Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №376/108/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/108/26

Провадження № 1-кп/376/169/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1

при секретарі – ОСОБА_2 ,

з участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області кримінальне провадження № 120 251 162 60 000 198 від 12.12.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сквира Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, працюючий на посаді вантажника в магазині «Девайс», не одружений, перебуває на обліку у лікаря психіатра, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

Встановив:

12 грудня 2025 року ОСОБА_4 , в порушення вимог статті 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці II «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 №770 , в тому числі і «канабісу», включеного до таблиці II вказаного Переліку, допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також у цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону, а саме: обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, в експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону); діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності (ст. 20 Закону); використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (ст. 23 Закону), вчинив кримінальне правопорушення пов`язане з незаконним обігом наркотичних засобів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 12.12.2025 року, близько 20 години 00 хвилин, перебував біля продуктового магазину «Тетяна», що розташований по вул. Липовецька, № 62A поблизу парку "Слави" в м. Сквира Білоцерківського району Київської області, на землі виявив поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження. В подальшому, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу.

Надалі, ОСОБА_4 з метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів підняв поліетиленовий пакет з наркотичним засобом та поклав вправу кишеню куртки, в яку був одягнений, та почав зберігати при собі для власних потреб без мети збуту.

Цього ж дня, о 22 год. 21 хв., працівниками ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області затримано ОСОБА_4 в порядку ст. 298-2 КПК України, який йшов по вул. Корольова в м. Сквира Білоцерківського району Київської області.

В ході особистого обшуку останнього, у правій кишені куртки виявлено та вилучено поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження.

Згідно Висновку експерта № СЕ-19/111-25/76294-НЗПРАП від 17.12.2025 року надана на дослідження речовина рослинного походження є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 61,11 г

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому діяннях визнав повністю при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, щиро розкаюється у вчиненому, перебуває на обліку у лікаря психіатра, просить суворо не карати.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні з урахуванням обставин справи, характеру та ступеня суспільної небезпеки кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді одного року пробаційного нагляду, покласти обов`язки, призначити лікування за місцем проживання та стягнути судові витрати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні погодився з думкою прокурора та просив врахувати, що ОСОБА_4 щиро кається, вину визнав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого про обставини вчинення ним кримінального правопорушення і доходить висновку, що злочинні дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Враховуючи, що обвинувачений свою вину визнав в повному обсязі, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку вимог ч. 3 ст. 349 КПК України вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники процесу зміст цих обставин, чи немає сумнівів в добровільності і істинності їх позицій, при цьому судом роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як кримінальний проступок.

Обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, неодружений,характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, з 2008 року перебуває на обліку у лікаря психіатра, раніше не судимий.

Суд, обираючи покарання, керуючись нормами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд, з урахуванням встановлених обставин, у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій, вважає, що ОСОБА_4 для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду в мінімальних межах строку такого виду покарання, передбачених ч. 4 ст. 591 КК України та санкцією ст. 309 КК України.

Згідно з вимогами ст. 591 КК України суд покладає на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу на те, якщо виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, то судам не слід направляти таких осіб у місця позбавлення волі.

Визначене таким чином покарання обвинуваченому на переконання суду буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого ним проступку, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і таке втручання у його права та свободи буде виправданим.

Разом з тим згідно з п. 9 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання: чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 20 КК України визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Виходячи із змісту Висновку судово-психіатричного експерта № 24 від 13.01.2026, ОСОБА_4 у період кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється, а саме перед періодом 12.12.2025 року останній виявляв ознаки хронічного психологічного захворювання у вигляді: «Легкої розумової відсталості зі значними розладами поведінки» (згідно з МКХ-10: F70.1) та ознаки: «Епізодичного вживання психоактивних речовин групи канабіноїдів» (згідно з МКХ-10: F12.1) і за своїм психічним станом в той період часу не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними (ст. 20 КК України «Обмежена осудність»).

У теперішній час ОСОБА_4 , виявляє ознаки хронічного психологічного захворювання у вигляді: «Легкої розумової відсталості зі значними розладами поведінки» (згідно з МКХ-10: F70.1) та ознаки: «Епізодичного вживання психоактивних речовин групи канабіноїдів» (згідно з МКХ-10: F12.1) і за своїм психічним станом здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд, враховуючи зміст Висновку судово-психіатричного експерта № 24 від 13.01.2026, визнає обвинуваченого обмежено осудним та вважає за необхідне застосувати п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такий примусовий захід медичного характеру, як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Частиною 2 ст. 94 КК України передбачено, що надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою у вироку може бути зазначено рішення про застосування примусового лікування чи примусових заходів медичного характеру щодо обмежено осудного обвинуваченого у разі їх застосування.

Верховний суд України в ч. 2 п. 6 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 № 7 зазначає: «Визнати правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, ухвалюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно довідки Міністерства внутрішніх справ про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12025 1162 6000 0198 від 12.12.2025 Висновок експерта від 17.12.2025 №СЕ-19/111-25/76294-НЗПРАП вартість витрат складає 2674,20 грн, які відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженню підлягають вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 20, 59 – 1,65, 66, 67, 94, 309 КК України, статтями 100, 124, 368 - 371, 373, 374, 375,376,392,393,395 КПК України, 49 – 2 КВК України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 03.06.2005 № 7, суд

Ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

Відповідно до статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації, за місцем його проживання (ст. 492 КВК України).

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На підставі статей 20, 94 КК України застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.

Речові докази:

Поліетиленовий пакет із вмістом речовини рослинного походження, який поміщено до спецпакету №6113056, який зберігається в камері схову ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області – знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12025 1162 6000 0198 від 12.12.2025 урозмірі 2674,20 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суд через Сквирський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам справи.

Суддя ОСОБА_1