Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №158/2170/24 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 158/2170/24

Провадження № 2/161/52/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Кихтюка Р.М.

за участю секретаря - Вегери Д.В

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності, визнання права власності,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності, визнання права власності.

Позовні вимоги мотивує тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.04.2014 року належить на праві спільної часткової власності 38/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що у грудні 2023 року виникла необхідність продажу належної їй частки вищевказаного будинку, а тому у відповідності до ст. 362 ЦК України звернулася до відповідача, яка є співвласником іншої частки (62/100) з проханням оформлення в нотаріуса відмови від переважного права на придбання частки. Однак, відповідач відмовилася та запропонувала придбати вказану частку, за ціною, яка є значно нижчою від ринкової, що є неприйнятним для неї.

Крім того зазначила, що відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна від 24.04.2024 року, за технічними показниками частка 38/100 об`єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі. Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна виглядатиме наступним чином:

- об`єкт №1 (62/100): сіни 1-1 площею 6,7 км.м., коридор 1-2 площею 6,6 кв.м., кімната 1-3 площею 20,7 кв.м., кімната 1-4 площею 11,5 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., кухня 1-6 площею 9,6 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 47,9 к.в.м., частина сараю Б-1, огорожа 1;

- об`єкт №2 (38/100): сіни 2-1 площею 8,2 кв.м., кухня 2-2 площею 9,7 кв.м., кімната 2-3 площею 16,0 кв.м., кімната 2-4 площею 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., частина сараю Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1.

Також, на основі вказаного висновку було підготовлено проєкт договору про поділ житлового будинку, однак, відповідачем ця пропозиція також була проігнорована.

З врахуванням вищевикладеного, просив суд визнати за нею в натурі як окремий об`єкт 38/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як окрему квартиру із господарськими будівлями і спорудами, яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд: сіни 2-1 площею 8,2 кв.м., кухня 2-2 площею 9,7 кв.м., кімната 2-3 площею 16,0 кв.м., кімната 2-4 площею 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., частину сараю Б-1, гараж-літню кухню Г-1, огорожу 1 та присвоїти новоутвореному об`єкту адресу: АДРЕСА_2 ; визнати за ним право власності на цю квартиру та припинити право спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20000 грн.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 05.12.2024 року позовні вимоги задоволено частково та виділено ОСОБА_4 в натурі (окремий об`єкт) 38/100 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як окрему квартиру із господарськими будівлями і спорудами, яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд: сіни 2-1 площею 8,2 кв.м., кухня 2-2 площею 9,7 кв.м., кімната 2-3 площею 16,0 кв.м., кімната 2-4 площею 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., як окремий та цілий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна та частину сараю Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1, які підлягають державній реєстрації. Припинено право спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000 грн. В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 25.02.2025 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Постановою Верховного суду від 17.09.2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано і передано справу на новий судовий розгляд.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та просив виокремити позивачу 38/100 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд : сіни 2-1 площею 8,2 кв.м., кухня 2-2 площею 9,7 кв.м., кімната 2-3 площею 16,0 кв.м., кімната 2-4 площею 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., частину сараю Б-1, гараж-літню кухню Г-1, огорожу 1; відповідачу - 62/100 частин у будинковолодіні : сіни 1-1 площею 6,7 км.м., коридор 1-2 площею 6,6 кв.м., кімната 1-3 площею 20,7 кв.м., кімната 1-4 площею 11,5 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., кухню 1-6 площею 9,6 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 47,9 к.в.м., частину сараю Б-1, огорожу 1. В решті позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали, лише не погодились із розміром судових витрат, заявлених позивачем.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши представлені по справі докази, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2008 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.04.2014 року ОСОБА_4 на праві спільної часткової належить 38/100 частки житлового будинку, а відповідачу ОСОБА_2 - 62/100 частки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. ).

З пояснень сторін з`ясовано, що приміщення, які знаходиться в спільній частковій власності кожної із них є фактично поділеними на окремі об`єкти нерухомого майна, мають самостійний вхід та комунікації і вони ними володіють та користуються понад 10 років.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна.

Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна від 24.04.2024 року частки між співвласниками можуть бути виділені в натурі наступним чином:

- об`єкт №1 (62/100): сіни 1-1 площею 6,7 кв.м., коридор 1-2 площею 6,6 кв.м., кімната 1-3 площею 20,7 кв.м., кімната 1-4 площею 11,5 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., кухня 1-6 площею 9,6 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 47,9 к.в.м., частина сараю Б-1, огорожа 1;

- об`єкт №2 (38/100): сіни 2-1 площа 8,2 кв.м., кухня 2-2 площа 9,7 кв.м., кімната 2-3 площа 16,0 кв.м., кімната 2-4 площа 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., частина сараю Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1 (а.с. ).

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та наявність якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки, учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд вважає за можливе провести поділ згаданого майна у відповідності до часток та виділити в натурі (виокремити) нерухоме майно у відповідності до запропонованого варіанту розподілу та припинити право спільної часткової власності.

Водночас у задоволенні решти позовних вимог в частині присвоєння нової поштової адреси новоутвореному об`єкту нерухомого майна слід відмовити, оскільки дане питання належить до повноважень органів виконавчої влади.

Крім того, не підлягають до задоволення й позовні вимоги у частині визнання за позивачем права власності на новоутворений об`єкт нерухомого майна, так як воно є таким і судом лише припиняється право спільної часткової власності на це майно. Сторони набувають право власності на виділене майно, яке підлягає державній реєстрації.

Таким чином, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та виділення в натурі співвласникам майно у відповідності до їх часток: позивачу - 38/100 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд : сіни 2-1 площею 8,2 кв.м., кухня 2-2 площею 9,7 кв.м., кімната 2-3 площею 16,0 кв.м., кімната 2-4 площею 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м., частина сараю Б-1, гараж-літня кухня Г-1, огорожа 1; відповідачу - 62/100 частин у будинковолодінні : сіни 1-1 площею 6,7 км.м., коридор 1-2 площею 6,6 кв.м., кімната 1-3 площею 20,7 кв.м., кімната 1-4 площею 11,5 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., кухня 1-6 площею 9,6 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 47,9 к.в.м., частина сараю Б-1, огорожа 1, припинивши, відповідно право спільної часткової власності.

В решті заявлених вимог слід відмовити за безпідставністю.

На підставі ст. ст. 356, 358, 364 ЦК України, керуючись ст. ст. 12,13, 76-81,137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виділення частки в натурі та припинення права спільної часткової власності, визнання права власності – задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_4 в натурі 38/100 частки житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд: сіни 2-1 площею 8,2 кв.м., кухня 2-2 площею 9,7 кв.м., кімната 2-3 площею 16,0 кв.м., кімната 2-4 площею 11,2 кв.м., загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 27,2 кв.м. та частину сараю Б-1, гараж-літню кухню Г-1, огорожу 1, які підлягають державній реєстрації.

Виділити ОСОБА_2 62/100 частки житлового будинку, із господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається із наступних приміщень, будівель та споруд : сіни 1-1 площею 6,7 км.м., коридор 1-2 площею 6,6 кв.м., кімната 1-3 площею 20,7 кв.м., кімната 1-4 площею 11,5 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., кухня 1-6 площею 9,6 кв.м., загальною площею 70,8 кв.м., житловою площею 47,9 к.в.м., частина сараю Б-1, огорожа 1;

Припинити право спільної часткової власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволені решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду виготовлено 23 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк