Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №161/19692/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19692/25

Провадження № 3/161/153/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м.Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Антіпова Т.А., за участю секретаря судового засідання Остимчук О.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

20.09.2025, о 02:50, м. Луцьк, вул. Рівненська, 45, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме: електросамокатом VEVI VV50098, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці та у медичному закладі відмовився.

Таким чином, ОСОБА_1 , порушив п. 2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

18.11.2025 року до суду від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука О.В., надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_1 .

З вказаних пояснень вбачається, що 20.09.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рухались на прокатних самокатах до дому. Їх зупинили працівники поліції, та почали складати протокол ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Зазначили, що електросамокат є механічним транспортним засобом, хоча даний ЛП/ТЕЗ (легкий персональний транспортний електричний засіб) не підпадає під це визначення згідно ПДР та Закону про дорожній рух, саме це і ввело ОСОБА_1 в оману. Оскільки він розумів, що це неправдива інформація і поліцейський трактує цей транспортний засіб механічним для того щоб неправомірно притягти його до відповідальності, посилаючись на порушення пункту 2.5 ПДР та наслідки за статтею 130 ч.1 КУпАП.

Зазначає, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 не є механічним транспортним засобом: має електродвигун потужністю до 0, 35 кВт, швидкість до 20 км/год і не вимагає посвідчення водія та реєстрації, в органах МВС. Пункт 2.5 ПДР поширюється лише на механічні транспортні засоби, отже, його застосування в даному випадку є неправомірним.

Зазначає, що він, ОСОБА_1 , не відмовлявся від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а лише намагався розібратися чи правомірно діють працівники поліції і чи дійсно самокат став механічним транспортним засобом. Крім того, було порушено його право на захист, оскільки не забезпечено право скористатися правовою допомогою адвоката. Враховуючи викладене, просить відмовити у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.25-27).

В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук О.В., вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, заперечував.

Надав пояснення, аналогічні за змістом до пояснень, які містяться в матеріалах справи. Наполягав на тому, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляді на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, проте йому в цьому було відмовлено. А також, наголошував на тому, що було порушено право ОСОБА_1 скористатись правовою допомогою.

Просив закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків працівники УПП ДПП у Волинській області: лейтенант поліції ОСОБА_4 та сержант поліції ОСОБА_5 , які

надали пояснення тотожні за змістом, а саме: пояснили суду, що патрулюючи по вулиці Рівненській у місті Луцьк, було виявлено двох громадян які керували електросамокатом VEVI під час комендантської години, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Під час спілкування та перевірки документів, у вказаних осіб були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, тому вказаним особам, зокрема ОСОБА_1 , було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він відмовився. Тоді, ОСОБА_6 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`янінн в медичному закладі, на що ОСОБА_1 не давав чіткої відповіді: спочатку казав про те, що він не керував будь-яким механічним транспортним засобом, тому не повинен проходити ніякого огляду, але чіткої відповіді ані стверджувальної ані заперечної – не надавав. Отже, пояснили, що ОСОБА_1 не давав чіткої відповіді, намагався потягнути час якнайдовше. Відтак, працівниками поліції було розцінено вказані дії, як відмова від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та прийнято рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП. Вже під час складання адміністративних матеріалів на ОСОБА_1 , він погодився проїхати до медичного закладу, проте вже було розпочато процедуру складання матеріалів щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо посилання захисника ОСОБА_1 на невручення ОСОБА_1 направлення на огляд до медичного закладу пояснив, що діючим нормативними актами не передбачено вручення такого направлення особі, щодо якої воно складається. Щодо порушення права на захист, повідомив, що працівниками поліції було дотримано його право на захист: йому було роз`яснено право на захисти, та задоволено його клопотання про виклик адвоката для чого йому було надано 20 хвилин. Проте, ОСОБА_1 нікого не викликав.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП фактичні дані, що стосуються справи, зокрема наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні, інші обставини, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом поліцейського, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими документами.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 Розділу І Інструкції визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука О.В., допитавши в судовому засіданні свідків, дослідивши наявні у справі докази, в тому числі відтворивши відеозапис з місця події та відеозапис з нагрудних боді камер працівників поліції, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доказана у повному обсязі.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 459344 від 20.09.2026 року (а.с. 1);

-довідкою Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції від 23.09.2025 року (а.с.2 );

-актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.09.2026 (а.с. 3);

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.09.2026 (а.с. 4);

- рапортом поліцейського від 20.09.2026 (а.с.5);

- відеозаписом з місця події (а.с. 6).

Так, суд відтворив під час судового розгляду справи відеодиск, на якому зафіксовано події, які мали місце 20.09.2026 року о 02:50 годин.

З дослідженого судом відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 керував електросамокатом в день, час та місці, що зазначені в протоколі; поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння (у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння). Однак, ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я з посиланням на те, що він взагалі не керував ніяким механічним транспортним засобом (таймкод 0:12).

Підстав ставити під сумнів досліджені судом докази, у суду немає, в свою чергу, захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокатом Лавренчуком О.В. жоден із вказаних доказів в ході розгляду справи спростований не був.

Крім того, покази допитаних в якості свідків працівників УПП ДПП у Волинській області, лейтенанта поліції ОСОБА_4 та сержанта поліції ОСОБА_5 об`єктивно та у повній мірі узгоджуються із обставинами, які зафіксовані на нагрудний відеореєстратор інспектора поліції.

Суд не приймає аргумент сторони захисту про те, що ОСОБА_1 , не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як такий, що спростовується матеріалами відеозапису. На останніх зафіксована поведінка ОСОБА_1 , яка свідчить про його фактичну відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є закінченим, а тому подальша зміна позиції такої особи щодо проходження огляду правового значення не має.

Судом не приймається до уваги заперечення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука О.В., про те, що електросамокат не належить до транспортних засобів в розумінні Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Згідно з ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Отже, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху і на неї поширюються вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Відповідно така особа є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука О.В.,щодо порушення права на захист, не заслуговують на увагу, оскільки об`єктивно спростовуються переглянутим судом відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції. Як вбачається з відеозапису

(таймкод 0:14:43, 03:07 годин) на прохання ОСОБА_1 про надання права на захист, працівник патрульної поліції надав йому 20 хвилин для виклику адвоката. Однак, ОСОБА_1 не скористався своїм правом на захист, нікого не викликав.

Суд констатує, що ОСОБА_1 були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, і будь-яких перешкод в реалізації цих прав поліцейськими не чинилося.

За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , при зазначених вище обставинах, своїми діями, які мали місце 20.09.2026 року о 02:50 годин, в місті Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 45, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані вище факти його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно досліджені в ході судового засідання.

За змістом ст. 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність порушника, судом не встановлено.

При обранні виду та розміру стягнення судом враховано характер скоєного правопорушення, особу винного, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою ст. 307 КУпАП України, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 251, 252, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова