покритті таких витрат, а також принцип добросовісності учасників цивільного процесу. Відповідач зазначає, що стягнення з нього заявленої у позові суми додаткових витрат на лікування неповнолітньої дитини, без урахування вже сплачених аліментів та добровільно переданих ним 10 000,00 грн, фактично призведе до повторного покладення на нього обов`язку фінансувати ті самі потреби дитини, оплата яких вже здійснювалася шляхом систематичної сплати аліментів та добровільного надання матеріальної допомоги.

Позивач ОСОБА_1 відповіді на відзив не надала.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі з підстав, вказаних у позові та в судовому засіданні. Позивачка зазначила, що згідно з чинним законодавством відповідач ОСОБА_2 , як батько дитини, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на сина, що викликані особливими обставинами, а саме хворобою дитини та оперативним лікуванням. Відповідач є працездатним, офіційно працює та отримує заробітну плату, інших неповнолітніх дітей не має, аліментів на утримання інших осіб, крім сина ОСОБА_5 , не сплачує, тобто має можливість сплатити половину додаткових витрат на лікування сина. Позивачка зазначила, що сума операції попередньо обговорювалася з відповідачем. Також було узгоджено, що відповідач після операції відшкодує половину грошей, витрачених на цю операцію, однак останній так і не сплатив їй ці кошти. Відповідач їздив з нею та сином на консультації до лікарів та відповідно знав про суму необхідних коштів на обстеження, ліки та операцію сина. ОСОБА_1 зазначила, що вона й так у позові вказала не всі понесені нею витрати на лікування сина, яке вартувало набагато більше ніж вказано, у позові, адже було чимало поїздок до лікарів, консультацій, придбання ліків. Позивачка вказала, що відповідач 12 березня 2026 року, у присутності їхнього спільного неповнолітнього сина ОСОБА_5 , дійсно передав їй грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. Ці кошти було витрачено на медичні обстеження сина ще до проведення операції. Син дійсно їздив до м. Києва, оскільки бере участь у програмі розвитку молоді при Президентові України. Ця поїздка була безкоштовна, потрібні були лише кошти на придбання одягу для сина та для надання йому кишенькових для цієї поїздки. Відповідач ще надав сину грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн на придбання одягу та кишенькові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні спочатку просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а потім вказав, що визнає позов частково у розмірі 7 000,00 грн. Зазначив, що він регулярно та у повному обсязі сплачує аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_4 та не має заборгованості по сплаті аліментів, що свідчить про належне виконання ним батьківського обов`язку щодо матеріального забезпечення сина. Позивачці заздалегідь було відомо про необхідність лікування сина та проведення операції, така ситуація не виникла несподівано, а тому вона мала можливість планувати відповідні витрати та використовувати для цього кошти, які вона регулярно отримувала від нього на утримання сина у вигляді аліментів. Коли йому стало відомо про необхідність проведення сину лікування та операції, то він добровільно передав позивачці 10 000,00 грн для покриття витрат на лікування сина. Він дійсно їздив разом з позивачкою та сином до лікарів та був у курсі суми витрат на обстеження та лікування сина. Передача ним коштів позивачці у розмірі 10 000,00 грн на лікування сина відбулася 12 березня 2026 року у присутності їхнього спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Потім позивачка йому зателефонувала та сказала, що потрібно додати ще коштів. Операція вартувала близько 35 000,00 грн. Він сказав позивачці, що вже давав кошти в сумі 10 000,00 грн на операцію сину, пізніше їй надійдуть аліменти, які він сплачує на утримання сина і пізніше можливо він ще додасть якісь кошти. Відповідач вказав, що у нього є співмешканка, планувалася поїздка у відпустку до родичів. Тому, він домовлявся з позивачкою, що надасть ще гроші на відшкодування витрат на операцію сина пізніше. Стягнення з нього заявленої у позові суми додаткових витрат на лікування неповнолітньої дитини, без урахування вже сплачених аліментів та добровільно переданих ним 10 000,00 грн, фактично призведе до повторного покладення на нього обов`язку фінансувати ті самі потреби дитини, оплата яких вже здійснювалася шляхом систематичної сплати аліментів та добровільного надання матеріальної допомоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін у справі, пояснення неповнолітнього свідка ОСОБА_4 , дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з вересня 2008 року проживали однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу, що було підтверджено ними в судовому засіданні.

19.10.2018 вони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 17.11.2021 у справі № 529/884/21, яке набрало законної сили 18.12.2021 /а.с. 5/.

Сторони у справі мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження дитини /а.с. 6/.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 05.07.2011 у справі № 2-178/11, яке набрало законної сили 16.07.2011, ухвалено щомісячно стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць. Стягнення аліментів розпочато з 22.06.2011 та триває до досягнення дитиною 18 років /а.с. 37/.

З наявних у матеріалах справи копій довідок про доходи відповідача ОСОБА_2 від 02.06.2026, виданих ТОВ "Джі Ес Стаффінг" та ТОВ "Стасі насіння", вбачається, що із заробітної плати відповідача щомісячно відраховувалися кошти у рахунок аліментів на утримання сина ОСОБА_4 /а.с. 38, 39/.

З наявних у матеріалах справи копій повідомлення Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.06.2026, довідки ПАФ "Відродження" від 08.06.2026, довідки Фермерського господарства "Дружба" від 22.06.2026 вбачається, що з пенсії відповідача ОСОБА_2 , отриманої ним орендної плати за земельні ділянки також регулярно відраховувалися кошти у рахунок аліментів на утримання сина ОСОБА_4 /а.с. 40-42/.

З копії довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що за цією адресою зареєстровані позивачка ОСОБА_1 та спільний син сторін у справі ОСОБА_4 /а.с. 9/.

З наявної у матеріалах справи копії консультаційного висновку лікаря-консультанта ТОВ "Приватна клініка "Безега і К" ОСОБА_6 від 28.02.2026 вбачається, що неповнолітньому сину сторін у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було поставлено діагноз "рецидивуючий аденоїдит на фоні аденоїдних вегетацій 2-3 ст., гіпертрофія піднебінних мигдаликів 2-3 ст." Рекомендовано провести шейверну або коблаційну аденотомію та тонзилотомію, прийом ліків по списку та КТ-обстеження ППН перед оперативним лікуванням /а.с. 11/.

З копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 03.04.2026 вбачається, що ОСОБА_4 перебував у стаціонарі ТОВ "Приватна клініка "Безега і К" з 02.04.2026 по 03.04.2026 у зв`язку із проведеним 02.04.2026 оперативним лікуванням - коблаційна аденотомія та коблаційна тонзилотомія. ОСОБА_4 було проведено відповідні медичні обстеження та призначено лікувальні і трудові рекомендації /а.с. 10/.

Відповідно до довідок ТОВ "Приватна клініка "Безега і К" від 09.04.2026 та від 13.04.2026 про повторні огляди ОСОБА_4 після оперативного лікування, останньому було рекомендовано прийом ліків по списку, звільнення від занять по фізичному вихованню на 14 днів /а.с. 12-13/.

З копії протоколу патогістологічного дослідження № 7737 від 13.04.2026, складеного КП "Полтавське обласне патологоанатоміне бюро ПОР", вбачається, що ОСОБА_4 було проведено патогістологічне дослідження аденоїдів /а.с. 15/.

Заявлена позивачем ОСОБА_1 загальна вартість медичного обстеження, лікування неповнолітнього ОСОБА_2 та проведеного йому оперативного втручання у загальному розмірі 38 045,00 грн, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями чеків від 25.03.2026 та від 03.04.2026 за оплату у ТОВ "Приватна клініка "Безега і К" аналізів на суму 2 800,00 грн, лікування на суму 1 315,00 грн, аналізів на суму 330,00 грн, консультації лікаря-анестезіолога на суму 600,00 грн, взяття біопсії на суму 600,00 грн, оперативного втручання на суму 31 450,00 грн, комп`ютерної томографії придаткових пазух носа на суму 750,00 грн, опису комп`ютерної томографії на суму 200,00 грн /а.с. 14/.

З наявної у матеріалах справи копії листа позивачки ОСОБА_1 вбачається, що остання зверталася до відповідача ОСОБА_2 поштовим зв`язком з пропозицією сплати ним половини понесеної нею суми додаткових витрат на їхнього спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , пов`язаних з лікуванням дитини у ТОВ "Приватна клініка "Безега і К" /а.с. 17/.

Відповідно до експрес-накладної ТОВ "Нова пошта" та трекінгу поштових відправлень ТОВ "Нова пошта", відповідач ОСОБА_2 отримав вказаного вище листа позивачки щодо необхідності відшкодування ним половини понесеної нею суми додаткових витрат на їхнього спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , пов`язаних з його лікуванням, 25 квітня 2026 року /а.с. 18-19/.

Неповнолітній свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що він тривалий час лікувався у безкоштовних клініках щодо хронічного риніту, у яких йому виписували ліки, які однак йому не допомагали, він вночі не міг спати, часто задихався. Тому, довелося у березні 2026 року звернутися до приватної клініки "Безега і К". Після обстеження виявилося, що у нього наявна більш тяжка хвороба і довелося йому робити у квітні 2026 року операцію. Вартість обстеження та операції становила близько 42 000,00 грн. Його батько ОСОБА_2 знав про необхідність проведення йому відповідних обстежень, лікування та операції, адже їздив з ним та ОСОБА_1 до приватної лікарні. ОСОБА_4 вказав, що йому також необхідно було здійснити поїздку до м. Києва у зв`язку із взяттям ним участі у програмі розвитку молоді при Президентові України. Ця поїздка була безкоштовна, потрібні були лише кошти на придбання одягу та для кишенькових для цієї поїздки. ОСОБА_4 вказав, що він говорив з батьком про необхідність коштів і на операцію, і на цю поїздку. Батько обіцяв надати грошові кошти. Батько надав йому 2 000,00 грн на кишенькові для поїздки до м. Києва та на придбання одягу. Крім цього, у березні 2026 року батько, у його присутності, передав його матері ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. ОСОБА_4 вказав, що він так і не зрозумів, на що саме батько передав ці кошти, - на операцію чи на його поїздку. На його думку, ці кошти були витрачені на все разом. ОСОБА_4 вказав, що батько сплачує на його утримання аліменти, добровільно надає якісь кошти, лише тоді, коли він попрохає, і то якось вимушено і не завжди. Іноді батько говорив, що викручуйтеся з матір`ю самі.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено та підтверджено відповідачем, що він знав про необхідність проведення лікування сина, здійснення йому оперативного втручання та приблизну суму грошових коштів, необхідну на таке лікування, адже він особисто їздив разом з позивачкою та сином до приватної клініки з цього приводу.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ними аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , який проживає з позивачкою ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з 23.03.2023 безтерміново, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 106462 від 03.05.2023 /а.с. 16/.

Відповідач є працездатним, офіційно працює, з його заробітної плати, пенсії та орендної плати за землю регулярно відраховуються кошти у рахунок аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Ніяких матеріальних зобов`язань щодо утримання інших дітей чи непрацездатних осіб відповідач не має, що не було ним спростовано у судовому засіданні. Доказів щодо свого незадовільного стану здоров`я, на що необхідні додаткові кошти, відповідач суду не надав.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачу було достеменно відомо про необхідність додаткових витрат на медичне обстеження, лікування сина та проведення йому оперативного втручання, відомо про суму таких витрат, але він добровільно не відшкодував позивачці у повному обсязі половину понесених нею додаткових витрат на утримання їхнього спільного неповнолітнього сина ОСОБА_5 у зв`язку із лікуванням останнього, на спростування чого відповідачем не було надано суду належних та достатніх доказів. Також, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів щодо неспроможності сплатити відповідні кошти.

При цьому, суд враховує, що ні позивачка ОСОБА_1 , ні свідок - неповнолітній син сторін у справі ОСОБА_4 , не заперечували у судовому засіданні добровільне надання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн, тому судом цей факт сприймається як часткове виконання відповідачем зобов`язання щодо необхідності відшкодування половини понесених позивачкою додаткових витрат на лікування сина.

Щодо надання відповідачем грошових коштів у розмірі 2 000,00 грн, то в судовому засіданні було встановлено, що ці кошти було надано на придбання одягу та кишенькові для сина для поїздки до м. Києва, що є не додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами. Щодо цієї поїздки сина сторін у справі до м. Києва, то суду не було надано доказів, які б підтверджували здійснення цієї поїздки. Крім того, і позивачка, і свідок - неповнолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначили, що ця поїздка була безкоштовною.

Враховуючи, що участь відповідача, як батька, у додаткових витратах на неповнолітнього сина, що викликані особливими обставинами, а саме необхідністю лікування, є не правом, а його обов`язком незалежно від сплати ним аліментів, виходячи з рівності обов`язку батьків щодо утримання дитини, враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено часткове виконання відповідачем зобов`язання щодо необхідності відшкодування половини понесених позивачкою додаткових витрат на лікування сина, у вигляді добровільного надання позивачці грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9 022,50 грн у рахунок відшкодування додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні іншої частини позову суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" при зверненні до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину позивач звільняється від сплати судового збору в дохід держави.

Враховуючи те, що відповідно до закону позивачка звільнена від сплати судового збору в дохід держави при зверненні до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, позов задоволено частково, а саме на 47,43 %, то відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 631,39 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9 022 (дев`ять тисяч двадцять дві) грн 50 коп у рахунок відшкодування додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн 39 коп.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 23 липня 2026 року.

Головуючий О.С. Кириченко