Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №161/10062/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 21 липня 2026 р.

Справа: №161/10062/26

Суддя: Гринь О. М.

Справа № 161/10062/26

Провадження № 2/161/5468/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Гриня О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що вона з відповідачем, перебувала у зареєстрованому шлюбі з 26.07.2015, який було розірвано 23.04.2025. Від шлюбу вони мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , я?і проживають разом з нею.

Рішенням ОСОБА_5 ?ого місь?районного суду Волинсь?ої області від 06.11.2024 з відповідача на її ?ористь стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 част?и з усіх видів заробіт?у (доходу) відповідача, але не менше 50 відсот?ів прожит?ового мінімуму для дитини відповідного ві?у, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що на даний час істотно змінився її матеріальний стан, ос?іль?и діти підросли (10 та 6 ро?ів), у зв`яз?у з чим значно зросли витрати на їх утримання (харчування, одяг, взуття, навчання, розвито? та лі?ування), а та?ож підвищився загальний рівень цін.

Раніше встановлений розмір аліментів не забезпечує належного матеріального утримання дітей. При цьому відповідач офіційного стабільного доходу не має, одна? здійснює трудову діяльність та має можливість сплачувати більший розмір аліментів.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд збільшити розмір аліментів та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання двох дітей у твердій грошові сумі в розмір 5 000,00 грн. щомісячно на кожну дитину починаючи з дня подання позову, але не менше встановленого законом мінімуму, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.052026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін у справі.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив в якому позовних вимог не визнав. Зазначив, що його матеріальне становище з часу присудження аліментів не покращилось, він не має офіційного та стабільного доходу, крі цього у нього народилась дитина в іншому шлюбі, яка також потребує матеріального забезпечення. Щодо утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то він бере активну участь і їх забезпеченні, сплачує аліменти у визначеному розмірі, додатково допомагає матеріально, купує необхідні речі. Вважає, що позивач є працездатною особою та також повинна забезпечувати дітей, оскільки такий обов`язок покладено на обох батьків в рівних частках. Посилаючись на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .

Судовим наказом Луць?ого місь?районного суду Волинсь?ої області від 06.11.2024 з ОСОБА_2 на ?ористь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 част?и з усіх видів заробіт?у (доходу) відповідача, але не менше 50 відсот?ів прожит?ового мінімуму для дитини відповідного ві?у, щомісячно починаючи з 23.10.2024 та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-юсесією Генеральної Асамблеї ООН 20листопада 1989року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27лютого 1991року та набула чинностів Україніз 27вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального ісоціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як передбачено статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК У?раїни розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між бать?ами, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платни?а або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я ?огось із них та в інших випад?ах, передбачених цим Коде?сом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, ви?ладеної в постанові від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК У?раїни зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зо?рема, зміну аліментів, стягнутих у частці від заробіт?у (доходу), на тверду грошову суму).

При цьому Верховний Суд наголосив, що при розгляді та?их позовів застосуванню підлягає не тіль?и ст. 192 СК У?раїни, а й ст. 182 (обставини, я?і враховуються судом при визначенні розміру аліментів), ст. 183 (визначення розміру аліментів у частці від заробіт?у) та ст. 184 СК У?раїни (визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК У?раїни ?ожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на я?і вона посилається я? на підставу своїх вимог або заперечень, ?рім випад?ів, встановлених цим Коде?сом; до?азування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, тягар доведення обставин, що є підставою для збільшення розміру аліментів та зміни способу їх стягнення за ст. 192 СК У?раїни, по?ладається на позивач?у я? особу, я?а звернулася з відповідним позовом.

Обґрунтовуючи необхідність у збільшені розміру аліментів позивач зазначила, що її матеріальний стан істотно змінився, ос?іль?и діти підросли (10 та 6 ро?ів), у зв`яз?у з чим значно зросли витрати на їх утримання (харчування, одяг, взуття, навчання, розвито? та лі?ування), а та?ож підвищився загальний рівень цін.

Так, із змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що з дня видачі судового наказу і до звернення позивача до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, вік дітей змінився з приблизно 9 та 4 ро?ів до 10 та 6 ро?ів — тобто без істотного стриб?а у ві?овій ?атегорії, я?ий зазвичай пов`язується зі значною зміною потреб дитини. Саме по собі природне дорослішання дитини та зростання загального рівня цін є передбачуваними обставинами, я?і вже враховані в раніше обраному способі визначення аліментів у частці доходу відповідача, ос?іль?и та?ий спосіб забезпечує автоматичне пропорційне ?оригування суми аліментів відповідно до зміни доходу платни?а, без необхідності звернення до суду з новим позовом.

Натомість позивачем не наведено і не доведено жодних ?он?ретних, ?іль?існо підтверджених обставин, я?і б виходили за межі звичайного, передбачуваного зростання потреб дитини і я?і б не могли бути забезпечені шляхом застосування вже встановленого співвідношення від доходу відповідача.

Щодо матеріального стану відповідача, суд зазначає, що позивач?а не надала жодних до?азів на підтвердження ані фа?ту зміни (погіршення чи поліпшення) його майнового стану, ані розміру його фа?тичного доходу. Саме позовне твердження про те, що «відповідач офіційного стабільного доходу не має, одна? здійснює трудову діяльність та має можливість сплачувати більший розмір аліментів», не під?ріплене жодними до?азами — ні довід?ою про доходи, ні відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платни?ів подат?ів, ні даними про майно, транспортні засоби, бан?івсь?і рахун?и чи інші джерела доходу відповідача, ні по?азаннями свід?ів.

Відповідно до ст. 182 СК У?раїни при визначенні розміру аліментів суд враховує, зо?рема, наявність у платни?а аліментів на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. Проте жодної з та?их обставин позивач?ою не заявлено і не доведено.

Суд звертає увагу, що твердження про наявність можливості сплачувати більші аліменти, без підтвердження ?он?ретними до?азами, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК У?раїни, за я?ою до?азування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази,які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, за положеннями ст.192 СК України розмір аліментів може бути зменшено або збільшено у разі зміни матеріального або сімейного стану, поліпшення або погіршення здоров`я платника або одержувача аліментів.

Проте позивач всупереч зазначених норм закону, не надала суду будь-яких доказів на підтвердження обставин наведених у позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення складений та підписаний 22 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь

Оригінал: reyestr.court.gov.ua